Вирок № 105690162, 08.08.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36710/15-к

Провадження №1-кп/761/108/2022

В И Р О К

іменем України

08 серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

за участю секретарів с/з Орел Я.М., Руденко І.О., Коломієць Д.П.,

Карапетяна А.С., Лисака М.Ю.,

Семопядного О.В., Бойко Д.О., Вознюк Д.М., Литвин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014110040001112 від 05 липня 2014 року, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелаурі Самтредіа Республіки Грузія, громадянина України, освіти середньої, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого востаннє засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» звільненого від відбування покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Адамів Ю.Я., Тонканцова Г.О., Мещерякова М.В.,

Чернишенка П.О., Богацької В.М., Лейтара О.С., Лучків О.Р., Панова В.Є., Коріня Б.І.,

Шевчука І.Ф.,

представників потерпілого Глуховченко Г.К., Лозгунової О.Ю.,

захисника Зоценка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинених при наступних обставинах.

На початку 2014 року (точної дати не встановлено) у м. Біла Церква Київської області (точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) Особа 1, яку ухвалою суду від 30 серпня 2021 року оголошено в розшук, у зв`язку із ухиленням від явки до суду, вступила у попередню злочинну змову із ОСОБА_1 та невстановленою особою з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману.

При цьому Особа1, ОСОБА_1 та невстановлена особа розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так, Особа1 та ОСОБА_1 , відповідно до розробленого плану, повинні підшукати особу, яка за грошову винагороду зареєструється фізичною особою-підприємцем та відкриє рахунок у банківській установі на своє ім`я. У свою чергу, невстановлена особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна шляхом втручання через всесвітню мережу Інтернет в роботу системи «Клієнт-Банк» банківського рахунку, шляхом обману, здійснити формування платіжного доручення та перерахувати грошові кошти на відкритий фізичною особою-підприємцем банківський рахунок. Після перерахування грошових коштів, Особа1 та ОСОБА_1 повинні забезпечити зняття грошових коштів із рахунку фізичної особи- підприємця, розрахуватись із вказаною особою та передати зняті грошові кошти невстановленій досудовим розслідуванням особі.

У подальшому, Особа1 та ОСОБА_1 , виконуючи відведену їм роль у раніше розробленому плані, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, у невстановлений час, перебуваючи поблизу торгово-розважального центру «Район» на території Деснянського району м. Києва (точна адреса не встановлена) запропонували ОСОБА_2 , який не був обізнаний із злочинним умислом Особи1, ОСОБА_1 та невстановленої особи, зареєструватись фізичною особою-підприємцем та відкрити рахунок в банку. ОСОБА_2 повідомлено, що на вказаний рахунок будуть перераховані грошові кошти, які за матеріальну винагороду необхідно зняти та передати Особі1 і ОСОБА_1 .

14 січня 2014 року ОСОБА_2 зареєструвався у державного реєстратора Деснянської районної державної адміністрації як фізична особа-підприємець.

21 березня 2014 року у невстановлений час у приміщенні відділення ПАТ «ВТБ банк», розташованому по вул. Воровського, 24 у м. Києві ОСОБА_2 відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та отримано грошові чеки для видачі готівки. В заявці клієнта ПАТ «ВТБ Банк» на створення облікового запису в системі дистанційного обслуговування від 21 березня 2014 року ОСОБА_2 вказав номер телефону, яким користується Особа1 , як того вимагала остання.

У продовження реалізації раніше розробленого злочинного плану, в ніч з 19 червня 2014 року на 20 червня 2014 року Особа1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що 20 червня 2014 року необхідно їхати в банк для зняття готівки.

20 червня 2014 року близько 10 год. 00 хв. невстановлена особа, виконуючи відведену їй у спільному злочинному плані роль та, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом втручання через всесвітню мережу Інтернет в роботу системи «Клієнт-Банк» банківського рахунку Державного підприємства МВС Ремонтно-будівельного управління ГУМВС України в Київській області (далі - ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області) № 2600520110160, відкритого в ПАТ «Юніон Стандард Банк», шляхом обману, здійснила формування платіжного доручення та несанкціоноване перерахування грошових коштів у сумі 300 000 (триста тисяч) грн. з банківського рахунку вказаної установи на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ВТБ Банк».

20 червня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин Особа1 та ОСОБА_1 на автомобілі марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_3 привезли ОСОБА_2 до відділення ПАТ «ВТБ банк», розташованого по вул. Воровського, 24 у м. Києві, де останній, за допомогою працівника банку ОСОБА_3 , заповнив грошовий чек на зняття готівки в сумі 149 000 (сто сорок дев`ять тисяч) грн. Заповнений грошовий чек ОСОБА_2 передав до каси відділення банку, де отримав зазначену суму готівкою. Грошові кошти в сумі 149 000 (сто сорок дев`ять тисяч) грн. ОСОБА_2 передав Особі1 та ОСОБА_1 . Після чого, Особа1 зателефонувала невстановленій особі та надала ОСОБА_2 грошову винагороду в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Продовжуючи виконувати відведену у спільному злочинному плані роль, з метою доведення злочинного умислу до кінця 23 червня 2014 року приблизно о 08 годині 35 хвилин Особа1 та ОСОБА_1 на автомобілі марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_3 привезли ОСОБА_2 до відділення ПАТ «ВТБ банк», розташованого по вул. Воровського, 24. У відділенні банку ОСОБА_2 надав касиру грошовий чек на суму 149 000 (сто сорок дев`ять тисяч) грн., де отримав зазначену суму готівкою. Грошові кошти в сумі 149 000 (сто сорок дев`ять тисяч) грн. ОСОБА_2 передав Особі1 та ОСОБА_1 . Після чого, Особа1 зателефонувала невстановленій особі та надала ОСОБА_2 грошову винагороду в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Отриманими грошовими коштами Особа1, ОСОБА_1 та невстановлена особа розпорядились на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Надавши можливість обвинуваченому дати показання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не знайшла свого підтвердження у судових засіданнях та не доведена обвинуваченням.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним в судовому засіданні свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 190 КК України, не визнав та надав показання, згідно яких він він у 2008 році приїхав до України та приблизно у 2010-2011 році познайомився з ОСОБА_4 (Особа1), з яким почали товаришувати та в подальшому разом проживали в одній квартирі до 2018 року. За весь час їхньої дружби вони часто їздили по місту та на тренування, оскільки разом з Особою1 професійно займалися вільною боротьбою. Про події та обставини, які викладені в обвинувальному акті йому нічого не відомо, адже він ні з ким не вступав у злочинну змову, щодо заволодіння грошових коштів шляхом обману, а ОСОБА_2 взагалі ніколи не бачив та не знає, що це за особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Також саме прокурор, слідчий, згідно з вимогами ст. 25 КПК України, зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Суд же, відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні 02 лютого 2016 року представник потерпілого ОСОБА_5 надав показання, відповідно до яких він працює на посаді заступника директора ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області. 20 червня 2014 року, під час роботи їхнього бухгалтера в системі клієнт банк, помітили збій в роботі, оскільки не пройшов попередній платіж, а через декілька хвилин система перестала працювати. В ході усунення несправностей було встановлено, що о 10 годині 00 хвилин 20 червня 2014 року невідомою особою сформований платіж на суму 300 000 грн., внаслідок чого їхньому підприємству спричинено матеріальну шкоду. В подальшому про незаконне відчуження грошових коштів було повідомлено працівників банку та правоохоронні органи. Цивільний позов заявлений директором ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області у кримінальному провадженні на суму 300 000 грн. підтримує в понову обсязі.

Надані показання представника потерпілого, лише підтверджують обставини подій, щодо заволодіння грошовими коштами, розміщеними на банківському рахунку ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області невідомими особами, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, що завдало значної шкоди підприємству.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за клопотанням сторони обвинувачення судом були допитані наступні свідки.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні 06 червня 2016 року, свідок ОСОБА_6 надала показання, згідно яких вона працювала головним бухгалтером на ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області. 20 червня 2014 року ОСОБА_7 - інший бухгалтер, за вказівкою директора та під її наглядом, здійснювала роботу в системі клієнт банк. В ході роботи до неї підійшла ОСОБА_7 та повідомила, що з її комп`ютером щось відбувається, у зв`язку чим вони запросили спеціаліста по роботі з комп`ютерами та через декілька днів з`ясували, що все «погоріло», а комп`ютерні програми «злетіли». Зателефонувавши в банк, в якому було відкрито два рахунки, працівники банку повідомили, що з депозитного рахунку ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області було перераховано грошові кошти в сумі 300 000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Дізнавшись у працівників банку номер телефону ОСОБА_8 вони йому зателефонували та останній повідомив, що йому відомо про перерахування на його банківський рахунок грошових коштів за начебто придбання ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області у його підприємства бензину. Крім того ОСОБА_2 повідомив їй, що Особа1 це навмисно зробила, шляхом несанкціонованого доступу до комп`ютеру, однак гроші він не може повернути, оскільки він їх вже забрав з банківської установи та передав Особі1, а останній сплатив йому за це відсоток.

Отримані показання свідка ОСОБА_6 також лише підтверджують фактичні обставини заволодіння грошовими коштами підприємства, шляхом операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

При цьому, ані показання свідка, ані письмові докази, наведені нижче, не вказують на те, що безпосередньо ОСОБА_1 причетний до обставин, внаслідок яких ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області, спричинено матеріальну шкоду у великих розмірах.

Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним в судовому засіданні 12 листопада 2021 року, надав показання, згідно яких йому не відомі події, які відбувалось у 2014 році, щодо заволодіння грошовими коштами ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області та йому невідомий обвинувачений ОСОБА_1 , а прізвища ОСОБА_4 ( Особа1 ) та ОСОБА_10 він також чує вперше.

Враховуючи, що свідок ОСОБА_9 не зміг надати пояснення, щодо наявності чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню, суд вважає такі показання неналежним доказом та виключає їх з числа доказів.

В той же час, з урахуванням того, що допитати свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні не виявилося за можливе, у зв`язку зі смертю останнього, що підтверджується наданим прокурором свідоцтвом про смерть, з урахуванням практики ЄСПЛ, а саме: «Тіхак проти України», «Шачашвілі проти Німеччини», «Сетон проти Сполученого Королівства» та інші, відповідно до якої констатовано, що у разі смерті свідка або потерпілого до проведення судового засідання, суд першої інстанції має достатні підстави для визнання допустимими показання цього свідка або потерпілого, надані під час досудового розслідування, як докази, судом до матеріалів провадження долучено протокол допиту ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування.

Так, з протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 16 грудня 2014 року вбачається, що на початку 2014 року, приблизно 10 січня 2014 року на його номер телефону зателефонував знайомий на ім`я ОСОБА_11 , який запропонував заробити грошей, а саме відкрити рахунок в банку, на який вподальшому буде перераховано грошові кошти, які він повинен буде зняти та віддати певним людям, з якими його познайомить ОСОБА_11 . За це, в якості винагороди, він йому пообіцяв грошові кошти в сумі 5 000 гривень. На дану пропозицію ОСОБА_2 погодився. ОСОБА_11 сказав, що дасть його номер мобільного телефону особам, які в свою чергу зателефонують йому та пояснять, що конкретно необхідно робити.

Приблизно 11 січня 2014 року на його мобільний телефон зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_12 ( Особа1 ) та запропонував йому зустрітись через годину біля ТЦ «Район» по вул. Оноре де Бальзака в м. Києві. Приблизно через годину він та його співмешканка ОСОБА_13 прийшли до вказаного торгівельного центру, де на них чекав Особа1, з яким поряд стояв чоловік грузинської національності ( ОСОБА_1 ). Так, Особа1 повідомив, що ОСОБА_2 необхідно зареєструватись приватним підприємцем, після чого відкрити рахунок в банку, на який в подальшому буде перераховано грошові кошти в сумі від 200 до 500 тисяч гривень, які йому в подальшому потрібно зняти та передати Особі1, за що він надасть йому винагороду в сумі 8 000 гривень. Згодом, ОСОБА_2 зареєструвався як ФОП та відкрив банківський рахунок, як того вимагав Особа1. Всі дії, щодо реєстрації та відкриття рахунку координував Особа1 та пояснював, що і як робити, що говорити працівникам банку і таке інше. В подальшому, в ніч на 19 червня 2014 року ОСОБА_2 зателефонував Особа1 та повідомив, що зранку заїде до нього додому і вони разом поїдуть в банк. 20 червня 2014 року вранці Особа1 на автомобілі марки Опель, в якому перебував ОСОБА_1 , забрав його та вони поїхали до приміщення банку, яке розташоване по АДРЕСА_3 . Приїхавши в банк Особа1 написав на аркуші паперу, що він має говорити та за що йому мають віддати грошові кошти. Отримавши грошові кошти у відділені банку, в розмірі 149 000 грн., він передав їх Особі1 та отримав від того своїх обіцяних 4 000 грн. Особа1 в свою чергу повідомив, що 23 червня 2014 року знову приїде його забирати та вони поїдуть в банк, щоб зняти решту грошей. 23 червня 2014 року з ранку Особа1 знову приїхав разом з ОСОБА_1 до нього додому та вони поїхали до приміщення банку, де він зняв решту готівкових грошових коштів у сумі 149 000 грн., які у подальшому передав ОСОБА_1 та Особі1, а ОСОБА_1 при цьому віддав йому винагороду в сумі 4 000 гривень.

Зазначені показання ОСОБА_2 дійсно підтверджують фактичні обставини, щодо реєстрації ним статусу фізичної особи підприємця та відкриття банківського рахунку за вказівкою Особи1, а також щодо протиправного заволодіння грошовими коштами ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області в сумі 300 000 грн.

При цьому, з урахуванням отриманих показань обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо постійного спільного проведення дозвілля, а також його товариських стосунків з Особою1 та про його необізнаність в здійсненні будь-яких протиправних дій з боку Особи1, в суду виникають розумні сумніви щодо об`єктивності змісту показань свідка ОСОБА_2 , даних ним під час досудового розслідування, в частині передання ним грошових коштів саме ОСОБА_1 та отримання з рук останнього обіцяної винагороди, оскільки вони прямо суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_1 , отриманим судом в перебігу судового слідства.

Зважаючи на ту обставину, що суд був позбавлений можливості провести допит свідка ОСОБА_2 безпосередньо в судовому засіданні з дотриманням відповідної процедури, що включає роз`яснення процесуальних прав та обов`язків в комплексі з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведенням свідка до присяги, а також з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, згідно яких усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, суд схиляється до переконання про необхідність врахування саме показань ОСОБА_1 як таких, що є правдивими та про необхідність виключення показань ОСОБА_2 в частині причетності ОСОБА_1 до отримання грошових коштів з рук ОСОБА_2 та виплати останньому винагороди за його протиправні дії, у зв`язку з чим суд не враховує такі показання свідка при ухваленні вироку.

Крім зазначених показань, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:

Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04 липня 2014 року з копією наказу про призначення ОСОБА_6 головним бухгалтером ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області, відповідно до яких вона повідомляє правоохоронні органи про те, що 20 червня 2014 року у період часу з 09 год. 26 хв. по 10 год. 01 хв. невідома особа, шляхом несанкціонованого доступу втрутилася в роботу системи Клієнт банк, внаслідок чого незаконно здійснила переказ грошових коштів на суму 300 000 грн. на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 ;

Договір № 309 від 15 березня 2010 року про надання послуг ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області з доступу до мережі Інтернет;

Звіт по банківському рахунку ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області за 20 червня 2014 року, відповідно до якого 22 червня 2014 року о 10 год. 01 хв. з банківського рахунку ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області перераховано грошові кошти за бензин за договором 17-2 від 18 червня 2014 року, у сумі 300 000 грн. на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 ;

Дані ЛОГ-файлів, щодо входу до системи віддаленого доступу «Клієнт-банк» по банківських рахунках, належних ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області;

Лист директора ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_14 № 87 від 03 липня 2014 року на ім`я в.о. голови правління ПАТ «Юніон Стандарт Банк», щодо несанкціонованого втручання невідомими особами в систему клієнт банк;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 серпня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_15 впізнала особу під № 2 ( ОСОБА_2 ), яка 20 червня 2014 року та 23 червня 2014 року у відділенні ПрАТ «ВТБ Банк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 24, знімала з свого банківського рахунку грошові кошти загальною сумою 300 000 грн.

Висновок експерта № 224/ікт від 08 вересня 2014 року, відповідно до якого на накопичувані на жорстких магнітних дисках виробництва «Western Digital» моделі «WD1600JS-19NCB1» серійний номер «WCANM6048150» об`ємом 160 ГБ, виявлено 1 (один) файл, що ідентифікується антивірусними програмами як шкідливе програмне забезпечення, типу троянська програма. На накопичувані на жорстких магнітних дисках виробництва «Westen Digital» моделі «WD1600JS-19NCB1», серійний номер «WCANM6048150» об`ємом 160 ГБ, виявлено виконуючий, файл програми «Tiny Client-Bank» дистанційного банківського обслуговування типу «Клієнт-Банк», а також виявлено 119 «лог-файлів» до даної програми. На накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD1600JS- 19NCB1», виявлено програмне забезпечення «TeamViewer» за допомогою якого можливе віддалене керування комп`ютером. У вказаній програмі виявлено 1 «лог-файл». Також виявлено у файлі підкачки «pagefile.sys» операційної системи посилання на програму «Мірkо Employee Monitor». Програмний продукт «Мірkо Employee Monitor» призначений для ведення спостереження за користувачем комп`ютера шляхом перехоплення і збереження всіх дій, що пов`язані з вводом інформації з клавіатури, запуском програм, активністю в мережі Інтернет. На накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD1600JS- 19NCB1» виявлено 2699 файлів та папок, які створювались, змінювались або відкривались 20.06.2014;

Заява ОСОБА_2 від 25 березня 2014 року про відкриття банківського рахунку у ПрАТ «ВТБ Банк»;

Договір банківського рахунку від 25 березня 2014 року, відповідно до якого ПрАТ «ВТБ Банк» уклав з ОСОБА_2 договір на відкриття останнім банківського рахунку та користування ним, в тому числі шляхом дистанційного обслуговування;

Виписка з банківського рахунку ФОП ОСОБА_2 з 21 березня 2014 року по 08 серпня 2014 року, відповідно до якої на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 20 червня 2014 року від ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області надійшли кошти в сумі 300 000 грн., згідно договором 17-2 від 18 червня 2014 року, щодо оплати бензину. 20 червня 2014 року та 23 червня 2014 року ОСОБА_2 було видано готівкові кошти з його банківського рахунку в сумі 300 000 грн.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої ОСОБА_2 14 січня 2014 року зареєстрував ФОП « ОСОБА_2 »;

Протокол огляду від 25 вересня 2014 року, відповідно до якого старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області Слончаком Д.О. проведено огляд речей та документів, які були вилучені у ПрАТ «ВТБ Банк» на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року. Вказаним оглядом, зокрема встановлено, що 20 червня 2014 року та 23 червня 2014 року ОСОБА_10 перебував у відділенні ПрАТ «ВТБ Банк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 24 та отримував від касира банку готівкові грошові кошти. Крім того, зазначеним оглядом встановлено, що ОСОБА_10 в заявці клієнта ПрАТ «ВТБ Банк» на створення облікового запису в системі дистанційного обслуговування від 21 березня 2014 року, вказав номер телефону НОМЕР_4 ;

Протокол огляду від 25 вересня 2014 року, відповідно до якого старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області Слончаком Д.О. проведено огляд документів, які були вилучені у ТОВ «Астеліт» на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2014 року. Вказаним оглядом встановлено, що з номеру телефону, належному Особі1 та ОСОБА_2 були здійснені вхідні/вихідні дзвінки;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 вересня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 впізнав особу під № 3 ( ОСОБА_4 ), яка дала вказівку щодо реєстрації ФОП та відкриття банківського рахунку, а також якій він передавав грошові кошти у сумі 300 000 грн.;

Реєстраційна справа ФОП ОСОБА_2 від 14 січня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєструвався у державного реєстратора Деснянської районної державної адміністрації, на підставі встановлених Законом документів як фізична особа-підприємець;

Висновок експерта № 1718-ВКЕ від 24 грудня 2014 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_2 в описі документів, які надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація ФОП» від 14 січня 2014 року, реєстраційній карті на проведення державної реєстрації ФОП від 14 січня 2014 року, заяві -анкеті на відкриття карткового рахунку в ПрАТ «ВТБ Банк» від 25 березня 2014 року, та інших наданих на дослідження банківських документів, виконані ОСОБА_10 ;

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 листопада 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнав особу під № 2 ( ОСОБА_2 ), яка влітку 2014 року у приміщенні відділення ПрАТ «ВТБ Банк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 24, отримував в одну із п`ятниць, готівкові грошові кошти в сумі 150 000 грн.;

Протокол обшуку від 24 лютого 2015 року, відповідно до якого слідчим в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_4 , в якій проживали ОСОБА_4 (Особа1) та ОСОБА_1 , виявлено та вилучено майно, в тому числі: мобільні телефони, сім-картки, комп`ютерну техніку та грошові кошти в сумі 15 700 грн.;

Протокол обшуку від 24 лютого 2015 року, відповідно до якого слідчим в ході проведення обшуку автомобіля марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_4 ( Особа1 ) та ОСОБА_1 , виявлено та вилучено майно, в тому числі мобільні телефони, сім-картки.

Протокол обшуку від 24 лютого 2015 року, відповідно до якого слідчим в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_5 , виявлено та вилучено комп`ютерну техніку та мобільні телефони;

Протокол огляду від 25 лютого 2015 року, відповідно до якого старшим слідчим СУ МВС України в Київські області Слончаком Д.О. оглянуто майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків;

Висновок експерта № 3-05/350 від 05 червня 2015 року, відповідно до якого на ноутбуці марки Lenovo V580c, який був вилучений в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_5 , знаходяться залишки шкідливого програмного забезпечення під назвою «Trojan.Zadved.51» ;

Висновок експерта № 1507 ВКЕ від 29 липня 2015 року, відповідно до якого встановлено, що в пам`яті накопичувача на жорстких магнітних дисках Western Digital моделі WD1600JS- 19NCB1, є шкідливе програмне забезпечення (троянська програма), яка була встановлена шляхом перенесення з іншого носія (мережі) 13 червня 2014 року о 07 год. 45 хв.;

Висновок експерта № 1753 від 23 жовтня 2015 року, відповідно до якого напис «За бензін 300 от 18.06.2014 по договору 17-2 втом чіслє і ПДВ 50», який ОСОБА_2 мав промовити їх при отриманні готівки в банку, виконано ОСОБА_4 (Особою1);

Довідка аналіз роздруківок мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_4 ( Особа1 ) від 21 жовтня 2014 року, відповідно до якої оперуповноваженим УБК МВС України Вольваком М.В. встановлено, що Особа1 20 червня 2014 року та 23 червня 2014 року перебував поруч з відділенням банку «ВТБ Банк», розташованим за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 24, та після отримання грошових коштів, вимикав мобільний телефон;

Вказані докази, в контексті подій кримінального правопорушення підтверджують фактичні обставини виключно в частині реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи підприємця, за вказівкою та за наслідками реалізації планування злочинних дій Особою1, щодо відкриття банківського рахунку та подальшого зняття з нього незаконно отриманих грошових коштів.

При цьому, зазначені докази об`єктивно не вказують на причетність саме ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 т. 190 КК України.

Більш того, ані з висновків експертів, ані з протоколів обшуку, судом об`єктивно не встановлено доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із групою осіб, в тому числі з Особою1 заволодів майном ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Отже, враховуючи положення ст. 17 КПК України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд приходить до висновку, що зазначені вище докази у своїй сукупності, якими сторона обвинувачення підтверджує факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, не доводять його винуватості поза розумним сумнівом.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 січня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 впізнав особу під № 3 ( ОСОБА_1 ), яка спільно з чоловіком на ім`я ОСОБА_12 (Особа1) давала йому вказівку на реєстрацію ФОП ОСОБА_2 , відкриття банківського рахунку та, після надходження на його банківський рахунок грошових коштів в сумі 300 000 грн., особа під № 3 спільно із чоловіком на ім`я ОСОБА_12 (Особа1) привозила до відділення банку два рази та забирали у нього грошові кошти в сумі 300 000 грн;

Наданий доказ стороною обвинувачення суд виключає з числа допустимих доказів, з огляду на наступне.

Так відповідно до ст. 86 КПК України. Доказ визнається допустим, якщо він отриманий у поряду, встановленому КПК України.

Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема у разі здійснення процесуальної дії з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий, серед іншого, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії.

Одним із видів проведення слідчих (розшукових) дій, згідно із Главою 20 КПК України, є пред`явлення особи для впізнання.

Статтею 228 КПК України встановлено порядок проведення такої процесуальної дії, в тому числі і суб`єкти, які уповноважені її здійснювати, а саме: слідчий та прокурор.

Відповідно до ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Разом з тим, як убачається із протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 19 січня 2015 року, зазначена слідча (розшукова) дія була проведена головним оперуповноваженим інспектором УБК МВС України ОСОБА_16 .

Таким чином, з урахуванням того, що вказана слідча (розшукова) дія проведена оперуповноваженим співробітником поліції, та протокол складений з грубим порушенням вимог ч. 1 ст. 106 КПК України, суд приходить до висновку, що зазначений доказ здобутий неналежним суб`єктом, у зв`язку з чим, керуючись ст. 86 КПК України визнає його недопустимим доказом.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 впізнав особу під № 4 ( ОСОБА_1 ), яка спільно з чоловіком на ім`я ОСОБА_12 (Особа1) приїжджала до ОСОБА_2 та надавала останньому вказівку на реєстрацію ФОП ОСОБА_2 , відкриття банківського рахунку;

Надаючи оцінку вказаному процесуальному документу, в суду виникають сумніви щодо об`єктивності його змісту, оскільки свідок ОСОБА_9 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, безпосередньо в судовому засіданні зазначив, що йому не відомі обставини з приводу яких його викликано до суду та обвинуваченого ОСОБА_1 , який був присутній в залі суду, він бачить вперше.

При цьому, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, та надаючи перевагу доказам, які безпосередньо здобуті під час судового розгляду, суд виключає наданий стороною обвинувачення протокол пред`явлення особи для впізнання від 16 квітня 2015 року з числа належних доказів та не приймає його до уваги при ухваленні вироку.

Крім цього, судом не можуть бути взяти до уваги та визнаються як неналежні, наступні докази, надані стороною обвинувачення, а саме: протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 впізнав особу під № 4 ( ОСОБА_2 ), яка дала згоду на реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та з якою він познайомився через товариша ОСОБА_12 (Особа1), протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 вересня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_17 впізнала особу під № 3 ( ОСОБА_4 ), яка просила відкрити на ім`я ОСОБА_17 ФОП та банківський рахунок, характеризуючі матеріали особи ОСОБА_2 ; інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки зазначені докази не мають будь-якого значення для кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та до предмету доказування у ньому.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з ЄРДР, доручення про проведення досудового розслідування від 23 вересня 2014 року, повідомлення про початок досудового розслідування від 23 вересня 2014 року, постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 15 вересня 2014 року, постанову про визнання групи прокурорів від 24 вересня 2014 року, постанову про призначення слідчої групи від 08 жовтня 2014 року, доручення про проведення досудового розслідування від 05 липня 2014 року, повідомлення про початок досудового розслідування від 05 липня 2014 року, постанову про визначення групи прокурорів від 05 липня 2014 року, наказ про створення слідчо-оперативної групи від 25 липня 2014 року, запит начальника Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справи України ОСОБА_18 від 11 липня 2014 року до ПАТ «Юніон Стандарт Банк», щодо надання ЛОГ-файлів входу до системи віддаленого доступу «Клієнт-банк» по банківських рахунках, належних ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області, запит слідчого до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22 липня 2014 року, щодо надання реєстраційної справи ФОП ОСОБА_2 запит слідчого від 22 липня 2014 року до ТОВ «Компанія Бест», щодо надання даних ТСР/ІР портів, які взаємодіяли з 01 травня 2014 року по 01 липня 2014 року з ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області; постанову про призначення експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів від 28 липня 2014 року, ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВТБ Банк» від 08 серпня 2014 року, доручення оперативному підрозділу про проведення слідчих дій від 12 серпня 2014 року, постанови про визнання речей і документів речовими доказами від 25 вересня 2014 року; ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2014 року про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ТОВ «Астеліт», щодо вхідних та вихідних номерів телефону, якими користуються ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ; доручення оперативному підрозділу про проведення слідчих розшукових дій від 15 серпня 2014 року та від 03 вересня 2014 року, доручення про проведення досудового розслідування від 11 лютого 2015 року, повідомлення про початок досудовою розслідування від 11 лютого 2015 року, постанову про визначення групи прокурорів від 25 грудня 2014 року, постанову про зміну кваліфікації складу кримінального правопорушення від 09 лютого 2015 року, рапорт старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Слончака Д.О. від 09 лютого 2015 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року про надання тимчасового доступу до облікової справи ФОП ОСОБА_2 , доручення про проведення слідчих та розшукових дій від 28 жовтня 2014 року, постанову про визнання речей і документів речовими доказами від 20 листопада 2014 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», доручення про проведення слідчих розшукових дій від 05 листопада 2014 року, постанову про призначення судової експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів від 28 жовтня 2014 року, доручення про проведення слідчих розшукових дій від 10 листопада 2014 року, постанову про призначення експертизи від 01 грудня 2014 року, запит слідчого від 06 січня 2015 року директору ПрАТ «Белком», щодо надання інформації про користувачів ІР- адреси, ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та автомобіля марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_3 , ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_5 ; постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 06 березня 2015 року; ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», доручення про проведення слідчих розшукових дій від 07 травня 2015 року, доручення про проведення досудового розслідування від 12 вересня 2015 року, постанову про призначення групи прокурорів від 31 серпня 2015 року, постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 27 серпня 2015 року, постанову про призначення прокурора у кримінальному провадженні від 05 жовтня 2015 року, витяг з ЄРДР, постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 05 жовтня 2015 року, постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 05 жовтня 2015 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ КБ «Приват банк» стосовно клієнта ОСОБА_4 , постанову про відібрання зразків почерку ОСОБА_4 для проведення експертизи від 05 жовтня 2015 року; протокол отримання зразків для експертизи від 05 жовтня 2015 року, постанову про призначення почеркознавчої експертизи від 15 жовтня 2015 року, постанову про визнання речових доказів від 23 жовтня 2015 року; повідомлення про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 05 жовтня 2015 року, доручення про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16 листопада 2015 року, повідомлення про завершення досудового розслідування від 16 листопада 2015 року, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16 листопада 2015 року, оскільки самі по собі вказані документи не містять будь-яких доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Таким чином, проаналізувавши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту, суд приходить до переконання, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана, а тому вважає за необхідне виправдати обвинуваченого за ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України.

Приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

При цьому, судом в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно заволодів грошовими коштами ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а сам факт перебування ОСОБА_1 разом Особою1 ( ОСОБА_4 ) під час ймовірного вчинення останнім кримінального правопорушення, не може бути доказом у розумінні ст. 84 КПК України, оскільки прямо не підтверджує причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому за частиною 2 цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, оцінюючи всі докази у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Таким чином, детальний аналіз наведений вище та оцінка комплексу доказів у кримінальному провадженні дають суду можливість зробити безумовний та категоричний висновок про відсутність доказів у сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

Враховуючи наведене, суд розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим, не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

У зв`язку з виправданням ОСОБА_1 , судом не може бути покладений обов`язок відшкодування ним процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Цивільний позов Державного підприємства МВС Ремонтно-будівельного управління ГУМВС України в Київській області, поданий до ОСОБА_1 , як одного з відповідачів, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 150 000 грн., на підставі ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду.

Арешт на майно у кримінальному провадженні накладено не було.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосований.

Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та виправдати, у зв`язку з недоведеністю, що останнім вчинене вказане кримінальне правопорушення.

У зв`язку із виправданням ОСОБА_1 , звільнити останнього від обов`язку відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Цивільний позов Державного підприємства МВС Ремонтно-будівельного управління ГУМВС України в Київській області до ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Речові докази залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва Мартинов Є.О.