Рішення № 105653656, 04.08.2022, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5288/21 Провадження № 2/450/648/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0208 га, кадастровий № 4623686400:01:006:0304, призначену для обслуговування зблокованого житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., що розташована на території Сокільницької сільською ради Львівського району Львівської області.

Мотивувала свої вимоги тим, що 15 листопада 2005 року між нею та ТЗОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» укладено договір № 2 про пайову участь у будівництві, на підставі якого товариство зобов`язалося провести будівництво, здати в експлуатацію індивідуальний житловий будинок і передати такий їй у власність. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест». У 2007 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок за нею зареєстровано 28 березня 2007 року. Зазначає, що відповідно до ст. 377 ЦК України їй, як власнику житлового будинку, повинна бути передана земельна ділянка, на який він розміщений. В 2021 року проведено встановлення і погодження меж вказаної земельної ділянки. Зауважила, що ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» ухвалою Господарського суду Львівської області від 06 вересня 2016 року по справі № 5015/1762/12 ліквідоване, у зв`язку з чим вирішити спір в позасудовому порядку неможливо. Вказаною ухвалою також встановлено, що, як вбачається зі звіту ліквідатора товариства, згадана земельна ділянка банкруту не належить. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 січня 2022 року від представника відповідача Т. Сулимко до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності, а цільове призначення такої сільськогосподарське. З огляду на вказане, просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач та її представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, однак 04 серпня 2022 року від останньої до суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з її зайнятістю в іншій справі.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи слід зазначити, що адвокат здійснює свою діяльність самостійно і на власний розсуд розставляє пріоритети щодо представництва осіб у тій чи іншій справі. Надання переваги участі в іншій судовій справі не може бути поважною причиною неявки в судове засідання представника позивача. Крім того, представник позивача не з`явився в судові засідання 27 квітня 2022 року о 09 год. 00 хв. та 26 травня 2022 року о 09 год. 00 хв.

За ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Крім того, за п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що представник позивача була відсутня у судовому засіданні 26 травня 2022 року, її неявка у судове засідання 04 серпня 2022 року є повторною, з огляду на що суд розглядає справу за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак у поданому 27 січня 2022 року відзиві просив судовий розгляд проводити за його відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15 листопада 2005 року між пайовиком ОСОБА_1 та забудовником ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» укладено договір № 2 про пайову участь у будівництві, за умовами якого пайовик зобов`язався взяти участь у фінансування будівництва житлового будинку в розмірі паю, а забудовник зобов`язався провести будівництвом, здати в експлуатацію індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , та передати його пайовику у власність.

З акту прийому-передачі індивідуального житлового будинку вбачається, що ОСОБА_1 прийняла у ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .

28 березня 2007 року позивач зареєструвала право власності на згаданий житловий будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14046000 від 28 березня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Укладеним між сторонами договором № 2 про пайову участь у будівництві не передбачено розмір земельної ділянки, який переходить у власність позивача внаслідок набуття права власності на житловий будинок.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок позивача розташований на земельній ділянці кадастровий № 4623686400:01:006:0304, суду не надано.

З плану розподілу земельної ділянки ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» та схеми розподілу вбачається, що на земельній ділянці кадастровий № 4623686400:01:006:0304 площею 0,3678 га розміщуються житлові будівлі, однак їх ідентифікація є неможливо.

У акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки, абрисі встановлених меж земельної ділянки та плані території земельної ділянки відсутня інформація про кадастровий номер земельної ділянки.

Позивачем подано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру серії ААА № 179274, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий № 4623686400:01:006:0304 призначена для будівництва та обслуговування індивідуальних зблокованих житлових будинків.

Водночас, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що власником земельної ділянки кадастровий № 4623686400:01:006:0304, площею 0,3683 га, яка розташована в с. Сокільники Львівського району Львівської області є ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест», призначення ділянки сільськогосподарське.

Щодо поданого звіту ліквідатора ТЗОВ «ІК «Комфорт-Інвест» слід зазначити, що обставини, викладені у такому, не відповідають наявним по справі доказам та містить суперечності. Так, у вказаному звіті зазначено, що земельна ділянка площею 0,3678 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території Сокільницької сільської ради, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 041518, зареєстрований 10 лютого 2006 року за № 02:06:458:00006, не належить ТЗОВ «ІК «Комфорт-Інвест». Водночас, звітом встановлено, що згідно інформації щодо наявності у власності або в оренді банкрута земельних ділянок, яка надана 08 жовтня 2012 року Головним управленням Держкомзему у Львівській області, земельна ділянка площею 0,3678 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території Сокільницької сільської ради, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 041518, зареєстрований 10 лютого 2006 року за № 02:06:458:00006, перебуває у власності ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест».

Крім того, як попередньо встановлено судом, земельна ділянка кадастровий № 4623686400:01:006:0304, площею 0,3683 га має сільськогосподарське призначення та належить на праві власності ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест».

За ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Цільове призначення земель визначено Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.10 р. № 548, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; фермерського господарства; особистого селянського господарства; підсобного сільського господарства; індивідуального садівництва; колективного садівництва; городництва; сінокосіння та випасання худоби; дослідницьких і навчальних цілей; пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства тощо.

Відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. № 507, до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва і рибного господарства належать (код 1271): будівлі для тваринництва, птахівництва, зберігання зерна, садівництва, виноградарства і виноробства, силосні й сінажні; будівлі для тепличного, рибного господарств; будівлі підприємств лісництва і звірівництва; інші об`єкти сільськогосподарського призначення.

Таким чином, чинним законодавством не передбачена можливість розміщення на землях сільськогосподарського призначення житлових будинків.

Крім того, на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 06 вересня 2016 року по справі № 5015/1762/12 ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» ліквідоване, заборгованості перед кредиторами погашені.

Витягом з ЄДРПОУ вбачається, що ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест» припинене, єдиним його засновником є ТзОВ «Комфортгруп», частка у статутному капіталі становить 100%, яке не перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч. 12 ст. 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Вказані обставини свідчать про те, що Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку за такою не реєструвалося. Водночас, ТзОВ «Комфортгруп», як засновник ліквідованого ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест», в силу ст. 111 ЦК України повинно було прийняти спірну земельну ділянку, яка залишилася після задоволення вимог кредиторів у власності ліквідованого товариства.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 82, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 111, 377 ЦК України, ст. 22 ЗК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.