Постанова № 10566596, 21.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21.07.2010 р. Справа № 2а - 1435/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українська шкіропереробна компанія”, Миколаївська область м. Вознесенськ

до відповідача: Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, м. Вознесенськ

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Гомонюк Є.Д.

представники:

від позивача: Бугай Д.М.

від відповідача: представник відсутній

Суть спору: про визнання протиправним та скасування рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Українська шкіропереробна компанія” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.09 р. № 497/23/30999967/6755, прийнятого Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області, в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі основного платежу 230358 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 117614 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 10.02.09 р. по 24.03.09 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.08 р. та склав Акт від 31.03.09 р. № 1071/23/30999967 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (надалі Закон № 283/97-ВР), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.10.97 р. по 30.09.08 р. у сумі 242531 грн., в тому числі за IV квартал 2007 р. в сумі 107749 грн., за I квартал 2008 р. в сумі 57417 грн., за II квартал 2008 р. в сумі 65192 грн., за III квартал 2008 р. в сумі 12173 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеному Акту відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 13.04.09 р. № 497/23/30999967/6755 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі основного платежу 242531 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 121266 грн.

У Акті перевірки відповідач зазначив, що у перевіряємому періоді позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати на придбання товарів, які не повязані з веденням його фінансово-господарської діяльності, а саме витрати на придбання мокросолених шкур та опойку згідно договорів купівлі-продажу від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5 К укладених з постачальником ТОВ ”Торговий дім Магриб”.

На думку відповідача, позивач не міг власними силами здійснювати перевезення товарів від постачальника ТОВ ”Торговий дім Магриб”, про що свідчить відсутність витрат повязаних з транспортуванням товарів. Крім того, відповідач зазначає, що у ході проведення перевірки позивач не довів факту отримання товарів, а тому штучно сформував валові витрати та податковий кредит внаслідок здійснення безтоварних операцій.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі надані сторонами документи, докази та заперечення, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, виходячи з наступного.

Оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 13.04.09 р. № 497/23/30999967/6755 (надалі - Рішення), винесеним на підставі Акту перевірки, відповідач відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України ”Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 363797 грн., з яких 242531 грн. основний платіж, та 121266 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття Рішення було встановлення на думку відповідача порушень, яких припустився позивач за наслідками укладених із постачальником ТОВ ”Торговий дім Магриб” договорів купівлі-продажу товару від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5 К, а саме:

- позивач власними силами не міг здійснювати перевезення товарів від постачальника;

- позивачем не надано документів на транспортування товарів від постачальника;

- згідно даних декларацій по податку на прибуток ТОВ ”Торговий дім Магриб” встановлено відсутність нарахування амортизаційних відрахувань, що свідчить про відсутність основних засобів. У штатному розкладі ТОВ ”Торговий дім Магриб” лічиться один робітник. Такі факти, на думку відповідача свідчать про неможливість здійснювати транспортування товарів власним транспортом, та його зберігання;

- позивач не надав до перевірки документи, що свідчили б про якість товару, актів приймання-передачі товару, прибуткові накладні, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товару, отриманого від ТОВ ”Торговий дім Магриб”.

На підставі відсутності вищезазначених документів відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій, а тому договори позивача із постачальником ТОВ ”Торговий дім Магриб” від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5 К були укладені без мети настання реальних наслідків.

Відповідач вважає, що зазначені угоди відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, які в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Крім того, відповідач вважає, що відсутність основних засобів та достатньої кількості працівників суперечить вимогам пункту 4.1 статті 4 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.97 р. № 283/97-ВР), а тому суперечать інтересам держави та суспільства.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем завищено валові витрати за період з 01.10.07 р. по 30.06.08 р. у сумі 921433,49 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 р. у сумі 430998,92 грн., за І квартал 2008 р. у сумі 229666,67 грн., за ІІ квартал 2008 р. у сумі 260767,9 грн.

Суд вважає, що викладені відповідачем у Акті перевірки висновки є недоведеними та безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до валових витрат платника податку на прибуток відносяться будь-які витрати сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та Акту перевірки поставки товарів по договорах купівлі-продажу від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5 К фактично виконані позивачем, про що свідчать накладні:

- від 14.09.07 р. № 14091 на суму 215667,37 грн. з ПДВ, у кількості 17654,4 кг шкір ВРХ;

- від 17.09.07 р. № 17091 на суму 39451,26 грн. з ПДВ, у кількості 3156 кг шкір ВРХ;

- від 04.10.07 р. № 14101 на суму 263132,68 грн. з ПДВ, у кількості 21392 кг шкір ВРХ;

- від 19.10.07 р. № 19101 на суму 35538,64 грн. з ПДВ, у кількості 2843 кг шкір ВРХ;

- від 25.10.07 р. № 25101 на суму 303409 грн. з ПДВ, у кількості 24370,2 кг шкір ВРХ;

- від 24.03.08 р. № 24031 на суму 275600 грн. з ПДВ, у кількості 24861,8 кг шкір ВРХ;

- накладна від 20.05.08 р. № 20054 опоєк на суму 312921,48 грн. з ПДВ, у кількості 7690 кг;

В Акті перевірки відповідачем також відображено, що кошти в сумі 1105720,43 грн. були перераховані позивачем на рахунок ТОВ ”Торговий дім Магриб”, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 01.10.07 р. № 2748 на суму 65000 грн.;

- від 04.10.07 р. № 2761 на суму 65000 грн.;

- від 05.10.07 р. № 2761 на суму 43000 грн.;

- від 05.10.07 р. № 2773 на суму 5000 грн.;

- від 17.10.07 р. № 2832 на суму 75000 грн.;

- від 18.10.07 р. № 2836 на суму 70000 грн.;

- від 19.10.07 р. № 2843 на суму 70000 грн.;

- від 22.10.07 р. № 2847 на суму 50000 грн.;

- від 22.10.07 р. № 2848 на суму 20000 грн.;

- від 31.10.07 р. № 252 на суму 29198,95 грн.;

- від 29.10.07 р. № 2872 на суму 25000 грн.;

- від 11.03.08 р. № 1039 на суму 95600 грн.;

- від 11.03.08 р. № 1037 на суму 90000 грн.;

- від 11.03.08 р. № 1038 на суму 90000 грн.;

- від 22.05.08 р. № 1445 на суму 94000 грн.;

- від 27.05.08 р. № 1484 на суму 75000 грн.;

- від 27.05.08 р. № 1483 на суму 75000 грн.;

- від 27.05.08 р. № 1486 на суму 68921,48 грн.

Представник позивача пояснив суду, що за даними бухгалтерського обліку, станом на 01.10.07 р. підприємство по взаєморозрахунках з ТОВ ”Торговий дім Маг риб” мало дебіторську заборгованість в сумі 84881,37 грн. Інші 255118,63 грн. в оплату вищенаведених накладних за вересень 2007 р. були сплачені позивачем на користь ТОВ ”Торговий дім Маг риб” у вересні 2007 р.

Крім того, представник пояснив суду, що придбані згідно вищевказаних накладних шкури ВРХ та опоєк є основною сировиною у виробництві позивача, придбання товару підтверджено наявними накладними, а також проведеними розрахунками з постачальником ТОВ ”Торговий дім Маг риб”.

Враховуючи викладене, позивач мав підстави віднести дані витрат до валових витрат платника податку.

Закон України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.97 р. № 283/97-ВР) не ставить прямих вимог щодо віднесення до валових витрат лише тих витрат на придбання товарів, які додатково підтверджені документами щодо їх транспортування, якості, актами приймання-передачі, документами щодо зберігання. Тим більше, Закон не містить вимог щодо віднесення до валових витрат лише сум витрат, щодо яких у контрагента-постачальника були виробничі можливості для здійснення поставок. Тому висновки відповідача про виключення витрат, понесених позивачем при придбанні товару, зі складу валових витрат в звязку з відсутністю документів щодо транспортування, якості, актів приймання-передачі, зберігання, а також у звязку з відсутністю у постачальника товарів власних виробничих можливостей для здійснення діяльності - є помилковими.

