Рішення № 105615306, 08.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року Справа № 160/1071/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року в сумі 29 335,60 грн, без урахування податків й інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач був звільнений зі служби в Національній поліції України за власним бажанням згідно до наказу №444 о/с. Однак, як зазначає позивач, при його звільненні зі служби одноразова грошова допомога виплачена йому не була, а була зарахована на його банківський рахунок лише 10.11.2021 року. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки відповідач повинен був розрахуватися з ним у день його звільнення у відповідності до вимог ст.ст.47,116 КЗпП України, тому вважає, що, оскільки невиплата вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні у день його звільнення сталася з вини відповідача, останній зобов`язаний виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ч.1 ст.117 КЗпП України.

Ухвалою суду від 21.01.2022 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.02.2022 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 та Порядком про умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016р. №260. Відповідно до п.8 розділу УІ Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження. Відповідач зазначає, що наведені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які мають пріоритет у застосуванні над загальними нормами, тому приписи КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. За викладеного, представник відповідача вважає, що ГУНП при проведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача усі його права були дотримані, тому під час здійснення розрахунку при звільненні позивача, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

16.02.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив представника відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 15.03.2022 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області:

- інформацію (довідку) щодо дати надходження коштів до ГУНП в Дніпропетровській області на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільнених у серпні 2021 року;

- довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за два місяці, що передували звільненню.

Ухвалою суду від 30.03.2022 року провадження у справі №160/1071/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення зупинити до припинення воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 26.07.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/1071/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 17.08.2007 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 01.09.2021 року - службу в Національній поліції України.

Наказом №444 о/с від 30.08.2021 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Національній поліції з посади дізнавача сектору дізнання Павлоградського районного відділу поліції ГУНИ в Дніпропетровській області у спеціальному званні старший лейтенант поліції.

Датою звільнення ОСОБА_1 відповідно до вказаного наказу №444 о/с від 30.08.2021 року є 01.09.2021 року.

06.09.2021 року ОСОБА_1 від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 11 539,02 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № НОМЕР_2 .

10.11.2021 року ОСОБА_1 від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 44 788,54 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № НОМЕР_3 .

Позивач, вважаючи, що усі належні йому виплати при звільненні йому виплачено несвоєчасно у порушення вимог ст.116 КЗпП України, тому позивач звернувся з даним позовом та просить визнати таку бездіяльність протиправною та, відповідно, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати належних йому коштів при звільненні зі служби в поліції за період з 02.09.2021 року по 10.11.2021 року, згідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Таким чином, умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стосовно застосування у спірних відносин положень законодавства про працю, суд виходить з того, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані те чи інші правовідносини.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В свою чергу ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч.5 ст.9 цього Закону в редакції на час звільнення позивача зі служби в поліції поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Разом з тим, безпосередньо вказаними Законами не врегульовано питання щодо порядку та строків виплати такої одноразової грошової допомоги.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Цей наказ, як в ньому зазначено, прийнятий відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Як встановлено судом, п.8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539, який набрав чинності з 21.08.2020) передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Відповідно до п.7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Отже, починаючи з 21 серпня 2020 року, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги виключно в день звільнення поліцейського.

Таким чином, оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано правовідносини у сфері проходження служби в Національній поліції України, визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, норма статті 116 КЗпП України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Відповідно, за наведеного вище правового регулювання є відсутніми підстави для застосування ст.117 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільнених у серпні 2021 року, надійшли на рахунок ГУНП у листопаді 2021 року, а саме: 08.11.2021, що підтверджується відомостями, наведеними у довідці відповідача №1040 від 18.04.2022 року.

10.11.2021 року одноразова грошова допомога при звільненні перерахована на картковий рахунок позивача у сумі 44 788,54 грн., про що свідчить довідка ПриватБанку по особовому рахунку позивача.

Таким чином, суд доходить висновку про дотримання відповідачем порядку та строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, визначених пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260.

Щодо затримки розрахунку при звільнені з 02.09.2021 року по 06.09.2021 року, суд зазначає про таке.

Як вже встановлювалося судом, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до п.1 розділу XXXI Порядку №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Отже, зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 10.05.2019 у справі №П/811/276/16, від 31.10.2019 р. у справі №828/598/17.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що грошові кошти в розмірі 11 539,02 грн., з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № D3G253DRPAKHONID не виплачено в день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що свідчить, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, у зв`язку з чим відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Вказане відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19 адміністративне провадження № К/9901/12644/20, яку судом враховано на виконання положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Крім того, суд зазначає про відсутність спору між сторонами щодо розміру належних позивачеві сум при звільненні з військової служби, оскільки спір полягає саме у відмові виплати середнього заробітку в порядку статей 116, 117 Кодексу законів про працю України за відсутності відповідного спору про розмір невчасно виплаченої компенсації з вини відповідача.

Таким чином, у даній справі суд, встановивши право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказує на протиправні дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні, оскільки такий обов`язок відповідача передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

При цьому, суд не уповноважений встановлювати відповідачу механізм нарахування відповідних коштів на користь позивача, оскільки обов`язок виплати такого відшкодування законодавством покладений саме на власника або уповноважений ним орган та належить до їх дискреційних повноважень.

Водночас, після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права на звернення до суду у випадку порушення його прав відповідачем, а також на визначення розміру відшкодування за час затримки в порядку частини 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності відповідного спору.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 02.09.2021 року по 06.09.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський