Рішення № 105673250, 19.07.2022, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11746/18

2/296/420/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

з участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житомирська обласна дирекція ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 22474,38 грн., відшкодування за оплату автотоварознавчого дослідження у сумі 850,00 грн. та моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.12.2016 року в м. Житомирі по вул. В.Бердичівська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mitsubishi L200» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої було пошкоджено належний позивачці автомобіль «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Корольовського районного суду м. Житомира відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. Позивачка вказує, що внаслідок винних дій відповідача їй були завдані матеріальні збитки, які в порядку ст.ст. 1166, 1187 ЦК України має відшкодувати відповідач, як винуватець ДТП. Відповідно до звіту від 05.01.2017 року про оцінку вартості автомобіля, складеного ТОВ «Експерт Авто», величина втрати товарної вартості автомобіля «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження і наступного впливу ремонту складає суму в розмірі 22474,38 грн. За надання експертних послуг та виконання зазначеного звіту позивачем було сплачено суму в розмірі 850,00 грн., а відтак відповідач має відшкодувати позивачці завдану матеріальну шкоду на загальну суму 23324,38 грн. Крім того, протиправними діями відповідача позивачці було завдано моральну шкоду, що полягала у душевних стражданнях, які вона та її близькі понесла внаслідок ДТП, порушення звичного стану життя в зв`язку із пошкодженням автомобіля, а тому позивачка просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди суму, яка нею оцінена в розмірі 10000,00 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Галасюка Р.А. від 30.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

11.04.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Рожковій О.С. для розгляду, у зв`язку зі звільненням 01.08.2019 року судді ОСОБА_3 у відставку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Рожкової О.С. від 03.10.2019 задоволено заяву про самовідвід, а справу передано для повторного автоматичного розподілу між суддями Корольовського районного суду м. Житомира.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду, у зв`язку з тим, що суддею Рожковою О.С. задоволено заяву про самовідвід.

Ухвалою від 15.10.2019 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12.12.2019 надійшла заява від представника позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

17.03.2019 надійшли письмові заперечення представника відповідача щодо приєднання до матеріалів справи поданих представником позивача матеріалів електронних доказів.

Ухвалою від 10.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 25.01.2022 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 07.06.2022 року поновлено провадження у справі, у зв`язку з тим, що позивачем не здійснена оплата призначеної експертизи.

Позивачка в судове засідання не зв`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду не подавала.

Представник позивача адвокат Козирєв І.М. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю та справу просить розглянути на підставі наявних матеріалів (а.с. 242).

Представник відповідача адвокат Гуртовенко Р.М. подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника, у задоволенні позову просить відмовити (а.с.244).

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що наданий позивачкою звіт №559 від 05.01.2017 не містить інформацію про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (п.8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості. Не вказано та не обґрунтовано, що внаслідок проведеного ремонту КТЗ, погіршився його зовнішній вигляд. У вказаному звіті відсутнє також обґрунтування, що фарбування/ремонт певних деталей (елементів) автомобіля вплинуло на погіршення товарного (зовнішнього) вигляду КТЗ, що є грубим порушенням Методики. Також не враховано фактично проведені роботи з відновлення КТЗ. У звіті також відсутнє посилання на попередження оцінювача про відповідальність за відомо неправдивий висновок, сам відповідач не був присутній і не був викликаний на проведення огляду автомобіля. Таким чином вказаний звіт не може вважатися належним та допустимим доказом, що підтверджує спричинення позивачу збитків у вигляді втрати товарної вартості КТЗ. Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, що їй спричинено моральні страждання у зв`язку з неможливістю користуватися автомобілем. (а.с.29-34).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.12.2016 о 16.10 год. в м. Житомирі на перехресті вул. В.Бердичівстка Старий Бульвар сталася ДТП за участю відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mitsubishi L200» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить, та яким керувала ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 04.01.2017р.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2017 року в справі №296/98/17 була встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП (а.с.8).

В ході розгляду справи було встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу була застрахована в ПрАТ "СК "Уніка".

Відповідно до звіту №559 про оцінку вартості автомобіля «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 05.01.2017 оцінювачем ОСОБА_5 , матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає (з урахуванням ПДВ) 76878,84 грн, в т.ч. втрата товарної вартості 22474,38 грн. (а.с. 17-21, 82-97).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року № 6-49цс14, від 16 грудня 2015 року № 6-760цс15, які були враховані Верховним Судом у постанові від 24 червня 2019 року у справі № 562/2018/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 212/2534/16-ц.

За вказаних обставин, позивачка правомірно звернулася з позовом до відповідача.

Разом з тим суд вважає, що позивачкою не доведено втрати товарної вартості КТЗ, зокрема розміру таких збитків, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом.

Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). При цьому, якщо якщо, крім зазначених складників, пошкоджені складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, втрата товарної вартості нараховується.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вказувалося вище, підставою для звернення з вимогою про стягнення збитків у вигляді втрати товарної вартості КТЗ став звіт №559 про оцінку вартості автомобіля «Renault Captur» д.н.з. НОМЕР_2 , складений 05.01.2017 оцінювачем ОСОБА_5 .

Проте вказаний звіт не можна розцінювати як належний та допустимий доказ, оскільки вихідні дані (ремонтна калькуляція), якими користувася оцінювач суперечать фактичним відомостям щодо проведених ремонтних робіт, зокрема виду та вартості, що вказано в акті виконаних робіт №431 від 24.02.2017р. та в листі ТОВ "Полісся Моторс Групп" від 27.12.2017р. (а.с.14, 75).

Наявні суперечності стали підставою для призначення за заявою представника позивача судової автотоварознавчої експертизи, для проведення якої ухвалою суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 05.10.2020р., були витребуванні матеріали цивільної справи № 296/1979/17 за участю між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, позов у якій було залишено без розгляду ухвалою суду від 28.09.2018р.

Так у вказаній справі суд також дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи поставивши під сумнів результати звіту №559.

Крім того, суд погоджується з доводами представника відповідача про невідповідність такого звіту вимогам ст. 102 ЦПК України та п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, які ставляться до висновку експерта, зокрема відсутність попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, при цьому доданий позивачкою звіт виконано не експертом, а оцінювачем, що також вказує на недопустимість такого доказу згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України.

Разом з тим, ні у справі № 296/1979/17, ні у справі №296/11746/18 судова експертиза не була проведена, у зв`язку з її неоплатою.

Зокрема, згідно повідомлення судового експерта Землюка В.В. від 02.06.2022р. оплата експертизи позивачем, на якого було покладено обо`язок її оплатити згідно ухвали суду від 25.01.2022р., не проведена, а тому матеріали справи №296/11746/18 повернуто без виконання (а.с. 231).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено обставини завдання матеріального збитку у виді втрати товарної вартості автомобіля у сумі 22474,38грн.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат в сумі 850грн. на проведення товарознавчого дослідження.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

З огляду на те, що випадки відшкодування моральної шкоди страховиком передбачено у випадку заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої особи (ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), в даному випадку шкода здоров`ю позивачки заподіяна не була, відповідач також є належним відповідачем по вимогам про відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням майна.

Відповідно до ч.3, 4 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

В обґрунтування розміру завданої моральної шкоди позивач посилалася на те, що ДТП відбулося через 15 днів з моменту придбання автомобіля, було зірвано новорічну поїздку до іншої області, тим, що це був перший улюблений автомобіль позивачки, у зв`язку з пошкодженням автомобіля довелося пересісти на громадський транспорт. В наслідок пошкодження майна та неможливості використовувати автомобіль протягом проведення ремонту у житті позивачки та житті її близьких відбулися негативні зміни, виникнення пригніченого стану, нервовість.

Оцінюючи ступінь завданих моральних страждань в результаті пошкодження належного позивачці транспортного засобу суд виходить з того, що жодна з наведених вище обставин, окрім факту пошкодження та ремонту автомобіля, позивачкою не доведена.

Разом з тим, факт пошкодження майна, його вид та обставини ДТП, вказують на завдання позивачці моральної шкоди у вигляді душевних страждань.

За викладених та доведених обставин, зважаючи на характер і тривалість моральних страждань позивачки, пояснення відповідача про надану допомогу в організації проведення ремонту автомобіля, що не спростовано позивачкою, суд вважає розумним та справедливим визначити розмір у відшкодування завданої моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням її майна в сумі 2500 грн, задовольнивши частково такі позовні вимоги.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представником позивача не надано достатньо доказів.

Суду не було надано квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ про сплату витрат, що позбавляє суд перевірити проведення оплати витрат із надання правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зі змісту статті 12 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що складовою принципу змагальності сторін є, в тому числі, ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням стороною процесуальних дій, який несе кожна сторона.

Отже враховуючи, що ні представником позивача, ні представником відповідача не було надано розрахунків витрат, доказів оплати, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг адвокатами, суд вважає недоведеними вимоги відшкодування витрат на правничу допомогу та відмовляє у їх стягненні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 52,870 грн. витрат зі сплати судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 52,87 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий.

Третя особа: Житомирська обласна дирекція Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юніка" , адреса: м. Житомир, вул.Покровська, 5/1, код ЄДРПОУ 20033533.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:29.07.2022.