Рішення № 105724824, 12.08.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/867/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Автоден" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А) про стягнення 24208,49 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Автоден"звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за поставлений та неоплачений товар в розмірі 22089,18 грн., пеню у розмірі 1020,60 грн., 3 % річних у розмірі 153,08 грн. та 945,63 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.06.2022, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар" 11.07.2022 повернулась до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв"язку адресат відсутній за вказаною адресою, а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, 28.07.2022 відповідачеві було надано телефонограму №537/22.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 02.07.2021 між Приватним підприємством «Автоден» (позивач, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тар» (ідповідач, замовник) укладено Договір PL № 369 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки «Актив» разом з протоколом розбіжностей до нього (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого за умовами Договору виробник приймає на себе зобов`язання щодо виробництва та постачання у власність продукції, а замовник приймає на себе зобов`язання прийняти у власність та оплатити отриману від Виробника Продукцію.

Згідно з п. 1.3. Договору під виробництвом сторони розуміють - виготовлення, розфасовка в пакувальний матеріал продукції з використанням позначення "Актив". При виробництві продукції закупівля сировини та пакувального матеріалу проводиться виробником за власний рахунок.

Умовами пунктів 2.2., 2.3. Договору, зобов`язання виробника по постачанню Продукції виникають на підставі замовлення замовника в якому вказується: назва виробника, дата формування та номер замовлення, найменування та кількість продукції, асортимент, дата і місце поставки. Замовлення направляються виробнику в письмовій формі: по факсу, електронній пошті, або у інший спосіб, прийнятий для замовника. Виробник зобов`язується здійснити постачання продукції на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін) централізовано за адресою розподільчого центру: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 115, м. Харків, вул. Біологічна, 10 та в строк, вказані в замовленні (не може бути менше 7 (семи) днів з дати отримання та погодження замовлення виробником), дотримуючись «Графіку поставки» (додаток №2). Розподілення продукції (товару) з розподільчого центру у магазини (торгівельні мережі) Замовника здійснюється останнім самостійно та за власний рахунок. поставка продукції (товару) за Договором здійснюється - партіями.

Умовами п. 3.2. Договору встановлено, що документи, що відносяться до продукції і супровідні документи повинні відповідати уніфікованим формам первинної облікової документації. Продукція повинна супроводжуватися відповідною документацією (видатковою/товарною накладною, виставленим рахунком). Разом з продукцією замовнику повинні передаватися документи, що підтверджують його якість і безпеку: паспорт якості товару - на кожну вироблену партію, гігієнічні сертифікати (висновки) - надаються при першій поставці продукції (товару) та оновлений з продовженим терміном дії у разі закінчення терміну на який було видано (оригінали і/чи завірені копії). Зазначені документи мають містити всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України.

Пунктом 3.4., 3.8. Договору встановлено, що передача продукції виробником і його приймання замовником по найменуванню, кількості (вазі), якості, асортименту і ціні проводиться на підставі товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення та специфікації. Зобов`язання виробника по постачанню продукції вважається виконаним, якщо він поставив продукцію замовника до місця, визначеного п. 2.3. Договору, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що продукція повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, замовленню, Специфікації та умовам Договору. Датою поставки партії продукції вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженими особами замовника.

Відповідно до п. 3.9. Договору, виробник передає замовнику право власності на продукцію. Перехід права власності і ризик випадкової загибелі або випадкового ушкодження продукції відбувається в момент підписання уповноваженими особами замовника товарної (товарно-транспортної/, видаткової) накладної та передачі всієї відповідної документації.

Згідно з п. 4.5., 4.7. Договору усі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України. Оплата поставленої партії продукції провадиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника відповідно до наданих при постачанні накладних (товарно-транспортних накладних), підписаних уповноваженими представниками виробника і замовника. Розрахунок за отриману продукцію/товар (партію продукції/товару) здійснюється замовником шляхом оплати 100 % вартості продукції/ товару (партії продукції/ товару) на протязі та не пізніше 30 календарних днів з дати передачі продукції/товару (партії продукції/ товару замовнику у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок виробника зазначений в п. 11 Договору. Партією продукції/товару вважається продукція /товар, поставлений по одній накладній. Поставлена продукція/товар повинен бути сплачений замовником до закінчення терміну відстрочення платежу.

Згідно п. 4.5.1. Договору датою оплати за Договором - є дата зарахування грошових коштів на поточних рахунок виробника зазначений у Договорі.

