YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Рішення № 105643930, 01.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

01.08.2022

Номер справи

160/7188/22

Номер документу

105643930

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року Справа № 160/7188/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засідання Комарової В.В. за участі: представника позивача представника відповідачаПереверзева І.В. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЗ ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЗ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «АМЗ ГРУП») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення №0030590719 від 15.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25.857.511,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0030610719 від 15.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19.571.841 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті, на підставі яких були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки податковий орган помилково обґрунтував свої висновки про заниження податку на прибуток на суму 18.535.435 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 20.686.009 грн. вчиненням позивачем нереальних господарських операцій з певними контрагентами-постачальниками. Позивач вважає, що господарська діяльність контрагентів не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Позивач вказує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, належного документального оформлення попереднього отримання ним реалізованих позивачу товарів. Позивач, на його переконання, не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Також позивач у позовній заяві вказує, що сам по собі факт не підтвердження попереднього одержання контрагентами позивача проданих позивачу товарів не впливає на право позивача (покупця) відобразити відповідну операцію у податковій звітності як витрати на придбання товарів, а також не зобов`язує позивача кваліфікувати отримані від такого контрагента товари як безоплатно отриманий товар і обліковувати такий товар як інші операційні дохід, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Також посилається на те, первинні документи з ТОВ «ТГ Градекс», ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК», ТОВ «ФІЛІБУД», ТОВ «НЕОН ВІП», ТОВ «БУДАСОН», ТОВ «АСТІ ТЕЛ», ТОВ «ВЕД ГРУПП», ТОВ «КОЛД АМЕТІСТУМ», ТОВ «УКРТОРГАКТИВ», ТОВ «СТАЙЛЕКС ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «АКРОПОС ЛТД», ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», ТОВ «МІНКОР СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ПРОМ-ЕКСПОРТ», ТОВ «УКРІМСТРОЙ», ТОВ «ФОРНО» оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні обумовлених поставок товарів. Отже, позивач вважає, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 року відкрито провадження по справі №160/7188/22 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 21 червня 2022р.

15.02.2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування відзиву ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТГ Градекс», ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК», ТОВ «ФІЛІБУД», ТОВ «НЕОН ВІП», ТОВ «БУДАСОН», ТОВ «АСТІ ТЕЛ», ТОВ «ВЕД ГРУПП», ТОВ «КОЛД АМЕТІСТУМ», ТОВ «УКРТОРГАКТИВ», ТОВ «СТАЙЛЕКС ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «АКРОПОС ЛТД», ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», ТОВ «МІНКОР СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ПРОМ-ЕКСПОРТ», ТОВ «УКРІМСТРОЙ», ТОВ «ФОРНО» та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат по взаємовідносинам з вищеназваними контрагентами, по яким наявні докази щодо нереальності здійснення господарських операцій. Вважає, що наявна негативна інформація щодо зазначених контрагентів-постачальників ТОВ «АМЗ ГРУП» разом з дослідженням наданих до перевірки первинних документів стали підставою для висновків перевіряючих стосовно нереальності проведених господарських операцій перевіряємого підприємства та, як слідство, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ та податку на прибуток.

14.07.2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких він просив долучити до матеріалів справи копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2022р. по справі №757/67841/21-к, якою задоволено клопотання адвоката Мухи С.С. в інтересах ТОВ «ВЕД-ГРУПП» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду місті Києві від 29.10.2021 по справі №757/57395/21-к. Представник зазначив, що в зазначеній ухвалі слідчий суддя вказав, що ТОВ «ВЕД-ГРУПП» не має жодного статусу у кримінальному провадженні, підозра нікому не вручена, що не виправдовує такий захід, як накладення арешту на рахунки підприємства, а лише здійснює перешкоди у його діяльності.

Також представник позивача просив долучити до матеріалів справи посвідчені копії оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 201 за 2019, 2020 роки та 9 місяців 2021 року. Необхідність долучення цих документів представник обґрунтував тим, що згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, Клас 2 «Запаси» включає рахунки, призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Рахунок 20 «Виробничі запаси», який входить до Класу 2 «Запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Наданими оборотно-сальдовими відомостями по субрахунку 201 за 2019, 2020 роки та 9 місяців 2021 року, як вказується в поясненням представника позивача, підтверджується надходження на склад ТОВ «АМЗ-ГРУП» товарів (сировини та матеріалів), які використовувались під час виготовлення продукції. Також позивач просив долучити до справи лист позивача на адресу ТОВ «АСТІ ТЕЛ» з приводу відстрочки погашення кредиторської заборгованості, яка виникла з договору поставки №412-20П від 04.12.2020р., а також копію додаткової угоди від 24.03.2021р. до вказаного договору.

28.07.2022р. від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив долучити до матеріалів справи листи позивача на адресу ТОВ «КОЛД АМЕТІСТУМ» та ТОВ «СТАЙЛЕКС ТРЕЙД ГРУП» з приводу відстрочки погашення кредиторської заборгованості, яка виникла з договорів поставки, а також посвідчені копії додаткових угод до договору поставки.

В судовому засіданні 01.08.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на позицію, викладену в позовній заяві, зазначив, що усі документи, що стосуються розгляду даної справи були надані, просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що усі наявні у них документи, що стосуються розгляду даної справи були надані, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення сторін, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АМЗ ГРУП» зареєстровано 01.09.2014 року; видами економічної діяльності є: 24.42 Виробництво алюмінію (основний), 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів, 24.45 Виробництво інших кольорових металів, 24.53 Лиття легких кольорових металів, 24.54 Лиття інших кольорових металів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач на підставі договору оренди №02/07/18-1 від 02.07.2018р., укладеного з ФОП ОСОБА_1 має в користуванні будівлю цеху по виробництву сплавів площею 3000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Позивач на підставі договору оренди №02/04/18 від 02.04.2018р., договору оренди №04121-4 від 04.01.2021р., укладених з ФОП ОСОБА_2 мав та має в користуванні будівлю цеху по виробництву сплавів площею 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач на підставі договорів оренди №1454 від 01.07.2018р. та №1455 від 30.04.2021р., укладених з ТОВзІІ «Вортекс» та ПАТ «Креді Агріколь Банк» має в користуванні:

приміщення площею 129,2 кв.м., а саме приміщення №№200-2, 200-3, 200-4, 200-5, 200-6, 200-7, 200-8, розташовані на другому поверсі будівлі заводоуправління в м. Кам`янське, 3-й провулок Травневий, 1-1 ;

приміщення площею 306,2 кв.м., а саме приміщення №№1-24, 1-25, 1-26, 1-27, 1-31, 1-32, 1-34, 1-35, 1-36, 1-38, 1-39, розташовані на другому поверсі будівлі побутового корпусу в м. Кам`янське, 3-й провулок Травневий, 1-1.

Міністерством економічного розмитку і торгівлі України товариству «АМЗ ГРУП» 22.01.2019р. видано Атестат №58 спеціалізованого металургійного переробного підприємства.

Вказаний атестат підтверджує, що ТОВ «АМЗ ГРУП» відповідає вимогам Закону України «Про металобрухт» і має можливість переробляти металобрухт алюмінію та алюмінієвих сплавів.

Актом №38/18 обстеження металургійного переробного підприємства, складеного 10.05.2018 року робочою групою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, встановлено наявність у ТОВ «АМЗ ГРУП»:

- проекту металургійного переробного підприємства, розробленого у 2011 році ДП «Проектний інститут Дніпродзержинськцивільпроект»;

- наявність металургійного устаткування, а саме електричної відбивної САН-2-2.0-И1;

- наявність вантажопідйомного устаткування, а саме крану мостового електричного підйомність 5т;

- наявність вагового обладнання, а саме вигів для статичного зважування ВПЕ-3000-1515 з діапазоном зважування від 20 до 3000 кг;

- наявність обладнання для проведення радіаційного контролю, а саме радіометру-дозіметру РКС-01;

- наявність власної атестованої лабораторії (свідоцтво №06544-2-7-26/4-ГОМС від 03.04.2018р., видане ДП ВСП «Науково-технічний центр метрології, випробувань та досліджень»);

Згідно Технологічного регламенту, затвердженого директором ТОВ «АМЗ ГРУП» 03.04.2018р., на підприємстві існує цех з виробництва сплавів і лігатур з відходів алюмінієвих сплавів, потужність виробництва 1800т на рік, кількість технологічних ліній -2, спосіб виробництва - електротермічний метод.

Згідно вказаного Регламенту підприємство використовує в якості сировини для наступної переробки - брухт і відходи кольорових металів і сплавів, алюмінієві вироби (профілі, сходи, вироби для центрального опалення, радіатори, каструлі, сковорідки, ковши, кавоварки та ін).

Регламентом встановлено, що при надходженні сировини на підприємство в першу чергу здійснюється вхідний контроль, сортування металобрухту, після чого відбувається завантаження відсортованої сировини до електричної печі, в якій проводиться переплавляння металу та злив металу.

Згідно договору оренди обладнання №04121-1 від 04.01.2021р. ТОВ «АМЗ ГРУП» має в наявності наступне обладнанням: роторна піч РПП-3, вишка тура 1,2*2; система димовидалення, магнітний сепаратор ПМП-А-250-100, дробарка центр обіжна БАРМАК, грохот 2-х ярусний ГИС-52.

Згідно штатного розкладу ТОВ «АМЗ ГРУП», затвердженого наказом №29/11/21-ШР15 від 29.11.2021р., на підприємстві позивача мається 72 штатні одиниці працівників, а саме: директор, головний бухгалтер, бухгалтер, начальник охорони, охоронник, начальник відділу кадрів, менеджер зі збуту, юрист, начальник відділу охорони праці, інженер з охорони праці, начальник хімічної лабораторії, лаборант, головний механік, слюсар-ремонтник, електрозварник у металургійному виробництві, електрогазозварник, головний інженер, начальник цеху з виробництва сплавів, комірник, підсобний робітник, головний енергетик, електромонтер, плавильник металу та сплавів, сортувальник-складальник брухту та відходів металу, експедитор.

У період з 15.11.2021 по 10.12.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №4658-п від 06.10.2021 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АМЗ ГРУП».

За результатами перевірки було складено Акт №9751/7/04-36-07-19/39371603 від 17.12.2021 року

В акті перевірки ревізори ГУ ДПС у Дніпропетровській області дійшли до висновків про:

- порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 18.535.435 грн.

- порушення позивачем п. 198.2., п.198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 20.686.009 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було вручено позивачу:

- податкове повідомлення-рішення №0030590719 від 15.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25.857.511,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0030610719 від 15.02.2022р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19.571.841 грн.

З матеріалів справи встановлено, що суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень складаються з донарахувань сум ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТГ Градекс», ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК», ТОВ «ФІЛІБУД», ТОВ «НЕОН ВІП», ТОВ «БУДАСОН», ТОВ «АСТІ ТЕЛ», ТОВ «ВЕД ГРУПП», ТОВ «КОЛД АМЕТІСТУМ», ТОВ «УКРТОРГАКТИВ», ТОВ «СТАЙЛЕКС ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «АКРОПОС ЛТД», ТОВ «ЛАУНДЖ ЕСТЕЙТ», ТОВ «МІНКОР СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ПРОМ-ЕКСПОРТ», ТОВ «УКРІМСТРОЙ», ТОВ «ФОРНО».

Не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

На підставі пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до частини 2 статті 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, суд має перевірити і наявність доказів тим обставинам, на які посилається податковий орган, стверджуючи, що операції позивача з контрагентами носили безтоварний та фіктивний характер.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Торгова група Градекс», судом встановлено наступне.

19 листопада 2020 року між ТОВ «АМЗ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «ТГ ГРАДЕКС» (Продавець) було укладено Договір поставки №19/11/20.

За даним договором позивач здійснював придбання радіаторів опалення.

Під час поставки була складена видаткова накладна №12 від 19.11.2020р.

Транспортування товару відбувалось згідно ТТН №19/11/20-1 від 19.11.2020р. ФОП ОСОБА_3 .

Покупець розрахувався з постачальником платіжними дорученнями №1444 від 25.11.2020р. на суму 600.000 грн., №1474 від 01.12.2020р. на суму 400.859.58 грн.

Свою позицію щодо нереальності господарської операції податковий орган обґрунтовує тим, що:

- директор постачальника, займаючи посади керівника на різних підприємствах не мав можливості при 8-годинному робочому дні здійснювати господарські операції;

- постачальник одержав меншу кількість радіаторів опалення, ніж поставив покупцям.

Податковий орган дійшов висновку, що операції з ТОВ «Торгова група ГРАДЕКС» направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ТОВ «АМЗ ГРУП».

Суд не погоджується з такими аргументами та висновками податкового органу у зв`язку з наступним.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, належного документального оформлення попереднього отримання ним реалізованих позивачу товарів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року в справі №К/800/36098/13.

Також Верховний Суд зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року по справі № 805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №826/20081/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі №820/2946/18 та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17).

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Водночас, сам по собі факт не підтвердження попереднього одержання контрагентом позивача проданих позивачу товарів не впливає на право позивача (покупця) відобразити відповідну операцію у податковій звітності як витрати на придбання товарів, а також не зобов`язує позивача кваліфікувати отримані від такого контрагента товари як безоплатно отриманий товар і обліковувати такий товар як інші операційні дохід, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

Крім того, посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентом носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

Суд зазначає, що використання податковим органом аналітичних викладень та посилань на податкову інформацію в акті перевірки, які зроблені контролюючим органом на підставі програмного забезпечення та доступних контролюючому органу державних реєстрів та баз даних, не можуть братись до уваги, оскільки відповідні програмні продукти до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, не відноситься, та не можуть містити всіх об`єктивних даних про відповідні явища або фактичні обставини у всієї їх многогранності.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 та від 20.03.2018 року у справі №804/939/16.

Водночас, первинні документи з ТОВ «ТГ Градекс» оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні обумовлених поставок товарів.

Слід також враховувати, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ТГ Градекс» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, мало стан «0».

Отже, з наведеного вище вбачається, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни контрагентом позивача, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Слід також враховувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд враховує, що на момент перевірки та подання цього позову відсутня інформація щодо наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагента чи їх посадових осіб.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

За таких обставин, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з ТОВ «ТГ Градекс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, є повністю необґрунтованою та безпідставною позиція перевіряючих щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТГ Градекс».

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК», судом встановлено наступне.

26 серпня 2021 року між ТОВ «АМЗ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК» (Постачальник) було укладено Договір поставки №308/21.

За даним договором позивач здійснював придбання алюмінієвого профілю.

Під час поставок були складені видаткові накладні №39 від 27.08.2021р., №1 від 02.09.2021р. та №14 від 09.09.2021р.

Транспортування товару відбувалось згідно ТТН №27/08/21-1 від 27.08.2021р., №02/09/21-1 від 02.09.2021р. ФОП ОСОБА_3 та №09/09/21 від 09.09.2021р. ФОП ОСОБА_4 .

Покупець розрахувався з постачальником платіжними дорученнями №2861 від 31.08.2021р. на суму 311.448,12 грн., №2910 від 06.09.2021р. на суму 133.027.20 грн. та №2954 від 14.09.2021р. на суму 306.876,60 грн.

Свою позицію щодо нереальності господарської операції податковий орган обґрунтовує тим, що:

- директор постачальника, займаючи посади керівника на різних підприємствах не мав можливості при 8-годинному робочому дні здійснювати господарські операції;

- постачальник одержав меншу кількість алюмінієвого профілю від своїх постачальників, ніж надалі поставив покупцям.

Податковий орган дійшов висновку, що операції з ТОВ «ЕКОСТАР ТЕК» направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ТОВ «АМЗ ГРУП».