Рішення № 105703213, 12.08.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 937/8086/20

Провадження № 2/752/2410/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до представництва в Україні Турецькі авіалінії авіаперевезення про захист прав споживача, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору пасажирських перевезень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в сумі 14011,70 грн., витрати на проїзд до м. Запоріжжя і назад до м. Мелітополя в сумі 475,70 грн., за поштове відправлення претензії 44,60 грн. та моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2020 року вона через Представництво Турецькі авіалінії авіаперевезення замовила два квитки на рейс ТК1470 Airbus А321 номери квитків №235-9488033169 та № НОМЕР_1 на виліт 27.08.2020 року о 09:55 год. із м. Запоріжжя до Санкт-Петербургу через Стамбул (Туреччина) - Анталія (Туреччина).

За вказані квитки позивачем було сплачено 15011,70 грн.

Однак, 27.08.2020 року позивача та її неповнолітнього сина було знято з рейсу та не допущено до посадки на літак працівником відповідача. Причиною відмови стало те, що кордон з Російською Федерацією для громадян України закрито.

Відповідач звернулась до відповідача з вимогою про повернення їй вартості придбаних квитків, на що отримала письмову відповідь про те, що їй нарахована сума до повернення в розмірі 2922,00 грн. Позивач надіслала відповідачу претензію, однак відповіді не отримала.

Свої зобов`язання щодо вартості двох авіаквитків позивач виконала у повному обсязі, в свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання з авіаперевезення не виконав, обумовлену послугу не надав, грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача 14011,70 грн. вартість двох квитків з урахуванням вже вирахуваного сервісного збору на суму 1100,00 грн.

Також, позивачем були понесені витрати за проїзд до м. Запоріжжя і назад до м. Мелітополя в сумі 475,70 грн. та за поштове відправлення претензії 44,60 грн.

Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було завдано й моральної шкоди, яка полягає в емоційних стражданнях, пов`язаних з невиконанням договору перевезення. Зазначила, що вона не змогла вилетіти в м. Санкт-Петербург, де має постійну роботу за патентом, а її син не зміг продовжити навчання в загальноосвітній школі м. Санкт-Петербург.

Моральну шкоду позивач оціню в сумі 50000,00 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.11.2020 року справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2020 року у справі відкрито провадження.

06.01.2021 року від відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.11.2020 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21.04.2021 року справу передано до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач позовну заяву з додатками отримав, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що25.08.2020 року позивач через Представництво Турецькі авіалінії авіаперевезення замовила два квитки на рейс ТК1470 Airbus А321 номери квитків №235-9488033169 та № НОМЕР_1 на виліт 27.08.2020 року о 09:55 год. із м. Запоріжжя до Санкт-Петербургу через Стамбул (Туреччина) - Анталія (Туреччина).

За вказані квитки позивачем було сплачено 15011,70 грн.

Однак, 27.08.2020 року позивача та її неповнолітнього сина було знято з рейсу та не допущено до посадки на літак працівником відповідача. Причиною відмови стало те, що кордо з Російською Федерацією для громадян України закрито.

Відповідач звернулась до відповідача з вимогою про повернення їй вартості придбаних квитків, на що отримала письмову відповідь про те, що їй нарахована сума до повернення в розмірі 2922,00 грн. Позивач надіслала відповідачу претензію, однак відповіді не отримала.

Позивач зазначила, що свої зобов`язання щодо вартості двох авіаквитків позивач виконала у повному обсязі, в свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання з авіаперевезення не виконав, обумовлену послугу не надав, грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача 14011,70 грн. вартість двох квитків з урахуванням вже вирахуваного сервісного збору на суму 1100,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Правил пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Правил квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення.

Згідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

З наведеного вбачається, що Турецькі авіалінії авіаперевезення, надаючи позивачу авіаквитки, вступили з ОСОБА_1 у договірні правовідносини.

Таким чином, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення та у сторін виникли певні зобов`язання за ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 100 ПК України правила авіаперевізника - правила, інструкції і технології, встановлені авіаперевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти та настанови з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажира, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству України, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів ( частина шоста статті 100 ПК України ).

Судом встановлено, що позивач зі своїм неповнолітнім сином не здійснили виліт з аеропорту 27.08.2020 року о 09:55 год. відповідно до квитків Турецьких авіаліній авіаперевезення №235-9488033169 та №235-9488023168, у зв`язку з тим, що для громадян України закритий кордон з Росією.

Частиною шістнадцятою статті 100 ПК України передбачено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.

Розділом XIII ПК України передбачено права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки авіарейсів.

Частиною першою статті 103 ПК України встановлено, що положення цього розділу застосовуються до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого на території України, а також до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого в іншій країні, до/з аеропорту, розташованого на території України.

Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення (частина друга статті 103 ПК України).

Згідно частиною першою статті 105 ПК України у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п`ятої і шостої статті 104 цього Кодексу. Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення; у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.

Також право пасажирів у разі відмови в перевезенні, скасуванні або затримки рейсів на компенсацію передбачено розділом XVI Правил, які містять аналогічні норми.

Відповідно до частини третьої статті 105 ПК України перевізник не зобов`язаний виплачувати компенсацію, передбачену частинами п`ятою і шостою статті 104 цього Кодексу, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів.

Наведена норма містить вичерпний перелік підстав для звільнення перевізника від обов`язку виплачувати компенсацію, до яких не відносяться обставини, що стали підставою для відмови у перевезенні позивача та її неповнолітнього сина.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, а отже доводи викладені у позовній заяві не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 14011,70 грн. за придбані квитки.

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню затрати на проїзд до м. Запоріжжя і назад до м. Мелітополь в сумі 475,70 грн., які підтверджуються проїзними квитками на автобус, чеками (а.с. 20-23).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за поштове відправлення претензії в сумі 44,60 грн.

Що стосується моральної шкоди, яку позивач просила стягнути в сумі 50000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 101 ПК України дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Таким чином, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналогічний висновок виклав у своїй постанові від 10 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 360/723/16-ц ( провадження № 61-22702сво18).

Отже, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, дійшовши висновку, що відповідачем було не допущено позивача та її неповнолітнього сина до рейсу без мотивованого рішення, суд вважає, що позивачу завдано душевні страждання, оскільки остання не здійснила виліт у запланований час та вимушена була повернутися до іншого міста.

При цьому, врахувавши принципи законності, об`єктивності, розумності та справедливості суд вважає, що сума моральної шкоди 50000,00 грн. значно завищена позивачем та стягненню на її користь підлягає моральна шкода в сумі 5000,00 грн..

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та позов задоволено частково, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 840,80 грн. судового збору за подання позову до суду.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до представництва в Україні Турецькі авіалінії авіаперевезення про захист прав споживача, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору пасажирських перевезень задовольнити частково.

Стягнути з Представництва в Україні Турецькі авіалінії авіаперевезення, код ЄДРПОУ 20046855, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 83, інша відома адреса: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 170-А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , матеріальні збитки в сумі 14011,70 грн., витрати на проїзд в сумі 475,70 грн., витрати за поштове відправлення претензії 44,60 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Представництва в Україні Турецькі авіалінії авіаперевезення, код ЄДРПОУ 20046855, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 83, інша відома адреса: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 170-А на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: