Рішення № 105614146, 08.08.2022, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/215/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг»,

треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області

Сазонова Олена Миколаївна,

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович

про

визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла позовна заява, яка від імені позивача ОСОБА_2 , підписана його представником ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.02.2022 року на адресу позивача надійшов супровідний лист приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В., з доданою постановою про відкриття виконавчого провадження № 68431388 від 01.02.2022 р., винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 20971 від 26.11.2021 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.М. Сазоновою. З зазначеної постанови вбачається, що боржником в даному виконавчому провадженні є ОСОБА_2 . Загальна сума, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням № 68431388 складає 15670,00 грн.

До моменту отримання зазначеного вище супровідного листа та постанови Приватного виконавця від 01.02.2022 р., які надійшли на адресу ОСОБА_2 , позивачу не було відомо щодо наявності у нього будь-якої заборгованості, жодних договорів позики ним не підписувались, жодних претензій не надходило. Відповідно до виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. № 20971 від 26.11.2021 р., оспорювана заборгованість виникла на підставі Договору надання коштів у позику № 6891728 від 20.09.2019 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Арагон» та позивачем. ТОВ «ВВС-ФАКТОРІНГ» набуло право вимоги за Договором позики № 6891728 від 20.09.2019 р., на підставі договору факторингу № 31/03.2020 від 31.03.2020 р., укладеного між ТОВ «ТОВ «Фінансова компанія Арагон»» та ТОВ «ВВС-ФАКТОРІНГ». Таким чином, як вказує представник позивача, дана угода не є безспірною.

На підставівищезазначеного представник позивачапросив суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 20971 від 26.11.2021 р. виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ», код ЄДРПОУ 37686875) заборгованості на загальну суму 15670,00 грн.;

- стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 11.02.2022 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, про що повідомлені сторони та надано відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 1статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, треті особи також були належним чином повідомленими та не скористались правом на подання пояснень щодо позову, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 2ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 6891728 від 20.09.2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон», у подальшому іменується «Кредитодавець» ОСОБА_2 , у подальшому іменується «Позичальник» з іншої сторони, в подальшому разом іменуються «Сторони», а кожна окремо «Сторона», встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в сумі 3000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 3.1 Договору Кредит надається строком на 30 днів до 20.10.2019 року від дати отримання Позичальником кредиту, але не більше 30 днів. Згідно п. 3.2 вищевказаного Договору, Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строку визначений п. 3.1 цього Договору. Відповідно до п. 3.3 Договору Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у Особистому кабінету на сайті Кредитодавця. Згідно п. 3.4 Договору датою отримання кредиту Позичальником вважається дата зарахування відповідно суми на рахунок платіжної картки Позичальника, зареєстрованої Позичальноким у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця, /а. с. 15/.

Відповідно графіку платежів до Договору № 6891728 від 20.09.2019 року визначено відповідний графік сплати кредиту строком на 30 днів, дата надання позики 20.09.2019 року, розмір позики 3000, 00 гривень, /а.с. 16/.

Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., № 20971 від 26.11.2021року встановлено, що на підставіст.87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Договору № 6891728 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 20.09.2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Арагон», правонаступником всіх прав та обов`язків за Договором про надання фінансових послуг факторингу № 31/03.2020 від 31.03.2020 року є ТОВ «ВВС-Факторинг» , строк платежу за яким настав 20.10.2019 року. Загальна заборгованість становить 15670, 00 гривень за період з 31.03.2020 року по 01.06.2021 року, яка складається з: - 3000, 00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; - 10320, 00 гривень прострочена заборгованість по несплаченим відмоткам за користування кредитом; - 1500, 00 гривень, прострочена заборгованість за пенею, /а.с. 17/.

22.12.2021 року представник ТОВ «ВВС-Факторинг»» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича з заявою про примусове виконання рішення, згідно якої просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за № 20971 від 26.11.2021 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , коштів у розмірі 15670, 00 гривень /а.с. 15/.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 68431388 від 01.02.2022 року, встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеславом Вікторовичем на підставі виконавчого напису № 20971, виданим 26.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» в розмірі 15670, 00 гривень, /а.с. 12/.

Згідно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.02.2022 року, визначено для боржника ОСОБА_2 розмір стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 332, 00 гривень, /а.с. 13/.

За загальним правилом статей15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістомстатті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей15, 16, 18 ЦК України, статей50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис від 26.11.2021року за реєстровим № 20971, було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про звернення стягнення з ОСОБА_2 , який є Боржником за кредитним договором № 6891728 від 20.09.2019 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та позивачем. Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 31.03.2020 року по 01.06.2021 року. Загальна сума, що підлягає стягненню 15 670, 00 гривень.

Згідно п. 2.3 Глави 16 Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження направлення боржнику ОСОБА_2 письмової вимоги (повідомлення), згідно якої стягувач вимагав виконати зобов`язання перед Кредитором та погасити заборгованість.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

З матеріалів справи вбачається і дана обставина встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

В п. 10 роз`яснень, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014року № 2, зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.

Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 3 глави16Розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

26.11.2014 року допостанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначені зміни внесеніпостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 залишено без змін.

У зв`язку із визнанням судом незаконними нормПостанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису (15.07.2021 року)постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору. Станом на 15.07.2021 рокупостанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріального посвідченого договору.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, провадження № 12-278гс 18) сформовано висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону від 2 вересня 1993 року № 3425-12 у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір № 6891728 від 20.09.2019 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_2 , який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому, наявні підстави дійти до висновку щодо недотримання умов вчинення виконавчого напису стосовно подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц і від 15.04.2020 у справі №158/2157/17.

Отже, приватним нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні та заборгованість спірна.

Крім того, відповідач не подав суду доказів, що позивачем було отримано вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, що об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Отже, з огляду на той факт, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу були застосовані положення нормативно-правового акта, які скасовані судом та не діяли на момент його вчинення, не дотримано вимог пункту 3 глави16Розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а виконавчий напис, на підставі якого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрат, су виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн, в підтвердження чого представлено договір про надання правової допомоги № 22/07 від 09.02.2022 року та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 22/07 від 09.02.2022 року. Відповідно до наданого додатку встановлено, що сторони дійшли згоди про те, що сума винагороди, яку Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату за надання правової допомоги (гонорар) у справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 20971 від 26.11.2021 року становить 5000, 00 гривень /а.с. 19/.

Згідно довідки за вих. № 2022-Д-23 від 09.02.2022 року, наданою адвокатом Сербіним Д.С. встановлено, що дійсно 09.02.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були сплачені юридичні послуги (гонорар) адвокату Сербіну Дмитру Сергійовичу за надання правової допомоги, визначені у Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 22/07 від 09.02.2022 року в розмірі 5000, 00 гривень /а.с. 20/.

Ухвалюючи рішення судом надана відповідна оцінка доводам та доказам позивача та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин і складністю справи, розгляд якої проведений у спрощеному позовному провадженні без повідомлення /виклику/ сторін за наявними матеріалами, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнення цих витрат до суми 3000 грн.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК Україниіз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витратив сумі сплаченого судового збору.

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.50,88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, керуючись ст.ст.12,13,81, 89,258-259, 263-265,279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг», треті особи:Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 20971 від 26.11.2021 р. виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ», код ЄДРПОУ 37686875, 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 10/10 заборгованості на загальну суму 15670,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ», код ЄДРПОУ 37686875, 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 10/10) на користь позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( р/р НОМЕР_2 , АТ КБ «Приватбанк» судові витрати у сумі 992,40 грн. та 496,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., всього 4488,60 грн.

Рішення можебути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников