Рішення № 105692306, 25.07.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2022 р. Справа № 911/401/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції Столичного округу

2) Макарівської селищної ради

до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

про стягнення 45352,27 грн

за участю представників

прокуратури: Набок Ю.В.;

позивача 1: Хазанов А.В.;

позивача 2: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач-1) та Макарівської селищної ради (далі - позивач - 2) про стягнення з Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - відповідач) шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу у розмірі 45352,27 грн: 30% від суми до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми до спеціального фонду Київського обласного бюджету; 50% від суми на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Макарівської селищної ради Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого здійснено незаконну порубку 5 дерев породи сосна звичайна на земельній ділянці у кварталі 94 виділі 8 Макарівського лісництва ДП «Макарівський лісгосп», яка перебуває у постійному користуванні відповідача, в зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев у розмірі 45352,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.05.2022; учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2022 підготовче засідання було відкладено на 06.06.2022, у зв`язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 та відповідача, а також частковим задоволенням клопотання останнього.

В судове засідання 06.06.2022 та 20.06.2022 представники позивача-2 та відповідача повторно не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, правової позиції стосовно заявленого позову не висловили, у зв`язку з чим підготовче засідання відкладалось.

02.07.2022 через канцелярію господарського суду від Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області надійшло клопотання від 23.06.2022 за вих. № 03-22/499, у якому позивач-2 вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та підтримує їх у повному обсязі. Також просить суд розглядати справу без участі представників Макарівської селищної ради на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд врахував, що за приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) участь сторони у судовому засідання - є її правом, а не обов`язком. Крім того явка в підготовче засідання представника позивача-2 судом обов`язковою не визнавалась.

Таким чином, вказану заяву позивача-2 суд взяв до уваги та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2022 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2022.

В судове засідання позивачі та відповідач не з`явились. Разом з тим, слід зазначити, що про час та місце кожного судового засідання сторони повідомлялись належним чином та завчасно.

Разом з тим, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч.1 ст. 178 ГПК України щодо подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 25.07.2022 судом закінчено з`ясування обставин справи, перевірку їх доказами та вирішено перейти до судових дебатів. Представники учасників справи - прокурора та позивача-1 виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 25.07.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Києво-Святошинською окружною прокуратурою за результатами опрацювання інформації та матеріалів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства щодо проведених з 2020 по III квартал 2021 Управлінням та підпорядкованими підприємствами службових перевірок (розслідувань) щодо неналежного здійснення державною лісовою охороною та відповідальними працівниками охорони лісових ресурсів на території Київської області, виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до висновку результатів службового розслідування Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» від 17.03.2021 встановлено, що згідно наказу ДП «Макарівське лісове господарство» від 15.03.2021 № 40 «Про проведення службового розслідування» комісією в складі головного лісничого Сови Р.М. (голова комісії), начальника відділу лісового господарства Копача А.В. (член комісії), провідного інженера з охорони та захисту лісу Місюни М.Ю. (член комісії), начальника відділу кадрів Галузи Н.В., провідного юрисконсульта Чинакало Р.І. (член комісії) було проведено службове розслідування по факту порушень лісового законодавства.

Комісією встановлено, що в кварталі 94 виділ 8 Макарівського лісництва (майстерська дільниця № 2 старшого майстра лісу ОСОБА_1 , майстра лісу ОСОБА_2 ), невстановленими особами скоєно незаконну порубку 5 дерев сосни звичайної, яка згідно розрахунку розміру шкоди складає 45352,27 грн.

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (а.с.26)

Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 45352,27 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Правопорушення було вчинено на території Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, Макарівською селищною радою після інформування листом Києво-Святошинської окружної прокуратури №55-17вих-22 від 05.01.2022 про установлений факт порушення вимог законодавства, не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави і відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується листом Макарівської селищної ради № 03-22/183 від 24.01.2022, та свідчить про неналежне здійснення позивачем-2 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.

Державна екологічна інспекція Столичного округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Київської області, яка здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу б/н та б/д, наданого на запит прокуратури № 1609вих-21 від 20.10.2021 вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також зазначеним листом інформується, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред`явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки Інспекція у даних правовідносинах не має повноважень щодо звернення до суду з позовом.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора №55-17вих-22 від 05.01.2022 та №1609вих-21 від 20.10.2021 з посиланням на таку норму, які були направлені позивачам з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу-2 минув відповідний строк, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

В контексті наведених вище обставин, судом враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» незаконно добута деревина може бути результатом незаконної порубки лісу, за скоєння якої наступає кримінальна відповідальність. Визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

