Рішення № 105661275, 23.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Справа № 160/14273/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання неправомірною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) №23952-23780/Ф-01/8-0400/20 від 16.12.2020 року у зарахуванні позивачу періоду роботи в півторакратному розмірі до загального стажу роботи стаж роботи у районі Крайньої Півночі з червня по листопад 1984 року та з 07.08.1988 року по 12.08.1989 року;

- зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача в півторакратному розмірі до загального стажу роботи стаж роботи у районі Крайньої Півночі з червня по листопад 1984 року та з 07.08.1988 року по 12.08.1989 року;

- визнання неправомірною відмови відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи з 07.08.1990 року по 15.03.1993 року в ТОВ «Придніпровський»;

- зобов`язання відповідача зарахувати позивачу періоду роботи з 07.08.1990 року по 15.03.1993 року в ТОВ «Придніпровський».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу при призначенні пенсії відповідачем протиправно не враховано період роботи з червня по листопад 1984 року та з 07.08.1988 по 12.08.1989 роки, оскільки у довідці №49/ТО/3-6547 від 12.09.2018 виданої управлінням федеральної служби виконання покарань по Магаданській області та довідки №Ф-12 від 20.08.2018 виданої архівним відділом адміністрації Сусуманського міського округу, дата народження не збігається з даними паспорту. Крім того, період роботи з 07.08.1990 по 15.03.1993 у ТОВ «Придніпровський» не враховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю даних про кількість відпрацьованих трудоднів. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.10.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що у позивача страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року складав 4 роки 6 місяців 21 день, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховано виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 07.08.1988 по 12.08.1989 (згідно довідки №49/ТО/3-6547 від 12.09.2018 виданої управлінням федеральної служби виконання покарань по Магаданській області), а тому даний період враховано при обчисленні пенсії в півторакратному розмірі. Стосовно періоду роботи з червня по листопад 1984 року, то на запит Пенсійного фонду надійшла довідка №Ф-12 від 20.08.2018, видана архівним відділом адміністрації Сусуманського міського округу, з якої вбачається дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте в паспорті останнього рік народження 24.05.1958, що істотно відрізняється, тому цей період роботи не може бути врахований до розрахунку. Крім того, на запити управління надійшли довідки ТОВ «Придніпровський» про заробітну плату позивача №84 та №85 від 29.09.2020 за період з 07.08.1990 по 15.03.1993 з відсутністю даних про кількість відпрацьованих трудоднів у зв`язку з цим даний період не враховано до страхового стажу.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 25.05.2018р.

19.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи з 1984 по 1989 роки на підприємствах із шкідливими умовами праці, які знаходились в районах Крайньої півночі в півтора кратному розмірі до загального стажу роботи.

Листом №23952-23780/Ф-01/8-0400/20 від 16.12.2020 відповідач повідомив, що з 25.05.2018 призначено пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року складав 4 роки 6 місяців 21 день, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховано виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 07.08.1988 по 12.08.1989 (згідно довідки №49/ТО/3-6547 від 12.09.2018 виданої управлінням федеральної служби виконання покарань по Магаданській області). Розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 25.04.2018, що складає 26 років 1 місяць 25 днів, в тому числі періоди роботи з 02.07.1984 по 01.07.1987, з 05.08.1987 по 12.08.1989, з 17.10.1989 по 26.01.1990 у районах крайньої Півночі зараховано в полуторному розмірі. На запити Пенсійного фонду надійшла довідка №Ф-12 від 20.08.2018, видана архівним відділом адміністрації Сусуманського міського округу за період з червня по листопад 1984 року у якій зазначена дата народження, яка не збігається з даними паспорту, а тому не може бути врахована для розрахунку пенсії. Крім того, період роботи з 07.08.1990 по 15.03.1993, згідно довідок ТОВ «Придніпровський» №84 та №85 від 29.09.2020, не враховано до страхового стажу в зв`язку з відсутністю даних про кількість відпрацьованих трудоднів.

Вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст.1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно оскаржуваної відмови №23952-23780/Ф-01/8-0400/20 від 16.12.2020, до страхового стажу за наданими документами не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (яка діяла у спірні періоди):

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;

- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору;

- в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;

- в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменування професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменування посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;

- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників в якій, зокрема, зазначено:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 19.05.1976 року, відомо, що позивач працював у періоди не зараховані відповідачем (далі мовою оригіналу):

- з 29.06.1984 по 05.11.1984 принят водителем автомобиля І класса автотранспортного цеха (записи №14-15);

- з 07.08.1988 по 12.08.1989 принят водителем автогаража 1 класса учреждения ав-261/5 ОИД Магаданского облисполкома (записи №19-20);

- з 07.08.1990 по 15.03.1993 принят водителем 1 класса в «Приднепровский» (записи №25-26).

Відповідачем в оскаржуваній відмові, до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 , а саме:

- з червня по листопад 1984 у зв`язку з тим, що у довідці №Ф-12 від 20.08.2018, виданої архівним відділом адміністрації Сусуманського міського округу та надісланої на запит Пенсійного фонду, вбачається дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не збігається з даними паспорту 24.05.1958;

- з 07.08.1990 по 15.03.1993, оскільки згідно довідок ТОВ «Придніпровський» №84 та №85 від 29.09.2020, надісланих на запит Пенсійного фонду, відсутні дані про кількість відпрацьованих трудоднів;

- з 07.08.1988 по 12.08.1989 відповідно довідки №49/ТО/3-6547 від 12.09.2018 виданої управлінням федеральної служби виконання покарань по Магаданській області про заробітну плату на підприємствах, які знаходились в районах Крайньої Півночі враховано для розрахунку.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні довідки на які посилається відповідач, однак ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що звертався до Пенсійного фонду про повернення документів, які підтверджують періоди роботи, проте жодних документів не отримав.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними і допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів в трудовій книжці, відповідачем суду не надано, а тому, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначенні пенсії за віком.

Суд бере до уваги, що відповідач і в оскаржуваній відмові, і у відзиві зазначає, що період роботи позивача з 07.08.1988 по 12.08.1989 зарахований до стажу, проте жодного доказу не надає.

Стаття 72 КАС України визначає поняття доказів.

Так, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 74 КАС України, визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено зарахування до стажу позивача період роботи з 07.08.1988 по 12.08.1989, а відтак, зазначена вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 вказаний період роботи.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання неправомірним (незаконним, недійсним, нечинним) рішення суб`єкта владних повноважень, є тотожними вимогами щодо визнання протиправними такого рішення, враховуючи приписи ст.245 КАС України, яка, зокрема визначає можливість суду, у разі задоволення адміністративного позову, прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, чи окремих його положень тощо.

З урахуванням наведеного, вимога про визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка викладена у листі №23952-23780/Ф-01/8-0400/20 від 16.12.2020 підлягає задоволенню.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1 816,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка викладена у листі №23952-23780/Ф-01/8-0400/20 від 16.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.06.1984 по 05.11.1984; з 07.08.1988 по 12.08.1989; з 07.08.1990 по 15.03.1993 та провести перерахунок призначеної пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова