Ухвала суду № 105613482, 04.08.2022, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

04.08.2022

ЄУН 389/120/22

провадження № 2/389/42/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про припинення трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати трудові відносини між ним та відповідачем припиненими з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпПУ.

Свої вимоги мотивував тим, що на підставі протоколу № 27/03.18 від 27 березня 2018 року загальних зборів засновників ТОВ «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН» його було призначено на посаду директора. 28 березня 2018 року внесено відомості про нього, як директора TOB «BEЛEC КОРПОРЕЙШН» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21 вересня 2021 року позивачем на адресу TOB «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН», а також на адресу його єдиного учасника фізичної особи ОСОБА_2 ївні була направлена заява про звільнення з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН» за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з 01 листопада 2021 року.

У відповідності до вимог п. 6.4 Статуту Товариства, п.1.ч.1 ст. 31 та положень ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», одночасно із поданням заяви про звільнення, позивачем, як директором ТОВ «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН», надіслано на адресу єдиного учасника Товариства наказ № 1 від 20.09.2021 та повідомлення № 1 від 20.09.2021 про скликання загальних (позачергових) зборів учасників на 01 листопада 2021 року з вимогою розглянути питання про звільнення його з посади директора ТОВ «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Всі направлені рекомендовані листи були повернуті без вручення (закінчення терміну зберігання) і у заплановану дату - 01 листопада 2021 року загальні збори учасників ТОВ "ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН" не відбулися у зв`язку з неявкою на них єдиного учасника товариства, про що був складений відповідний акт, і, як наслідок, заява про звільнення не була розглянута, а також будь-яких дій щодо заявленого прохання про звільнення вчинено не було.

Вважає, що не вирішення питання про звільнення зборами учасників товариства та не видання відповідного наказу про звільнення протягом тривалого часу порушує його трудові права та обов`язки, які гарантовані Конституцією України.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, відзив та заперечення на позовну заяву не подавали, клопотання про відкладення розгляду справи також не подавали.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно із частиною першою статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бутисуб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського кодексу України (далі - ГК України) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

За змістом статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Також у статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

У відповідності до частин першої, другої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Згідно з пунктом 1.2 Статуту ТОВ «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН» затвердженого протоколом № 1/16 загальних зборів учасників ТОВ «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН» від 06 травня 2016 року (далі - Статут), товариство є самостійним господарюючим суб`єктом, має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, здійснює виробничу, комерційну, посередницьку та іншу господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству і цьому статуту з метою одержання прибутку.

У пункті 6.1 Статуту передбачено, що вищим керівним органом товариства є Загальні Збори учасників. Відповідно до п.п в) п. 6.2. до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить створення та відкликання виконавчого органу Товариства та членів ревізійної комісії.

У пункті 6.5 Статуту визначено, що виконавчим органом Товариства є Директор. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Зборів учасників.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на?21.12.2021 ОСОБА_1 значиться керівником Товариства.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц (провадження №14-613 цс18), від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи що ОСОБА_1 є директором та відповідно виконавчим органом товариства, припинення повноважень члена якого є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п.5 ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн., однак провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому сплачену суму судового збору слід повернути позивачу.

На підставівикладеного,та керуючисьст.ст.141,142,158,255,260 ЦПКУкраїни суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС КОРПОРЕЙШН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про припинення трудових відносин - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесений до компетенції господарського суду.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., сплачений відповідно до квитанції 3641-1480-0853-3792 від 10.01.2022 сплачена у АТ «БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ».

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В.Український