Рішення № 105652432, 08.08.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8096/21

2/212/2836/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,-

встановив:

У вересні 2021 року позивач АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з останньої заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 31 липня 2021 року у розмірі 49177,97 грн., суму індексу інфляції в розмірі 16258,88 грн., 3% річних у розмірі 4588,21 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є постачальником теплової енергії квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач. Відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість, і тому позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Заочним рішенням від 02 грудня 2021 позовні вимоги АТ "Криворізька теплоцентраль" задоволено.

Ухвалою суду від 19 липня 2022 року скасоване заочне рішення у справі з призначенням судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 08 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач скористалась правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що відповідно до договору дарування квартири від 28 листопада 2020 року позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 і вказаний договір не містить застережень щодо переведення боргу попереднього власника на позивача. Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з неї заборгованості за період з жовтня 2013 року по липень 2021 року не підлягають задоволенню, оскільки до листопада 2020 року позивач не була зареєстрована за вказаною адресою, не була власником вказаної квартири та не отримувала від позивача жодних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, договір про надання житлово-комунальних послуг відсутній. Крім того, вимоги позивача про стягнення заборгованості з жовтня 2013 року по липень 2021 року виходять за межі строку позовної давності, у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири від 28 листопада 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Л.Б. за № 1279, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали безоплатно у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-36).

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі договору дарування (а.с.4).

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до приписів норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року - між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року ).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Аналогічна правова позиція була викладена постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року по справі № 686/6276/19.

Договір дарування квартири від 28 листопада 2020 року за яким відповідач стала власником квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

При цьому, з 28 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 будучи власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 повинна утримувати своє майно, є споживачем послуг з централізованого опалення та є суб`єктом, який має здійснювати оплату за надані послуги, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що саме з 28 листопада 2020 року слід розраховувати заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача, яка також не виходить за межі позовної давності.

Згідно розрахунку заборгованості борг по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2020 року по липень 2021 року становить 10346,09 грн., яка підлягає стягненню з відповідача (а.с.5).

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Позивачем на підставі вимог ст.625 ЦК України заявлено до відшкодування суму інфляційних втрат та 3 % річних, які також підлягають стягненню з відповідача за період з листопада 2020 року по липень 2021 року та становлять, згідно розрахунку: інфляційні витрати у розмірі 376,88 грн. та 3% річних у розмірі 133,94 грн. (а.с.6).

Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, відповідно до заяви відповідача, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заборгованість стягується за період з листопада 2020 року, при цьому із позовом позивач звернувся до суду у вересні 2021 року, а отже трирічний строк позовної давності ним не пропущений.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 351,95 грн., виходячи з розрахунку (10856,91 грн.*2270 грн./70025,06 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 264, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83,141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з листопада 2020 року по липень 2021 року у розмірі 10346 гривень 09 копійок, суму індексу інфляції у розмірі 376 гривень 88 копійок, 3 % річних у розмірі 133 гривні 94 копійки, а всього 10856 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 351 (триста п`ятдесят одну) гривню 95 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 10.08.2022 року.

Суддя: М.Д. Власенко