Ухвала суду № 105692303, 10.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.08.2022Справа № 910/18147/21За заявою представника фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни про ухвалення додаткового рішення в справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5»

до фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська Хвиля»,

2) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

про стягнення 38 870, 34 грн,,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 38 870, 34 грн.

Позовні вимоги мотивові неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди від 25.09.2012 та договором про організацію надання послуг вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.05.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська Хвиля», 2) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про стягнення 38 870, 34 грн залишено без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.

28.06.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (ухвали), в частині стягнення з позивача 4 500, 00 грн витрат на правову допомогу. Окрім того, просить суд поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування клопотання про поновлення представник відповідача посилається на те, що через введення в України військового стану та через постійні ракетні обстріли міста Києва не міг своєчасно подати усі заяви в строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 поновлено строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правову допомогу та розгляд заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/18147/21 призначено на 05.07.2022.

30.06.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про розподіл між сторонами судових витрат.

Засідання призначене на 05.07.2022 не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 розгляд заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/18147/21 призначено на 10.08.2022.

04.08.2022 від третьої особи-2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання 10.08.2022 учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, остання вирішується судом за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до частин п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України). між сторонами, лише за клопотанням сторони.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною п`ятою, шостою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналіз статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що в разі залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

У цьому висновку суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 09.06.2022 у справі №910/6704/21, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20.

У постанові від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 Верховний Суд дійшов висновку, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129,130 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 зазначеного Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

У постанові від 09.07.2019 у справі №922/592/17 Верховний Суд зазначив, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо (пункт 4.2.3 постанови).

Отже, суд зазначає, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом з тим відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і в подальшому із залишенням позову без розгляду.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17.

30.12.2021 представником відповідача було подано заяву про витрати на професійну правничу допомогу, в якій зазначено, що в процесі підготовки до суду були підготовлені наступні документи і зазначено їх вартість: відзив 4 000, 00 грн - 40 год, клопотання про витребування 100,00 грн - 2 год, клопотання про виклик сторін 100, 00 грн - 2 год, клопотання про залишення позову без розгляду 100,00 грн - 2 год, заява про залучення треті осіб - 200,00 грн - 2 год, всього загальна сума 4 500, 00 грн.

До вказаної заяви долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги №123/4 від 17.12.2021 укладений з адвокатом Яковлєвим І.О., акт виконаних робіт на суму 4 500, 00 грн, ордер серії АЕ №1112884, виписки банку по рахунку.

Так, у даній справі, судом ухвалою від 07.06.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в зв`язку з невиконання позивачем ухвал суду від 10.01.2022, 14.02.2022 та від 12.04.2022 у частині надання витребуваних доказів.

Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Проте, відповідачем не надано доказів та взагалі не зазначено про наявність під час розгляду справи №910/18147/21 необґрунтованих дій позивача.

Суд зазначає, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Суд вказує, що право особи на подання позову до суду передбачено статтею 4 Господарського процесуального кодексу України й повністю узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення до суду з обраним способом захисту, який відтворює предмет позову, зміна предмета або підстав позову та визначення відповідача повністю покладається на позивача та є його процесуальними правами, якими він розпоряджається вільно на свій розсуд відповідно до принципу диспозитивності.

Натомість вирішення питання щодо законності й обґрунтованості заявлених позовних вимог є саме повноваження суду, які реалізуються ним не в підготовчому провадженні, а за наслідками розгляду справи по суті на підставі оцінки доказів.

В межах розгляду справи №910/18147/21 на етапі підготовчого провадження судом першої інстанції не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви ФОП Нашивайло Л.Б. у відшкодуванні понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу

Керуючись статтями 123, 124, 129, 130, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Нашивайло Людмилі Борисівні у відшкодуванні понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.

Повний текст складено та підписано 11.08.2022.

Суддя Я.А.Карабань