Із матеріалів справи убачається, що 11.01.2022, 27.01.2022, 03.02.2022 10.02.2022 та 17.02.2022 виробником відповідно до умов Договору здійснено поставку та передано у власність замовника товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 21, № 51, № 63, № 84, № 100 на загальну суму 22089,18 грн., а саме: за видатковою накладною № 21 від 11.01.2022 - на суму 4 579, 20 грн. (кінцевим 30 денним строком оплати відповідно до п. 4.7. Договору є дата - 09.02.2022); за видатковою накладною № 51 від 27.01.2022 - на суму 5 652, 36 грн. (кінцевим 30 денним строком оплати відповідно до п. 4.7. Договору є дата - 25.02.2022); за видатковою накладною № 63 від 03.02.2022 - на суму 4420,62 грн. (кінцевим 30 денним строком оплати відповідно до п. 4.7. Договору є дата - 04.03.2022); за видатковою накладною № 84 від 10.02.2022 - на суму 4 660, 20 грн. (кінцевим 30 денним строком оплати відповідно до п. 4.7. Договору є дата -11.03.2022); за видатковою накладною № 100 від 17.02.2022 - на суму 2776, 80 грн. (кінцевим 30 денним строком оплати відповідно до п. 4.7. Договору є дата -18.03.2022).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що виробник, у порушення умов договору повної та своєчасної оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних: № 21 від 11.01.2022, № 51 від 27.01.2022, № 63 від 03.02.2022, № 84 від 10.02.2022, № 100 від 17.02.2022 позивачу (виробнику) не здійснив, у зв"язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 22089,18 грн., яка з боку відповідача залишилась несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Приписами ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

У даному разі, із обставин справи убачається, що позивачем (як виробником за договором) належним чином були виконані свої зобов`язання, що визначені пунктами 1.1., 1.4., 2.3., 5.1., 5.2. спірного Договору.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: замовленнями, видатковими накладними на отримання поставленого товару підписаними замовником із зазначенням прийнятих (погоджених) цін, зареєстрованими податковими накладними в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, відсутністю відмов у прийомці та повернення товару.

Водночас відповідачем (замовником за договором) порушено свої зобов`язання, визначені п.п. 1.1., 4.5., 4.7. Договору в частині здійснення повної та своєчасної оплати товару.

Доказів протилежного (належного виконання замовником своїх зобов`язань за договором) матеріали справи не містять та відповідачем до суду надано не було.

Приписами статті 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У даному разі, факт наявності заборгованості на суму 22089,18 грн. підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Суд констатує, що відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно з умовами Договору.

Отже, приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22089,18 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення пені в сумі 1020,60 грн., суд виходить з наступного.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 6.4. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати Продукції, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком позивача, сума пені становить 1020,60 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1020,60 грн., судом установлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним, тому вимога про стягнення пені в сумі 1020,60 грн.підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 153,08 грн. 3 % річних та 945,63 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 153, 08 грн. та інфляційних втрат в сумі 945,63 грн., судом установлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь поштові витрати за даним позовом, витрати на проїзд уповноваженого представника (адвоката) для участі у судовому засіданні у господарському суді за даним позовом в сумі 30,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 21000,00 грн.

Відповідно до припичів ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України). Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України). Водночас, за змістом ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2022; укладеного між Адвокатським об"єднанням "Антарес" та ПП "Автоден";

- додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2022;

- акту приймання - передачі наданих послуг від 24.05.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2022;

- адвокатського свідоцтва №2438 від 23.01.2012, ивданого Яцишину Олександру Йосиповичу;

- рахунку на оплату.

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини 7 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Тобто, застосування відповідних положень ч. 7 ст. 129 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2022, адвокатське об"єднання зобов"язуєься надати правову лопомогу клієнту із стягнення заборгованості з ТОВ "Тар" за договором PL № 369 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки «Актив» на умовах і в порядку, які визначені цим Договором, а клієнт зобов"язаний оплатити надання правової допомоги (процесійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дослідивши наданий відповідачем акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.05.2022 (детальний опис робіт (наданих послуг) у справі, виконаних адвокатом, судом враховано наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Згідно із поданим актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.05.2022 (детальний опис робіт (наданих послуг) у справі, позивач були надані такі послуги на загальну суму 21000,00 грн., а саме:

- вивчено (проаналізовано) надані клієнтом документи (1 година) варістю 3000,00 грн.;

- надано клієнту усні консуальтації та роз"яснення з питань спору та спільно з клієнтом визначено правову позицію (0,5 годин) варістю 1500,00 грн.;

- підготовчлено позовну заяву, здійснено необхідні розрахунки за позовом та сформовано пакети документів для подання позову до суду (5,5 годин) варістю 16500,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.05.2022, споата клієнтом гонорару адвокатському об"єднанню за даною Додатковою угодою здійснюється на банківський рахунок адвокатського об"єднання протягом 10 (десяти) днів з моменту вступу рішення суду в законну силу.

Судом враховано, що доказів не співрозмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката відповідачем суду не надано. Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, відповідачем до суду також не надано.

З огляду на прийняття судом рішення про повне задоволення позову, на підставі ст. 129 ГПК України за результатами розгляду даної справи судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача. Таким чином, з останнього на користь відповідача також підлягають стягненню 21000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас щодо поштових витрат за даним позовом, витрат на проїзд уповноваженого представника (адвоката) для участі у судовому засіданні у господарському суді за даним позовом в сумі 30,00 грн., суд зазначає, що матеріали справи містять доказів понесення таких витрат та такі не знайшли свого документального підтвердження, тому до задоволення не належать.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 44128137) на користь Приватного підприємства "Автоден" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) - 22089,18 грн. основного боргу; 1020, 60 грн. пені; 153, 08 грн. 3 % річних; 945,63 грн. інфляційних втрат; 2481,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" серпня 2022 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв