Рішення № 105643829, 08.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року Справа № 160/4280/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 при обчисленні пенсії періодів роботи згідно трудових книжок НОМЕР_1 і НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудових книжок НОМЕР_1 і НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.09.2021 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду із обчисленням загального стажу роботи позивача на підставі відомостей трудових книжок НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 07.09.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте відповідач рішенням №047050014670 від 13.09.2021 відмовив позивачеві у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у неї необхідного загального страхового стажу. Відповідач у рішенні зазначив про неможливість зарахування до загального трудового стажу періодів роботи, які занесені до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульному аркуші неправильно зазначено дівоче прізвище позивача, а також періоду роботи з 29.07.1986 по 21.12.1986 через те, що в записі відсутня дата наказу про зарахування, тому необхідна уточнююча довідка. Крім того, за твердженням позивача, при зверненні з заявою про призначення пенсії працівник відповідача усно відмовив їй у прийняті її трудової книжки № НОМЕР_2 , яка отримана нею на тимчасово окупованій території України. Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо періодів її роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, та підтверджує її стаж роботи, вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Крім того, з набранням чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Луганської області хоч і віднесена до тимчасово окупованої, проте залишається невід`ємною складовою частиною України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, тому відмова відповідача у прийнятті будь-яких актів, виданих органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є безпідставною та порушує конституційні права і свободи позивача. Позивач зазначає, що нею дотримані всі вимоги, необхідні для призначення пенсії за віком, вважає протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу періодів її роботи відповідно до наведених вище трудових книжок, тому й звернулась з цим позовом до суд за захистом своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/4280/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

18 квітня 2022 року до канцелярії суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 07.09.2021 позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 13.09.2021 №0470500014670 позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 14.03.2022 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка була надана до суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

07.09.2021 ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач) з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви були додані: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; анкета опитування; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк); інший документ; інший документ (запит про перевірку довідки ВПО); свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб; трудова книжка НОМЕР_1 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області рішенням №047050014670 від 13.09.2021 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

У цьому рішенні зазначено таке.

Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 28 років.

Страховий стаж особи становить 9 років 6 місяців 13 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви.

До страхового стажу не зараховано:

- відомості про роботу, які занесені до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульному аркуші не правильно зазначено прізвище (в трудовій книжці російський варіант прізвища - ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про одруження - ОСОБА_3 );

- крім того для врахування періоду роботи з 29.07.1986 до 27.12.1986 необхідна уточнююча довідка, оскільки в записі відсутня дата наказу про зарахування.

Незгода позивача з відмовою відповідача зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 стала підставою для звернення до суду з цим позовом. Також позивач посилається на те, що співробітники відповідача усно відмовили у прийнятті її трудової книжки НОМЕР_2 , яка отримана на тимчасово окупованій території, та зарахуванні періодів роботи за цією трудовою книжкою до загального страхового стажу. Такі дії відповідача позивач також вважає протиправними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Судом установлено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_1 , яка містить записи, щодо періодів роботи позивача:

- з 01.09.1978р. по 27.07.1979р. - навчання в ГПТУ № 44 м. Ворошиловграда;

- з 31.07.1979р. по 05.11.1984р. - в Ворошиловградському енергозаводі;

- з 10.02.1986р. по 02.04.1986р. - в Свердловській районній центральній аптеці №265;

- з 29.07.1986 р. по 27.12.1986р. - в Установі УЛ 314/п-10 УВД Ворошиловградського облвиконкому;

- з 10.07.1987 р. по 30.09.1988р. - на шахті «Богучарская» виробничого об`єднання «Свердловантрацит»;

- з 30.09.1988р. по 01.03.1992р. - на шахті «Майская» виробничого об`єднання «Свердловантрацит»;

- з 01.03.1992р. по 14.11.1996р. - в дитячому садку «Фіалка»;

- з 15.02.1997р. по 19.10.1997р. - перебувала на обліку в Свердловському міському центрі зайнятості населення Луганської області;

- з 27.10.1997р. по 14.04.1998р. - у виробничому об`єднанні «Свердловантрацит» Свердловскої УККТС;

- з 29.11.2007р. по 15.09.2011р. - у ОП «Управління по вибуховим роботам ДП «Свердловантрацит»;

- з 21.09.2011р. по 29.12.2011р. - на «Шахті ім. Я.М. Свердлова» ДП «Свердловантрацит»;

- з 30.12.2011р. по 21.03.2017р. - «Шахті ім. Я.М. Свердлова» ТОВ «ДТЕК Свердловантарцит», перейменоване в ОП «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердлоантрацит».

Так, відповідачем було повідомлено позивачеві про неможливість зарахування до її загального трудового стажу періодів роботи, які занесені до трудової книжки НОМЕР_1 через те, що на титульному аркуші трудової книжки не правильно зазначено прізвище (в трудовій книжці російський варіант прізвища - ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про одруження - ОСОБА_3 ).

Щодо цих доводів відповідача суд зазначає таке.

Згідно з Інструкціями про порядок ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з Інструкціями про порядок ведення трудових книжок, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Так, з наданої позивачем до пенсійного органу трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що на першій сторінці записано прізвище власника - ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , складеного російською мовою та виданого Краснопартизанским гор. РАГСом Свердловского р-на Луганской области, прізвище позивача при народженні записано як « ОСОБА_3 ».

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , складеного російською мовою та виданого Червонопартизанською міськрадою Ворошиловградської області, між позивачем та ОСОБА_5 25.12.1982 укладено шлюб, про що зроблено запис №234.

Так, з цього свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що після реєстрації шлюбу позивач змінила дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 ».

Зазначений факт також підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , виданого 29 грудня 2000 року Червонопартизанським МВМ м. Свердловська Луганської обл.

Факт зміни прізвища позивача також відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , про що внесено відповідний запис (далі мовою трудової книжки): «На основании свидетельства о заключении брака НОМЕР_5 считать ОСОБА_1 ».

Крім того, зазначений запис посвідчено підписом та печаткою відділу кадрів.

Поряд з цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні відомостей щодо періодів її роботи, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення її трудової книжки відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд зазначає, що за можливе вважати їх належною інформацією, яка містить в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неможливості зарахування до загального трудового стажу позивача періодів роботи, які занесені до трудової книжки НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2021 №047050014670 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому оцінка правомірності дій відповідача досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень права позивача будуть поновлені.

З огляду на протиправність рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Водночас призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 07.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог позивача про зарахування до стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 суд зазначає про передчасність цих позовних вимог, оскільки, як убачається з матеріалів справи, під час звернення до органів пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач цю трудову книжку не надавала і вона не була предметом розгляду відповідачем. Водночас, як випливає зі ст.5 КАС України, судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Таким чином, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

З огляду на наведені положення процесуального закону, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 661,60 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2021 №047050014670 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Н.В. Кучугурна