Рішення № 105625438, 02.08.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3763/22

Провадження №2а/461/114/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

при секретарі Ігнат Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу в порядку спрощеного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора рядового УПП у Львівській області НП України Волюватий Семен Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

25.07.2022 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора рядового УПП у Львівській області НП України Волюватого С.В., у якому позивач просить скасувати постанову серії ЕАР № 5609287 від 14.07.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою від 26.07.2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.08.2022 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки інспектор не розібрався з ситуацією, не дослідив всіх обставин, не надав можливості скористатись правовою допомогою.

По суті справи вказує, що він 14.07.2022 року о 10 год. 20 хв., у м. Львові на пл. Міцкевича, 6/8, керуючи автомобілем «Фольксваген-Пассат» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений інспектором патрульної поліції Волюватим С.В., який повідомив, що він не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах». На думку поліцейського Волюватого С.В., його автомобіль рухався на вулиці Коперника по правій полосі і повинен на перехресті з проспектом Свободи повернути лише на право, хоча поїхав прямо в напрямку півкола, що огинає статую «Божої Матері», чим порушив п. 8.4. ПДР «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків». Тоді ж інспектором Волюватим С.В. була винесена постанова серія ЕАР № 5609287 про накладення адміністративного стягнення відносно позивача у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП. Однак, позивач вважає, що у даному випадку має місце неналежна організація дорожнього руху, яка не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Крім цього, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, позивач вказує те, що патрульний поліцейський, всупереч вимогам законодавства, не повідомив, де розташований вищезгаданий дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах», не зміг надати жодних доказів порушення ПДР, які мали би бути зафіксовані за допомогою нагрудної камери поліцейського, та наполягав на притягненні позивача до адміністративної відповідальності, також не надано можливості дати пояснення по суті справи та скористатись правовою допомогою. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

До судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАР №5609287 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектора поліції Волюватого С.В., позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14.07.2022 року о 10 год. 42 хв. у м. Львові на пл. Міцкевича, 6/8, керуючи автомобілем марки «Volkswagen passat» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 - напрямки руху по смугах, та здійснив рух прямо, а мав здійснити поворот праворуч, чим порушив п.8.4.ґ Правил дорожнього руху України - порушення вимог інформаційних знаків, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно п.8.4.ґ Правил дорожнього руху України, інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Разом з тим, відповідно до п.8.2.-1 Правил дорожнього руху України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приймає до уваги покликання позивача на те, що у даному випадку має місце неналежна організація дорожнього руху, оскільки встановлений дорожній знак 5.16 - напрямки руху по смугах у м. Львові на перехресті вулиці Банківської - проспект Свободи, не відповідає вищевказаним вимогам Правил дорожнього руху, так як висота його розміщення над дорогою складає 7,25 метра, замість регламентованої 5-6 метрів. Також відстань від точки повороту на вулиці Коперника, з якої відкривається огляд останнього відрізку вулиці Коперника та перехрестя з проспектом Свободи, до дорожнього знаку 5.16 складає 72 метра, замість нормативно встановлених 100 метрів за напрямком руху. Також всупереч вимогам вказаної норми Правил дорожнього руху України, знак 5.16 не встановлений обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху, а розміщений над проїзною частиною, як дублюючий дорожній знак. Вказані покликання підтверджені долученими до позовної заяви фототаблицями з відповідними замірами (а.с.10-14).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був позбавлений права на отримання правової допомоги, збір і надання доказів.

Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача.

На думку суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем вимог дорожніх знаків, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5609287 від 14.07.2022 року, винесену інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області рядовим поліції Волюватим С.В. та такими, що підлягають задоволенню.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).

За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення від 14.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАР № 5609287 від 14.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 15.12.1997 року, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108646, 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, тел. (032) 234-09-44.

відповідач: інспектор рядовий УПП у Львівській області НП України Волюватий Семен Володимирович.

Суддя О.Б. Кротова