Рішення № 105643871, 09.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року Справа № 160/9189/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : з 02.03.1979 по 20.11.1979 на Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі на посаді вантажника транспортної ділянки; з 23.11.1979 по 05.02.1982 в Червоногвардійському піщеторзі на посаді приймальника скляного посуду; з 12.04.1983 по 08.02.1985 в Будівельному управління № 1 Тресту «Криворіжпівнічрубуд» на посаді бетонника 2 розряду дільниці № 2; з 14.03.1985 по 27.11.1987 в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали»; з 25.10.1995 по 24.03.1998 в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету на посаді комірника, до страхового стажу - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи: з 02.03.1979 по 20.11.1979 на Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі на посаді вантажника транспортної ділянки; з 23.11.1979 по 05.02.1982 в Червоногвардійському піщеторзі на посаді приймальника скляного посуду; з 12.04.1983 по 08.02.1985 в Будівельному управління № 1 Тресту «Криворіжпівнічрубуд» на посаді бетонника 2 розряду дільниці № 2; з 14.03.1985 по 27.11.1987 в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали»; з 25.10.1995 по 24.03.1998 в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету на посаді комірника.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся із заявами про призначення пенсії, проте до страхового стажу позивачу не зараховані спірні періоди роботи, що надають право на призначення пенсії. Вказує, що стаж його роботи підтверджується трудовою книжкою та отриманими довідками. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладена на страхувальника. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

27.07.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20553-15624/П-01/8-0400/21 від 25.06.2021 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.09.1977 до страхового стажу позивачу не зарахована періоди роботи: з 02.03.1979 по 20.11.1979 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином; з 23.11.1979 по 05.02.1982 - запис про звільнення завірено печаткою, на якій неможливо прочитати назву підприємства; з 12.04.1983 по 08.02.1985 - в даті на звільнення з роботи є виправлення, не завірене належним чином; з 14.03.1985 по 27.11.1987 - відсутні дані про перейменування підприємства; з 25.10.1995 по 24.03.1998 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином. Щодо періоду роботи з 02.03.1979 по 20.11.1979 на Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі на посаді вантажника транспортної ділянки (в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином). Позивачем не надано довідку про підтвердження трудового стажу. Відомості щодо ліквідації Дніпропетровського лікеро-горілчаного заводу відсутні. Щодо періоду роботи з 23.11.1979 по 05.02.1982 на Червоногвардійському піщеторзі на посаді приймальника скляного посуду (запис про звільнення завірено печаткою, на якій неможливо прочитати назву підприємства). Позивачем не надано довідку про підтвердження трудового стажу. Відомості щодо ліквідації Червоногвардійського піщеторга відсутні. Щодо періоду роботи з 12.04.1983 по 08.02.1985 в Будівельному управлінні №1 Тресту «Криворіжпівнічбуд» на посаді бетонника 2 розряду дільниці №2 (в даті на звільнення з роботи є виправлення, не завірене належним чином). Позивач надав довідку на підтвердження трудового стажу, однак є порушення норм Інструкції № 58. Щодо періоду роботи з 14.03.1985 по 27.11.1987 в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали» (відсутні дані про перейменування підприємства). Позивачем не надано довідку щодо підтвердження перейменування підприємства. Щодо періоду роботи з 25.10.1995 по 24.03.1998 в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету на посаді комірника (в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином). Позивач надав довідку на підтвердження трудового стажу, однак є порушення норм Інструкції № 58. Отже, право на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на день звернення у позивача відсутнє.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

31.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання інформації щодо розгляду заяв про призначення пенсії.

Листом від 25.06.2021 №20553-15624/П-01/8-0400/21 відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що 20.01.2021 та 24.03.2021 ОСОБА_1 надав заяву з документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно наданих позивачем документів (трудової книжки) стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 16 днів. Вказано, що для точного розрахунку потрібна довідка форми ОК-5. Загального страхового стажу недостатньо для призначення пенсії при досягненні 60 років.

Вказано, що за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.09.1977 до страхового стажу позивачу не зарахована періоди роботи: з 02.03.1979 по 20.11.1979 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином; з 23.11.1979 по 05.02.1982 - запис про звільнення завірено печаткою, на якій неможливо прочитати назву підприємства; з 12.04.1983 по 08.02.1985 - в даті на звільнення з роботи є виправлення, не завірене належним чином; з 14.03.1985 по 27.11.1987 - відсутні дані про перейменування підприємства; з 25.10.1995 по 24.03.1998 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_1 , у періоди, не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працював:

- з 02.03.1979 по 20.11.1979 вантажником у Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі;

- з 23.11.1979 по 05.02.1982 приймальником та вантажником в Червоногвардійському харчоторзі;

- з 12.04.1983 по 08.02.1985 бетонником ІІ розряду в Будівельному управлінні 1 тресту «Криворіжпівнічрудбуд» комбіната «Кривбасбуд»;

- з 14.03.1985 по 27.11.1987 транспортувальником в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали»;

- з 25.10.1995 по 24.03.1998 комірником в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету.

Відповідачем не зараховані вказані період через те, що записах про періоди роботи є виправлення, а саме: з 02.03.1979 по 20.11.1979 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином; з 23.11.1979 по 05.02.1982 - запис про звільнення завірено печаткою, на якій неможливо прочитати назву підприємства; з 12.04.1983 по 08.02.1985 - в даті на звільнення з роботи є виправлення, не завірене належним чином; з 14.03.1985 по 27.11.1987 - відсутні дані про перейменування підприємства; з 25.10.1995 по 24.03.1998 - в даті прийому на роботу є виправлення, не завірене належним чином.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу позивача, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, недоліки в записах в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Незазначення даних про перейменування підприємства, неточність зображення печатки або незасвідчені належним чином виправлення на записах в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства з якого звільнено позивача або неналежним чином засвідчене виправлення не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Більше того, деякі спірні періоди роботи позивача підтверджені архівними довідками від 26.04.2021 №88-568-231, від 29.04.2021 №П-163/25-02.

Стосовно інших підприємств позивачем надано відповіді архівних установ про відсутність на зберігання кадрових документів таких підприємств.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи та вважає, що для ефективного захисту прав позивача підлягає задоволенню вимога про зобов`язання зарахувати спірні періоди роботи.

Стосовно дати з якої позивачу необхідно зарахувати вказані періоди роботи, суд зазначає, що право на зарахування періодів роботи до страхового стажу є конституційним правом позивача на соціальні гарантії та не може обмежуватись будь-яким строком, оскільки відповідний стаж дійсно був набутий позивачем за періоди його трудової діяльності та протиправно не був врахований відповідачем.

Відтак, позивач має право на зарахування спірних періодів роботи з дати набуття права на призначення пенсії, з дати досягнення 60 років.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 28.06.2022.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : з 02.03.1979 по 20.11.1979 на Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі на посаді вантажника транспортної ділянки; з 23.11.1979 по 05.02.1982 в Червоногвардійському харчоторзі на посаді приймальника скляного посуду; з 12.04.1983 по 08.02.1985 в Будівельному управління № 1 Тресту «Криворіжпівнічрудбуд» на посаді бетонника 2 розряду дільниці № 2; з 14.03.1985 по 27.11.1987 в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали»; з 25.10.1995 по 24.03.1998 в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету на посаді комірника, до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи: з 02.03.1979 по 20.11.1979 на Дніпропетровському лікеро-горілчаному заводі на посаді вантажника транспортної ділянки; з 23.11.1979 по 05.02.1982 в Червоногвардійському харчоторзі на посаді приймальника скляного посуду; з 12.04.1983 по 08.02.1985 в Будівельному управління № 1 Тресту «Криворіжпівнічрудбуд» на посаді бетонника 2 розряду дільниці № 2; з 14.03.1985 по 27.11.1987 в Дніпропетровському обласному об`єднанні «Дніпробудматеріали»; з 25.10.1995 по 24.03.1998 в Торгівельно-промисловій фірмі Дніпропетровського державного університету на посаді комірника з дати набуття права на призначення пенсії за віком.

Стянути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова