Постанова № 10565998, 22.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 р. Справа № 2-а-2762/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні,

за участю представників сторін:

позивача: Кожухаря Віталія Валерійовича,

відповідача: Якимова Віктора Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива і К"

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - виконавча дирекція Фонду) з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива і К" (далі - СТОВ "Нива і К") про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що згідно звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2010 року, поданого відповідачем до виконавчої дирекції Фонду, підприємство самостійно визначило прострочену заборгованість в сумі 7827,43 гривень.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку сума заборгованості не погашена, виконавча дирекція Фонд звернулась до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

В ході судового розгляду справи, позивачем збільшено позовні вимоги, у зв'язку з поданням СТОВ "Нива і К" звіту за І півріччя 2010 року, згідно якого заборгованість по внесках станом на 20.07.2010 року становить 13601,52 гривень.

Відповідна заява про збільшення позовних вимог прийнята судом на підставі ч. 1 ст. 51 та ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості в розмірі 13601,52 грн. підтримав. В обґрунтування заявлених вимог, посилався на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги виконавчої дирекції Фонду щодо стягнення з СТОВ "Нива і К" заборгованості у сумі 13601,52 грн. визнав повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №3876 від 06.11.2001 року СТОВ "Нива і К" є юридичною особою та зареєстроване Калинівською районною державною адміністрацією 02.11.2001 року, код ЄДРПОУ 31348744, місцезнаходження: 22444, Вінницька область, Калинівський район, с. Чернятин (а.с.7).

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Також встановлено, що внаслідок несплати СТОВ МТС "Нива і К" коштів на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 13601,52 грн., згідно поданого підприємством звіту за І півріччя 2010 року, на час розгляду справи дана сума не погашена.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих доказів, суд виходить з нижченаведеного.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон) встановлено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Відповідно до статті 1 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

В силу ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ст. 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, повязаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Згідно з п.1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.03.2004 року №21, всі страхувальники повинні щоквартально, наростаючим підсумком з початку року, надавати робочим органам Фонду звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані із загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до виконавчої дирекції Фонду звіт встановленої форми за І півріччя 2010 року, однак визначена у ньому сума страхових внесків не сплачена відповідачем.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 1 ст. 30 Закону визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Згідно зі ст. 8 Закону спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Станом на час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, розмір позовних вимог у судовому засіданні визнав повністю.

Підстав для не прийняття визнання позову судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива і К" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива і К" на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прострочену заборгованість за І півріччя 2010 року в сумі 13601,52 грн. (тринадцять тисяч шістсот одну гривню п'ятдесят дві копійки).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 27.07.10

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович

22.07.2010