Рішення № 105696823, 08.08.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

08.08.2022 227/596/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 11 листопада 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір № 0535-0915, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит в сумі 5 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані відсотки та комісію за користування кредитом. Строк дії кредиту - 14 днів, термін платежу -24.11.2020 року, нараховані проценти 1400,00 грн.

Позивач вважає, що при укладенні договору було порушено ряд норм встановлених Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист персональних даних», а тому є підстави для визнання його судом недійсним в цілому.

Відповідач, скориставшись необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотним і необхідним для даного виду договорів, зокрема не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу, позивач не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити ризики та збитки. При укладенні кредитного договору, через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність позивач не міг у повному обсязі оцінити умови договору на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками відповідача їх умови.

Кредитний договір укладено без порядку його припинення, договір не містить умов про відповідальність відповідача, сума компенсації зазначена в договорі становить більше 50 %, що відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є не справедливою умовою, та є підстави для визнання п.4 Кредитного договору недійсним.

Позивач наголошує, що відповідач абсолютно не повідомляв про умови та строки обробки його персональних даних, відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання підпунктів п.9 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», щодо обробки персональних даних недійсними.

Судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що 11 листопада 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір № 0535-0915, який є діючим і зобов`язання за яким позичальником не виконані. Кредитний договір укладений між сторонами в порядку, передбаченомуЗУ «Про електронну комерцію»та відповідно до Правил надання споживчих кредитів (надалі- Правил), що складають єдиний договір. Укладений договір в електронній формі та є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту відповідача (https://www.creditkasa.ua. надалі - Сайт). Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив власний особистий кабінет (п.2.1.14 Правил), який є сукупністю захищених сторінок та забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до договору та іншої інформації.

Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №175-П від 03 листопада 2020 р., які діяли на час укладення договору, що є його невід`ємною частиною встановлюється порядок укладення кредитного договору, а саме: позивач на сайті відповідача, здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказав всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення (п. 2.1.7 Правил); заявка подавалася позивачем через особистий кабінет (п. 4.10 Правил); відповідач проінформував позивача (п. 4.17 Правил) про прийняте рішення щодо видачі кредиту (смс-повідомлення на телефонний номер та електронним листом на адресу електронної пошти позивача) з гіперпосиланням на пропозицію позивача щодо укладення договору відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»та ст. ст.641,642 Цивільного кодексу України; позивач в особистому кабінеті ознайомився з пропозицією відповідача щодо укладання електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача; позивач надав відповідь відповідачу електронним повідомленням ( п. 5. 2 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий позивачу в смс-повідомлення) відповідно до абз. 2 ч. 6ст. 11 Закону « Про електронну комерцію»; відповідач надав підтвердження про укладення Договору шляхом розміщення інформації в Особистому кабінеті позивача та направлення примірника Договору на адресу електронної пошти позивача. Отже, без відповідних дій з боку Позивача укладення Договору було б неможливе.

Порядок підпису договору погоджений між сторонами та визначений відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідачем надано повну та чітку інформацію щодо умов договору, яка передбачена чинним законодавством та яка розміщена і доступна для вільного ознайомлення на сайті https://www.creditkasa.ua.

Також, відповідачем дотримано вимоги щодо встановлення розміру неустойки, що у цілому перевищує 50% суми кредиту (з врахуванням сплачених штрафів за весь строк користування кредитом) у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», а також відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін доПодаткового кодексу Українита інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СОVID-19)» кредитодавцем не нараховуються штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період з 01.03.2020 року по останнній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Станом на дату подання відзиву, сума штрафу (неустойки) становить 0 грн.

Згода на обробку персональних даних наданих позивачем містить виключний перелік даних, які передаються на обробку. Укладаючи договір, позивач був ознайомлений з обсягом та метою обробки його персональних даних, а також повідомлений про всі його права. Так, згода на обробку персональних даних, розміщена на сайті відповідача, зокрема містить иету обробки, а саме: виконання кредитного договору. Щодо відкликання згоди на обробку персональних даних відповідач зазначає, що листом Міністерства юстиції України № 5543-0-33-13/6.1 від 26.04.2013 року надано роз`яснення з питань захисту персональних даних щодо відкликання згоди на обробку персональних даних.

Так, відповідно до статті 2Закону згодою на обробку персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про її надання, а володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб`єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом. Відтак відкликання згоди на обробку персональних даних має бути адресовано лише володільцю персональних даних.

Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Беручи до уваги вищевикладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»; порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно підстави для визнання кредитного договору недійсним -відсутні.

Позивач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою компанією, яка здійснює свою діяльність на ринку фінансових послуг щодо надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК №116 від 01.08.2013 року та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, згідно Розпорядження № 2401 від 08.06.2017 року.

11листопада 2020року міжТОВ «УкрКредит Фінанс»та ОСОБА_1 шляхом ідентифікації позивача та використання останнім електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (номер пароля: А544) було укладено кредитний договір № 0535-0915, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані комісію та проценти за користування кредитом.

Відповідно до пунктів 2,3 кредитного договору строк кредиту становить - 14 днів, термін платежу24.11.2020 року, сума кредиту5000,00 грн, нараховані проценти1400,00 грн.

Згідно п. 4. кредитного договору протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна процентна ставка складає 730%.

За змістом п. 7 кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом складає 730 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника на дату кредитного договору складає 128,00 % від суми кредиту.

Обчислення є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, та крім іншого, якщо кредитодавець та позичальник виконають свої зобов`язання на умовах та у строки, визначених в договорі.

Згідно п. 8 кредитного договору позичальник має право протягом 14 днів з дня укладання договору відмовитись від нього без пояснення причин, в т.ч. в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця у письмовій формі до закінчення 14 календарних днів. В такому випадку позичальник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від кредитного договору повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з кредитним договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою п.4 кредитного договору.

Якщо кредитний договір не було пролонговано відповідно до п. 14 кредитного договору, у випадку неповернення суми кредиту у строк, встановлений пунктом 2 кредитного договору:

позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за ч. 2ст. 625 ЦК Україниу розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно. Річна відсоткова ставка за процентами за користування чужими грошовими коштами складає 730%. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200% від суми кредиту (п. 11.1 кредитного договору);

кредитодавець має право на кожен 10-й день існування прострочення, включаючи день виникнення та погашення прострочення, нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми кредиту, однак у цілому не більше 50% суми кредиту (п. 11.2 Договору).

Відповідно до п.13 Договору цей кредитний договір та Правила надання споживчих кредитів разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору. Укладаючи цей кредитний договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://www.creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Пунктом 5.4 Правил надання споживчих кредитів, затверджених Наказом за підписом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №175-П від 03 листопада 2020 року, встановлено, що укладаючи договір, кредитодавець та заявник/позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі, підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих Правил та кредитного договору).

Укладаючи оспорюваний кредитний договір, позичальник підтвердив відповідно, що уважно ознайомився з текстом кредитного договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»таст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 16 кредитного договору).

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1ст.215Цивільного кодексуУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно дост. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України,якщо однаіз сторінправочину навмисноввела другусторону воману щодообставин,які маютьістотне значення(частинаперша статті229цього Кодексу),такий правочинвизнається судомнедійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627Цивільного кодексуУкраїни визначено, що відповідно достатті 6цього кодексусторони євільними вукладенні договору,виборі контрагентата визначенніумов договоруз урахуваннямвимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно дост. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. (ст.638 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК Українипередбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗакону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормоюст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписамист. 12 цього закону, дане визначення поняттю «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За Правилами надання грошових коштів у кредит, позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності дост. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих Правил та Кредитного договору) (п. 5.4 Правил).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ч.ч. 1-6 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цьогоЗакону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 цієї статті.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленимЦК України; види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до ч. ч. 2 та 3 цієї статті, обов`язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).

У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у ч. ч. 2 та 3 цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.

Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено ч. ч. 2 та 3 цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредіт Фінанс» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті (www.creditcasa.com.ua). Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 Цивільного кодексу Українина укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Також, Правила надання споживчих кредитів містять умови про порядок зміни і припинення дії кредитного договору, відповідальність сторін (розділи 7, 10 Правил), тобто в ньому зазначено відомості, передбачені пунктами 8, 9ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,

Суд відхиляє посилання позивача щодо застосування відповідачем нечесної підприємницької практики, оскільки йому не було надано достовірну інформацію до укладення кредитного договору, оскільки, відповідно до пункту 5.6 Правил, позивачу надано 72 години для прийняття рішення щодо укладення кредитного договору та підпису його одноразовим ідентифікатором (електронним підписом) з моменту надіслання йому оферти.

Крім того, у разі незгоди з умовами Кредитного договору, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначенимстаттею 11 Закону України «Про захист прав споживачів»і відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача щодо несправедливості умов кредитного договору.

Так, відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором

Проте, зазначені доводи позивача спростовуються змістом укладеного кредитного договору, зокрема змістом п.11.2, п.11.3, відповідно яких розмір штрафу за прострочення має бути не більше 50% суми кредиту, що відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для визнання таких умов несправедливими.

Суд також відхиляє доводи позивача про невідповідність умов оскаржуваного договоруЗакону України «Про захист персональних даних», оскільки відповідно до п. 3 ч. 1статті 11 вказаного законуукладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних є підставою для обробки персональних даних.

Позивач, підписавши договір, передав свої персональні дані фінансовій установі, надав згоду на обробку персональних даних (п. 9.1 Правил).

Відкликання згоди на обробку персональних даних після фактичної обробки цих даних за згодою особи законом не передбачено, отже, спірний договір не суперечить законодавству про захист персональних даних.

Під час реалізації позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги, на отримання кредиту не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої банком послуги та скористатися послугами інших банків. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування не обмежено.

Кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підстави для визнання кредитного договору № 0535-0915 від 11.11.2020 року недійсним відсутні.

При вирішенні спору про визнання кредитного договору недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей203,215,1054 ЦК України.

Судом також враховувалися вимоги статей536,638 ЦК Україниз приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюєтьсяст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 549, 626-628, 627, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки 26, Київ.

Повне рішення складено 12 серпня 2022 року.

Суддя А. М. Левченко

08.08.2022