Рішення № 105704393, 20.07.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/13092/21

Провадження № 2/463/485/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Фурик Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, -

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки та просить стягнути шкоду завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 6233, 70 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2019р. на вул. Зеленій, 20 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої мало місце зіткнення між автомобілями «Renault Kangoo» під керуванням ОСОБА_2 , «Nissan Leaf» під керуванням ОСОБА_3 та «Mazda CX-7» д.н.з. НОМЕР_1 яким керувала ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2019 р. була ОСОБА_1 , була визнана винною у зазначеному ДТП та притягнута до відповідальності за ст.ст. 124, 124-4 КУпАП.

Цивільна відповідальність відповідачки на момент ДТП була застрахована у позивача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі договору страхування транспортних засобів №ЕР.193951673. У зв`язку із зверненням потерпілої у ДТП сторони до позивача із заявою про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту №UA2019102400014/L01/03 від 07.02.2020р., розрахунку суми страхового відшкодування до нього та виходячи із звіту №1126Е_SOS_191028-188408 від 25.11.2019р. здійснила виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 6233 грн. 70 коп. що підтверджується платіжним дорученням №40217 від 07.02.2020р.

Оскільки відповідачка залишила місце ДТП, що також отримало своє відображення в постанові Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2019р., позивач, виплативши потерпілій стороні страхове відшкодування, в порядку положень ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до страхульника, яка спричинила ДТП та в подальшому залишила місце пригоди. Так, як в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду відповідачка відмовляється, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який просить задоволити.

Ухвалою судді від 31.12.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження та надано строк для подачі відповідачем відзиву.

Представник позивача Головенський В.О., який діє на підставі довіреності №1635 від 18.03.2020р., в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку неявки відповідача в судове засідання відносно постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка 13.06.2022 подала відзив у якому проти задоволення вимог заперечує. Відзив мотивує тим, що у неї не було протиправного умислу залишити місце ДТП, тобто залишитись невідомою для інших учасників ДТП та для правоохоронних органів. Залишення місця ДТП було зумовлене обов`язком з`явитися в судове засідання у якості свідка, а не спробою ухилитись від перевірки на можливість перебування у стані сп`яніння, самостійно не могла вирішити якому обов`язку надати пріоритет. При цьому особисто викликала поліцію, повідомила страховика про ДТП, після повідомлення суду про ДТП негайно повернулась на місце події ще під час оформлення ДТП працівниками поліції, що підтверджується схемами місця ДТП та протоколами про адмінправопорушення.

Крім того, 20.07.2022 відповідачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти позовних вимог заперечує.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

В судовому засіданні судом встановлено, що 24.10.2019р. на вул.Зеленій, 20 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з автомобілем марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , який по інерції здійснив наїзд на автомобіль марки «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2019р. ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу №ЕР.193951673 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки під час керуванням транспортним засобом «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1 була застраховано у ПрАТ СК«ПЗУ Україна».

Згідно вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Аналогічний обов`язок страховика, також закріплено у ст. ст. 979, 988, 990 ЦК України.

У зв`язку із зверненням потерпілого ОСОБА_2 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту №UA2019102400014/L01/03 від 07.02.2020р., розрахунку суми страхового відшкодування до нього та виходячи із звіту №1126Е_SOS_191028-188408 від 25.11.2019р. здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 6233 грн. 70 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №40217 від 07.02.2020р.

Відповідно до положень п «в» п.п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року, справа № 570/1668/16-ц, від 14 лютого 2018 року, справа № 760/5736/15-ц, Касаційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 910/7825/19 наявність обставин передбачених п.п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не має бути абсолютною та достатньою підставою покладеною в основу ухвалення рішення, яке повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 2.10. Правил дорожнього руху України у разі причетності до ДТП водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Отже обов`язком водія транспортного засобу при настанні ДТП є негайна зупинка і залишення на місці пригоди принаймні до складання повідомлення про ДТП.

При огляді матеріалів справи №463/5955/18 судом було встановлено, що ОСОБА_1 , викликалась 24.10.2019р. 10:00 год до Личаківського районного суду м. Львова, як свідок по справі №463/5955/18.

Згідно ч.2 ст.69 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Частиною 1 ст.147 ЦПК України передбачений привід свідка, як відповідальність за не з`явлення на судове засідання або не повідомлення про поважні причини неявки.

Суд враховує пояснення відповідачки викладені у відзиві на позовну заяву, що оскільки ДТП трапилась близько 9 год, а її виклик було здійснено на 10 год вона не могла повідомити суд про неможливість з`явитися у судове засідання. Та те, що виникла ситуація за якої фактично існував конфлікт між її обов`язками.

Також в судовому засіданні було встановлено, що в схемі місця ДТП на основі якої приймалось рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.ст.124, 124-4 КУпАП є зображений автомобіль відповідачки, її дані та підпис. Документ складений 24.10.2019р. 9 год 02 хв.

Протоколи про адміністративне правопорушення серія ОБ №212848 та серія ОБ №212849, за ст.ст.124, 124-4 КУпАП складені 24.10.2019р. 10 год 40 хв. та 11 год 15 хв відповідно.

Відповідно до ч.ч.1 та 8 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395:

- у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський, а якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов`язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.

Надані відповідачкою докази є достатніми щоб підтвердити заявлену нею обставину про негайне повернення її на місце вчинення ДТП та сприяння її у встановленні дійсних обставин ДТП.

Аналізуючи п.п.38.1.1., п. 38.1. ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та правові висновки зроблені у вище наведених постановах Верховного Суду, суд вважає, що дана норма спрямоване на забезпечення страховика можливістю перевірити обставини ДТП щоб запобігти необґрунтованим виплатам. В тому числі необґрунтована виплата може мати місце у випадку, коли страховик не міг встановити дійсного розміру шкоди або ж винуватця ДТП, або ж перебування винуватця ДТП у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Як встановлено у даній справі дії відповідачки пов`язанні з поверненням на місце ДТП сприяли встановленню дійсних обставин ДТП, ризики необґрунтованих страхових виплат внаслідок тимчасового залишення відповідачкою місця ДТП, були відсутні.

За таких обставин Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, у постанові від 25.02.2020, у справі № 910/7825/19 вказує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року, справа № 570/1668/16-ц, вказує про відсутність права у страховика на регресну вимогу на підставі підпункту «в» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» навіть за обставини самовільного залишення місця ДТП обома учасниками, оскільки у винуватця не було умислу, а потерпілий діяв на захист власних інтересів. При цьому дії потерпілого не були єдиними можливими.

Отже, суд враховує, що у ОСОБА_1 не було мети залишитись невідомою для інших учасників ДТП, приховати факт ДТП перед страховиком, уникнути спілкування з працівниками поліції з метою неможливості перевірки її на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи іншим чином унеможливити встановлення обставин ДТП, тобто протиправного умислу на залишення місця ДТП.

Дослідивши всі обставини, які мають значення для справи суд встановив, що у позивача (страховика) не виникло труднощів із встановленням усіх дійсних та необхідних обставин для прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування. Отже, у даному випадку не може йти мова про необґрунтовану виплату страхового відшкодування.

Відповідно позивач не набув право регресної вимоги до страхувальника відповідачки ОСОБА_1 на підставі положень ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265,268Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 6233, 70 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання тексту рішення 20 липня 2022 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна», юридична адреса: м.Київ, вул.січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Г.Б. Жовнір