Постанова № 10566585, 16.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2010 р. Справа № 2а-3834/10/1470

м.Миколаїв

9:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Непомнящої А.О.,

представника позивача: Недолугова О.Г. дов. №119/8/10-003 від 12.01.2010,

представника відповідача: не зявився,

представника прокуратури: Панич Т.В. посв. №166 від 20.05.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Техноторг", пр. Героїв Сталінграду, 113,Миколаїв,54000 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 Прокуратура Миколаївської області (на підставі повідомлення про вступ прокурора у справу №05-1265-07 від 06.02.2007)

провизнання нечинним податкове повідомлення-рішення №00001838/0 від 29.11.2006 р., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001838/0 від 29.11.2006 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 311115,91 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 155558, 45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

- відповідачем безпідставно виключено зі складу податкового кредиту за січень 2006 року 59850,0 грн. по господарській операції з ФГ «Сатурн», за квітень 2006 року 25650,0 грн. по господарській операції з ПСП «АФ «Василівка», 225616,91 грн. по маркетинговим послугам, чим порушено норми пункту 7.4.1., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені суми були віднесені до податкового кредиту на підставі отриманих від ФГ «Сатурн»та ПСП «АФ «Василівка»податкових накладних;

- посилання відповідача в акті перевірки на те, що договір купівлі-продажу між ПСП «АФ «Василівка»та позивачем розірвано є безпідставним, оскільки договір припиняє свою дію у випадку його розірвання сторонами по договору, або визнання його недійсним у судовому порядку. Станом на час звернення позивача з адміністративним позовом до господарського суду договір купівлі продажу від 13.04.2006 жодною із сторін не розірвано. За заявою жодної із сторін договору, або будь-якою третьою особою в судовому порядку договір визнаний недійсним не був;

- включення сум маркетингових послуг до складу податкового кредиту відбулось у відповідності з п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманих від приватних підприємців, які здійснювали маркетингові дослідження, податкових накладних.

Відповідач проти позову заперечує (т.1 арк.спр.153, 166-167) посилаючись на те, що:

- позивачем порушено вимоги підпунктів 7.4.1., 7.5.1. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»: надані маркетингові послуги не відносяться до валових витрат виробництва та не використовуються в подальшому у власній господарській діяльності;

- при здійсненні перевірки відповідачу не були надані документи, які б свідчили про отримання позивачем за наслідками відповідних маркетингових досліджень доходу. Документи, які були надані не відкривають суті маркетингових досліджень.

- по господарській операції з ФГ «Сатурн»грошові кошти повернені, але позивачем своєчасно в січні 2006 року не здійснено коригування податкового кредиту;

- по господарській операції з ПСП «АФ «Василівна»угода купівлі продажу розірвана, що також тягне за собою здійснення відповідного коригування податкового кредиту.

Прокуратурою письмових пояснень по суті позовних вимог не надано, у судовому засіданні представником прокуратури підтримана позиція відповідача.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 16.07.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

16.11.2006 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві), проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Техноторг-Дон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006.

За результатами перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві складено акт №49/38-000/31764816 від 16.11.2006 (т.1 арк.спр. 9-149).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00001838/0 від 29.11.2006 (т.1 арк.спр.150), яким визначена сума податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 311116, 91 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 155 558, 45 грн., яке позивач просить скасувати.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

1. У акті перевірки відповідачем встановлено, що в перевіряємий період позивач відніс до складу валових витрат суми маркетингових послуг в розмірі 2387378,18 грн., які надані йому приватними підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у 2004 році, 1, 2, 4 кварталах 2005 року та 2 кварталі 2006 року

Суми податку на додану вартість по господарським операціям з вказаними субєктами підприємницької діяльності відповідач виключив з податкового кредиту та в звязку з цим донарахував податок на додану вартість по відповідним податковим періодам у сумі 225616,91 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість відповідач зазначив порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по наданим маркетинговим послугам, які не відносяться до валових витрат виробництва та не використовуються в подальшому у власній господарській діяльності.

Суд вважає зазначений висновок акту перевірки помилковим, оскільки правомірність віднесення до валових витрат 2387378,18 грн. вартості наданих субєктами підприємницької діяльності маркетингових послуг встановлена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 по справі №1/596/06 (т.2 арк.спр.10-14) і відповідно припису пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вказаний факт не підлягає доказуванню.

Факт здійснення господарських операцій по наданню маркетингових послуг підтверджений первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, про що зазначено в акті перевірки (т.1 арк.спр.54-103). Отже, позивач правомірно відповідно приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 225616,91 грн. по наданим маркетинговим послугам на загальну суму 2387378,18 грн., і, відповідно, у відповідача відсутні підстави для визначення податкового зобовязання в сумі 225616,91 грн.

2. По господарській операції з ПСП «АФ «Василівка»відповідачем зменшено податковий кредит на суму 25650,0 грн. (т.1 арк.спр.112-113).

Суд вважає вказані дії відповідача безпідставними, оскільки факт наявності укладеного договору підтверджений ухвалою господарського суду від 12.06.2007 року по справі 17/398/07 (т.1 арк.спр.191), грошові кошти, отримані ПСП «АФ «Василівка»від позивача, повернені останньому лише 01.06.2007 платіжним дорученням №87.

Отже, позивачем правомірно, відповідно до вимог п.п.7.4.1., 7.5.1. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту червня 2006 року податок на додану вартість в сумі 25650,0 грн. і підстави для визначення податкового зобовязання в цій сумі відсутні.

3. Суд також вважає неправомірним виключення зі складу податкового кредиту за січень 2006 року податку на додану вартість в сумі 59850,0 грн. по господарській операції з Ф/Г «Сатурн», оскільки позивач в грудні 2005 року перерахував Ф/Г «Сатурн»попередню оплату за товар в сумі 359100,0 грн., в тому числі 59850,0 грн. податок на додану вартість та відповідно приписів п.п.7.4.1, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс цю суму до складу податкового кредиту, що не заперечується відповідачем. В січні 2006 року Ф/Г «Сатурн»повернуло перераховані кошти.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності здійснення відповідного коригування податкового кредиту в звязку з відсутністю події здійснення господарської операції. Разом з тим, чинне податкове законодавство, а саме п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає здійснення коригування суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача лише у випадках зміни суми компенсації вартості поставлених товарів, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала. В даному випадку поставка товарів не відбувалась, здійснено повернення коштів як попередньої оплати за товар.

Приймаючи до уваги, що коригування податкових зобовязань постачальника і податкового кредиту покупця повинно здійснюватись на підставі відповідних податкових документів, а саме Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, то позивач правомірно здійснив коригування в жовтні 2006 року після отримання вказаного розрахунку від Ф/Г «Сатурн», а не в січні 2006 року після повернення коштів.

Отже, підстави для визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 59850,0 грн. також відсутні.

Враховуючи неправомірне визначення відповідачем податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 311116,91 грн., підстави для застосовування штрафної санкції в сумі 155558,45 грн., відповідно припису п.п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також відсутні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №00001838/0 від 29.11.2006.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати винесене Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006 №00001838/0 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (пр.Героїв Сталінграду, 113/1, м.Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 31764816) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 липня 2010 року.