Ухвала суду № 10567439, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. К-10887/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 28.02.2007 року

у справі №22/42а

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 року

у справі №22-а-9/07

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006 року №0005271640/0, яким до позивача за затримку на 143 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 19232,00 грн. зобовязано сплатити штраф у сумі 9616,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 28.02.2007 року (суддя - Волошинова Л.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Ханова Р.Ф., судді Ляшенко Д.В., Сіваченко І.В.), позов задоволено. Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано неправомірністю застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання, оскільки відповідачем не доведено факту того, що таке зобовязання було сплачено на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 28.02.2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Ворошилівському районі м. Донецька звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що законодавець з метою застосуванні штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання поняття «сплата»ототожнює з моментом зменшення або погашення податкового боргу.

Позивач письмових заперечень на касаційну не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено перевірку позивача з питань своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 19.07.2006 року №630/15-3/03337119 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки узгоджене податкове зобовязання при терміні його сплати 06.11.2005 року було сплачено 29.03.2006 року, тобто з затримкою на 143 календарних дні. Обставини даного порушення повязані з затримкою сплати суми узгодженого податкового зобовязання у розмірі 19232,00 грн. за квітень 2005 року, яка визначена позивачем шляхом надання 04.11.2005 року до податкового органу уточнюючого розрахунку №125168 та погашення якої, за твердженням відповідача, відбулося за рахунок збільшення суми відємного значення за лютий 2006 року, задекларованого шляхом надання до податкового органу 29.03.2006 року уточнюючого розрахунку №19449. Саме частина зазначеного відємного значення врахована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу позивача за квітень 2005 року.

Між тим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги правильно визначились з висновком про недоведеність відповідачем наявності обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання.

Так, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах, які залежать від кількості днів затримки сплати такого зобовязання.

Таким чином, визначальною умовою для визначення розміру штрафних санкцій має бути встановлення контролюючим органом періоду, протягом якого узгоджені суми податкового зобовязання не були сплачені платником податку, що у свою чергу обумовлює існування факту погашення суми податкового боргу.

У той же час, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом не надано доказів, які б підтвердили здійснення відповідачем взаємозаліку відємного значення податку на додану вартість в рахунок сплати податкового боргу, що є необхідною умовою для визначення періоду затримки сплати такого боргу та встановлення бази нарахування штрафних санкцій.

Без доведення цих обставин оскаржуване рішення відповідача не можна визнати таким, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання його незаконним відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 28.02.2007 року у справі №22/42а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 року у справі №22-а-9/07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.