Рішення № 105646934, 09.08.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1318/22

Провадження № 2/201/1665/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2022р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Фінпром маркет" (третя особа - Соборний відділ ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №33).

Одночасно із позовною заявою, представником позивача адвокатом Калініним С.К. (діє на підставі ордеру серія ВІ №1080740 від 02.02.2022р.) подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник позивача просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Остапенка Є.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості у розмірі 10 904 грн.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.02.2022р. заяву представника позивача адвоката Калініна С.К. про забезпечення позову задоволено (а.с. №34).

В обґрунтування позовних вимог представник позивач в позовній заяві посилався на те, що 18.03.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №13989 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості у розмірі 10 904 грн. за кредитним договором №1-20190226-73217 від 26.02.2019р., укладеного між ТОВ "ФК "Бізнес Капітал". Представник позивача вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства, а тому він є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, а нотаріус в свою чергу, вчинив виконавчий напис не на підставі нотаріально посвідченої угоди, не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис на договорі який не був посвідчений нотаріально, без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, належними доказами якої можуть бути виключно первинні документи. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано, що пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14 визнано незаконним та нечинним. З урахуванням викладеного, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №13989 вчинений 18.03.2021р. приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості в розмірі 10 904 грн., а також вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по оплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

01.03.2022р. на адресу суду надійшла заява представника позивача про приєднання до матеріалів справи доказів - копії кредитного договору №1-20190226-73217 від 26.02.2019р., на підставі якого був вчинений виконавчий напис (а.с. №37-40).

Відповідач ТОВ "Фінпром маркет" завчасно, а саме 06.07.2022р., отримавши копію ухвали від 14.02.2022р., копію позовної заяви з додатками, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення (а.с. №43), не скористався своїм правом відповідно до ст.178 ЦПК України подати суду відзив на позов.

Третя особа - Соборний відділ ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) також не скористався правом на надання суду письмових пояснень щодо предмету позову у відповідності до положень ст. 181 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам у сукупності з наявними письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

26.02.2019р. між ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Капітал" та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір про надання фінансового кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем №1-20190226-73217 від 26.02.2019р. у розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, платності та зворотності. Кредит надано строком на 30 днів, за користування яким клієнт сплачує товариству 1,70% (процентів) від суми кредиту за кожен день користування кредиту у межах строку визначених в п.1.4 договору так і від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день понад строк кредитування. Тип процентної ставки - фіксована. Сторонами також був підписаний Додаток №1 до договору №1-20190226-73217 "Графік розрахунків", який є невід`ємною частиною договору (а.с. №37-39).

Згідно п.1. ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпцію правомірності, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Бізнес Капітал" та ОСОБА_1 електронного кредитного договору №1-20190226-73217 від 26.02.2019р. під час розгляду справи позивачем належними доказами спростовано не було.

18.03.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №13989 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" (правонаступника прав вимоги кредитора на підстави договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021р.) заборгованості за кредитним договором №1-20190226-73217 від 26.02.2019р., укладеного між ТОВ "ФК "Бізнес Капітал" та ОСОБА_1 у розмірі 10 904грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 000 грн., заборгованість за відсотками - 7 854 грн., а також оплата за вчинення виконавчого напису - 50 грн., а загалом 10 904 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 29.07.2019р. по 18.03.2021р. (а.с. №11).

Згідно п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.516 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, не спростовував належними доказами доводи позивача та обставину, що виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, а отже відповідно до положень ст.207 ЦК України вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів") для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання та отримання боржником повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем є безспірними.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Постановою N662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі N 826/20084/14 постанову N 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017р. та 04.04.2017р. виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі N 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову N 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса".

З тексту оспорюваного виконавчого напису №13989 від 18.03.2021р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір №1-20190226-73217 від 26.02.2019р. укладений між ТОВ "ФК "Бізнес Капітал" та ОСОБА_1 не являється, оскільки вчинений в електронній формі та прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 18.03.2021р. повинен був врахувати, що станом на 29.06.2021р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у письмовій формі та нотаріально не посвідчені, є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат".

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №13989 від 18.03.2021р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд зазначає.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід 20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правничої допомоги позивачу здійснював адвокат Калінін С.К. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н/21 від 15.12.2021р. та ордера серія ВІ №1080740 від 02.02.2022р.(а.с. №17-19, 22).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копії договору про надання правової допомоги №б/н/21 від 15.12.2021р. укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Калінін і Партнери", додаток №1 до договору, акт виконаних робіт від 02.02.2022р. меморіальний ордер №@2PL354118 від 16.12.2021р. про сплату адвокату гонорару у розмірі 5 000 грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, той факт що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі, від відповідача не надходило клопотань про невідповідність чи зменшення розміру витрат на правничу допомогу, приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 488 грн. 60 коп. (992 грн. 40коп. - за подачу позову та 496 грн.20коп. - за подачу заяви про забезпечення позову - а.с. №2, 30).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 18.03.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. зареєстрований в реєстрі №13989 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" (правонаступника прав вимоги кредитора на підстави договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021р.) заборгованості за кредитним договором №1-20190226-73217 від 26.02.2019р., укладеного між ТОВ "ФК "Бізнес Капітал" та ОСОБА_1 у розмірі 10 904грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 000 грн., заборгованість за відсотками - 7 854 грн., оплата за вчинення виконавчого напису - 50 грн., а загалом 10 904 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1 488 грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.