Ухвала суду № 105626817, 02.08.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15752/22

Провадження № 1-кс/947/7213/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Мамирбаєвій Д.С., за участю прокурора Коцюби А.С., захисника підозрюваної - адвоката Комісар О.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Коновалова М.О., яке погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Коцюбою А.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Дослідне, Біляївського району, Одеської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, не заміжньої, працюючої в пасажирському вагонному депо станції Одеса Головна, на посаді начальника пасажирського поїзда, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

У проваджені Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, перебувають матеріали кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 у якості додаткового джерела прибутку обрала зайняття злочинною діяльністю пов`язаною з незаконним переправлення осіб через державний кордон України.

Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 в липні 2022 року, більш точна дата досудовим слідством не встановлена, залучила до вказаної протиправної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з числа співробітників Державної прикордонної служби України, для вчинення злочинів щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Таким чином, ОСОБА_1 з невстановленим досудовим розслідуванням особами, вступили у злочинну змову, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України всупереч законам України.

Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено ще на 30 днів, указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022, який затверджено Верховною Радою України відповідним Законом України від 21 квітня 2022 року № 7300 від 19.04.2022 «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Наразі, з 25.05.2022 року, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб - до 23 серпня 2022 року. Так, у зв`язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України та з метою вжиття ряду заходів, спрямованих на її відбиття, 22 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_1 з невстановленим досудовим розслідуванням особами, всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення стали на шлях злочинної діяльності та умисно вчинили злочин за наступних обставин.

Відтак, ОСОБА_1 з невстановленим досудовим розслідуванням особами, визначила найбільш оптимальний шлях реалізації злочинного плану, організувавши свою злочинну діяльність щодо переправлення через державний кордон України ОСОБА_2 на потязі №036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, (Україна-Польща) за суму грошової винагороди в розмірі 2500 доларів США, де остання є начальником потягу.

ОСОБА_1 від невстановлених досудовим розслідуванням осіб стало відомо про намір ОСОБА_2 незаконно покинути Україну. З цією метою, ОСОБА_1 20.07.2022 зустрілась з ОСОБА_3 , який займався питанням переправлення ОСОБА_2 через державний кордон України, та запропонувала вирішити питання у перетині державного кордону України за винагороду у розмірі 2500 доларів США.

В ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_3 наступну протиправну схему перетину ОСОБА_2 державного кордону України, а саме: за зазначену вище суму коштів вона зобов`язувалася організувати переїзд ОСОБА_2 через державний кордон України, шляхом переміщення міжнародним залізничним сполученням - потягом Одеса-Пшемсль (Україна-Польша), де вона й працює начальником потягу УЗ. При цьому, вона домовиться з працівниками ДПСУ, щодо не виявлення ОСОБА_2 , при перетині ним державного кордону України.

Так, за вказаною схемою, під час руху потягу ОСОБА_2 , повинен передати ОСОБА_1 кошти, у розмірі 2500 доларів США, безпосередньо перед перетином Державного кордону - пункті залізничного перетину КПВ «Мостиська». Основу частину вказаної суми, вона передає під час перетину кордону, посадовим особам ДПСУ, які задіяні у вказаній злочинній схемі.

Погодившись на вказані умови ОСОБА_1 , остання сказала ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 28.07.2022 о 15 год. 00 хв. необхідно прибути на залізничний вокзал «Одеса», звідки буде виправлятись потяг №036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, (Україна-Польща), да підійти до неї, оскільки вона буде на зміні, та буде їхати на вказаному потягу як начальник потягу.

В обумовлену дату, 28.07.2022 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 , прибули до вагону № 23, потягу №036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, (Україна-Польща), де їх зустріла ОСОБА_1 , та розмістила ОСОБА_2 в купе № 8 вказаного вагону.

В подальшому, після відправлення потягу №036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, ОСОБА_1 , зайшла в купе № 8, де їхав ОСОБА_2 , та вказала, що безпосередньо перед перетином потягом державного кордону України, перед паспортно-прикордонним контролем, йому необхідно буде залізти на верхню нішу купе, та сховатись, поки працівники ДПСУ не перевірять вагон. В свою чергу, ОСОБА_1 домовилась з невстановленими працівниками ДПСУ, щодо поверхневого огляду вагону де перебував ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_1 отримала від

ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2500 доларів США, за незаконне переправлення ОСОБА_2 через державний кордон України.

В подальшому, 29.07.2022 року, після проїзду залізничної станції «Львів», ОСОБА_1 зайшла в купе № 8 де їхав ОСОБА_2 , та наказала залізти останньому в нішу купе, що він і зробив, а ОСОБА_1 приховала його ковдрами, що б його не було помітно візуально.

В подальшому, потяг №036-Ш, УЗ, міжнародного сполучення Одеса - Пшемсль, (Україна-Польща), в якому слідував ОСОБА_2 , перетнув державний кордон України, та прибув на станцію Пшемсль. Тобто, ОСОБА_2 незаконно перетнув кордон України, та прибув на територію Польщі.

30.07.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Сторона обвинувачення звертається з вказаним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що на даний час, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням відповідного розміру застави, оскільки, наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу не можливо.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваної у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, та зазначив, що його підзахисна має стійкі соціальні зв`язки, виключно позитивно характеризується з місця роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Також його підзахисна співпрацює зі слідством, під час проведення обшуку добровільно видала всі зазначені в ухвалі предмети, не переховувалася, добровільно з`явилася до слідчого, надала покази. Враховуючі викладене та письмове заперечення, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а у випадку застосування запобіжного заходу тримання під вартою, визначити розмір застави який не перевищуватиме нижчу межу, визначену ч.5 ст. 182 КПК України та є помірною для підозрюваної.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала думку захисника.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 30.07.2022 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

30.07.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене групою осіб, з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджуються наступними доказами: протоколом обшуку від 30.07.2022 року; протоколом затримання ОСОБА_1 від 30.07.2022 року; протоколами допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_2 та іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.1.1. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкістьпокарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінальних правопорушення, направлений на посягання на встановлений порядок перетинання державного кордону, на безпеку державного кордону, а також таку ознаку як корисливий мотив, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, матеріали клопотання та кримінального провадження містять протоколи допиту свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які викривають ймовірну протиправну діяльність ОСОБА_1 , тому підозрюваній при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стали відомі їх анкетні дані, свідки в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, ризик незаконного впливу на свідків об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З приводу існування ризиків, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність їх існування, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які відомості на підтвердження вказаних ризиків.

4.1.2. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваної ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваної.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного у ході досудового розслідування, створює можливості для його поза процесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов`язків.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останньої більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваної ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останньою відповідного розміру застави.

4.1.3. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_5 розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує: тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , специфіку даного кримінального провадження, підвищений суспільний інтерес суспільства до такої категорії справ, тяжкість злочину, вчинення його під час дії правового режиму «Військового стану».

З огляду на майновий стан підозрюваної, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зважаючи на суму грошових коштів, яка передавалася за організацію незаконного перетину кордону, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що підозрюваній ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень.

Крім того, ця сума застави не порушує принцип пропорційності, проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконанням покладених на неї процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Коновалова М.О., яке погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Коцюбою А.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42022164010000113 від 24.05.2022 року - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 27.09.2022 року, включно, в межах строків досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_1 строком до 27.09.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. Утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.