У відповідності до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.03.2021 року вбачається, що 12 березня 2021 року о 17 год. 26 хв у кварталі 94 виділ 8 ДП «Макарівський лісгосп» Макарівське лісництво було виявлено незаконну рубку 5 дерев сосни звичайної, відповідальність за яке передбачена ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами проведення службового розслідування встановлено, що в діях лісничого Макарівського лісництва Коваля І.І. наявний склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає у невиконанні своїх посадових обов`язків, затверджених керівником підприємства, погоджених з головним лісничим, в якому останній зобов`язаний забезпечувати систематичне

спостереження і належну охорону лісів від самовільних рубок; своєчасно виявляти та попереджувати випадки порушення вимог лісового законодавства у сфері охорони, захисту та відтворення лісів. У зв`язку з чим, наказом директора ДП «Макарівське лісове господарство» від 17.03.2021 № 40 вищезгаданого лісничого притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, вищевказаним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого майстра лісу ОСОБА_1 та майстра лісу ОСОБА_2 .

Згідно Перелікової відомості, було проіндексовано розмір заподіяної шкоди в гривнях, яка залежить від товщини та діаметру дерев у шийці кореня відповідно (сантиметрів) та встановлено, що було здійснено вирубку 2 дерев до ступеня припинення росту діаметром 36 см, 1 дерево до ступеня припинення росту діаметром 40 см та 2 дерева до ступеня припинення росту діаметром 41.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі Такси).

Зазначений розрахунок проведено провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_3 ДП «Макарівський лісгосп», у тому числі на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 15.03.2021.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік 122,3 %, і так далі.

Як встановлено судом, відповідачем проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції 122,3 %, за 2009 рік 112,3 %, за 2010 рік 109,1 %, за 2011 рік 104,6 %, за 2013 рік 100,5 %, за 2014 рік 124,9 %, за 2015 рік 143,3 %, за 2016 рік 112,4 %, за 2017 рік 113,7 %, за 2018 рік 109,8 %, за 2019 рік 104,1, за 2020 рік 105,00).

Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.

Сума шкоди за пошкодження 2 дерев до ступеня припинення росту діаметром 34,1-38 згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665 становить 3690,00 грн (1845,00 х 2) Таким чином, сума шкоди з урахуванням індексації за попередні роки становить: 3690,00 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098 х 1,041 х 1,05 = 15956,32 грн.

Сума шкоди за пошкодження 3 дерев до ступеня припинення росту діаметром 38,1-42 згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665 становить 6798,00 грн. (2266 х 3.) Таким чином, сума шкоди з урахуванням індексації за попередні роки становить: 6798,00 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098 х 1,041 х 1,05 = 29395,95 грн.

Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, який складає 45 352,27 грн (15956,32+29395,95) здійснено ДП «Макарівський лісгосп» правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Згідно з ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов`язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача. Таким чином, стягнення заподіяної шкоди природному навколишньому середовищу з ДП «Макарівське лісове господарство» є обгрунтованим та правомірним.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

Установлено, що Макарівська селищна територіальна громада утворена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 № 715-р, шляхом об`єднання Макарівської та Кодрянської селищних рад, Андріївської, Борівської, Великокарашинської, Гавронщинської, Забуянської, Колонщинської, Комарівської, Копилівської, Королівської, Липівської, Людвинівської, Маковищанської, Мар`янівської, Мотижинської, Наливайківської, Небелицької, Ніжиловицької, Пашківської, Плахтянської, Рожівської, Ситняківської, Фасівської, Червонослобідської, Юрівської сільських рад Макарівського району.

Згідно пп. 4) п. 6-1розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території Макарівської селищної ради, а тому заподіяна шкода в еквіваленті 50% підлягає стягненню на користь її місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Врахувавши викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прокурором доведено і належними доказами підтверджено факт наявності всіх елементів, необхідних для притягнення ДП «Макарівське лісове господарство» до відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, доведено вину, розмір шкоди та наявність причинного зв`язку між протиправною по віденкою відповідача (у вигляді бездіяльності) і нанесеною шкодою.

За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, згідно з приписами якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати прокуратури в розмірі 2481,00 грн, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 73,74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (08072, Київська область, Фастівський район, с. Бишів, вул. Київська, 2а, код ЄДРПОУ 00992160) шкоду у сумі 45 352 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят дві) грн 27 коп., завдану внаслідок незаконної порубки лісу, шляхом перерахування одержувачам: 30% від суми, що становить 13 605 (тринадцять тисяч шістсот п`ять) грн 68 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% від суми, що становить 9070 (дев`ять тисяч сімдесят) грн. 45 коп. - до спеціального фонду Київського обласного бюджету; 50 % від суми, що становить 22 676 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 14 коп. - до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Макарівської селищної ради.

3. Стягнути з Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (08072, Київська область, Фастівський район, с. Бишів, вул. Київська, 2а, код ЄДРПОУ 00992160) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2022 року

Суддя О.В. Щоткін