Рішення № 105728270, 08.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року Справа № 160/7573/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №04615007889 від 09 травня 2022 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року, врахувавши спеціальний стаж позивача в закладі освіти в період роботи з 12.10.2017 року по 30.06.2021 рік, що дає їй право на призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.07.2021 року звернулась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", надала усі необхідні для цього документи. Проте, рішенням відповідача №04615007889 від 07 липня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. На підставу відмови у призначенні пенсії відповідач посилається на пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з тим, що станом на 11.10.2017 року пільговий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки, що не дає їй право на призначення пенсії. Позивач оскаржила вказане рішення відповідача до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №04615007889 від 07 липня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 01 липня 2021 року. Рішенням про відмову в призначенні пенсії №04615007889 від 09 травня 2022 року відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за вислугу років з посиланням на пункт "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" через відсутність спеціального стажу, який після перегляду рішення суду, на думку відповідача, складає 23 роки 2 дні. Позивач зазначає, що відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії без врахування висновків рішення суду від 04 листопада 2021 року, справа №160/13204/21, знову не врахувавши період роботи позивача (спеціальний стаж) в закладі освіти з 12.10.2017 року по 30.06.2021 року та без урахування рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній позов не визнав та зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 по справі №160/13204/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01.07.2021. На виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву та прийнято рішення від 09.05.2022 №04615007889 про відмову у призначенні пенсії. Відповідач зазначає, що згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 ОСОБА_1 було враховано період роботи з 11.10.2017 по 30.06.2021. Після перегляду рішення суду спеціальний стаж позивачки становить 26 років 09 місяців 17 днів. Право на призначення пенсії відсутнє, оскільки не зобов`язано призначити пенсію за вислугу років.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також зазначив, що у відзиві на позов відповідач фактично визнав доводи позивача, проте пенсію не призначено після виконання рішення суду від 04 листопада 2021 року по справі №160/13204/21, тільки через те, що судом не було зобов`язано призначити пенсію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 05.08.2022 припадає на перебування судді у відпустці та вихідні дні, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 08.08.2022р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 після досягнення 49 років, 01.07.2021 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.

Рішенням №04615007889 від 07 липня 2021 року відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за вислугу років з посиланням на пункт е статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року у зв`язку з тим, що станом на 11.10.2017 року пільговий стаж позивача складає 23 роки 0 місяців 28 днів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача №04615007889 від 07 липня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила: - визнати рішення суб`єкту владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №04615007889 від 07 липня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 протиправним; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з часу звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 01 липня 2021 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, яке згідно відомостей КП «ДСС» не оскаржувалося та набрало законної сили 07.12.2021р., позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №04615007889 від 07 липня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01 липня 2021 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву та прийнято рішення від 09.05.2022 №04615007889 про відмову у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що після перегляду рішення суду спеціальний стаж становить 23 років 28 днів. Із-за відсутності спеціального стажу роботи в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону № 1788), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788 було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (01.07.2021 року), пунктом «е» статті 55 Закону №1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Постанова №909).

Так, відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою №909, до переліку закладів і установ освіти належать ,зокрема, загальноосвітні навчальні заклади. Посади у закладах і установах освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, учителі, соціальні педагоги.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач працювала в середній загальноосвітній школі №8, назва якої 21.02.2005 року була змінена на Криворізьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №8:

- з 15.08.1994 року призначена посаду соціального педагога;

- з 28.12.1994 року переведена на посаду вчителя російської мови;

- з 15.01.2001 року переведена на посаду педагога-організатора;

- з 02.09.2002 року переведена на посаду вчителя російської мови та літератури;

- з 30.06.2021 року звільнена за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Відповідачем зроблено розрахунок стажу позивача, який становить: загальний страховий стаж 31 рік 03 місяці 18 днів; спеціальний стаж - 23 роки 01 місяць 26 днів (за період з 15.08.1994 року по 31.12.2003 року та з 01.02.2004 року по 11.10.2017 року).

Проте, відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача в закладі освіти з 12.10.2017 року по 30.06.2021 року.

Вказані обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, яке згідно відомостей КП «ДСС» не оскаржувалося та набрало законної сили 07.12.2021р., яким позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №04615007889 від 07 липня 2021 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд зазначає, що оскаржуване рішення по даній справі №04615007889 від 09 травня 2022 року прийнято без врахування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, оскільки відповідач у рішенні №04615007889 від 09 травня 2022 року зазначає про аналогічний першому рішенню №04615007889 від 07 липня 2021 року спеціальний стаж позивача: «23 роки 28 днів», тобто відповідачем повторно не враховано період роботи позивача в закладі освіти з 12.10.2017 року по 30.06.2021 року.

При цьому, суд акцентує увагу, що у відзиві на позов, відповідач зазначає, що згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р., ОСОБА_1 було враховано період роботи з 11.10.2017 по 30.06.2021. Після перегляду рішення суду спеціальний стаж позивачки становить 26 років 09 місяців 17 днів. Право на призначення пенсії відсутнє, оскільки не зобов`язано призначити пенсію за вислугу років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (01.07.2021 року), остання мала необхідний стаж для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії №04615007889 від 09 травня 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, врахувавши спеціальний стаж позивача в закладі освіти в період роботи з 12.10.2017 року по 30.06.2021 рік.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 992,40грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 09 травня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021р. по справі №160/13204/21, врахувавши спеціальний стаж позивача в закладі освіти в період роботи з 12.10.2017 року по 30.06.2021 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні, 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова