Рішення № 105661831, 10.08.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2022 року м. Ужгород№ 260/2156/22 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що полягає у ненарахуванні з 01.09.2017 р. та невиплаті в повному обсязі ОСОБА_1 належної їй згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсії. 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати з 01.09.2017 р. та виплатити ОСОБА_1 належну їй, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», пенсію з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У 2017 року позивачці було зупинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. За заявою позивачки їй відновлено виплату пенсії, однак так і не виплачено суму пенсії за 3 роки перебування позивачки за кордоном. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що грубо порушує її законні права та інтереси, оскільки має законні підстави на отримання такої виплати.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов від 26 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити, посилаючись на те, що на підставі звернення заявниці, виплату пенсії з 02.02.2021 року поновлено, у відповідності до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та було нараховано і включено до виплатних документів у березні 2021 року пенсію за лютий 2021 року в сумі 1705,82 грн. та за березень 2021 року в сумі 1769,00 грн. У відповідності до ст. 46 Закону сума невиплаченої пенсії за минулий час, тобто за три роки до дня звернення, становить 56446,18 грн. Для можливості виплати пенсії за минулий час, Головним управлінням 15.03.2021 року за №0700-0309-5/10486 був скерований відповідний запит до Пенсійного фонду України, для подальшого направлення до Урядової установи м.Будапешт, відділу з призначення міжнародних та силових пенсій. Оскільки на адресу Головного управління офіційної відповіді від зазначеної установи не надходило, 23.11.2021 року за №0700-0309-5/45612 був направлений повторний запит.

Ухвалою суду від 10 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині, що виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 3 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Згідно атестату Ужгородського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області № 126 від 05 жовтня 2017 року повідомляється, що ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Угорської Республіки, у зв`язку з чим такій було припинено виплату пенсії (а.с.7).

За час перебування в Угорській Республіці позивачкою пенсія не отримувалася, що підтверджується рішенням пенсійного органу Угорської Республіки про відмову в призначенні пенсії та відповідною довідкою №37-07581/2019/4 від 12.12.2019 року (а.с.9).

В грудні 2020 року позивачка повернулась на постійне місце проживання в Україну, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням ГУ ДМС в Закарпатській області№2101.3.1-8933/21.3-20 від 02.12.2020 року про анулювання запису про «постійне проживання в Угорщині» (а.с.11).

На підставі звернення ОСОБА_1 до відповідача, останній з 02.02.2022 року поновив виплату пенсії, у відповідності до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та нарахував і включив до виплатних документів у березні 2021 року пенсію за лютий 2021 року в сумі 1705,82 грн, та за березень 2021 року сумі 1769,00 грн. У відповідності до ст. 46 зазначеного Закону сума невиплаченої пенсії за минулий час, тобто за три роки до дня звернення, становить 56446,18 грн.

Як вбачається з Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700-0309-8/46245, для можливості виплати пенсії за минулий час, відповідачем, 15.03.2021 року за №0700-0309-5/10486 скерований відповідний запит до Пенсійного фонду України, для подальшого направлення до Урядової установи м.Будапешт, відділу з призначення міжнародних та силових пенсій. Оскільки на адресу Головного управління офіційної відповіді від зазначеної Установи не надходило, 23.11.2021 року за №0700-0309-5/45612 був направлений повторний запит.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, враховуючи викладене, особа, яка є громадянином України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону №1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, проживаючи в Угорській республіці як громадянка України, особа має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до пункту 2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно із пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

За змістом пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи та не оскаржується відповідачем сума невиплаченої пенсії за минулий час, тобто за три роки до дня звернення, становить 56446,18 грн.

Хоча відповідач стверджує, що вживав дії для можливості виплати пенсії за минулий час, а саме, Головним управлінням 15.03.2021 року за №0700-0309-5/10486 скеровувався відповідний запит до Пенсійного фонду України, для подальшого направлення до Урядової установи м.Будапеигг, відділу з призначення міжнародних та силових пенсій. Оскільки на адресу Головного управління офіційної відповіді від зазначеної Установи не надходило, 23.11.2021 року за №0700-0309-5/45612 було направлений повторно запит.

Суд зауважує, що позивачка звернулася із заявою до відповідача 02.02.2021 року, відтак, з дати звернення позивачки із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України минуло більше року.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що полягає у ненарахуванні з 01.09.2017 року та невиплаті в повному обсязі ОСОБА_1 належної їй згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати з 01.09.2017 року та виплатити ОСОБА_1 належну їй, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», пенсію з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич