Ухвала суду № 105605522, 29.07.2022, Оболонський районний суд міста Києва

29.07.2022 Справа № 756/14418/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14418/21

1-кс/756/33/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2022 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Касьян А.В.,

секретар судового засідання Пономарьов Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренка А.А. від участі у розгляді заяви засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004, у виді довічного позбавлення волі на певний строк такого виду покарання,

за участю учасників судового розгляду:

прокурора Пірогової О.І.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника (в режимі відеоконференції) Гончарова В.М.,

в с т а н о в и в:

До провадження судді Оболонського районного суду міста Києва Касьян А.В. надійшла вказана заява в порядку, передбаченому статтями 75, 80, 81 КПК України.

Заявлений відвід мотивований тим, що Київський апеляційний суд скасував ухвалу Подільського районного суду міста Києва за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004 за нововиявленими обставинами та призначив новий розгляд заяви останнього в суді першої інстанції. Вподальшому у зв`язку з відсутністю суддів для визначення складу суду для повторного розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від 15.02.2021 визначив підсудність вищевказаної заяви ОСОБА_1 за Оболонським судом міста Києва. 24.02.2021 суддею Оболонського районного суду міста Києва Пономаренком А.А. було постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004 за нововиявленими обставинами залишено без руху та встановлено строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, а в подальшому ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренка А.А. від 23.04.2021 заяву ОСОБА_1 повернуто останньому, оскільки засуджений не усунув недоліків заяви, яку залишено без руху, в установлений строк. Не погоджуючись із таким рішенням судді Пономаренка А.А. про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004 за нововиявленими обставинами, сторона захисту оскаржила це судове рішення до суду апеляційної інстанції, на сьогодні апеляційна скарга не розглянута в апеляційному суді. Водночас, 02.09.2021 засуджений ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про заміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004, у виді довічного позбавлення волі на певний строк такого виду покарання, Київський апеляційний суд ухвалою від 09.09.2021 визначив підсудність вищевказаної заяви ОСОБА_1 за Оболонським судом міста Києва, яку 21.09.2021 було розподілено для розгляду судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренку А.А.

На думку заявника, прийняття суддею Оболонського районного суду міста Києва Пономаренком А.А. рішення про повернення заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004 за нововиявленими обставинами, свідчить про ймовірну упередженість судді Пономаренка А.А. при розгляді заяви засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004, у виді довічного позбавлення волі на певний строк такого виду покарання та унеможливлює здійснення суддею об`єктивного розгляду заяви засудженого.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Гончаров В.С., кожен окремо, заяву про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренка А.А. підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Прокурор Пірогова О.І. заперечила проти задоволення заяви.

Особа, якій заявлено відвід в судове засідання не з`явилася, про розгляд провадження повідомлена належним чином.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті заяви у відсутність осіб, якій заявлено відвід.

Заслухавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 цього Кодексу за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.

Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Розглядаючи дану заяву про відвід, суд бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Вирішуючи питання про відвід слідчого судді, суд враховує положення КПК України та, в силу вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є частиною національного законодавства та яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ (ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у рішеннях по справах «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989, «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009 зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Так, ЄСПЛ у рішеннях по справах «П`єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982, «Бочан проти України» від 03.05.2007 висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.12.2009).

Зазначена позиція ЄСПЛ підтримана Верховним Судом України в ухвалі від 01.03.2012 у справі №5-15п12.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, суд вважає, що зазначені заявником підстави для відводу, який був вільний у використанні своїх прав у межах та спосіб відповідно до положень КПК України в частині надання на обґрунтування своєї позиції належних та допустимих доказів, є непереконливими, оскільки вони не випливають із співіснування достатньо чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто не кореспондуються з нормами ст. 75 КПК України, а особиста безсторонність слідчого судді презюмується поки не надано доказів протилежного, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978), що застосовується при оцінці доказів, та по своїй суті є незгодою з судовим рішенням, постановленим за результатами розгляду іншої заяви ОСОБА_1 , яка мала іншу правову природу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для заявлення відводу судді, вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що заява засудженого ОСОБА_1 про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренка А.А. від здійснення судового провадження №756/14418/21 за заявою про заміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004, у виді довічного позбавлення волі на певний строк такого виду покарання, є за своєю суттю незгодою з процесуальними рішеннями суду, що відповідно до ст. 75 КПК України не є підставою для відводу. При цьому, обгрунтованих підстав, передбачених ст. 76 КПК України, які свідчили б про повторну участь судді у кримінальному провадженні, судом не встановлено. Позиція заявника про упередженість судді носить характер припущень, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відвід судді Оболонського районного суду міста Києва Пономаренка А.А. від участі у розгляді заяви засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2004, у виді довічного позбавлення волі на певний строк такого виду покарання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Касьян