Це підтверджується також матеріалами судово-економічної експертизи від 31.05.10 р. № 7770-7771, згідно результатів якої твердження податкової інспекції щодо безтоварності господарських операцій експертом підтверджена не була, тому викладена точка зору відповідача в Акті перевірки у цій частині є безпідставною.

+++Стосовно визнання відповідачем нікчемними правочинів, укладених позивачем із ТОВ ”Торговий дім Магриб”, суд зазначає наступне.

Висновок відповідача полягає, зокрема в тому, що при проведенні перевірки позивач не надав перевіряючим ветеринарні документи на вантаж, відсутність яких позбавляла ТОВ ”Торговий дім Магриб” можливості виконувати умови укладених договорів, а крім того, останній був знятий 30.10.08 р. з податкового обліку за рішенням № 24/240-Б та скасована його державна реєстрація від 14.11.08 р. за № 10671170004010676.

Такий висновок спростовується даними бухгалтерського обліку позивача, первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Згідно договорів купівлі-продажу від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5, укладених позивачем із ТОВ ”Торговий дім Магриб”, умови поставки товару визначались за домовленістю сторін:

- прийняття товару здійснювалось на складі позивача;

- доставка товару від місця завантаження до складу позивача здійснювалась за рахунок останнього.

Судом зясовано, що позивачем були укладені із ПП ОСОБА_2 договори від 01.01.07 р. № 1 та від 01.01.08 р. № 1, згідно яким останній зобовязався надавати транспортні послуги з перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів приймання передачі виконаних робіт, рахунків від 03.10.07 р. № 53 та від 24.10.07 р. № 53 перевізник - ПП ОСОБА_2 надав позивачу транспортні послуги по перевезенню шкір ВРХ, що належали ТОВ ”Торговий дім Магриб”, з населених пунктів Тульчин та Гершань до складу позивача в м. Умань. Доставка товарів від постачальника здійснювалася автомобілем КАМАЗ-5320, державний номер НОМЕР_1.

Загальна вартість транспортних послуг складала 9750 грн., була сплачена позивачем в повному обсязі і відображена в бухгалтерському обліку останнього у відповідності до діючих правил бухгалтерського обліку, що не заперечується відповідачем.

Представник позивача пояснив, що при проведені планової виїзної перевірки відповідачу надавались всі рахунки та акти виконаних робіт щодо послуг третіх осіб з перевезення вантажів, що також не було заперечно представником відповідача. Таким чином, твердження останнього про відсутність документальних підтверджень доставки шкір ВРХ до складу позивача є безпідставним.

Згідно підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.4.4 пункту 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327 (затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В Акті перевірки зазначено, що у позивача відсутні акти приймання-передачі товару, прибуткові накладні, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання шкір ВРШ придбаних у ТОВ ”Торговий дім Магриб”. Це твердження спростовується інформацію, викладеною на сторінці 11 Акту перевірки, де зазначено про дослідження перевіряючими накладних на придбання товару від ТОВ ”Торговий дім Магриб”.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобовязується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, передача товару була оформлена відповідними накладними, складеними ТОВ ”Торговий дім Магриб”. Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 24.05.95 р. № 88, вказані накладні містять всі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Тому вимоги відповідача щодо наявності крім наданих накладних - додаткових актів приймання-передачі товару і таке інше, не відповідають вимогам діючого законодавства.

Суд також зазначає, що не базуються на вимогах закону вимоги відповідача щодо предявлення в ході перевірки довіреностей на отримання товару від ТОВ ”Торговий дім Магриб”.

Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів є первинним документом. Вона фіксує рішення посадової особи підприємства (керівника) про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства цінності, перелік та кількість яких зазначені в довіреності.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Таким чином, позивач відповідно до закону передав виписані довіреності постачальнику - ТОВ ”Торговий дім Магриб”, а тому фізично не мав можливості надати їх при проведені перевірки.

Судом також встановлено наступне.

Провадження діяльності з необроблених продуктів тваринного походження на потужностях для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин) з їх виробництва можливе лише за умов дотримання ними вимог Закону України ”Про ветеринарну медицину” і відповідних ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України ”Про ветеринарну медицину” державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (обєктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини.

Відповідно до статті 1 Закону України ”Про ветеринарну медицину” ветеринарне свідоцтво віднесено до ветеринарних документів і є документом дозвільного характеру. Ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан продуктів тваринного походження, біологічних продуктів, включаючи обовязкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Згідно з положеннями Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обовязковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 32, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.05 р. за № 659/10939, ветеринарні документи видаються спеціалістами ветеринарної медицини на підставі звернення субєктів господарювання.

Підставою для видачі ветеринарних документів може бути безпосередній огляд обєкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також первинні ветеринарні документи, що характеризують ветеринарно-санітарний стан супроводжувальних підконтрольних обєктів і благополуччя місцевості їх походження.

При видачі ветеринарних документів підтверджується факт наявності необхідних досліджень, проведення ветеринарно-санітарної експертизи, ветеринарних обробок, карантинування тощо.

Тобто, видача ветеринарного свідоцтва здійснюється в стислі строки у встановленому ветеринарним законодавством порядку, та за місцем розташування потужностей (обєктів).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Державного ветеринарно-санітарного контролю, для забезпечення діяльності складу позивачем в м. Умань були укладені договори з Уманською районною державною лікарнею ветеринарної медицини від 19.02.07 р. та від 21.01.08 р. про надання ветеринарних послуг субєктам господарювання по переробці та реалізації сировини тваринного походження, які підлягають державному ветеринарному нагляду та контролю.

Відповідно до умов зазначених договорів спеціалісти Уманської районної державної лікарні ветеринарної медицини надавали позивачу ветеринарні свідоцтва для подальшого транспортування придбаної складом у м. Умань сировини до його виробничих потужностей.

Ветеринарні свідоцтва надавались на підставі оригіналів ветеринарних свідоцтв, переданих позивачу продавцями сировини.

Таким чином оригінали ветеринарних свідоцтв, видані ТОВ ”Торговий дім Магриб” для здійснення транспортування сировини, були в подальшому передані позивачем відповідним органам ветеринарної медицини в м. Умань для оформлення перевезення шкір в м. Вознесенськ, на виробничі потужності.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит позивача, управління ветеринарної медицини в Уманському районі Черкаської області надало довідку, якою підтвердило отримання оригіналів ветеринарних свідоцтв, виданих ТОВ ”Торговий дім Магриб”, для оформлення їх подальшого перевезення позивачем в м. Вознесенськ.

Стосовно інформації в базі анульованих свідоцтва платників ПДВ, розміщеної в вільному доступі на сайті ДПА України, вбачається, що свідоцтво платника ПДВ - ТОВ ”Торговий дім Магриб” було скасовано лише 27.11.08 р. в звязку з закінченням роботи ліквідаційної комісії платника податку. Таким чином, в періоді укладання та виконання свої зобовязань з поставки сировини ТОВ ”Торговий дім Магриб” здійснював господарську діяльність в якості зареєстрованого і діючого платника податків.

Згідно викладеної в Акті перевірки інформації ТОВ ”Торговий дім Магриб” надавав органам податкової служби податкову звітність у відповідності з чинним законодавством. В Акті перевірки відсутні докази невиконання ТОВ ”Торговий дім Магриб” обовязків по перерахуванню в бюджет своїх податкових зобовязань.

З наведеного, суд вважає, що висновок відповідача, про порушення позивачем за укладеними договорами купівлі-продажу від 03.09.07 р. № 13 К та від 01.03.08 р. № 5 К, укладеними із ТОВ ”Торговий дім Маг риб” публічного порядку у розумінні статті 228 ЦК України відповідачем не підтверджено належними жодними доказами, а тому, висновки про відсутність поставки продукції за вищенаведеними договорами є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В частині донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток за операцією одержання позивачем поворотної фінансової допомоги від ЗАТ ”Возко” щодо включення до валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, в розмірі 15825 грн., з яких 12173 грн., - основний платіж, а 3652 грн. штрафні (фінансові) санкції позивач заперечень не має.

За таких обставин, враховуюче викладене, керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українська шкіропереробна компанія” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.09 р. № 497/23/30999967/6755, прийняте Вознесенською обєднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області, в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі основного платежу 230358 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 117614 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

28.07.2009 р.