Рішення № 105686558, 11.08.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2022 року м. Рівне№460/14462/22Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Т.О. Комшелюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1 /позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі ГУ ДПС у Рівненській області/відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2022 року №320/1700070812, №317/1700070812, №314/1700070812, №315/1700070812 та №316/1700070812 Головного управління ДПС у Рівненській області складені відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ГУ ДПС у Рівненській області за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було складено акт перевірки, яким встановлено порушення податкового законодавства. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 320/1700070812, № 317/1700070812, № 314/1700070812, № 315/1700070812 та № 316/1700070812 про донарахування позивачу податкових зобов`язань. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки безпідставними та хибними, такими, що спростовуються наданими в ході перевірки первинними документами. З підстав, викладених у позовній заяві просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав про що подав відзив на позовну заяву. Вказує, що документальною невиїзною позаплановою перевіркою позивача встановлено порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. в) п. 176.1 ст. 176, п.179.1 ст. 179, пп. 1.2, 1.3 п.1.61 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. На підставі встановлених порушень податкового законодавства відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Таким чином, на думку відповідача, останній діяв у порядку та спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. З огляду на вищевикладене, відповідач вказує, що податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 320/1700070812, № 317/1700070812, № 314/1700070812, № 315/1700070812 та № 316/1700070812 винесені ГУ ДПС у Рівненській області є законними та обґрунтованими. Просить у позові відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 02.05.2022.

Ухвалою суду від 09.05.2022 позовна заява залишалась без руху.

Ухвалою суду від 22.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 25.07.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив таке.

У період з 02.12.2021 по 08.12.2021, на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 27.10.2021 №2153-п, повідомлення про початок проведення перевірки від 28.10.2021 №151/17-00-07-08, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.03.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29.09.2016 по 29.03.2019.

За результатами проведення перевірки ГУ ДПС у Рівненській області складено акт перевірки №8547/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 15.12.2021 (надалі Акт перевірки) (а.с.20-37).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: не надання первинних документів, що пов`язані з нарахуванням та сплатою належних сум податків і зборів до бюджету;

п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «в)» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік;

абз. е) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 4647514,90грн, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 836552,68грн;

пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 4647514,90грн, в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір в сумі 69712,72грн за 2018 рік;

п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.2, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зокрема після внесення відомостей до ЄДР про припинення підприємницької діяльності, повідомлення про зміни відомостей про об`єкт оподаткування платником податку по терміну подання з 29.03.2019 по 12.04.2019 до контролюючого органу не подано.

На підставі акту перевірки, 14.01.2022 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 320/1700070812 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020грн;

№ 317/1700070812 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 340грн;

№ 314/1700070812 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 340грн;

№ 315/1700070812 збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1045690,85грн, у тому числі 836552,68грн основного платежу та 209138,17грн штрафних (фінансових) санкцій;

№ 316/1700070812 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 87140,90грн, у тому числі 69712,72грн основного платежу та 17428,18грн штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішення позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по 29.03.2019 здійснювала господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (платник єдиного податку ІІІ групи, неплатник ПДВ) з основним видом господарської діяльності згідно КВЕД: 46.16 діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 отримано дохід в розмірі 4647514,90грн.

За період з 01.01.2019 по 29.03.2019 отримано дохід в розмірі 1286507,90грн.

З матеріалів справи вбачається, що на запит податкового органу позивачем надано наступні документи: книгу обліку доходів, банківські виписки по рахунку АБ «Укргазбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Мега Банк» та договори комісії.

Для проведення перевірки платником ОСОБА_1 не надано жодного документу щодо походження та асортименту товарів, які передавалися для комісійної торгівлі, не надано звітів комітенту, квитанцій на товари, договорів поставки, видаткових накладних, фіскальних чеків та інших документів, специфікацій. Отже, проведеною перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 жодного документу щодо придбання товарів та його асортименту, за який надходили кошти у 2018 році на банківські рахунки з призначенням «Виручка за комісійний товар», що свідчить про отримання таких товарів безоплатно.

Отже, на порушення п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «в)» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, абз. е) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік, а також не оподатковано отриманий дохід в сумі 4647514,90грн, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За правилами пункту 291.2. статті 291 цієї глави, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

З урахуванням вимог пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (2017-2020 роки) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами :

1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до підпункту 298.1.1.пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті, у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості, як обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

За правилами пунктів 293.1, 293.2, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (п.296.3 ст. 296 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, позивач у перевіряємий період здійснювала господарську діяльність з продажу товарів за договорами комісії.

Облік отриманих доходів здійснювала у довільній формі шляхом ведення книги обліку доходів. Виручку від господарської діяльності отримувала у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Так, банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_2 відкритому у АБ «Укргазбанк», № НОМЕР_3 відкритому у АТ «Універсал Банк», № НОМЕР_4 відкритому у ПАТ «Мега Банк», а також книгою обліку доходів підтверджується факт отримання доходів за 2018 рік в сумі 4647514,90грн та за І квартал 2019 року в сумі 1286507,90грн.

За умовами укладених договорів комісії, Комісіонер зобов`язується протягом всього строку дії договору за дорученням Комітента (ФОП ОСОБА_1 ) за комісійну плату укладати від свого імені та за рахунок Комітента договори купівлі-продажу товарів Комітента.

Згідно п. 5.1 договорів комісії, за виконання доручення відповідно до умов договору Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 10-35 %.

Матеріалами справи підтверджується укладення договорів комісії з наступними контрагентами: ТОВ «Джи. Стайл Лакшері Аутлет» код 40501564, договір комісії від 17.11.2016 №29-11/2016-ЛІ, ТОВ «Макте Трейд» код 40468955, договір комісії від 05.10.2016 №36/2016-МТ-ЛІС, ТОВ «Ріел Стайл» код 40233025, договір комісії від 17.11.2016 №51-11/2016-ЛІ, ТОВ «Гранд Фортуна Трейд» код 40233145, договір комісії від 05.10.2016 №05-10/2016-ГФТ.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача, що позивачем до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують факт походження (придбання) товару та його асортименту.

Суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство, зокрема норми ст. ст. 291, 296 Податкового кодексу України не зобов`язують платника єдиного податку 3 групи (не платника ПДВ) вести облік понесених витрат.

Суд ще раз наголошує, що згідно п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Отже, такі фізичні особи-підприємці не повинні підтверджувати первинними документами витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести облік доходів у відповідності з урахуванням вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Водночас, такі фізичні особи-підприємці повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу (ст. 292 Податкового кодексу України).

Документами, що підтверджують дохід фізичної особи-підприємця є документами, що підтверджують надходження коштів на поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів.

Вразі застосування РРО, доходи вказані ФОП-платником єдиного податку згідно абз. 1 п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, підтверджується звітами РРЩ/ПРРО та виписками про рух коштів на рахунках, відкритих в установах банків.

У разі не застосування РРО/ПРРО, згідно Постанови № 1336, підтвердженням доходів будуть записи в книзі КОРО (здійсненні на підставі розрахункових квитанцій) та виписки про рух коштів на рахунках, відкритих в установах банків.

Таким чином, твердження податкового органу про не надання документів, які підтверджують придбання та походження товару суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Поряд з цим, матеріали справи містять видаткові накладні на придбання товарів, зокрема від ТОВ «Саргасс Груп», які в подальшому передались в межах договорів комісії (а. с. 124-153), а також звіти комітента (а. с. 154-166).

Судом встановлено, що зазначені документи також надавались під час проведення перевірки, що додатково підтверджується заявою свідка ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.04.2022 за № 809, яка здійснювала бухгалтерський супровід господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (а. с. 54).

Щодо тверджень контролюючого органу, що за результатами проведеного аналізу згідно інформаційних баз даних, реєстру накладних, встановлено, що в періоді 2018-2019рр. відвантаження вищевказаним підприємством товарів контрагентам Рівненської області не здійснювалось, то суд зауважує, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність згідно КВЕД на території всієї України, не обмежуючись Рівненською областю. Враховуючи даний факт, відвантаження товару могло проводитися на законних підставах в межах інших регіонів країни. На позивача не покладено обов`язку щодо врахуванню витрат на перевезення товару. Товар відвантажувався і надалі передавався в межах міста Києва. Тобто, відсутність документально підтвердженого відвантаження товару в Рівненській області не можна ототожнювати і вважати як не отриманням товару від ТОВ «Саграсс Груп» взагалі, враховуючи той факт, що банківськими виписками підтверджується факт перерахування коштів для ТОВ «Саграсс Груп» та іншим контрагентам.

З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду справи не підтвердились висновки податкового органу про безоплатне отримання ФОП ОСОБА_1 товарів на суму 4647514,90грн, що в свою чергу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до абз. «е)» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Згідно ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України).

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.

Згідно п. 297.1, п. 297.2 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт правомірності перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, 3-й групі, а також факт отримання доходів від зайняття діяльністю за видом діяльності згідно КВЕД: 46.16 діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами протягом 2018 року та І кварталу 2019 року, суд дійшов до висновку про безпідставність та недоведеність тверджень контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 абз. «е)» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 та пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

За наведених підстав, суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 14.01.2022 № 315/1700070812 та № 316/1700070812, а тому останні підлягаю скасуванню судом.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «в)» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, то суд зауважує наступне.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Так судом встановлено, що у позивача були наявні та надані в межах проведення перевірки всі первинні документи, складені в порядку, передбаченому ст. ст. 44, 291, 296 Податкового кодексу України, які стосуються обліку оподатковуваного доходу позивача. Вказані обставини підтверджуються, в тому числі листом позивача від 27.04.2021 № 01, описом вкладення до цінного листа та фіскальними чеками № 0209804423679 (а. с. 58-60).

Отже, висновки ГУ ДПС у Рівненській області про порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 320/1700070812 від 14.01.2022 протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 314/1700070812, то суд звертає увагу, що оскільки в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безоплатне отримання товарів як додаткове благо позивачем протягом 2018 року на суму 4647514,90грн., а відтак і донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то і висновок податкового органу про необхідність подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік суд вважає безпідставним та неправомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 314/1700070812 протиправним.

Щодо висновку про порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.2, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, то суд враховує наступне.

Згідно п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п. 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно п. 8.5 Порядку № 1588, у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

При цьому, в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об`єкта оподаткування змінюється.

Так, наведені вище норми законодавства не зобов`язують фізичних осіб-підприємців у разі припинення підприємницької діяльності подавати повідомлення форми 20-ОПП, а тому твердження податкового органу про необхідність подання повідомлення про зміни відомостей про об`єкт оподаткування платником податку по терміну подання з 29.03.2019 по 12.04.2019 суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах закону.

З огляду на вище викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 317/1700070812, є протиправним та підлягає скасуванню.

Додатково суд зазначає, що згідно п. 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами № 395, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 (чинного на момент проведення перевірки), Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку № 395).

Вимоги щодо відображення в акті перевірки фактів порушення податкового законодавства, встановлених контролюючим органом наведено у пп. 2.3.2.2 п.р.2.3 п.2 Порядку № 395, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, як свідчать матеріали справи, в акті документальної перевірки не викладенні всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податку, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, доводи і висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються наданими до позовної заяви письмовими доказами, а тому прийняті на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 320/1700070812, № 317/1700070812, № 314/1700070812, № 315/1700070812 та № 316/1700070812 є незаконними, неправомірними і підлягають скасуванню в повному обсязі.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Право на судовий захист відображено і в частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна людина має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, в разі звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен дати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення і перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і які закріплені в ст. 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах відповідач не виконав покладений на нього обов`язок, а саме не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2022 № 320/1700070812, №3 17/1700070812, № 314/1700070812, № 315/1700070812 та № 316/1700070812.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем відповідно до квитанції № 0.0.2530329030.1 від 29.04.2022 року судовий збір у сумі 11345,32 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 14 січня 2022 року № 320/1700070812, № 317/1700070812, № 314/1700070812, № 315/1700070812 та № 316/1700070812 в повному обсязі.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в розмірі 11345,32грн (одинадцять тисяч триста сорок п`ять гривень, 32коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 11 серпня 2022 року

Суддя Т.О. Комшелюк