Ухвала суду № 105637504, 05.08.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17155/22

Провадження № 1-кс/947/7437/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Федосєєвої Є.О., прокурора Майорова П.О., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Кутового Ф.В., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси Майоровим П.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022162480000935, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2022 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Піщанка, Вінницької області, не одруженого, середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 10.05.2022 Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.189, ч.1 ст.185, 70 КК України, до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 12.05.2022 року Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.185 ч.1 ст.185, 70 КК України, до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_1 , будучи раніше судимий, маючий не зняту та непогашену у встановленим законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, за наступних обставин.

Так, 04.08.2022 приблизно о 13:00 год. перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 2, та побачивши мопед марки«SuzukiLets2»,чорного кольору,номер кузову№ НОМЕР_1 ,об`ємом двигуна0,43куб.см,який належить ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом,та вподальшому переслідуючикорисливий мотив,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер своїхдіянь,передбачаючи їхсуспільно-небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання, ОСОБА_1 визначив об`єктом свого злочинного посягання вищевказаний мопед марки «SuzukiLets 2», чорного кольору, номер кузову № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 0,43 куб. см.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мопедом марки «SuzukiLets 2», чорного кольору, кузов номер № НОМЕР_1 , скориставшись відсутністю потерпілого, ОСОБА_1 почав переміщати, без приведення в дію двигуна, вищевказаний мопед марки «SuzukiLets 2», номер кузову № НОМЕР_1 , до вул. Космонавтів.

Тим самим, ОСОБА_1 , незаконно заволодів транспортним засобом, вартість якого, з урахуванням зносу, становить 4500 гривень та який належить ОСОБА_2 , причинивши останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно.

Обставинами, які дають підстави для обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 , кримінального правопорушення - є зібрані у кримінальному провадженні докази, зокрема:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від гр. ОСОБА_2 ,від 04.08.2022 року;

- протокол огляду місця події від 04.08.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 2;

- протокол огляду місця події від 04.08.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України.

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 ,від 04.08.2022 року;

- протокол допиту свідка ОСОБА_3 , від 04.08.2022 року;

- протокол огляду предмета

- протокол огляду відеозапису з магазину «Таврія В»

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 ,

Інші матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ОСОБА_1 , на даний час підозрюється у вчиненні корисливого злочину у сфері злочинів проти власності за ч. 2 ст. 289 КК України, яке відносяться до категорії тяжких відповідно до ст. 12 КК України, та за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Також, беручи до уваги те що, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки, підстави вважати, що перебуваючи на свободі він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказаний злочин;

- незаконно впливати та здійснювати тиск на потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки володіє достатніми відомостями про його місцезнаходження, з метою зміни його показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують підозрюваного;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення. Так, сукупність наявних в матеріалах кримінального провадження доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 , не має постійного мешкання на території Одеської області офіційно не працевлаштований, інших джерел доходу не має, що дає підстави вважати що і в подальшому підозрюваний продовжить вчиняти корисливі злочини.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Підозрюваний не заперечував проти заявленого прокурором клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п.68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п.74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п.86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Таким чином, враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, враховуючи спосіб, у який злочин був вчинений, в умовах воєнного стану, повторно, а також те, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, не працює, не має реєстрації у м.Одесі слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як підозрюваний раніше судимий, за вчинення кримінального правопорушення проти власності та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не доведено наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,вважаючи, що саметакий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого ОРУП№1ГУНП вОдеській областіКутового Ф.В.,погоджене прокуроромКиївської окружноїпрокуратури м.ОдесиМайоровим П.О.про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження №12022162480000935,внесеного до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 04.08.2022відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи 04.08.2022 року та припиняє свою дію 03.10.2022 року.

Визначити розмірзастави,як запобіжногозаходу,достатнього длязабезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 74 430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разівнесення заставипідозрюваного звільнитиз-підварти негайнота покластина підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснитипідозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.