Постанова № 105659268, 10.08.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.08.2022

Справа № 334/5645/21

Провадження № 3-в/334/37/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши заяву представника Запорізької митниці про заміну сторони у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

встановив:

15.09.2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 484 Митного кодексу України, конфісковано у правопорушника на користь держави тютюнові вироби іноземного виробництва, які були предметом правопорушення, стягнуто судовий збір та витрати на зберігання товару в сумі 1032,92 грн.

28.07.2022 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання в.о. заступника начальника Запорізької митниці Колесника О. про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого документа (постанови).

В обґрунтування своє заяви вказує на те, що 14.02.2022 року за заявою Запорізької митниці (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) від 14.02.2022 №7.20-1/20-02/8.19/731 постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 у справі №334/5645/21 подана для примусового виконання до Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

25.04.2022 року на адресу Запорізької митниці листом від 18.02.2022 № 10640 надійшло повідомлення старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сівакової О.О. від 18.02.2022 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Підставою для повернення постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 у справі №334/5645/21 Запорізькій митниці без прийняття до виконання стала «Стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення, заява подана не стороною виконавчого провадження».

Відтак, органи Державної виконавчої служби наполягають на заміні сторони у виконавчому провадженні із примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 у справі №334/5645/21 з Дніпровської митниці Держмитслужби (державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення) на Запорізьку митницю (правонаступника Дніпровської митниці Держмитслужби).

Переліком територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 № 895, Дніпровська митниця Держмитслужби відноситься до територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються.

Відповідно до п. 1 наказу Державної митної служби України від 27.10.2020 № 480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби», розпочато реорганізацію територіальних органів Держмитслужби за переліком згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Про деякі питання територіальних органів Державної митної служби» шляхом їх приєднання до Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Запорізьку митницю.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій ї повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення покладених на Запорізьку митницю функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

У відповідності до п. 1, п.п. 19, п.п. 64 п. -4, п.п. 23 п. 5, п.п. 11 п. 6, п. 8 Положення про Запорізьку митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби», Запорізька митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Митниці є територія Запорізької області, Україна.

На підставі викладеного, просив задовольнити клопотання у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Постановою Кабінету міністрів України від 06.03.2019 року №227, якою затверджено Положення про Державну митну службу, визначено, що Держмитслужба є юридичною особою публічного права, та складається із Державної митної служби та її територіальних органів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

Згідно ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Ураховуючи наведене, суддя дійшов висновку про обґрунтованість заяви в.о. заступника начальника Запорізької митниці Колесника О. в частині здійснення заміни стягувача у виконавчому документі з Дніпровської митниці Держмитслужби на Запорізьку митницю.

Водночас, у заяві Митниця також ставить питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу, але жодних причин щодо поважності пропуску строку не наводить.

Суддею встановлено, що виконавчий документ повернуто стягувачу повідомленням від 18.02.2022 року, фактично його отримано лише 25.04.2022 року, із відповідною заявою про поновлення строку звернувся до суду 27.07.2022 року, тобто через три місяці після того, як дізнався про існування перешкод у пред`явленні виконавчого документу до примусового виконання.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з приписами частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як унормовано приписами частин четвертої та п`ятої статті 12 названого Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 05.10.2016 зі справи № 910/18165/13 після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Вирішення питання щодо поновлення строків для пред`явлення виконавчого документу до виконання не може бути здійснено формально, суд зобов`язанний надати належну оцінку відповідним доводам заявника щодо поважності пропуску такого строку.

У даному випадку суд позбавлений можливості надати оцінку таким доводам заявника, оскільки вони взагалі відсутні, а наявні у суду матеріали не дозволяють встановити наявність чи відсутність поважних причин, які спричинили пропуск строку.

Керуючись ст. 304 КУпАП, суддя

постановив:

Заяву в.о. заступника начальника Запорізької митниці Колесника О. про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого документа (постанови) задовольнити частково.

Замінити стягувача за постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2021 року у справі №334/5645/21 з Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) її правонаступником Запорізькою митницею (ЄДРПОУ ВП 44005647).

В задоволені решти вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін