Постанова № 10561696, 22.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.10Справа №2а-5926/09/5/0170 13:00 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача Тумасов Р. паспорт АЕ 871868, представника відповідача Тимощук С.В. посвідчення № 016824 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим»

до відповідача Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Алеф-Виналь-Крим” (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052301/0 від 30.01.2009р., № 0000052301/1 від 26.02.2009р., згідно з якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008р. у розмірі 455462,00 грн., а також позивача просить зобовязати відповідача надати Висновок позивачу про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 455462,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від ТОВ «Гренадін 08» продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування у розмірі 455462,00 грн.

Заявою від 20.05.2010р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052301/0 від 30.01.2009р., № 0000052301/1 від 26.02.2009р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 16.07.09р. б/н (а.с.51-54) та зазначив, що в ході проведення невиїзної позапланової документальної перевірки від 22.01.09р. встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем суми заявленого позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2009 року бюджетного відшкодування у розмірі 455462,00 грн.

Ухвалами від 16.07.09р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-економічну експертизу та зупинив провадження у справі.

07.04.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз» І.П. Юга № 8/09 від 31.032010р., у звязку з чим, суд ухвалою від 08.04.2010р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2002р. позивач зареєстрований Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа, про що видане відповідне Свідоцтво (а.с.31).

Відповідно до Свідоцтва № 00659681 від 20.01.2005р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість Ленінським відділом Керченської МДПІ.

19.01.2009р. відповідачем проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008р. по 31.07.2008р.

За результатами якої складено акт № 13/23-1/32148768 від 22.01.2009р., в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2008р. в сумі 455462,00 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 30.01.2009р.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052301/1 від 26.02.2009р.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «субєкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Таким чином, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом перевірено у повному обсязі суму податку, фактично сплачену позивачем у попередніх податкових періодах.

Відомості податкових декларацій по ПДВ за попередні періоди відповідачем не спростовані у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція придбана позивачем відповідно до договору № 3 від 25.01.08р., укладеного між ним та ТОВ «Гренадин-08». Право власності а товар за умовами даного Договору виникало з моменту підписання покупцем накладних, що підтверджують факт прийома-передачі товару (п. 4.3. Договору). Оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 днів з моменту отримання товару (п. 3.1 Договору). Разом з тим, 31.01.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 1, якою були внесені зміни до п. 3.1 Договору про можливість оплати отриманого товару в безготівковій грошовій або вексельній формі.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальникам у липні 2008р., зазначені суми увійшли до складу ціни придбаної продукції та були перераховані на розрахунковий рахунок продавця.

Цій факт підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 8/09 від 31.03.2010р., яка була призначена судом під час розгляду справи з цього питання.

Як вбачається з вищезазначеного висновку експерта, останній під час проведення експертизи дослідував наступні документи: декларації з ПДВ за липень-серпень 2008р. (з додатками); податкові накладні, що отримані від ТОВ «Гренадин-08» та включені до податкового кредиту за липень 2008р.; реєстр податкових накладних за липень 2008р.; договір № 3 від 25.01.08р.; приходні накладні, що підтверджують отримання позивачем від ТОВ «Гренадин-08» товарів, вказаних в податкових накладних, що включені до податкового кредиту за липень 2008р.; документи, що підтверджують оплату (рахунок) за товар, вказаний в податкових накладних, що включені до податкового кредиту за липень 2008р.; аналітичну відомість обліку розрахунків із поставниками (підрядчиками) в розрізі контрагента ТОВ «Гренадин-08» за січень 2008р.-липень 2008р.; ВМТ на імпорт товарів за липень 2008р.; виписки банку за період березень 2008р.-травень 2009р.; акти прийома-передачі векселів за 2008-2009р.р.; акти предявлення векселів до платежу за 2009р.; векселя за 2008р. та інші.

Експерт у висновку зазначив, що податковою інспекцією в акті перевірки допущена помилка, ас саме сума ПДВ за липень 2008р. по даним податкових документів складає 2686102,27 грн., а не 2714000,00 грн. як вказує податкова.

Разом з тим, експерт зазначив, що загальною вартістю товарів, що поставлені ТОВ «Гренадин-08» позивачу у липні 2008р. складає 16116613,62 грн., у тому числі ПДВ 2686102,27 грн.(з них ПДВ в сумі 136481,56 грн. в безготівковій формі та 2549620,71 грн. ПДВ у вексельній формі), розрахунок позивач провів в повному обсязі у зазначеній сумі, з якої 818889,36 грн. в безготівковій грошовій формі та 15297724,26 грн. у вексельній формі. Розрахунки в безготівковій формі підтверджуються банківськими виписками та платіжними дорученнями, а у вексельній формі векселями та актами прийому-передачі векселів.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів між позивачем та постачальником були досліджені експертом під час проведення експертизи.

Відповідач у акті перевірки та у своїх запереченнях вказує на те, що ТОВ “Алеф-Виналь-Крим” не має право на бюджетне відшкодування у розмірі 455462,00 грн. заявлене у декларації за серпень 2008 року, оскільки воно повязане з постачанням товарів від підприємства, яке не нарахувало податкові зобовязання за фактом такого постачання та визнано банкрутом Ухвалою господарського суду від 18.04.08р. по справі №Б29/20-08(ТОВ “Ескулап Д”, яке є постачальником продукції ТОВ «Гренадин-08», тобто постачальником 2 ланки ланцюгу).

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такий висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Але на думку суду ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками.

Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг) та сплати сум ПДВ при здійснені такої оплати.

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Формуючі податковий кредит у липні 2008 року у сумі 3300324,27 грн. позивач включив в нього: 2686102,27 грн. по накладним від ТОВ «Гренадин-08»; 455462,00 грн. по ВМД (імпорт товарів від ТОВ «Гугули», Грузія) та 158760,18 грн. по накладним від інших поставників.

Факт нарахування (уплати) ПДВ в розмірі 455462,00 грн. позивачем по ВМД (імпорт товарів від ТОВ «Гугули», Грузія) підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки від 22.10.2008р., що відображено в акті перевірки № 13/23-1/32148768 від 22.01.2009р.

Відсутність підтвердження сплати постачальниками товару в ланцюгу постачання податку на додану вартість до держбюджету не позбавляє покупця права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Однак, відповідач безпідставно зробив висновок у акті перевірки від 22.01.2009р. про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2008р. в сумі 455462,00,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач правомірно включив її в розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, у звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення бюджетного відшкодування на 455462,00 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про зміну позовних вимог від 20.05.2010р. позивач просить суд визнати неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052301/0 від 30.01.2009р., № 0000052301/1 від 26.02.2009р., без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 30.01.2009р., № 0000052301/1 від 26.02.2009р.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 22.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 23.07.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим № 0000052301/0 від 30.01.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 455462,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим № 0000052301/1 від 26.02.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 455462,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» (98227, АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул. Одеська, 30: ЄДРПОУ 32148768) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.