Рішення № 105652720, 09.08.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1628/22

2/301/590/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 100 000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 жовтня 2017 року о 07.00 годині трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mazda 6», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в с. Білки, Іршавського району, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень Згідно вироку Іршавського районного суду від 13.04.2018 року по справі №301/2647/17 відповідача було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди. На момент вчинення ДТП на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована. Потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, передбачені ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема подала Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно до Звіту №166/11 встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_2 », становить 418540,06 грн., а ринкова вартість вказаного транспортного засобу становить 207048,14 грн.

Відповідно до Розрахунку вартості КТЗ марки «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_2 », після ДТП та розміру регламентної виплати та Зобов`язуючих пропозицій встановлено, що вартість вказаного транспортного засобу після ДТП становить 105800 грн. Таким чином розмір регламентної виплати становить 207048,14 грн. - 105800 грн. = 101248,14 грн. Ліміт відповідальності 100000 грн., відповідно розмір виплати становить 100000 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 100000 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач як особа, яка винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду. ОСОБА_1 було направлено претензію щодо добровільного відшкодування ним позивачу шкоди в порядку регресу, проте позивачем відповіді на претензію так і не було отримано, а шкода до цього часу не відшкодована.

Позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 100000 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та 2481 грн. судових витрат.

Ухвалою Іршавського районного суду від 16.06.2022 року відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду на 15.07.2022 годин за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, згідно позовної заяви справу просила розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 3, 53).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений як за місцем реєстрації, так і за місцем фактичного проживання, причини неявки не повідомив, поважність неявки не підтвердив, відзиву на позов не подав (а.с.46-48, 54).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Вироком Іршавського районного суду від 13.04.2018 року по справі №301/2647/17 ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки (а.с.5-8).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2020 року вирок Іршавського районного суду від 13.04.2018 року скасовано, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрито (а.с. 55-59).

Ухвала Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2020 року набрала законної сили 16.12.2020 року.

Згідно вказаної ухвали Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2020 року, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 13.10.2017 року біля 07 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Мазда 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », за межами населеного пункту, рухаючись по правій смузі руху у напрямку з с. Білки, Іршавського району до с. Дубрівка, Іршавського району, не забезпечив виконання вимог пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, яке проявилось у тому, що він у світлу пору доби, в суху погоду не забезпечив безпеку дорожнього руху, не приділив належної уваги ситуації на дорозі, не переконавшись, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, в той час як вказаною смугою руху рухався автомобіль марки «Мерседес Спринтер», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_1 , який рухався у зустрічному для водія ОСОБА_1 напрямку та допустив зіткення із вказаним автомобілем.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири заднього сидіння автомобіля марки «Мерседес Спринтер», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 », а саме: ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я. Також в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Мерседес Спринтер», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 », який перебуває у володінні ОСОБА_3 , чим самим йому спричинено матеріальну шкоду.

Невиконання водієм ОСОБА_1 пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_6 отримала легкі тілсні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я та ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно з ч.4 та ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно позовної заяви на транспортний засіб марки «Mazda 6», державний номерний знак « НОМЕР_1 », договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не укладався. Згідно відомостей з сайту МТСБУ станом на 13.10.2017 року поліс на транспортний засіб державний номерний знак « НОМЕР_1 » не знайдено. Отже, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як користувача зазначеного транспортного засобу, не була застрахована.

Власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак « НОМЕР_2 », є ОСОБА_7 , мешканець АДРЕСА_2 , а користувачем - ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 17.10.2017 року (а.с.9).

12 липня 2017 року між ПАТ СК «КРАЇНА» та користувачем транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №АМ/0905645 (а.с.13). Згідно цього договору страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200000 грн., за шкоду заподіяну майну 100000 грн., розмір франшизи 1000 грн. Вказаний договір діяв з 13.07.2017 року до 12.07.2018 року включно.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 13 жовтня 2017 року за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 , разом із схемою дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9, 10).

Згідно звіту №166/11 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак « НОМЕР_2 », складеного ФОП ОСОБА_8 01.11.2017 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням зазначеного транспортного засобу становить 207048,14 грн., що відповідає ринковій вартості транспортного засобу; вартість відновлювального ремонту становить 418540,06 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 161971,13 грн. (а.с. 14-22).

24 квітня 2018 року до МТСБУ надійшла заява ОСОБА_3 від 17.04.2018 року про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.33).

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, учасником якого був незастрахований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , автомобіль ОСОБА_3 зазнав пошкодження, 12 січня 2021 року позивач здійснив виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 100000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №247542 від 12.01.2021 року (а.с.34). Вказана сума визначена згідно Розрахунку вартості КТЗ від 21.06.2018 року (а.с.30).

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, то обов`язок відшкодування шкоди у розмірі 100000 грн. у повному обсязі покладається на відповідача і до Моторного (транспортного) страхового бюро перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до ОСОБА_1 як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто до страховика у разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст.980 ЦК України та ст.4 Закону України «Про страхування»предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином зазначеними нормативно-правовими актами передбачено три види страхування: особисте, майнове та страхування відповідальності. Відтак можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов`язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 року по справі №6-112цс13 зробив висновок, що відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов`язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) викладено висновок про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Аналогічну позицію містить висновок ВС від 30.01.2019 року у справі № 755/9320/15-ц.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних правовідносинах, що виникли у зв`язку із спричиненням ОСОБА_1 шкоди в порядку суброгації.

Таким чином, до Моторного (транспортного) страхового бюро України перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації, а не в порядку регресу.

Відповідач відзиву на позов не подав.

За таких обставин суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 100000 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Суд також вважає відповідно до ст.141 ч.1 та ч.2 п.1 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у сумі 2481 грн. судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с.4).

Керуючись ст. 15, 16, 22, 980, 993, 1166 ч.1, 1187 ч.2 ЦК України, ст. 4, 27 Закону України «Про страхування», ст. 82, 141, 263-264, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешканця АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8) матеріальну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешканця АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8) судові витрати в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2022 року.

Головуюча : М. О. Пітерських