Рішення № 105636774, 08.08.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2022м. ХарківСправа № 922/456/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши справу

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донця - Захаржевського, 4) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, ідентифікаційний код 37999518) до Державної установи "Покровська виправна колонія (№ 17)" (62266, Харківська область, Ізюмський район, с. Покровське, ідентифікаційний код 08564618) про стягнення 143 033,12 грн за участю представників учасників справи:

прокурора - Зливки К.О.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивач) до Державної установи "Покровська виправна колонія (№ 17)" (відповідач), в якій прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь держави на р/р UА778999980333159331000020579 (ГУК Харків обл/СТГ Донець/24062100, код ЄДРПОУ 37874947, Банк одержувач - казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі143 033,12 грн. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач з 21.10.2020 по 03.08.2021 здійснює забір води з артсвердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, та внаслідок таких дій відповідача, в частині самовільного водокористування, державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 143 033,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/456/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "01" березня 2022 р. о 10:30. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву.

21.02.2022 на електрону адресу суду надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи.

22.02.2022 на електрону адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив про часткову сплату шкоди в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №1527 від 14.12.2021 на суму 40 000,00 грн, №88 від 14.02.2022 на суму 10 000,00 грн, тому визнає позовні вимоги частково в сумі 93 033,12 грн та просить суд розстрочити виконання рішення шляхом сплати 93 033,12 грн згідно запропонованого у відзиві графіку, а саме шляхом сплати: в березні 2022 р. - 9 303,30 грн, квітні 2022 р. - 9 303,30 грн, травні 2022 р. - 9 303,30 грн, червні 2022 р. - 9 303,30 грн, липні 2022 р. - 9 303,30 грн, серпні 2022 р. - 9 303,30 грн, вересні 2022 р. - 9 303,30 грн, жовтні 2022 р. - 9 303,30 грн, листопаді 2022 р. - 9 303,30 грн та грудні 2022 р. - 9 303,40 грн.

Також 22.02.2022 на електрону адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Аналогічні за змістом відзив на позовну заяву та клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача надійшли до суду поштовим відправленням (вх.4638 та вх. 4639 від 28.04.2022 відповідно).

Судове засідання, призначене на "01" березня 2022 р. о 10:30 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.08.2022 об 11:30 год.

03.08.2022 на електрону адресу суду надійшло клопотання представника Харківської обласної прокуратури про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.08.2022 задоволено клопотання представника Харківської обласної прокуратури про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений належним чином.

Позивач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд».

Пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, який затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 передбачено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 була доставлена позивачу в Електронний кабінет 26.07.2022 о 16:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка створена підсистемою «Електронний суд».

Отже позивач має доступ до ухвали суду від 26.07.2022 у цій справі з 16:24 год 26.07.2022.

Також, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений належним чином.

Відповідач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд».

Ухвала Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 була доставлена позивачу в Електронний кабінет 26.07.2022 о 16:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка створена підсистемою «Електронний суд».

Отже відповідач має доступ до ухвали суду від 26.07.2022 у цій справі з 16:24 год 26.07.2022.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27.04.2017р.). У §87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу всіх учасників справи, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення сторін про дату, час і місце цього судового засідання у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою своєчасного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Також суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами, вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання, оскільки нез`явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України не визнавав явку відповідача обов`язковою та не викликав його у судове засідання, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони.

Прокурор в судовому засіданні не спростував доводів відповідача щодо часткового погашення боргу та не заперечував проти розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 93033,12 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як стверджує прокурор, у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів окружною прокуратурою встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Держекоінспекція) у період з 29.07.2021 по 03.08.2021 (акт перевірки від 03.08.2021 №718/12-02/04-04) проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - Державною установою "Покровська виправна колонія (№17)" щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, охорони атмосферного повітря, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлено, що зазначеним суб`єктом господарювання з 21.10.2020 здійснюється забір води з артсвердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до інформації відповідача, наданої в довідці від 19.08.2021 №2/20-2438/кн, в період з 21.10.2020 по 03.08.2021 (включно) обсяг забраної води з підземного джерела (артсвердловини) склав 32802 м3.

У подальшому позивачем, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика), здійснено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного водокористування (підземні води), загальна сума яких склала 143 033,12 грн.

З метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди позивачем надіслано до відповідача претензію № 183 від 27.09.2021, яка залишилась без розгляду та задоволення, а шкода, заподіяна відповідачем не відшкодована, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом 03.02.2022, що вбачається за відстеженням пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №6420706638521 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

У відзиві на позов відповідач повідомив про часткову сплату шкоди в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №1527 на суму 40 000,00 грн, яку сплачено 14.12.2021 до подання позову до суду та №88 на суму 10 000,00 грн, яку сплачено 14.02.2022 вже після подання позову до суду, а тому відповідач визнає позовні вимоги частково в сумі 93 033,12 грн та просить суд розстрочити виконання рішення шляхом сплати 93 033,12 грн згідно запропонованого у відзиві графіку, а саме шляхом сплати: в березні 2022 - 9 303,30 грн, квітні 2022 - 9 303,30 грн, травні 2022 - 9 303,30 грн, червні 2022 - 9 303,30 грн, липні 2022 - 9 303,30 грн, серпні 2022 - 9 303,30 грн, вересні 2022 - 9 303,30 грн, жовтні 2022 - 9 303,30 грн, листопаді - 9 303,30 грн та грудні 2022 - 9 303,40 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

В силу ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовищ" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України водокористування - це використання води (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Внаслідок дій відповідача в частині самовільного водокористування державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 143033,12 грн, яка підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З наведених вище норм вбачається, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення останнього до такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

Зокрема, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, який самовільно, без відповідних на те дозволів здійснив забір підземної води, отже діяв усупереч вимогам закону.

Разом з цим, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зі змісту ст. 614, 623 ЦК України та ст. 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення норм поведінки; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням та збитками; 4) вина.

В межах даного спору у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає в експлуатації свердловин з метою водокористування без спеціального дозволу в порушення ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, що підтверджується матеріалами інспекційної перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики (що підтверджується розрахунком), а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди, саме протиправною поведінкою відповідача, вина відповідача виражена у самовільному здійсненні водокористування.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем у належний спосіб не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок відсутності дозволу останній не мав права експлуатувати артсвердловину та здійснювати забір води.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, а тому позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь держави шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням у розмірі 143 033,12 грн, є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до звернення до суду з даним позовом відповідачем сплачено 40 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1527. За таких обставин, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн у задоволенні позову слід відмовити, оскільки в цій частині позовні вимоги заявлено безпідставно.

В той же час, відповідачем було сплачено 10 000,00 грн після звернення прокурора до суду з даним позовом, про що свідчить платіжне доручення №88.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 10 000,00 грн суд вважає за необхідне закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість зі сплати шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 93 033,12 грн (143 033,12 грн - 50 000,00 грн = 93 033,12 грн), яка залишається непогашеною та визнана відповідачем у відзиві на позов.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 93 033,12 грн. В частині позовних вимог у розмірі 40 000 грн в позові слід відмовити у зв`язку з безпідставним пред`явленням до стягнення. В іншій частині позовних вимог у розмірі 10 000 грн провадження у справі необхідно закрити за відсутністю предмета спору.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати 93 033,12 грн згідно запропонованого у відзиві графіку, а саме шляхом сплати: в березні 2022 р. - 9 303,30 грн, квітні 2022 р. - 9 303,30 грн, травні 2022 р. - 9 303,30 грн, червні 2022 р. - 9 303,30 грн, липні 2022 р. - 9 303,30 грн, серпні 2022 р. - 9 303,30 грн, вересні 2022 р. - 9 303,30 грн, жовтні 2022 р. - 9 303,30 грн, листопаді 2022 р. - 9 303,30 грн та грудні 2022 р. - 9 303,40 грн, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Відповідно до приписів частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на складне фінансове становище та відсутність бюджетного фінансування державної установи для оплати шкоди, при цьому не зазначає якими доказами підтверджуються вказані обставини та не надає їх до суду. Більш того на момент ухвалення цього рішення суду настав строк оплати згідно запропонованого відповідачем графіка погашення заборгованості за період березень - липень 2022 р. Втім доказів здійснення оплати згідно вказаного відповідачем графіка до суду не надано.

Отож у суду відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення згідно запропонованого ним графіка погашення боргу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до пункту 2 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн згідно платіжного доручення № 28 від 14.01.2022.

Як встановлено вище судом, відповідач у даній справі сплатив частину суми боргу у розмірі 40 000,00 грн до подачі позову до суду та в цій частині в позові відмовлено, частину суми боргу у розмірі 10 000,00 грн сплатив після подачі даного позову до суду та в цій частині провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Проте на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору з Державного бюджету України відсутнє, тому суд звертає увагу прокурора, що він має право на повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору у розмірі 173,45 грн після подання до суду відповідного клопотання.

Отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду розподіляються наступним чином: 1 613,72 грн (покладається на відповідача), 693,83 грн (покладається на позивача), а решта суми сплаченого судового збору в сумі 173,45 грн (може бути повернута позивачу за клопотанням згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 216, 218, 226 Господарського кодексу, ст. ст. 614, 623, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 93 033,12 грн.

Стягнути з Державної установи "Покровська виправна колонія (№ 17)" (62266, Харківська область, Ізюмський район, с. Покровське, ідентифікаційний код 08564618) на користь держави на р/р UА778999980333159331000020579 (ГУК Харків обл/СТГ Донець/24062100, код ЄДРПОУ 37874947, Банк одержувач - казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 93 033,12 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10 000 грн.

В іншій частині позову у розмірі 40 000 грн відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1613,72 грн покласти на відповідача: Державну установу "Покровська виправна колонія (№ 17)" (62266, Харківська область, Ізюмський район, с. Покровське, ідентифікаційний код 08564618).

Стягнути з Державної установи "Покровська виправна колонія (№ 17)" (62266, Харківська область, Ізюмський район, с. Покровське, ідентифікаційний код 08564618) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4) 1613,72 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Державна екологічна інспекція у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, ідентифікаційний код 37999518).

Відповідач: Державна установа "Покровська виправна колонія (№ 17)" (62266, Харківська область, Ізюмський район, с. Покровське, ідентифікаційний код 08564618).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/ .

Повне рішення складено "09" серпня 2022 р.

СуддяІ.О. Чистякова