Вирок № 105722259, 12.08.2022, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 196/512/19 Провадження №1-кп/0187/47/22

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Горденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019040600000082 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плавещина, українця, освіта середня, не працює, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за участю прокурора Михайлова Є.М., обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника адвоката Курільця Ю.М. який приймає участь в судовому засіданні дистанційно, -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2019 року близько 13:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи агресивно налаштованим взявши з собою бензопилу марки «Forte» червоного кольору, пішки прибув до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_2 , де в приміщенні житлового будинку, в той час знаходилася ОСОБА_2 разом з трьома малолітніми онуками: ОСОБА_3 , 2011 р.н., ОСОБА_4 , 2013 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н.

Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моральності, розуміючи, що в приміщенні будинку знаходяться малолітні діти та ОСОБА_2 , безпричинно став висловлюватися на адресу останніх нецензурною лайкою.

Не реагуючи на неодноразові умовляння ОСОБА_2 заспокоїтись ОСОБА_1 , продовжуючи демонструвати зневагу та зверхність до оточуючих, продовжуючи далі висловлюватися нецензурною лайкою та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та виражаючи явну неповагу до суспільства, запустив двигун бензопили марки «Forte» червоного кольору та тримаючи її обома руками, почав пиляти нею вхідні дерев`яні двері до житлового будинку. В ході пиляння вхідних дверей, ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував всім присутнім в будинку особам протиправно позбавити їх життя, застосувавши вищевказану бензопилу, чим створював реальну загрозу для життя та здоров`я осіб, які були в середині вказаного будинку.

Внаслідок пиляння вхідних дверей, з бензопили марки «Forte» зіскочив цепок та застряг у пошкоджених вхідних дверях, проте, ОСОБА_1 не припиняючи протиправних дій, взяв до рук дерев`яну палицю, яку знайшов на території даного домоволодіння вибив нею вікно у вказаному будинку та знову взявши до рук бензопилу марки «Forte» червоного кольору проник, через пошкоджене ним вікно до середини будинку.

В цей час ОСОБА_2 , разом з малолітніми онуками, побоюючись, що ОСОБА_1 знаходиться у збудженому стані та може спричинити їй та онукам тілесні ушкодження, вибігла разом з дітьми з приміщення житлового будинку у напрямку домоволодіння сусіда ОСОБА_6 .

Однак, ОСОБА_1 продовжуючи демонструвати зневагу та зверхність до оточуючих, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю та з хуліганських мотивів, почав наздоганяти ОСОБА_2 та її онуків, при цьому підіймаючи руками догори заведену бензопилу при цьому викрикуючи, що всіх повбиває, прагнучи продемонструвати грубу силу та жорстокість.

Вказані агресивні дії та висловлювання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітні діти сприйняли як явну погрозу, оскільки розуміли, що вказаною бензопилою можливо нанести тілесні ушкодження несумісні з життям, що викликало у них сильне хвилювання та стрес.

Мотивом безпричинних хуліганських дій ОСОБА_1 , було усвідомлюване ним прагнення проявити явну неповагу до суспільства шляхом скоєння дій, що грубо порушують громадський порядок, низменне прагнення противопоставити себе суспільству, тому вищеописані дії переросли в злочин проти громадського порядку, що одночасно були пов`язані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства.

З суб`єктивної сторони скоєне ОСОБА_1 хуліганство полягає в умисності вини та мотивів явної неповаги до суспільства, що було виражено у відкритому і очевидному для нього самого, потерпілого та очевидців, зневажливому відношенні до громадського порядку, показати свою зневагу до існуючих в суспільстві елементарних правил і норм поведінки, моральності, благопристойності та повному їх ігноруванні в даному випадку.

З об`єктивної сторони скоєне ОСОБА_1 хуліганство полягає в безпричинному вчиненні грубого порушення громадського порядку, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою в умисному пошкодженні чужого майна, погрозі протиправно позбавити життя та безпричинному висловлюванні протягом тривалого часу нецензурними словами, порушенні прав громадян на особисту недоторканість, недоторканість їх здоров`я та життя, порушенні прав громадян на безпечні умови життя та відпочинку, вираженому у залякуванні та психологічному знущанні над малолітніми дітьми.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

10.06.2022 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні. Сторони погодили покарання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки зі звільненням останнього від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину визнав повністю, визнає обставини правопорушення, викладені в обвинувальному акті та їх кваліфікацію, просить суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання. Пояснив, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, йому зрозумілі.

Захисник адвокат Курілець Ю.М. просить затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним та прокурором.

Потерпіла ОСОБА_2 надала до суду заяв про проведення судового засідання без її участі в зв`язку з станом здоров`я. В заяві власноруч зазначила, що не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором.

Прокурор, просить затвердити угоди про визнання винуватості та просить призначити ОСОБА_1 узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. При цьому, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд, переконавшись, що надана суду угода відповідає вимогам статті 472 КПК України, укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання, взяті за угодою обвинуваченим, виконані повністю.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України у відношенні ОСОБА_1 маються обставини, які пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття. При цьому, відповідно до вимог ст. 67 КК України маються обставини що обтяжують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, тому суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 10.06.2022, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання.

При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 78 і ч.1 ст. 88 КК України, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 квітня 2020 року справа № 344/8485/18 (провадження № 51-4529км19), оскільки суду не надано відомостей про скасування рішення суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням, чи вчинення протягом іспитового строку нового злочину, суд не враховує покарання, призначене ОСОБА_1 за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2019.

Долю речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 10 червня 2022 року, що укладена між начальником Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Михайловим Є.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі:

- металевий ріжучий ланцюг для бензопили марки «Форте» з ріжучими зубцями, з`єднувальними отворами із заклепками спеціального зміцнення, довжиною 90 см та бензопилу марки «Форте» червоного кольору повернути фактичному власнику ОСОБА_7 ;

- дисковий накопичувач «СД-Р» з відеозаписом слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_2 зберігати при матеріалах справи.

Скасувати арешти, накладені на майно за ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2019 року, за якою накладено арешт на: металевий ланцюг для бензопили та бензопилу марки «Форте» червоного кольору.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В. О. Говоруха