ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| 12.10.07р. |
| Справа № А35/409-07
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ про стягнення 340, 00 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники сторін: від позивача - Лєнкова І.О., головний спеціаліст - юрисконсульт, дов.№176/07-40 від 09.01.2007 р. від відповідача - ОСОБА_1, фізична особа- підприємець, свідоцтво від 10.03.1999 р.
СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.10.2007 р. по 12.10.2007 р. Позивач просить стягнути з Відповідача штраф - 340,00 грн за несвоєчасне подання Розрахунків страхових внесків за 2004 - 2005 р.р., посилаючись на Рішення №274 від 16.04.2007р. та ст. 109 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав докази про відкликання з державної виконавчої служби вимоги про стягнення з відповідача спірного штрафу та закінчення виконавчого провадження за цією вимогою. Відповідач позовні вимоги не визнає, у Запереченнях на позов вказує, що застосування фінансових санкцій відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є незаконним, оскільки на протязі 2004 - 2005 р.р. не являвся страхувальником, не нараховував та не сплачував страхові внески. Посилається, що зазначені позивачем Акт та Рішення не отримував особисто та поштою, що є порушенням з боку позивача вимог чинного законодавства відносно повідомлення його як боржника та ненадання можливості на підставі ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскаржити зазначене Рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку та просить в позові відмовити. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, - ВСТАНОВИВ : Згідно статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-1У (надалі Закон) страхувальниками являються роботодавці: зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію від 10.03.1999р., ідентифікаційний номер -НОМЕР_1 та являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-1У від 09.07.2003р. на відповідача покладено обов'язок по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частиною 4 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Згідно п. 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнодержавне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)), подають до органу Пенсійного фонду один раз на рік, але не пізніше 1 травня поточного року, розрахунок авансових сум страхових внесків згідно з додатком 24 цієї Інструкції. За підсумками року платники, зазначені в підпункті 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) пункту 2.1 цієї Інструкції, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції. Розрахунки внесків за 2004р. та 2005р. відповідач повинен був надати до 31.03.2005р. та до 31.03.2006р. Вказані розрахунки відповідачем надано 16.03.2007р., що підтверджується вказаною відповідачем на цих розрахунках датою їх складання та актом № 274 від 16.04.2003р. Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішенням № 274 від 16.04.2007р. про застосування фінансових санкцій позивач застосував до відповідача за несвоєчасне надання розрахунків штраф в розмірі 340,00 грн, вказане рішення вручено відповідачу 07.05.2007р., що підтверджується поштовим повідомленням №809823. Заперечення відповідача про те, що він не отримував вказаного рішення, спростовуються вказаним повідомленням та відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” відповідач повинен забезпечити отримання поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням. Рішення відповідає вимогам чинного законодавства, в судовому порядку не скасовано. Заперечення відповідача, що в період 2004-2005р.р. він не являвся страхувальником, а, отже, до нього не повинні застосовуватися фінансові санкції, судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-1У страхувальниками являються фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від наявності господарської діяльності в звітному періоді. Вказані санкції до цього часу не сплачені, що підтверджується довідкою позивача станом на 14.09.2007 р. Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (р/р відсутні) на користь Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 14-а, код ЄДРПОУ 21928864 (р/р 25601303013178 в ДОУ ВАТ Державний ощадний банк, МФО 305482) штраф -340,00 грн (триста сорок грн 00 коп). Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.
|