Рішення № 105657600, 10.08.2022, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/92/22

140

2-а/339/5/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Долинського ВП Шаюк Євгена Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення штрафу у розмірі 8500 грн. за ч.8 ст.121 КУпАП серії БАА №959654.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 25 березня 2022 року листоноша вручила поштовий конверт, з якого дізнався, що на нього складено оскаржувану постанову.

21 лютого 2022 року близько 17 год 28 хв по вул.24 Серпня в м. Болехів керував автомобілем марки Опель Вектра (PL) НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, який не перебуває у його власності. Йому не було відомо, що автомобіль перебуває на території України з порушення строків ввезення, оскільки не переглядав документи. Того дня захворіли малолітні діти і була необхідність у придбанні лікарства, тому він зателефонував другові ОСОБА_2 який на той час працював ЗСУ в м.Київ, щоб дозволив взяти належний йому транспортний засіб. Приїхав до нього додому в с.Тисів, взявши ключі і документи, поїхав в аптеку в м.Болехів, де по вул. 24 Серпня в м.Болехові його без будь-яких пояснень зупинили працівники поліції, оглянули документи на автомобіль та перевірили на ознаки стану сп"яніння, а пізніше повідомили, що він порушив вимоги ст.3.20 МК України.

Постанову, яка в його присутності не склададася, вважає незаконною, складеною з порушенням вимог та норм чинного законодавства, в результаті чого його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про національну поліцію»- поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, однак цього не було здійснено поліцейським.

Вважає, що поліцейським порушено ст.7 КУпАП, ст.23 ЗУ «Про національну поліцію» та «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерссства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, а саме: відповідно до розділу І, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичного режимі, в поліцейського були відсутні повноваження щодо винесення постанови по ч.8 ст.121 КУпАП на місці вчинення правопорушення без складання відповідного протоколу.

А також йому не роз`яснювалися права і він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою та не повідомлено про причини не можливості залучення адвоката, відмовлено у клопотанні про перенесення розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, а саме з оригіналом постанови наданої на вимогу суду дізнався, що по змісту вона суперечить постанові, врученій йому, де є дописування щодо часу вчинення порушення, що також свідчить про неправомірність дій працівника поліції з приводу внесення виправлень до постанови після того, як вона складена.

В оскарженій постанові відсутнє покликання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП та в порушення вимог змісту ст.283 КУпАП відсутнє покликання на технічний запис, яким здійснено відеозапис.

Окрім того, зміст відеозапису фіксує тільки момент зупинки автомобіля (а.с.91-93).

04 квітня 2022 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до судового розгляду, поновлено строк звернекння до суду.

12 травня 2022 року ухвалою суду за клопотанням позивача замінено відповідача Головне управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

24 травня 2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги є необгрунтованими.

З матеріалів справи встановлено, що 21 лютого 2022 року о 17 год 20 хв в ході патрулювання та виконання службових обов`язків, поліцейським СРПП відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Шаюком Є.А. виявлено, що позивач керував транспортним засобом «Opel Astra», реєстраціний номер НОМЕР_1 Республіки Польщі (PL) в м. Болехів по вул. 24 серпня яким порушено обмеження встановлені Митним кодесом України, а також порушено строки тимчасового ввезення на територію України транспортних засобів строком до одного року, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, інспектор СРПП Шаюк А.Є. ознайомив позивача з ст. 63 Конституції України та ст. 268, 289 КУпАП, заслухав пояснення ОСОБА_1 та прийняв рішення розглянути справу про адміністративне правопорушення та винести постанову. О 17:28 год. 21 лютого 2021 року винесена оскаржувана постанова та ознайомлено ОСОБА_1 з її змістом, шляхом надання постанови для особистого ознайомлення, а також було запропоновано йому отримати копію постанови, однак, від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейським СРПП Шаюком А.Є. проставлено відмітку «відмовився» у постанові (п. 9 Постанови), а також ОСОБА_1 відмовився і від підпису про роз`яснення йому прав, про що також зроблено відмітку у постанові.

Таким чином, розглядаючи дану справу, поліцейським з`ясовано всі обставини, які підлягають з`ясуванню. Поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, будь-яких порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не допускав.

Позивач у позовній заяві визнає вину та факт керування вище вказаним транспортним засобом, з порушенням обмежень встановлених Митним кодексом України, а саме порушення строку ввезення на територію України.

Незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися па певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись встановлених правил та вимог відповідно до законодавства України.

Щодо позиції позивача, що: «в м. Болехові по вул. 24 серпня мене без будь- яких пояснень зупинили працівники поліції, оглянули документи на автомобіль..». Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» - Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту.

Таким чином, розглядаючи дану справу, відповідач з`ясував всі обставини та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП. (а.с.53-58).

Учасники справи в судові засідання не з"явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи (а.с.44-45, 51, 60,69,72, 81,84, 94-96).

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Відтак, неявка сторін не є перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши їм оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як вбачається з долученої позивачем до справи постанови БАА №959654 від 21 лютого 2022 року, складеної поліцейським СРПП ВП №1 (м.Долина) Шаюк Є.А., 21 лютого 2022 року о 17 год 20 хв по вул.24 Серпня в м. Болехів зупинено транспортний засіб Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, щодо якого порушено обмеження встановлені Митним Кодексом України, порушено строки його тимчасового ввезення на територію України строком до одного року та порушив вимогу ст.3.20 МК України та ст. 10 ЗУ «Про Національну поліцію» (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЗУ "Про дорожній рух", водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

В ст.31 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Статею 380 МК України визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспорті засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватись для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, встановлених відповідно до вимог цього кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частиною 8 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Статею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції, а саме: вживає заходи для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

В ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що поліцейський може зупинити транспортні засоби, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особами, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частина 2 цієї статті визначає, що поліцейський зобов`язаний зупинити транспорті засоби, у разі:

-якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

- якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстав для висновків, що поліцейські зобов`язані відкрити адміністративне провадження у справі стосовно водія транспортного засобу, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, якщо це передбачено законом.

Враховуючи викладене, працівник поліції має право виносити постанову без складання протоколу за ч.8 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з суд вважає, що твердження позивача щодо відсутності повноважень у відповідача на складання спірної постанови є безпідставними.

Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Із змісту ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису (ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»).

Ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, поліції відповідно до Закону надано право використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до практики Верховного Суду, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанови від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а).

Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року.

Зокрема, суд критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, з огляду на те, що в додатку до постанови не зазначено відеофайлів, які додаються та не зазначено, на який саме прилад здійснювався такий відеозапис. Тому, даний відеозапис суд не може оцінити як належний та допустимий доказ, оскільки одержаний з порушення порядку встановленого законом.

Навіть переглянувши матеріал відеофіксації, суд встановив, що на ньому зафіксовано тільки факт руху автомобіля та його зупинки автомобіля, до якого підходять працівники поліції та розмовляють. (а.с.58).

Однак, разом з цим, надати оцінку обставинам, при яких виносилась оскаржувана постанова та встановити дотримання чи не дотримання відповідачем процедури розгляду справи, не надається можливості, оскільки вказаний диск не містить звуку, а тому не можливо встановити чи надавалась можливість позивачу надавати пояснення, чи заявлялися будь які клопотання, які були належним чином розглянуті, чи роз`яснювались права, про порушення яких позивач вказує в позовній заяві.

Тобто, з вказаних доказів не можливо відстежити процедуру розгляду справи, що унеможливлює встановлення послідовності дій поліцейських при розгляді справи.

Окрім того, заслуговують на увазу доводи позивача про те, що в оригіналі оскаржуваної постанови містяться дописування та викладено інший зміст, ніж в копії постанові, надісланій позивачу, зокрема, щодо часу вчинення, оскільки в оригіналі постанови відсутня дата вчинення правопорушення (а.с.74-75, 83).

Даючи оцінку таким діям працівника поліції з приводу внесення виправлень до постанови після того, як вона складена, підписана та вручена особі, щодо якої вона винесена для виконання, то слід зазначити, що такі дії є неправомірними, оскільки чинним законодавством України не встановлено можливості для відповідача вносити виправлення до такого документу, зокрема щодо кваліфікації дій особи, яка притягається до відповідальності.

Так, з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до ч. 5 Розділу IV цієї ж Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до пп. 8-9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком.

Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.

Згідно п. 3 розділу XIII Інструкції, затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України, про виявлення зіпсованих бланків (механічні пошкодження, друкарський брак) доповідається керівнику відповідного підрозділу. Зіпсовані, повернуті або такі, що мають друкарський брак, бланки протоколів, постанов та тимчасових дозволів знищуються та списуються з обліку відповідно до акта щомісячного списання бланкової продукції.

З аналізу даних положень законодавства вбачається, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення згідно передбаченої законом форми, де зазначаються усі необхідні відомості, після чого вона підлягає підпису особою, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, якщо було допущено помилку у внесені відомостей до бланку постанови, або бланк постанови має друкарський брак, то такий бланк необхідно вважати зіпсованим, адже внесення виправлень та поправок до нього після його підпису особою, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, не допускається.

Отже, наявність дописок в оскаржуваній постанові, після того, як вона направлена особі, підтверджують правомірність заявлених вимог позивача та наявність підстав для скасування такої постанови, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення, яка має помилки та виправлення є такою, що зіпсована та не підлягає врученню особі для її виконання.

Натомість, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності.

А порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В даній ситуації єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Але зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в постанові.

Додатково слід звернути увагу і на те, що в оскаржуваній постанові невірно зазначено вимоги закону, порушення яких ставиться у вину позивачу, зокрема ст. 3.20 МК України та ст. 10 Закону України "Про національну поліцію", які взагалі не регулюють правовіднисини, що виникли в даній ситуації.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд погоджується з доводами позивача про те, що винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.

Згідно із приписами частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 5, 9, 241-246, 286 КАС України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Долинського ВП Шаюк Євгена Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №959654 від 21 лютого 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 8500 гривень за ч. 8 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Поліцейський СРПП Долинського ВП Шаюк Євген Анатолійович - вул. Яворницького, 8 м.Долина Івано-Франківської області.

Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області - вул.Сахарова, 15 м.Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

Суддя Головенко О.С.