Постанова № 10562621, 23.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3142/10/2370 23.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників сторін: позивача Сала В.Д. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Канівська ОДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 5 717 грн. 88 коп., посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу із сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_2 не перерахувала кошти до бюджету, позивач просив стягнути з відповідача 5 717 грн. 88 коп. в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надала, в судове засідання не зявилася.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності 14 грудня 2006 р. про що державним реєстратором Канівської районної державної адміністрації Черкаської області зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20070000000000527.

Згідно даним довідки Канівської ОДПІ № 519 від 14.12.2006 р., відповідач взята на облік як платник податків 14.12.2006 р. за № 519.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб віднесені до загальнодержавних податків і зборів.

Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100078259 отримано відповідачем 19 листопада 2007 р. (індивідуальний податковий № НОМЕР_1).

Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає звітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно акту перевірки: № 1055/1701/НОМЕР_1 від 08.10.2009 р. відповідачем не своєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 р. Зазначену декларацію подано 2 жовтня 2009 р., по граничному строку її подання до 20 вересня 2009 р.

Актами перевірки: № 940/1701/НОМЕР_1 від 25.09.2009 р. та № 1162/1701/НОМЕР_1 від 23.10.2009 р. встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних актів перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006051701 від 26.09.2009 р.; № 0006061701 від 26.09.2009 р.; № 0007911701 від 09.10.2009 р.; № 0009231701 від 26.10.2009 р., якими визначено зобовязання відповідача щодо сплати штрафів в загальній сумі 5 876 грн. 41 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані особисто ФОП ОСОБА_2 відповідно 26.09.2010 р., 09.10.2010 р. та 26.10.2009 р.

За даними облікової картки платника, станом на 07.10 2009 р. відповідачем в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість сплачено 410 грн., також станом на 05.10.2009 р. за відповідачем обліковувалась переплата по сплаті податку на додану вартість в розмірі 1 грн. 53 коп., що враховано позивачем при розрахунках суми позову.

Відповідач вищезгадані податкові повідомлення-рішення не оскаржила, визначені ними суми податкових зобов'язань не сплатила.

Статтею 16 Закону № 2181-III визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань за даними облікової картки платника, відповідачу нарахована пеня в сумі 14 коп.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачався Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі за текстом «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV.

Зокрема частинами першою та другою статті 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всiх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету.

Згідно частини першої статті 10 Декрету підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Частиною другою статті 19 Декрету встановлено обовязок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

У разі невиконання обовязку по нарахуванню, утриманню та перерахуванню до бюджету податку з доходів громадян, статтею 20 Декрету податковим органам надано право стягувати суми прибуткового податку.

З 01 квітня 2004 р. набув чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом «Закон № 889-IV»).

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Стаття 16 Закону № 889-IV зобовязує юридичну особу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачувати (перераховувати) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 19.2. Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

З урахуванням викладених вище норм Декрету та Закону № 889-IV відповідач несе відповідальність за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян і податку з доходів громадян.

На підставі статті 11 Закону № 509-ХІІ податковим органом проведено перевірку, на основі якої складено акт № 1163/1701/НОМЕР_1 від 23.10.2009 р., яким встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних акту перевірки позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009241701 від 26.10.2009 р., яким визначено зобовязання відповідача щодо сплати штрафу в сумі 253 грн. 33 коп.

Назване податкове повідомлення-рішення отримано особисто відповідачем 26.10.2009 року.

За даними облікової картки платника, станом на 02.10.2009 р. за відповідачем обліковувалась переплата по сплаті податку на доходи фізичних осіб в розмірі 47 коп., що враховано позивачем при розрахунках суми позову.

З урахуванням вищевикладеного, недоїмка ФОП ОСОБА_2 складає 5 717 грн. 88 коп.

Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення податкового боргу, шляхом направлення першої та другої податкових вимог. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу.

Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

У світлі цих обставин, суд приходить до висновку, що у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду 5 717 грн. 88 коп. в рахунок погашення податкового боргу та знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход бюджету через Канівську обєднану державну податкову інспекцію (Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 16, ідентифікаційний код 21367331) податковий борг в сумі 5 717 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 28 липня 2010 р.

СуддяІ.О.Лічевецький