Вирок № 105605520, 03.08.2022, Оболонський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

03.08.2022 Справа № 756/847/17

№ 1-кп/756/117/22

756/847/17

В И Р О К

Іменем України

«03» серпня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючої судді Жежери О.В.,

судді Луценка О.М.,

присяжних Поступаленко Т.Г., Федоренко І.В., Базильчук Н.В.,

ОСОБА_212 (увільнена 26.02.2020),

додаткової присяжної Поспєлової Н.Л.,

за участю секретарів Литвин Ю.С., Чеписа О.В., Семьонової В.С.,

Когутко В.В., Кузь І.В., Гладкої Ю.Ю.,

Харчук Ю.О., Рекеди С.С., Погребняк Д.О.,

Коваленко Н.О., Ходзіцького О.В., Раздайбєдіної С.С.,

прокурорів Ковальова Д.С., Оршавської В.Р., Климовича О.О.,

Кондрашова Г.Г.,Німченка І.В., Веліканова О.В.,

Мікуліна Д.М., Шевчука Є.В.,

представника потерпілої Ровенського О.В.

захисників Іваницької О.П., Кузіної І.В., Левковця А.Ю.,

Циганкова А.І., Пліси Н.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м.Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горлівка Донецької обл., громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, народного депутата Верховної Ради України V -VI скликань, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого на території України за адресою: АДРЕСА_2 , остання відома адреса для листування: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в період часу з вересня 2002 року по 14 січня 2003 року, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, організував умисне вбивство ОСОБА_2 , за наступних обставин.

ОСОБА_1 , приблизно у вересні 2002 року в місті Донецьку, достеменно знаючи, що ОСОБА_2 є головою наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» та успішно забезпечує його роботу у сфері банківських послуг, тобто створюючи конкуренцію, чим ускладнює роботу ЗАТ КБ «Донкредитінвест», інтереси якого представляв ОСОБА_1 , що впливає на розмір отриманих від діяльності банку прибутків, вирішив усунути конкурента шляхом його вбивства. Задля втілення свого наміру ОСОБА_1 вирішив організувати умисне вбивство ОСОБА_2 , підшукавши виконавців злочину із числа довірених осіб, та запропонувати їм вчинити злочин, схиливши за грошову винагороду до його вчинення.

З метою реалізації свого умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 приблизно у вересні 2002 року, конкретна дата не встановлена, знаходячись у приміщенні ЗАТ КБ «Донкредітінвест», за адресою м.Донецьк, вул. Титова 8Б, обіцянкою подальшого розвитку спільних бізнес-проектів схилив ОСОБА_3 (засудженого згідно вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року та визнано винуватими, і засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Далі по тексту ОСОБА_3 ) до підшукання осіб, здатних за грошову винагороду вбити ОСОБА_2 .

Після цього, діючи за вказівкою ОСОБА_1 та за попередньою змовою з останнім, ОСОБА_3 приблизно у той же час, перебуваючи у м. Донецьку запропонував ОСОБА_4 (засудженому згідно вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року та визнано винуватими, і засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна. Далі по тексту ОСОБА_4 ) за грошову винагороду підшукати особу для скоєння умисного вбивства ОСОБА_2

ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість запропонованого ОСОБА_3 злочину, але водночас маючи жадобу до наживи, переслідуючи корисливий мотив до збагачення, погодився стати співучасником вбивства голови наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» ОСОБА_5 , і тоді ж у вказаному місці запропонував ОСОБА_3 задіяти як безпосереднього виконавця вбивства їх спільного знайомого ОСОБА_6 (засуджено згідно вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 червня 2012 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 6 ст. 19, ст. 94 КК України в редакції 1960 року, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Далі по тексту ОСОБА_6 ).

Після цього, зустрівшись у вересні-жовтні 2002 року, конкретний час та дата не встановлені, у м. Донецьку з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 запропонували останньому за грошову винагороду вчинити умисне вбивство ОСОБА_2 .

Усвідомлюючи тяжкість запропонованого до вчинення злочину, ОСОБА_6 , вирішив особисто не скоювати вбивство, а залучити як виконавця свого знайомого на ім`я ОСОБА_7 , (невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), який у першій половині осені 2002 року конкретний час та дата не встановлені, перебуваючи в місті Донецьку прийняв пропозицію вчинити за грошову винагороду умисне вбивство, але, в свою чергу, особисто виступити виконавцем вбивства не захотів і залучив для реалізації спільного умислу направленого на протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, невстановлену слідством особу, яка повинна була прибути з м. Одеси.

Підшукавши виконавця вбивства, ОСОБА_6 у цей же період часу в місті Донецьку повідомив про це ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також зазначив, що йому для реалізації спільного умислу, а саме вбивства потрібні гроші на його підготовку, зокрема, на оренду квартир у м. Донецьку, харчування, використання автомобіля, а також необхідно повідомити адреси, перебування особи, яку необхідно незаконно позбавити життя, з метою відстеження маршрутів її пересування і вибору місця вбивства. При цьому, ОСОБА_6 вимагав за вчинення даного злочину грошову винагороду в сумі 40 000 доларів США, частину з яких, а саме в сумі 15 000 доларів США необхідно було надати як передоплату, до скоєння злочину.

У подальшому, в один із днів вересня-жовтня 2002 року, конкретний час та дата не встановлено, ОСОБА_3 прибув до ініціатора злочину - ОСОБА_1 за місцем перебування останнього в приміщенні ЗАТ КБ «Донкредитінвест» у м. Донецьку, та повідомив, що відібрав осіб, здатних за грошову винагороду в сумі 40 000 доларів США вчинити вбивство ОСОБА_2 , і, як передоплата задля підготовки злочину, йому потрібні кошти в сумі 15 000 доларів США.

ОСОБА_1 , виконуючи роль замовника та організатора злочину, забезпечуючи його скоєння шляхом фінансування, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, надав ОСОБА_3 можливість отримати в першій декаді осені 2002, конкретні дата та час не встановлено, в касі ЗАТ КБ «Донкредітінвест» в м. Донецьку готівкою 15 000 доларів США, а також висловив останньому вимогу приховати умисне вбивство ОСОБА_2 під звичайний побутовий злочин.

Продовжуючи підготовку злочину, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2002 року, більш точна дата та час не встановлено, в місті Донецьку зустрілися із ОСОБА_6 та, сприяючи підготовці злочину шляхом надання засобів й інформації, як передоплату за скоєння вбивства ОСОБА_2 , передали останньому грошові кошти в сумі 15 000 доларів США. Крім того, повідомили, що ОСОБА_2 найчастіше може перебувати у будівлі, розташованій на площі Конституції, 1, у м. Донецьку, а також передали ОСОБА_6 вимогу замовника злочину - обвинуваченого ОСОБА_1 замаскувати вбивство під злочин побутового характеру.

Упродовж листопада - грудня 2002 року ОСОБА_6 спільно зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_7 (невстановлена особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження), а також знайомим останнього - невстановленою особою (відносно якої матеріали виділено в окреме провадження) з метою реалізації спільного умислу спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 намагався вистежити потерпілого за адресою, яка їм була надана ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Проте, самостійно вистежити ОСОБА_2 вони не змогли, про що у грудні 2002, конкретна дата та час не встановлені, повідомили ОСОБА_3 , який, у свою чергу, довів вказану інформацію до відома замовника та організатора злочину ОСОБА_1 .

Після цього ОСОБА_1 висловив невдоволення тим, що виконання його замовлення на вбивство затягується, і дав вказівку ОСОБА_3 особисто відвезти ОСОБА_6 до офісу ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» і показати ОСОБА_2 , а також забезпечити можливість вистежувати останнього від місця роботи.

Виконуючи вказівки ОСОБА_1 , діючи з останнім за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сприяючи підготовці злочину шляхом створення умов для його скоєння, зокрема допомагаючи зібрати інформацію про об`єкт злочину, в один із днів у грудні 2002 року, конкретні дата та час не встановлено, прибули разом із ОСОБА_6 до офісу ВАТ АКБ «АвтоКразБанк», розташованого у будівлі на площі Конституції, 1, у м. Донецьку. Де ОСОБА_3 і ОСОБА_4 показали ОСОБА_6 місце розташування офісу ОСОБА_2 , а також вказали на особу потерпілого, коли останній виходив з приміщення офісу до автомобіля. Після цього метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, за попередньою домовленістю, з метою виконання замовлення ОСОБА_1 спрямованого на вчинення особливо тяжкого злочину, а саме протиправного заподіяння смерті іншій людині, почали стежити за офісом ОСОБА_2 та за його пересуваннями містом, у такий спосіб з`ясувавши, що потерпілий мешкає по АДРЕСА_4 .

Далі ОСОБА_6 спільно зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_7 (невстановлена особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження), а також знайомим останнього - невстановленою особою (відносно якої матеріали виділено в окреме провадження), впродовж декількох днів на початку січня 2003 року, конкретна дата та час не встановлені, вистежували ОСОБА_2 за місцем його проживання, а саме по АДРЕСА_5 і в результаті вирішили, що найбільш оптимальним місцем реалізації їх спільного умислу направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 є під`їзд № 1 будинку АДРЕСА_5 у час, коли останній повертатиметься додому, тобто пізно ввечері.

Після цього на початку січня 2003 року конкретні дата та час не встановлені, перебуваючи в м. Донецьку ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що визначився з місцем вчинення злочину, а також уточнив місце, в якому на нього чекатиме ОСОБА_3 після вбивства ОСОБА_2 для передачі другої частини винагороди у розмірі 25 000 доларів США.

Приблизно на початку січня 2003 року у м. Донецьк, конкретні дата та час не встановлено, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , як замовнику злочину, про готовність співучасників вчинити умисне вбивство ОСОБА_2 та про необхідність передачі їм решти обумовленої раніше суми винагороди, за вчинення вбивства голови наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразБанка» ОСОБА_2 .

У свою чергу ОСОБА_1 у зазначений час та місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння смерті ОСОБА_2 для усунення його як конкурента у банківській діяльності, виконуючи функції замовника та організатора злочину, підтвердив ОСОБА_3 свій намір вчинити вбивство ОСОБА_2 та готовність виплатити співучасникам грошову винагороду за вчинення цього злочину, вимагаючи від ОСОБА_3 прискорити його вчинення.

Після цього ОСОБА_3 , отримавши 14.01.2003 за вказівкою ОСОБА_1 у касі ЗАТ КБ «Донкредітінвест», що розташований за адресою м.Донецьк, вул. Титова 8Б, готівкою грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, та повідомив ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про необхідність прискорити виконання замовлення ОСОБА_1 , а саме протиправного заподіяння смерті іншій людині - вчинення вбивства ОСОБА_2 .

Так, 14.01.2003 приблизно о 21.00 годині невстановлена особа на ім`я ОСОБА_7 (відносно якого матеріали виділено в окреме провадження) і невстановлена особа, (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), прибули до будинку АДРЕСА_5 , а ОСОБА_6 у цей час перебував у залі ігрових автоматів, розташованому на кінцевій зупинці тролейбусів по проспекту Гурова в м. Донецьку, де очікував виконавців злочину і, використовуючи власний автомобіль марки ВАЗ-2108, забезпечував останнім швидке залишення місця злочину до прибуття працівників правоохоронних органів.

Виконуючи свою роль у спільному вчиненні злочину, ОСОБА_3 у цей же час чекав на ОСОБА_6 в обумовленому місці, а саме на виїзді з м. Донецька, щоб передати останньому отриману від ОСОБА_1 решту винагороди у розмірі 25 000 доларів США за вбивство ОСОБА_2 .

Приблизно о 22:15 годині 14 січня 2003 року ОСОБА_2 , повертаючись із роботи, увійшов до під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_5 .

У зазначений час та місці вказана вище невстановлена особа, яка прибула з міста Одеса (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), не маючи особисто будь-яких причин для вбивства, діючи умисно, виключно за дорученням замовника та організатора злочину ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , невстановленою особою на ім`я ОСОБА_7 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), а також із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині заподіяв ОСОБА_2 не менше 14 ударів ножем з клинком плоскої форми, який має колючо-ріжучи властивості, в область життєво важливих органів, а саме: у голову, грудну клітину і живіт, спричинивши останньому, відповідно до висновку експерта № 204 від 15.01.2003 року, тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення обличчя, колото-різаного поранення правого плеча, проникаючого торакоабдомінального поранення, шістьох проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, трьох проникаючих колото-різаних поранень черевної порожнини, непроникаючих колото-різаних поранень передньої черевної стінки, непроникаючих колото-різаних поранень тулуба, садна на лобі ліворуч лінії росту волосся.

Унаслідок умисного заподіяння вказаних множинних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки і живота з ушкодженням серця, аорти, лівої легені, печінки, кишечнику, що ускладнилася гострою крововтратою, того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала смерть ОСОБА_2 .

Після чого, невстановлена особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), що безпосередньо вчинила умисне вбивство ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 , а також ОСОБА_6 , і невстановлена особа на ім`я ОСОБА_7 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), одержали 14.01.2003 у м. Донецьку від ОСОБА_3 останню частину грошової винагороди у розмірі 25 000 доларів США за вчинення вбивства ОСОБА_2 та виїхали за межі м. Донецька з метою переховування від правоохоронних органів та уникнення кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєнні, інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України категорично не визнав та пояснив, суду присяжних наступне.

Познайомився він з ОСОБА_3 приблизно в 1997 році на станції техобслуговування «Автоваз» у м. Донецьку, на якій він ремонтував свій автомобіль, а ОСОБА_3 працював слюсарем. З моменту знайомства вони в подальшому підтримували дружні стосунки. Обвинувачений зазначив, що на тій ж станції техобслуговування працював його знайомий ОСОБА_8 , з яким вони товаришували, часто разом проводили час. Далі пояснив, що у середині 90-х р.р. минулого сторіччя він зі своїм партнером ОСОБА_9 почав займатися ввозом імпортних автомобілів для подальшої їх реалізації. У зв`язку з цим їм стали потрібні спеціалісти, які займалися автомобілями. За його пропозицією ОСОБА_10 перейшов працювати до них на фірму, сам ОСОБА_10 вже запропонував працювати там же й ОСОБА_3 , які разом й займалися ремонтом, обслуговуванням і передпродажною підготовкою автомобілів. У судовому засіданні ОСОБА_1 звернув увагу суду присяжних та сторін кримінального провадження, що ОСОБА_3 заради особистої вигоди відразу втерся в довіру його партнеру ОСОБА_11 , а також членів його родини. У жовтні 1995 році вбили друга ОСОБА_12 - президента ФК «Шахтер» ОСОБА_13 , з яким до його загибелі ОСОБА_14 часто зустрічався разом з ОСОБА_3 13.11.1995 року був вбитий й ОСОБА_15 . Після загибелі останнього офіс їх спільної фірми закрився, ОСОБА_3 звільнився і в подальшому значний період часу вони не бачились. Далі обвинувачений пояснив, що на той час він займався відновленням платоспроможності банку «Донкредітінвест», власником якого став раніше разом з ОСОБА_16 і іншими партнерами. У лютому 1996 року невідомими був вчинений замах на вбивство його та членів його родини, а саме дружини ОСОБА_17 і сина ОСОБА_18 біля будинку за місцем їх проживання, внаслідок замаху отримав пошкодження його водій та помічник ОСОБА_19 . Після зазначених подій він з родиною на автомобілі виїхав з м. Донецька до м. Києва. ОСОБА_1 вказав, що після замаху звертався до ОСОБА_3 з проханням про допомогу йому при переїзді, але останній під вигаданим, як потім з`ясувалося, приводом поганого самопочуття відмовився йому допомогти. В період часу з 1996 по 1999 р. він з ОСОБА_3 відносини фактично не підтримував. Приблизно у 1999 або у 2000 році за пропозицією ОСОБА_20 та за проханням своєї дружини - ОСОБА_17 він погодився працевлаштувати у банк «Донкредітінінвест» ОСОБА_3 , незважаючи на те, що тримав на нього образу за те, що той відмовився йому допомогти у 1996 році після замаху на життя його та його родини. В банку «Донкредітінвест» ОСОБА_3 працював «на підхваті» - розвозив співробітників, возив документи та т.і. ОСОБА_3 всім співробітникам банку втирався в довіру, збирав про всіх плітки, які потім використовував, намагаючись маніпулювати взаємовідносинами працівників банку.

Далі обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 будучи ображеним на його партнера по банку ОСОБА_21 , намагався посварити їх, розповідаючи йому плітки про ОСОБА_21 . Обвинувачений пояснив, що саме ОСОБА_3 вчинив угон автомобіля «Мерседес» у ОСОБА_21 , який, в свою чергу, він подарував партнеру на день народження. В подальшому ОСОБА_3 цей факт визнав під час розслідування відповідної кримінальної справи, але при цьому ввів в оману слідство, надав неправдиві покази про те, що організував угон автомобіля ОСОБА_21 на його замовленням, у такій спосіб оговоривши його. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на тому, що насправді про угон автомобіля «Мерседес» у ОСОБА_21 нічого не знав. Обвинувачений звернув увагу суду, що ОСОБА_3 запропонував власну ніби «допомогу» у розшуку автомобіля ОСОБА_21 через його зв`язки у середовищі донецького криміналітету Як з`ясувалося потім, зробив це ОСОБА_3 з мотивів особистого збагачення, бо згодом заволодів грошовими коштами в розмірі 15 000 доларів США, які він надав ОСОБА_3 на його прохання під виглядом того, що ці гроші потрібно віддати бандитам за повернення викраденого автомобіля ОСОБА_21 . Таким ж шахрайським чином ОСОБА_3 заволодів й 10 000 або 15 000 доларів США ОСОБА_21 , які теж взяв у того під виглядом того, що ці гроші треба віддати бандитам за повернення автомобіля. Через кілька днів після зазначених подій автомобіль ОСОБА_21 був повернений на стоянку біля банку ОСОБА_22 .

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що в обвинувальному акті в даному кримінальному провадженні стосовно нього містяться твердження, які не підтверджені жодним доказом. Так, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що між банками «Донкредітнівест» і «АвтоКразБанк» існувала конкуренція, а після загибелі ОСОБА_2 хтось з клієнтів «АвтоКразБанку» перейшов би на обслуговування до банку «Донкредітінвест». Після загибелі ОСОБА_2 робота «АвтоКразБанку» не зупинилася, а навпаки - набрала оборотів. Насправді, вбивство ОСОБА_2 було пов`язано не з банківською діяльністю. Таким чином, стороною обвинувачення не доказана наявність у нього мотиву на фізичне усунення ОСОБА_2 .

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 довів до відома суд присяжних та сторін кримінального провадження, щодо соціально-економічної обстановки Донецької області і взагалі на території держави Україна в період часу 90-х років минулого сторіччя до 2012 року включно. Зокрема, зазначив про існування та злочинну діяльність бандитських угрупувань, в тому числі під безпосереднім керівництвом ОСОБА_23 з синами, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ін., а також екскурс в обставини походження з «ментовсько-інтелігентної» родини і родинні-дружні-ділові зв`язки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ін. Далі обвинувачений пояснив, що в 1995 році він був обраний-призначений головою наглядової ради і одночасно президентом банку «Донкредітінвест» у м. Донецьку, й успішно займався спочатку його санацією, а потім й розвитком його діяльності. На кінець 1996 року банк «Донкредітінвест» вже працював стабільно.

Приблизно у 2010 році взимку в один з днів йому зателефонував ОСОБА_3 і попросив допомогти знайти його водія, якого викрали бандити. Вони зустрілися у центрі м. Києва. ОСОБА_1 вказав, що був за кермом свого автомобіля, ОСОБА_3 сів до салону і розповів, що у м. Донецьку якісь бандити викрали його знайомого, водія, якого відвезли у невідомому напрямку. ОСОБА_3 попросив його поради та допомоги з цього приводу. На що він порадив ОСОБА_3 звернутися до керівника служби безпеки банку «Донкредітінвест» ОСОБА_22 з цією метою він особисто відразу зателефонував ОСОБА_22 і запропонував зустрітися. ОСОБА_22 надав згоду на зустріч, тому він кермуючи своїм автомобілем разом з ОСОБА_3 під`їхали до приміщення якогось закладу - кафе-ресторану на ОСОБА_40 , де відпочивав ОСОБА_22 зі знайомими. ОСОБА_22 сів до салону автомобіля, де ОСОБА_3 розповів останньому про обставини викрадення ОСОБА_4 у місті Донецьку. У відповідь ОСОБА_22 обіцяв на наступний день з`ясувати місцезнаходження ОСОБА_4 за допомогою власних зв`язків у правоохоронних органах м. Донецька. Після цього вони роз`їхалися. Проте, ОСОБА_3 того вечора попросив у нього дозволу залишитися на ніч у нього у домоволодінні, на що він дав згоду, тому ОСОБА_3 залишився ночувати в будинку для гостей на території його домоволодіння. Наступного дня до нього приїхав ОСОБА_22 , який йому і ОСОБА_3 розповів про те, що зясував, що ОСОБА_4 був не викрадений бандитами, а затриманий правоохоронцями співробітниками СБУ за підозрою у вчиненні у 2003 році замаху на вбивство ОСОБА_2 . На їх з ОСОБА_22 запитання про те, чи відомі ОСОБА_3 обставини, за яких ОСОБА_4 може бути причетним до вбивства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 говорив, що нічого з цього приводу не знає. Далі обвинувачений зазначив, що ОСОБА_3 попросив його дозволу пожити у нього у домоволодінні ще якійсь час. Він, в свою чергу, будучи чуйною людиною надав згоду на проживання ОСОБА_3 у його будинку. Згодом за його проханням ОСОБА_22 все ж з`ясував інформацію про те, що й сам ОСОБА_3 ніби причетний разом з ОСОБА_4 та іншими особами до загибелі ОСОБА_2 . Після цього він сказав ОСОБА_3 , щоб той займався вирішенням цієї проблеми - брав адвокатів і їхав давав показання, винен чи не винен. В судовому засіданні обвинувачений наголошував, що він, в свою чергу, прийняв рішення про невтручання до вказаної ситуації.

Далі ОСОБА_1 звернув увагу суду присяжних на ту обставину, що ОСОБА_3 був багатою людиною, був акціонером банку, мав кілька мільйонів доларів статків. Разом з тим, у нього з ОСОБА_3 спільного бізнесу не було. Крім того, обвинувачений зазначив, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні містить припущення, а також як неточні, так й неправдиві відомості. Так, зокрема, насправді, протягом липня-жовтня 2002 року він не перебував на території м. Донецька. Протягом вказаного періоду часу він разом з родиною перебував на території Криму, в м. Ялта, в санаторії «Нижня Ореанда». Вказані обставини можуть підтвердити особи, які перебували разом з ним, а саме охоронець ОСОБА_41 , няня доньки ОСОБА_42 , яка мешкала на той час з ними, ОСОБА_22 , ОСОБА_19 . Обвинувачений наголошував, що наприкінці 2002 року він зламав ногу, у зв`язку з чим у нього була забинтована нога. На початку січня 2003 року він зі зламаною забинтованою ногою, взутою у спеціально придбані туфлі на 2-3 розміри більші, уїхав до м. Києва. Проте, в обвинувальному акті вказано, що відразу після вбивства ОСОБА_2 йому про це доповів ОСОБА_3 , коли приїхав до нього у будинок. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що наведені в обвинувальному акті обставини не відповідають дійсності, оскільки його на той момент в Донецьку не було, він був у Києві, зі зламаною ногою, святкував в тому числі день народження знайомого ОСОБА_43 , від якого і дізнався про вбивство в м. Донецьку банкіра ОСОБА_2 , причетного до діяльності донецької філії «АвтоКразБанк».

Також під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово наголошував, на тому, що а ні ОСОБА_3 , а ні будь-яка інша особа не могли отримати в касі банку «Донкредітінвест» грошові кошти без документального оформлення такої видачі, а відтак отримання ОСОБА_3 в касі банку грошових коштів неправда. Далі обвинувачений пояснив, що він особисто не був зацікавлений в загибелі ОСОБА_2 , та будь-якої користі від даної трагедії не отримав, оскільки доля в статутному капіталі банку «АвтоКразБанк» після загибелі потерпілого була розподілена між його партнерами - співзасновниками банку «АвтоКразБанк». Крім того, обвинувачений вказав, що насправді ОСОБА_2 по суті банківською діяльністю не займався, а успішно займався електроенергетикою. На той час в Донецьку здійснював банківську діяльність в тому числі і «Південкомбанк», який на той час належав кримінальним авторитетам ОСОБА_44 на призвісько ОСОБА_45 і ОСОБА_46 . Згодом йому стало відомо що, ОСОБА_47 є товаришем ОСОБА_3 , вони вдвох були причетні до спільного вчинення ряду злочинів на території Донецького регіону. Обвинувачений зазначив в судовому засіданні, що на його думку після загибелі ОСОБА_2 «АвтоКразБанк» перейшов під керування саме ОСОБА_44 і ОСОБА_48 .

Крім того, підчас з`ясування обставин у даному кримінальному провадженні в судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_1 наголошував, що його переслідування в межах всіх кримінальних проваджень здійснювали з 2010 року за наказом ОСОБА_23 з причини його політичної позиції, та наближеності до ОСОБА_49 і очолюваної нею політичної сили. Також в судовому засіданні обвинувачений пояснював, що обґрунтовано вважає показання свідка ОСОБА_3 неправдивими, останній навмисно, з корисливих мотивів оговорює його. Так, обвинувачений пояснив, що з моменту знайомства з ОСОБА_3 на станції техобслуговування «Автоваз» наприкінці 80-х років минулого сторіччя, його відносини з останнім були дружніми. Згодом він разом з дружиною ОСОБА_17 обрали ОСОБА_3 хрещеним батьком своєї доньки ОСОБА_42 . В той же час, йому стало відомо, що ОСОБА_3 у відносинах з ним та членами його родини був нещирим, останній тримався в оточенні його родини тільки від почуття заздрості та намагання збагатитися. ОСОБА_3 , працюючи в банку «Донкредітінвест», мав свій кабінет, водія, надавав клієнтам банку специфічні послуги, заробляв суттєві гроші. В судовому засіданні ОСОБА_1 категорично стверджував, що ніколи не виступав замовником вчинення ОСОБА_3 будь-яких протизаконних дій, в тому числі - умисних вбивств, з наведеними вказівками, проханнями, натяками до останнього не звертався. Також обвинувачений пояснював, що ОСОБА_3 невірно описав обстановку його будинку, що підтверджує той факт, що він не допускав останнього до свого помешкання. Крім того, ОСОБА_1 пояснив суду, що спочатку не вірив у причетність ОСОБА_3 до вчинення вбивства ОСОБА_2 , тому після затримання його водія ОСОБА_4 за причетність до цього ж самого злочину, щиро взявся допомагати ОСОБА_3 , а саме взяв на себе тягар матеріального утримання родини ОСОБА_3 , а також його співмешканки. До Західної України у м. Долина ОСОБА_3 у 2011 році поїхав за власним бажанням, жив там по добрій волі, був там на постійному зв`язку з адвокатами і ОСОБА_22 . Обвинувачений в судовому засіданні звернув увагу суду та сторін кримінального провадження, що ОСОБА_3 у власних показаннях суду не зміг обґрунтувати мотив, за яким він міг би замовити останньому організацію вбивства ОСОБА_2 . Також зазначив, що ОСОБА_3 сказав суду неправду про те, що після затримання ОСОБА_4 у Донецьку останній мешкав на горищі його домоволодіння без права виходу на волю. Насправді ОСОБА_3 вільно пересувався за власним бажанням по території домоволодіння, навіть кілька разів виїжджав на його автомобілі у місто. За бажанням ОСОБА_3 міг не повертатися до його домоволодіння, що підтверджує, що він ОСОБА_3 проти його волі не утримував. ОСОБА_1 в судовому засіданні зауважив, що великі статки змінили характер ОСОБА_3 у поганий бік. Він фактично перестав підтримувати шлюбні стосунки з дружиною, вів розгульний образ життя. Був схильний до насилля, бо мав місце епізод, коли вони перебували у Криму в санаторії «Ореанда» ОСОБА_3 у його присутності, а також присутності його сина ОСОБА_50 , та інших осіб, без достатнього приводу почав вести прицільну стрілянину у бік людини. Обвинувачений зазначив, що згодом з`ясувалося, у ОСОБА_3 кримінальне минуле і зв`язки з кримінальними авторитетами ОСОБА_51 і ОСОБА_44 , останнього навіть затримували в Греції у зв`язку з тим, що він виявився схожим на якогось іноземного кіллера. ОСОБА_1 пояснив, що на його думку ОСОБА_3 оговорює його у зв`язку з тим, що в свій час він не допоміг останньому уникнути кримінальної відповідальності.

Також обвинувачений в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 у власних показаннях суду помиляється у кількості кас у банку «Донкредітінвест». Він ніколи не користувався послугами ОСОБА_3 як водія. Він ніколи не ставився до ОСОБА_3 як до слуги. Протягом 1996-1999 р.р. він з ОСОБА_3 практично не спілкувався, маючи на нього образу за відмову в допомозі після замаху на вбивство його родини у лютому 1996 році.

Далі обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_22 особисто знає з 1991 року. Познайомився з останнім у зв`язку з тим, що той був підлеглим його батька ОСОБА_52 у УБОЗ в Донецькій області. Протягом подальшого часу він неодноразово зустрічався з ОСОБА_22 , останній приїжджав до підприємства, в якому він працював. У 1996 році ОСОБА_22 вимушений був звільнитися з органів МВС після інциденту, під час якого він з якимось чоловіком спричинили один одному обопільні вогнепальні поранення. В банку «Донкредітінвест» на той час службу безпеки очолював колишній працівник органів СБУ ОСОБА_53 . Після того, як ОСОБА_22 вийшов на пенсію, водій його батька ОСОБА_54 став прохати його працевлаштувати ОСОБА_22 до служби безпеки у належний йому «Донкредітінвест». Він погодився на прохання і з жалю прийняв ОСОБА_22 на роботу в службу безпеки банку «Донкредітінвест» на якусь спеціально вигадану для останнього посаду. Лише після звільнення ОСОБА_53 очолив службу безпеку банку ОСОБА_22 . В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що твердження ОСОБА_22 про те, що він при особистій зустрічі 14-го або 15 січня 2003 року повідомив йому про загибель ОСОБА_2 , не відповідають дійсності.

Обвинувачений звернув увагу суду, що в наведений час його не було у м. Донецьку, оскільки перебував у справах у м. Києві та, зокрема, 15.01.2003 року приймав участь в святкуванні дня народження свого знайомого ОСОБА_55 . Того часу у нього була зламана нога, це бачили всі гості, які також приймали участь в святкуванні дня народження у ресторані. Про загибель ОСОБА_2 з «АвтоКразБанку» йому повідомив той самий ОСОБА_56 у м. Києві, якому про це повідомили якісь знайомі з Донецьку підчас телефонної розмови. Обвинувачений зауважив в судовому засіданні, що особисто ОСОБА_57 не знав, а лише чув його прізвище як донецького банкіра.

Далі пояснив суду, що в 2003 році він особисто попросив ОСОБА_22 звільнитися з банку, причиною для цього послугував інцидент з вилученням правоохоронцями у ОСОБА_22 завезеної тим з-за кордону зброєю. Як з`ясувалося, зброю ОСОБА_22 придбав та зберігав на законних підставах, але з метою щоб перевірка цього факту не відлякувала клієнтів банку, він і попросив ОСОБА_22 лише формально звільнитися з банку Натомість ОСОБА_22 фактично продовжував працювати, виконував покладені на нього обов`язки очільника служби безпеки банку «Донкредітінвест», проте, заробітну плату ОСОБА_22 він платив з власної кишені. Обвинувачений ОСОБА_1 , підтвердив в судовому засіданні показання ОСОБА_22 в частині того, що у липні 2009 року він познайомив ОСОБА_22 з ОСОБА_58 з метою подальшого працевлаштування ОСОБА_22 в банк «Родовід Банк». Всі домовленості щодо умов працевлаштування ОСОБА_22 у «Родовід Банк» останній з ОСОБА_58 досягли самі, після цього ОСОБА_22 переїхав з м. Донецька до м. Києва. Одразу після переїзду, ОСОБА_22 висловив на його адресу прохання тимчасово зайняти для проживання одну з квартир у будинку по АДРЕСА_6 . Він погодився на прохання ОСОБА_22 та в подальшому той з родиною став мешкати в одній з квартир, а згодом в квартирі залишилась проживати дружина ОСОБА_22 , а сам ОСОБА_22 за погодженням з ним став мешкати в одному з будинків на території його домоволодіння у м. Києва і прожив там в період часу з 2010 по 2015 роки. Родина ОСОБА_22 фактично безоплатно на протязі 12 років проживає в квартирі в будинку АДРЕСА_6 . Обвинувачений звернув увагу суду, що ОСОБА_22 неохоче звільняв належний йому будинок. В судовому засіданні ОСОБА_1 зауважив, що він ніколи не просив ОСОБА_22 виконувати щось протизаконне. За роки спільної роботи банк і він особисто виплатили ОСОБА_22 значні суми коштів у вигляді заробітної плати, премій, комісійних. Також банк сплачував кошти за лікування ОСОБА_22 за кордоном. Крім того, ОСОБА_1 довів до відома суду, що ним була придбана та подарована ОСОБА_22 квартира по АДРЕСА_7 . ОСОБА_22 , як й ОСОБА_3 , був акціонером банку «Донкредітінвест» і після продажу належного йому пакету акцій банку отримав значний прибуток. Крім того, в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що не підтверджує показання ОСОБА_22 про те, що в один з днів приїжджав з ОСОБА_3 до останнього у кафе, щоб ОСОБА_3 міг розповісти історію про викрадення когось у Донецьку. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що такого випадку не пам`ятає, а показання ОСОБА_22 про таку тристоронню зустріч є неправдивими. Одночасно обвинувачений ОСОБА_1 звернув увагу суду, що ОСОБА_22 завжди хвилювався за ОСОБА_3 більше, ніж за себе. Оскільки, він часто чув від ОСОБА_22 поради на адресу ОСОБА_3 про необхідність тому кудись поїхати подалі та заховатися. ОСОБА_1 також пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_22 часто зустрічався з ОСОБА_3 протягом того періоду часу, як мешкав на території домоволодіння його родини, останні часто залишались на одинці та спілкувались, ОСОБА_22 про щось консультував ОСОБА_3 , проте, він не був присутнім при їх розмовах, свідомо залишаючи їх вдвох, не бажаючи перейматись та примати участь у вирішенні чужих проблем. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечував проти тверджень ОСОБА_22 про те, що останній по його прохання їздив до ОСОБА_3 у село на Західній Україні. Разом з тим обвинувачений пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_22 декілька разів їздив до ОСОБА_3 у село на Західній Україні на прохання родини останнього та ОСОБА_59 . Обвинувачений також пояснив суду, що ОСОБА_22 говорить неправду, стверджуючи, що ОСОБА_3 був його довіреною особою. Насправді його довіреними особами в банку були лише ОСОБА_22 , ОСОБА_60 і ОСОБА_61 , тому лише вони завжди були обізнаними про його плани, а саме про строки та напрямки його виїздів та вилетів з м. Донецька. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово наголошував про те, що ОСОБА_3 не бував у нього ні вдома, ні в службовому кабінеті, розташованому у приміщенні банку «Донкредітінвест» в м.Донецьку. Вказав, що навмисно не пускав до себе, до свого оточення ОСОБА_3 , ставлячись до нього як до зрадника після того, як за вигаданими мотивами ОСОБА_3 у лютому 1996 року відмовився відвезти його родину до Києва після вчинення невідомими невдалого замаху на їх життя. Також обвинувачений повідомив, що на роботу в банк він працевлаштував ОСОБА_3 лише на прохання дружини та її сестри, які, на відміну від нього, гарно ставилися до останнього. Крім того, ОСОБА_1 повідомив суду, що ОСОБА_22 вводить суд в оману, коли стверджує, що був у нього в будинку в місті Донецьку. Насправді він ОСОБА_22 також до себе додому ніколи не запрошував, той там не бував. Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що передав ОСОБА_22 , на пошук викраденого невідомо ким автомобілю ОСОБА_21 , 15 000 доларів США, але також таємно від нього останній отримав від самого ОСОБА_21 на ті ж самі цілі 15 000 доларів США. Повертали автомобіль ОСОБА_21 вони вдвох з ОСОБА_3 .

В судовому засіданні обвинувчений ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_22 оговорює його внаслідок тиску, шантажу з боку прокурорів тим, що в протилежному випадку останнього буде притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення протиправних дій в минулому, в тому числі під час роботи в УБОЗ. Також обвинувачений вказав в судовому засіданні, що ОСОБА_22 завжди не вистачало грошей на обраний ним недешевий спосіб життя, так само як й ОСОБА_3 . Обидва вони постійно зверталися до співробітників банку з пропозиціями особистого збагачення за рахунок клієнтів банку, але всі відмовлялись допомагати їм в організації будь-яких махінацій.

Обвинувачений також звернув увагу суду, що здається дуже підозрілим той факт, що учасники кримінального провадження, які повинні бути допитані в суді, до цього часу вже повмирали. Обвинувачений ОСОБА_1 також суду пояснив, що ОСОБА_22 повідомив суду неправду стосовно того, що ним оформлювались на ОСОБА_22 корпоративні права на компанію «Ледойен». Насправді, корпоративні права на цю компанію ніколи на ОСОБА_22 не оформлювалися, на його ім`я могла оформлюватися лише довіреність на виконання якихось дій від імені цієї компанії. Крім того, звернув увагу суду, на ту обставину, що ОСОБА_22 не повідомив суду про те, що у минулому був знайомий з донецьким кримінальним авторитетом ОСОБА_44 за прізвиськом « ОСОБА_62 ». З цим ОСОБА_44 був знайомий і ОСОБА_3 . Під керівництвом ОСОБА_44 працював ОСОБА_63 , друг ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_57 багато клієнтів «АвтоКразБанка» перешли на обслуговування саме до «Південкомбанку», до діяльності якого мали причетність саме ОСОБА_44 і ОСОБА_64 . За наказом ОСОБА_44 . ОСОБА_22 разом з підлеглими за часів служби в УБОЗ ГУМВС в Донецькій області займався фізичним усуненням конкурентів ОСОБА_44 з числа учасників кримінальних угрупувань осіб кавказьких національностей. Обвинувачений також пояснив суду, що вимушено перебуваючи за межами України на території російської федерації, у такий спосіб рятуючи своє життя, він спілкувався з ОСОБА_22 . Ініціатором телефонної розмови був ОСОБА_22 , під час якої останній, на його думку, фактично визнав, що оговорює його під тиском з боку правоохоронців. Теж саме він може сказати про показання свідка ОСОБА_3 , звільненню якого з місць позбавлення волі матеріально сприяв ОСОБА_65 .

Обвинувавчений ОСОБА_1 довів до відома суду про те, що на час його перебування на території російської федерації він був визнаний потерпілим в двох кримінальних справах, які розслідувалися правоохоронними органами росії. Зокрема, в одній кримінальній справі він визнаний потерпілим у зв`язку з тим, що за 1 300 000 доларів США придбав інформацію про протиправну діяльність ОСОБА_65 на території російської федерації, а в іншій справі у зв`язку з вчиненням стосовно нього незаконних дій, пов`язаних з вчиненою полковником спецслужб російської федерації спробою викрадення його з території останньої та вивозу до України у рефрижераторі. Під час розслідування цієї справи затримана особа, засуджена, матеріали стосовно кількох осіб виділені в окремі провадження. Крім того, обвинувачений повідомив суду, що є ще одна кримінальна справа в російській федерації, в якій він визнаний потерпілим. Це кримінальна справа про його викрадення 26.04.2017 року працівниками поліції Росії, які викрали його та везли до м. Белгород, вчинення даного злочину було припинено працівниками правоохоронних органів Росії. Була ще і третя спроба його викрадення з території Росії, за даним фактом також порушена кримінальна справа.

Далі обвинувачений пояснив суду, що свідок ОСОБА_66 надав суду показання, з яких слід, що ніякої конкуренції між «АвтоКразБанком» і банком «Донкредітінест» не було. Дійсно, банк «Донкредітінвест» на відміну від «АвтоКразБанку» не надавав власним клієнтам послуги, пов`язані з роботою страхових або фінансових компаній. У обох банків були різні клієнти. Також вказав, що не підтверджує показання ОСОБА_67 в тій частині, що ніби був знайомий з останнім та зустрічався з ним в минулому.

Крім того, підчас розгляду даного кримінального провадження обвинувачений звертав увагу суду, що обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства, зокрема містить невірні відомості, а саме щодо місця його проживання, а саме вказаний невірно номер квартири. Також неодноразово наголошував, що військова прокуратура необґрунтовано та безпідставно займалася розслідуванням кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_2 . Наголошував на порушені правил підсудності, вказуючи, що дане кримінальне провадження перебуває на розгляді Оболонського районного суду м. Києва, в супереч вимогам кримінально-процесуального законодавства, зокрема, була визначена внаслідок фальсифікації прокурорами військової прокуратури відомостей про факти місця проживання свідків в кримінальному провадженні на території Оболонського району м. Києва. Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що переконаний у фальсіфікації прокурорами військової прокуратури доказів його причетності до організації вбивства ОСОБА_2 з метою утримання його під вартою та усунення тим самим перешкод для заволодіння нерухомим майном його родини. Обвинувальний акт, який є предметом розгляду містить припущення, а також неточні, неправдиві відомості. Всупереч твердженням обвинувального акту, він ОСОБА_2 ніколи не бачив і не був знайомий з останнім. Він ніколи не цікавився діяльністю «АвтоКразБанку», в тому числі не з`ясовував, чи є вона успішною внаслідок участі в організації і діяльності банку саме ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 пояснив, що відсутні будь-які докази його мотиву та умислу спрямованого на організацію та замовлення вчинення вбивства ОСОБА_2 , до вчинення якого він ніби-то схилив ОСОБА_3 . Обвинувачений ОСОБА_1 звернув увагу суду на ту обставину, що показання ОСОБА_3 , надані ним суду, є частково суперечливими, а частково - неправдивими, а також просив суд врахувати, що ОСОБА_3 був засуджений, хворий, залежний від правоохоронців. Крім того, обвинувачений зазначив, що вироки стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містять неприпустимі невизначеності стосовно часу і місця досягнення домовленостей між співучасниками щодо спільної участі у вчиненні злочину. З матеріалів справи взагалі не зрозуміло, за яким мотивом приймав участь у злочині ОСОБА_4 ОСОБА_1 просив звернути увагу суду присяжних, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 були знайомі з кримінальними авторитетами ОСОБА_44 і ОСОБА_51 , зустрічалися і проводили разом час у кафе, яке розташоване біля будинку, в якому мешкав ОСОБА_22 . Також пояснив суду, що ОСОБА_2 був знайомий з ними всіма, в тому числі з ОСОБА_3 . Тому пояснення ОСОБА_3 про те, що йому доводилося встановлювати зовнішність ОСОБА_2 , а також показувати того ОСОБА_6 біля приміщення офісу «АвтоКразБанку» не відповідають дійсності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що йому відомо про те, що після вбивства ОСОБА_2 під час обшуку з робочого стола останнього у службовому кабінеті в офісі «АвтоКразБанку» зникли акції і документи по «Новокраматорському заводу». Згодом власниками цього заводу стали поплічники ОСОБА_23 , зокрема - члени родини ОСОБА_24 , колишнього прокурора Донецької області. Обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що після в 2010 році ОСОБА_23 разом з донецькими товаришами прийшов до влади, і одразу розпочав організацію його усунення у зв`язку з тим, що він відмовлявся виконувати вказівки ОСОБА_23 і членів його «команди», тому всі кримінальні провадження є наслідком його політичного переслідування з боку останнього та його поплічників. ОСОБА_1 просив також звернути увагу суду, що в обвинувальному акті відсутні відомості про те, за яких обставин був залучений до вчинення злочину ОСОБА_7 . Скоріш за все - ОСОБА_68 або був вже мертвий на час вчинення вбивства ОСОБА_2 , або це вигадана людина, а злочин насправді міг вчинити сам ОСОБА_6 , або ОСОБА_3 , або вони це могли зробити вдвох. Взагалі з матеріалів кримінального провадження незрозуміло, хто безпосередньо вчинив вбивство ОСОБА_2 шляхом спричинення тому поранень. В даному кримінальному провадженні взагалі не має доказів його провини та причетності до організації вбивства ОСОБА_2 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 також неодноразово пояснював, що обіймав посаду голови наглядової ради банку «Донкредитінвест», функціональні повноваження якої не передбачали можливості надання касирам обов`язкових для виконання вказівок на видачу грошових коштів з каси банку. Стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження того, яким чином та від кого касир ОСОБА_69 отримала розпорядження на видачу грошових коштів ОСОБА_3 . Також не встановлено, де саме ОСОБА_69 взяла грошові кошти, які згодом передала ОСОБА_3 . При цьому звернув увагу суду, що він ніколи не давав гроші ОСОБА_3 на цілі, пов`язані з вбивством людини, «чорної каси» в банку не існувало, а без належного документування отримати будь-яку суму грошових коштів було неможливо. Зазначив, що на його думку касир ОСОБА_69 оговорювала його, у такий спосіб діючи в інтересах ОСОБА_3 . Також пояснив суду, що за 18 років існування кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_2 ніхто не спробував хоча б допитати його, що на його переконання і є неповнотою досудового розслідування. Дана кримінальна справа відносно нього сфальсифікована правоохоронцями за вказівкою ОСОБА_70 . Тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок щодо нього, відмовити в задоволенні поданого потерпілою ОСОБА_71 цивільного позову, скасувати арешт накладений на майно, що належить йому та його родині на праві власності. Крім того, звернув увагу суду присяжних щодо наявності законних і об`єктивних підстав для застосування вимог ст. 49 КК України та про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Не дивлячись на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини, у вчиненні інкримінованого йому діяння, вина останнього підтверджується комплексом зібраних по справі доказів, а саме:

-показаннями, допитаного в якості свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні, зокрема, пояснив, що в середині 90-х років минулого сторіччя він у м. Донецьку познайомився з ОСОБА_1 . На той час він працював слюсарем на станції технічного обслуговування, а ОСОБА_1 ремонтував там свій автомобіль. Між ними склалися добрі стосунки. Періодично він звертався до ОСОБА_1 з проханням допомогти знайти кращу роботу, на що той допомагав влаштуватися йому водієм і слюсарем на підприємства, якими керував ОСОБА_1 , спочатку - до ТОВ «Універсал-Імпекс», потім до ТОВ «Укрінвест» і ТОВ «Парламент», потім - у банк «Донкредінвест». При цьому дружні стосунки між ними зберігалися, на пропозицію ОСОБА_1 він став хрещеним батьком доньки останнього ОСОБА_72 , тобто вони стали кумами. Далі свідок пояснив суду, що в банку «Донкредітінвест» він працював спочатку у донецькій філії, а потім у київській філії, при цьому протягом всього періоду часу роботи в банку він фактично виконував функції водія, охоронця та слюсаря, а також виконував ті чи інші вказівки ОСОБА_1 . Лише згодом йому стало відомо про те, що формально рахувався працюючим на якійсь ніби керівній посаді в банку, а також керівником якогось підприємства. У 2002 році у ОСОБА_1 на ґрунті непорозумінь з приводу взаємних фінансових зобов`язань дещо зіпсувалися стосунки з іншим співвласником банку «Донкредітінвест» ОСОБА_21 . В той період, одного разу ОСОБА_1 сказав йому, що слід провчити ОСОБА_21 , а саме що треба викрасти автомобіль останнього «Мерседес», та на деякий час приховувати його, а потім ОСОБА_1 ніби допоможе ОСОБА_21 знайти викрадений автомобіль, за що ОСОБА_21 буде вдячний ОСОБА_1 і таким чином його можна буде поставити «на місце». Свідок вказав, що на пропозицію ОСОБА_1 він дав згоду. Після цього він звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 , з яким раніше працював разом на СТО та з яким підтримував дружні стосунки, з питанням про те, чи не знає той осіб, які б погодилися викрасти автомобіль, а потім за вказівкою повернути його власнику. ОСОБА_4 запропонував спробувати залучити до виконання цього замовлення свого знайомого мешканця м. Костянтинівка ОСОБА_6 , який у минулому мав досвід вчинення злочинів. Після цього вони з ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_6 у м. Костянтинівка, де розповіли тому суть пропозиції щодо викрадення автомобіля ОСОБА_21 . Невдовзі після цього ОСОБА_6 повідомив про те, що згоден викрасти автомобіль за винагороду в розмірі 3000 доларів США. Далі свідок пояснив суду, що він повідомив ОСОБА_1 про умови виконання замовлення на викрадення автомобіля ОСОБА_21 , в свою чергу, останній дав згоду заплатити ОСОБА_6 вказану суму грошей. Після цього ОСОБА_1 повідомив йому адресу місця, де ОСОБА_21 залишає автомобіль та з якого в подальшому треба його викрасти. В подальшому він з ОСОБА_73 показали зазначене місце ОСОБА_6 . Далі ОСОБА_3 пояснив суду, що в липні 2002 року ОСОБА_1 святкував власний день народження у Криму, куди ОСОБА_1 привіз саме він. В святкуванні дня народження ОСОБА_1 серед інших приймав участь і ОСОБА_21 зі своєю дружиною. Після святкування в один з днів ввечері ОСОБА_21 разом з дружиною на автомобілі «Мерседес» виїхав з Криму до м. Донецька. Того ж вечора ОСОБА_1 викликав його до себе і сказав, що вранці ОСОБА_21 залишить автомобіль «Мерседес» в раніш повідомленому їм місці, тому вранці його можна викрасти. Після цієї розмови з ОСОБА_1 він зателефонував ОСОБА_6 і сказав, що вранці автомобіль треба буде викрасти з заздалегідь вказаного йому місця. На наступний день ОСОБА_1 повідомив йому про те, що у ОСОБА_21 дійсно викрали автомобіль. В свою чергу він зателефонував ОСОБА_6 , який підтвердив, що автомобіль викрав саме він, а також запропонував найближчим часом зустрітися та передати йому обумовлену винагороду. Після цього вони з ОСОБА_1 з Криму виїхали до м. Донецька. По приїзду вони зустрілися з ОСОБА_21 , який повідомив їм про те, що у нього невідомі викрали автомобіль, на що ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_21 знайти викрадачів та покарати їх. Далі свідок пояснив, що він зустрівся також і з ОСОБА_74 та розрахувався з останнім за викрадення автомобіля. Через кілька тижнів його викликав ОСОБА_1 та вказав, що треба повертати автомобіль ОСОБА_21 , а саме вранці привести «Мерседес» та поставити на стоянці перед будівлею банку. Після отримання вказівки ОСОБА_1 він зателефонував ОСОБА_74 , який назвав місце у м. Костянтинівка, де знаходився викрадений автомобіль. Після чого він з ОСОБА_4 поїхали до м. Костянтинівка, у названому ОСОБА_74 місці вони дійсно знайшли автомобіль ОСОБА_21 , який був зі зламаною коробкою передач. Тоді вони з ОСОБА_4 викликали евакуатор, вже за допомогою якого доставили автомобіль до м. Донецька, де залишили на стоянці перед банком, про що він відразу доповів ОСОБА_1 . Після цих подій ОСОБА_21 був задоволений, почувався зобов`язаним перед ОСОБА_1 . Далі свідок ОСОБА_3 пояснив, що через деякий час, в один з днів приблизно у вересні 2002 року, ОСОБА_1 позвав його до свого робочого кабінету в банку і в ході розмови висловив на його адресу прохання підшукати людей, які б були здатні вчинити вбивство чоловіка, який йому заважає, але при цьому це вбивство повинно відбутися шляхом спричинення саме ножових поранень, щоб воно виглядало як вчинене на побутовому ґрунті. Свідок в судовому засіданні вказав, що на пропозицію ОСОБА_1 він погодився з мотивів бажання зберегти гарне ставлення до себе з боку останнього, який постійно обіцяв йому забезпечити покращення матеріального становища у майбутньому. Він звернувся до ОСОБА_75 із запитанням про те, чи не відомі йому особи, які могли вчинити таке вбивство. В свою чергу ОСОБА_76 запропонував йому звернутися з цього приводу до того ж самого ОСОБА_74 . Після цього вони з ОСОБА_73 зустрілися у м. Костянтинівка з ОСОБА_74 , запропонували йому вчинити вбивство чоловіка, останній обіцяв обміркувати пропозицію. Через деякий час вони з ОСОБА_73 знов зустрілися з ОСОБА_74 , який повідомив їм, що згодний вчинити вбивство за грошову винагороду в загальному розмірі 40 000 доларів США, частину з яких, а саме на витрати з підготовки злочину ОСОБА_74 зажадав отримати до його вчинення. Після цього він зустрівся у приміщенні банку з ОСОБА_1 , якому розповів про те, що домовився про вчинення вбивства з ОСОБА_74 , а також про те, скільки грошей вимагає ОСОБА_74 в якості оплати за вчинення вбивства. ОСОБА_1 погодився заплатити названу ОСОБА_74 суму грошей. Після того, як він розповів ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_74 треба заздалегідь передати завдаток за вчинення злочину, ОСОБА_1 сказав йому йти до каси банку, де назвати власне прізвище і тоді касир видасть йому необхідну суму грошей. Після цього він підійшов до каси банку, назвав касиру власне прізвище, після чого йому видали гроші. В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що при отриманні грошових коштів ніяких паперів на підтвердження їх отримання він в касі банку не підписував. Після цього вони з ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_74 , якому віддали гроші. Потом він зустрівся з ОСОБА_1 , який сказав, що вбити потрібно чоловіка на прізвище ОСОБА_2 , який працює в «АвтоКразБанку». Також ОСОБА_1 повідомив йому адресу місця знаходження названого банку для того, щоб він міг туди приїхати, з`ясувати як виглядає ОСОБА_2 і в подальшому показати його ОСОБА_74 . Після цього він з ОСОБА_4 поїхали до «АвтоКразБанку», там він з`ясував, як виглядає ОСОБА_2 . Потім він з ОСОБА_74 приїздив до місця знаходження «АвтоКразБанку», щоб показати це місто останньому. Далі свідок пояснив, що протягом деякого часу нічого не відбувалося, у ОСОБА_74 виникли труднощі з впізнанням ОСОБА_2 , а тим часом ОСОБА_1 почав висловлювати йому претензії з приводу тривалого не виконання його замовлення. Вже взимку 2002 року він вдвох з ОСОБА_74 приїхали до «АвтоКразБанку», де дочекалися появу ОСОБА_2 , на якого він вказав ОСОБА_74 . В один з днів після святкування Нового 2003 року, можливо, що це було саме 14.01.2003 року, йому зателефонував ОСОБА_74 та запропонував зустрітися. Він разом з ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_74 , той повідомив їм про те, що саме в цей день злочин буде скоєно, після цього вони на автомобілі ОСОБА_74 поїхали на виїзд з м. Донецька, де ОСОБА_74 показав йому місце, де він ввечері цього дня повинен був чекати останнього з другою частиною суми грошових коштів, яку повинен був заплатити ОСОБА_74 за скоєння вбивства ОСОБА_2 . Після цього вони розсталися. Далі свідок пояснив суду, що після зазначених зустрічей та розмов, він направився до ОСОБА_1 , якому повідомив про те, що того вечора буде скоєне вбивство. Також повідомив ОСОБА_1 , що буде чекати ввечері ОСОБА_74 в обумовленому з останнім місці, якому повинен передати другу частину оплати за вчинення злочину. ОСОБА_1 сказав йому взяти грошові кошти в касі банку. Він пішов до каси, як раніше назвав касиру власне прізвище, після чого йому видали гроші. Того ж дня ввечері він приїхав на раніше вказане ОСОБА_74 місце на автомобілі та став чекати останнього. Через деякий час ОСОБА_74 під`їхав на власному автомобілі, пересів до салону його автомобіля, після чого ОСОБА_74 повідомив йому про те, що він все зробив і вбивство - скоєне, у відповідь на що він передав ОСОБА_74 решту грошових коштів. Після цього вони розсталися і ОСОБА_74 він більше не бачив. Далі свідок пояснив суду, що він одразу поїхав до ОСОБА_1 додому і доповів останньому про те, що ОСОБА_77 вбитий і про те, що він розрахувався з ОСОБА_74 . Невдовзі після вчинення вбивства ОСОБА_2 він за вказівкою ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 поїхали за путівками до Таїланду, де пробули майже місяць. Крім того, свідок ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні, що через рік за пропозицією ОСОБА_1 він переїхав до м. Києва, де продовжив працювати на ОСОБА_1 , який теж вже працював і мешкав з родиною в столиці. Разом з цим, він постійно підтримував зв`язок з ОСОБА_4 . В один з днів на початку 2010 року йому зателефонував старший син ОСОБА_4 і повідомив про те, що його батька затримали співробітники міліції, арештували і кудись відвезли. Він відразу зателефонував ОСОБА_1 , той наказав йому на таксі під`їхати на вул. Хрещатик, де він його невдовзі забере на автомобілі. Він приїхав на вул. Хрещатик, через деякий час туди на власному автомобілі за кермом під`їхав ОСОБА_1 . Після цього вони зателефонували керівнику охорони банку ОСОБА_22 і попросили останнього з`ясувати, з якої причини затримали і арештували ОСОБА_78 . Через деякий час ОСОБА_22 повідомив про те, що ОСОБА_4 був заарештований з приводу вбивства ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 одразу поселив його на горищі в одному з його будинків на АДРЕСА_8 , забрав у нього паспорти і телефон, заборонив появлятися на вулиці вдень та дозволив гуляти у дворі лише вночі, щоб його ніхто зі сторонніх не побачив. Так він прожив в домоволодінні ОСОБА_1 кілька місяців. ОСОБА_1 постійно казав йому, що за його вказівкою адвокати займаються долею ОСОБА_4 . Далі свідок пояснив, що потім в один з днів його за вказівкою ОСОБА_1 з території домоволодіння останнього двоє невідомих чоловіків вивезли до с.Славське Львівської області, де його поселили мешкати в якійсь готель, де він мешкав майже протягом року фактично без зв`язку з ким-небудь та без документів. Після цього деякий час один з тих чоловіків, які його вивозили з Києва, вивіз його до Івано-Франківської області, де він в подальшому спочатку мешкав в с. Кальна у родині раніш йому невідомого ОСОБА_79 , а потім в м. Долина на квартирі у тещі брата ОСОБА_79 - ОСОБА_80 один з днів наприкінці 2011 року на квартирі у м. Долина його відвідав ОСОБА_22 , який був з відеокамерою, сфотографував його з газетою в руках біля стіни, передав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США на життя, а також на словах передав від ОСОБА_1 побажання не хвилюватися і запевнення в тому, що питання вирішиться найближчим часом. У липні 2012 року на квартирі у м. Долина його затримали працівники міліції, після чого його відвезли до м. Донецька, де він у подальшому був разом з ОСОБА_4 засуджений за організацію вбивства ОСОБА_2 , скоєного на замовлення ОСОБА_1 . Підчас розгляду кримінального провадження, свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що ОСОБА_74 назвав загальну суму винагороди за вбивство ОСОБА_2 40 000 доларів США, з яких він передав останньому завдаток в розмірі 15 000 доларів США, а після вчинення вбивства передав залишок в сумі 25 000 доларів США, вказані кошти за вказівкою ОСОБА_1 він отримав в касі банку «Донкредитінвест», при цьому на підтвердження отримання коштів жодних документів чи платіжних доручень не підписував;

-показаннями, допитаного в якості свідка ОСОБА_67 , який в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 він знайомий, кілька разів зустрічався з ним в м. Донецьк. Підстав для обмови ОСОБА_1 у нього не має. Далі пояснив, що з потерпілим ОСОБА_2 він був знайомий з 1993 року, був його товаришем та партнером. Разом з ОСОБА_2 він займався реалізацією у м. Донецьку кількох спільних бізнес-проектів, одним з яких був проект придбання та розвитку донецького відділення ВАТ АКБ «АвтоКразБанк». У 2001-2002 р.р. разом з ОСОБА_2 він займався закінченням переоформлення корпоративних прав на вказаний банк на підконтрольну йому з ОСОБА_2 групу підприємств. Свідок суду також пояснив, що разом з ОСОБА_2 вже на той час вони запроваджували у діяльність банку раніш розроблені банківські інструменти (роботу з фінансовими компаніями, страховими компаніями, фондовими біржами). Банківська діяльність розвивалась успішно, у зв`язку з чим з 2002 року було відмічене серйозне зростання притоку клієнтів до банку, насамперед - великих корпорацій. Безпосередньо ОСОБА_2 опікувався у банку питаннями «білої», «прозорої» оптимізації оподаткування. Далі свідок пояснив суду, що вже тоді до нього доходили плітки про невдоволення учасників банківського сектору регіону демпінгом цінами на послуги та відтоком клієнтів з інших банків до їх відділення ВАТ АКБ «АвтоКразБанк». Також свідок пояснив, що близько 23 години 13 чи 14.01.2003 року він разом з водієм на автомобілі підвезли ОСОБА_2 до його будинку та висадили останнього. Через нетривалий час до нього зателефонувала дружина ОСОБА_2 , яка повідомила про те, що ОСОБА_2 поранили у під`їзді будинку. Він відразу ж повернувся до будинку ОСОБА_2 , однак того з місця події вже забрала бригада «швидкої медичної допомоги» у лікарню ім. Калініна, де ОСОБА_2 від отриманих ушкоджень помер. Свідок ОСОБА_81 також зазначив в судовому засіданні, що йому особисто ОСОБА_2 ніколи про можливі погрози життю останнього нічого не казав. Але було відомо про те, що численні колеги, причетні до роботи у інших банках - конкурентах ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» на ринку цінних паперів та ринку страхування, були невдоволені тим, що їх банк демпінгує цінами на послуги та тим самим викликав відток клієнтів з інших банків до себе. В судовому засіданні свідок повідомив, що серед конкурентів ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» на той момент були банки «Донкредитінвест», «Донбіржбанк», «Південкомбанк». При цьому йому було відомо, що ОСОБА_1 був одним з акціонерів банку «Донкредитінвест». Крім того, свідок пояснив суду, що з ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_82 . Знайомство відбулося у приміщенні банку «Донкредитінвест», метою зустрічі та знайомства було обговорення можливості співпраці банків в якійсь сфері, яке згодом тай й не відбулося. Свідок також вказав, що знайомство з ОСОБА_1 відбулося до вбивства ОСОБА_2 . Також свідок повідомив в судовому засіданні, що познайомився знав ОСОБА_3 як з дрібного співробітника банку «Донкредитінвест», знайомство відбулося до того моменту, як вони з ОСОБА_2 придбали долю у ВАТ АКБ «АвтоКразБанк». Далі свідок пояснив, що за життя ОСОБА_2 почав концентрувати серйозний фінансово-промисловий колектив у м. Донецьку та у регіоні, «АвтоКразБанк» отримав «поштовх» у розвитку завдяки останньому саме його зусиллям, можливостям, вмінню вибудувати діалог з клієнтами, тому причиною його вбивства могло послугувати те, що у ОСОБА_2 могло бути гарне майбутнє в цьому аспекті. Крім того, свідок зазначив, що негативні наслідки після загибелі ОСОБА_2 для ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» наступили. Зокрема, насамперед - для фінансово-промислового сектору банку. Після вбивства почалися обшуки, допити, виїмки, що достатньо серйозно відобразилося на репутаційних ризиках банку. Постійна присутність у банку працівників правоохоронних органів відобразилася на репутації банку та викликала відток клієнтів банку. Зиск від цього отримали інші банки, які «підбирали» колишніх клієнтів «АвтоКразБанку», які шукали відповідні банківські послуги. Після вбивства ОСОБА_2 мало місце падіння оборотів «АвтоКразБанку», банк «похитнувся», на що напевно і розраховували вбивці, але згодом банк оговтався та продовжив діяльність. Свідок ОСОБА_81 також пояснив суду, що оптимізацією є ухилення від сплати податків шляхом підробки документів про діяльність клієнтів банку з так званими «чорними компаніями». У «АвтоКразБанку» вони з ОСОБА_2 організовували роботу по схемі так званої «білої» оптимізації оподаткування, зокрема, законним шляхом допомогти клієнту відтермінувати сплату певного виду податку на віддалений період. Клієнти приходили до «АвтоКразБанку», намагаючись відійти від «брудних» схем та почати працювати за «чистими» схемами діяльності. Натомість при інших банках працювали фірми-«одноденки», фірми-«прокладки», фірми-«неплатники ПДВ», які забезпечували клієнтів «брудними документами». Також свідок повідомив суду, що в «АвтоКразБанку» була пропускна система. З боку фойє був вільний доступ з вулиці для фізичних осіб, там був касовий вузол, пункт обміну валют. Для клієнтів банку та юридичних осіб вхід до банківських приміщень був окремим - через пропускну систему. Підготовка до новорічних свят у банку супроводжувалася розміщенням на вході незначної ілюмінації, перед банком наряджалася ялинка. Сам наряджати ялику ОСОБА_2 навряд чи міг, але надавати доручення про це співробітникам банку ОСОБА_2 міг. Крім того, свідок пояснив суду, що конкуренція між «АвтоКразБанком» та іншими банками мала вираз у вартості банківських послуг. Денний оборот по консолідованому кореспондентському рахунку «АвтоКразБанку» був 15-20 мільйонів доларів США, переважна частина приходилася саме на донецьку філію банку. Після загибелі ОСОБА_2 через рахунки у «АвтоКразБанку» припинили працювати великі корпорації, такі як «Індустріальний союз Донбасу» та інші;

-показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 , який, зокрема, пояснив, що з липня 1999 р. він, будучи пенсіонером органів МВС, працевлаштувався у м. Донецьку на посаду начальника служби безпеки у банку «Донкредитінвест», власником якого був ОСОБА_1 , особисто знайомий йому з 1992-1993 р.р. На той час до складу керівництва банком входили ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_83 . Далі свідок пояснив суду, що під час виконання професійних обов`язків він познайомився з ОСОБА_3 , якого всі працівники банку знали як друга ОСОБА_1 , його кума та довірчу особу. За фахом ОСОБА_3 є автомобільним механіком з технічною освітою, в банку він не працював, але мав вільний доступ до його приміщень, часто перебував у приймальні або у службовому кабінеті ОСОБА_1 . Також він неодноразово бачив ОСОБА_3 за місцем мешкання ОСОБА_1 у м. Донецьку. Далі свідок пояснив, що в один з днів у середині січня 2003 року, можливо що саме 15-го січня, вранці йому подзвонив його знайомий по спільній у минулому службі в органах внутрішніх справ, який повідомив про те, що напередодні у під`їзді власного будинку був вбитий власник «АвтоКразБанку» ОСОБА_2 , якому були спричинені численні ножові поранення. У зв`язку з тим, що очолюваний ОСОБА_2 банк «АвтоКразБанк» займався у м.Донецьку тією ж самою діяльністю, що й банк «Донкредитінвест», в тому числі - конвертацією грошових коштів, він у той ж день повідомив інформацію про вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_22 також зазначив в судовому засіданні, що взагалі на той час банки «Донкредітінівест» і «АвтоКразБанк» були найбільшими конкурентами в сфері здійснення конвертаційної діяльності у м.Донецьку. Після загибелі ОСОБА_2 певна кількість клієнтів «АвтоКразБанку» перейшли на обслуговування до банку «Донкредітінвест». Свідок пояснив, що до березня 2003 року в банку «Донкредитінвесту» він працював офіційно, після чого формально звільнився, але до 2009 року за домовленістю з ОСОБА_1 продовжував виконувати ті ж самі обов`язки, які виконував на посаді начальника служби безпеки банку, фактично працюючи в банку неофіційно. При цьому він продовжував отримувати матеріальну винагороду за свою діяльність, отримуючи її у так званій «чорної касі», яка функціонувала у банку «Донкредітінвест» в цілях прийому-видачі готівкових грошових коштів, обіг яких в діяльності банку офіційно не враховувався. У 2009 року за пропозицією ОСОБА_1 , який на той момент вже кілька років мешкав у столиці, він переїхав до м. Києва, де у подальшому за рекомендацією ОСОБА_1 пройшов співбесіду з одним з керівників «Родовід Банку» ОСОБА_58 і працевлаштувався на роботу у «Родовід Банк» спочатку на посаду радника тимчасового адміністратора, а потім - начальника департаменту безпеки. В «Родовід Банку» він пропрацював до осені 2010 року, після чого звільнився. Вже мешкаючи у м. Києві, він кілька разів бачився з ОСОБА_3 , який на той час також мешкав у столиці. Крім того, свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що одного дня приблизно в середині січня 2010 року напередодні свята Водохреща йому зателефонував ОСОБА_1 , та запропонував зустрітися задля вирішення якихось питань. В той час він відпочивав у компанії знайомих ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 в кафе на Подолі у м. Києві. Через деякий час до кафе під`їхав ОСОБА_1 , який був за кермом автомобілю, в салоні автомобілю також знаходився ОСОБА_3 , він також сів до салону вказаного автомобіля. Після чого ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 повідомити про причину їх приїзду. На пропозицію ОСОБА_1 . ОСОБА_3 розповів, що раніш у той ж день йому зателефонував син його знайомого ОСОБА_4 і розповів про те, що його батька ОСОБА_4 біля його будинку у м. Донецьку невідомі особи чи то викрали, чи то затримали і відвезли на автомобілі в невідомому напрямку. Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повідомив, що раніше знав ОСОБА_4 , як друга ОСОБА_3 , декілька разів бачив його в компанії ОСОБА_3 біля банку «Донкредітінвест» у м. Донецьку. Після розповіді ОСОБА_3 , ОСОБА_1 висловив на його адресу прохання за допомогою зв`язків у середовищі правоохоронців м. Донецька з`ясувати відомості про те, чи дійсно хтось викрав ОСОБА_75 , чи його затримали правоохоронці, а якщо затримали - то з якої причини. На пропозицію ОСОБА_1 він погодився. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 уїхали, а він того ж вечора зателефонував одному зі своїх колишніх співробітників в органах МВС у м. Донецьку, розповів про почуте від ОСОБА_3 . Наступного дня йому повідомили про те, що напередодні ОСОБА_76 був затриманий співробітниками СБУ у зв`язку з тим, що приймав участь в організації вбивства ОСОБА_2 у 2003 році. Про отриману інформацію щодо затримання ОСОБА_4 він того ж дня повідомив ОСОБА_1 . Після цих подій, він по приїзду у справах до ОСОБА_1 , в будинку останнього декілька разів зустрічав ОСОБА_3 , але останнього не питав про причини частого перебування у будинку ОСОБА_1 . Одного дня, приблизно в середині грудня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_1 та запропонував зустрітися. В ході зустрічі ОСОБА_1 повідомив йому про те, що наразі ОСОБА_3 перебуває десь на території Західної України, не підтримує зв`язків з родичами та знайомими, у зв`язку з чим останнім часом колишня дружина та дочка ОСОБА_3 турбують саме ОСОБА_1 запитаннями на предмет того, куди подівся ОСОБА_3 та чому він не підтримує з ними зв`язок. Після цієї розповіді ОСОБА_1 висловив на його адресу прохання з`їздити до ОСОБА_3 і відзняти на відеокамеру те, що він побажає повідомити своїм рідним. У свою чергу на пропозицію ОСОБА_1 він погодився, після чого ОСОБА_1 повідомив йому про те, що він повинен доїхати до м. Львова, де на автозаправці в районі місця знаходження стадіону «Львів-Арена» його зустріне чоловік на ім`я ОСОБА_87 , який відвезе його безпосередньо до ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 повідомив йому номер телефону ОСОБА_87 , за яким потрібно було заздалегідь цьому ОСОБА_87 повідомити про наближення до місця їх зустрічі. Також ОСОБА_1 надав йому для здійснення відеозапису відеокамеру, конверт з грошима, який потрібно було передати ОСОБА_3 , також на словах треба було передати останньому, що йому треба потерпіти ще кілька місяців, після чого всі питання будуть вирішені і він зможе повернутися додому. Після цього на автомобілі під керуванням знайомого він виїхав до м. Львова. На під`їзді до м. Львова він зателефонував за наданим ОСОБА_1 йому номером телефону, домовився про зустріч з ОСОБА_87 , який в подальшому дійсно зустрів його на автозаправці біля стадіону на автомобілі марки «Шкода». ОСОБА_87 сказав йому, що відвезе його до потрібного міста, після чого вже на автомобілі під керуванням ОСОБА_87 вони виїхали з м. Львів та через деякий час приїхали у м. Долина Івано-Франківської області. У місті ОСОБА_87 зупинив автомобіль біля однієї з домівок та запропонував зачекати людину, яка мала підійти та супроволити його далі. Чекали вони біля однієї години, після чого до них підійшла жінка, знайома ОСОБА_87 , яку він називав ОСОБА_88 . Після цього ОСОБА_88 супроводила його в один з будинків до дверей однієї з квартир, після чого відкрила двері за якими у квартирі він побачив ОСОБА_3 . Після цього ОСОБА_88 пішла і вони з ОСОБА_3 залишилися в квартирі наодинці. Вони поговорили з ОСОБА_3 , на його запитання про те, чому останній тут перебуває, ОСОБА_3 йому відповів, що з тієї причини, що ОСОБА_4 то затримують, то відпускають, з цих причин йому краще поберегтися. Також ОСОБА_3 йому повідомив, що до того, як він оселився у м. Долина, йому довелося мешкати в якомусь занедбаному санаторії чи будинку відпочинку у важких побутових умовах. Більш детально про причини та обставини його переховування він ОСОБА_3 не розпитував. Під час спілкування він передав ОСОБА_3 отриманий раніш від ОСОБА_1 конверт з грошима, в якому, як з`ясувалося після відкриття ОСОБА_3 конверту, знаходилися 2-3 тисячі доларів США. Після цього він передав ОСОБА_3 прохання ОСОБА_1 про те, щоб він погодився зафіксувати на відеозапис повідомлення для рідних. ОСОБА_3 здивувався такої пропозиції, але погодився. Після цього він став до стіни, узяв у руки газету, щоб було видно, коли саме проводиться запис, після чого під відеозапис звернувся на адресу дружини і доньки з нетривалим повідомленням про те, що у нього все добре та невдовзі він повернеться, вийде з ними на зв`язок та все буде добре. Після закінчення запису вони попрощалися, ОСОБА_3 залишився в квартирі, а він вийшов з квартири та повернувся до салону автомобілю ОСОБА_87 , який його чекав біля будинку. Після цього ОСОБА_87 відвіз його до тієї ж самої заправки, де в той день забрав перед поїздкою до ОСОБА_3 . Там вони розпрощалися з ОСОБА_87 , а він в свою чергу дочекався приїзду знайомого, на автомобілі якого повернувся до м. Києва. Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_1 , якому віддав камеру з записом ОСОБА_3 і розповів про обставини зустрічі з останнім. Камера залишися у ОСОБА_1 , що той зробив з нею - йому не відомо. Про цей випадок за проханням ОСОБА_1 він нікому не розповідав. Влітку 2012 року його стали викликати у м. Донецьку на допити за фактом вбивства ОСОБА_2 .. Тоді він й дізнався про те, що правоохоронцями на Західній Україні були затримані кілька чоловіків за підозрою у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_90 , серед інших - ОСОБА_91 і ОСОБА_92 , при цьому на квартирі ОСОБА_208 правоохоронцями був фактично випадково знайдений та затриманий й ОСОБА_3 . Далі свідок в судовому засіданні пояснив, що раніше він був знайомий з ОСОБА_91 , з яким познайомився у середині 2011 року в офісі у ОСОБА_1 . Наприкінці 2012 року ОСОБА_1 виїхав з України. Після цього його кілька разів допитували у правоохоронних органах з приводу відомих йому обставин вбивства ОСОБА_2 , а також замаху на вбивство ОСОБА_90. Тоді йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюють в організації вчинення вбивства ОСОБА_2 . Свідок тако вказав в судовому засіданні, що навесні 2013 року він мав телефонну розмову з ОСОБА_1 , під час якої ОСОБА_1 казав йому, щоб він змінив власні покази в цьому кримінальному провадженні, що останній ніби не має відношення до вбивства ОСОБА_2 і до участі в його організації ОСОБА_3 . На таку пропозицію ОСОБА_1 він відмовився змінювати власні покази. Крім того, свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні зазначив, що у 2018 році вже під час судового розгляду Оболонським районним судом м. Києва кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на його адресу також з боку одного з захисників ОСОБА_1 висувалися вимоги змінити раніш надані ним в якості свідка в цьому ж провадженні покази.

-показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_93 , яка пояснила суду, що працює у КП «Київський міський психоневрологічний диспансер №4» (КМПД №4) завідуючою амбулаторно-диспансерного відділення. З обвинуваченим ОСОБА_1 вона не знайома, вперше побачила його в судовому засіданні. З 17.04.2002 року вона працювала дільничним лікарем-психіатром Центрального психіатричного закладу (ЦПЗ) м. Києва, який згодом був розформований, у зв`язку з чим вона стала працювати в тій ж посаді в КП «КМПД №4», обслуговуючи мешканців певних вулиць Святошинського району м. Києва. Станом на 2012 рік вона вже займала посаду завідуючої амбулаторно-диспансерного відділення КП «КМПД №4», в зазначеній посаді працювала й станом на вересень 2018 року. Оглянувши надані їй судом для копії медичних документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме в томі 38 аркуші справи 36, 37 свідок ОСОБА_93 пояснила наступне. Стосовно одного з документів, а саме «Виписки з амбулаторної картки хворого в психоневрологічному стаціонарі ОСОБА_1 , 1970 р.н., від 19.03.2012 року», що нічого не може вказати стосовно цього документу, а також не може підтвердити, що відбиток печатки на цьому документі відповідає відбитку її лікарської печатки, підпис від її імені на цьому документі не схожий на її справжній підпис. Стосовно оглянутої в судовому засіданні довідки № 3404 від 19.09.2018 року свідок ОСОБА_93 пояснила суду, що вказану довідку було видано на запит адвоката Татькова, вона тільки підписала підготовлену довідку, але текст довідки був підготовлений працівниками регістратури їх закладу. Також свідок пояснила в судовому засіданні, що 10.01.2018 року її викликав до свого кабінету головний лікар та запропонував подивитися людину. Вона повернулася до свого кабінету, потім до неї зайшов чоловік із амбулаторною карткою на ім`я ОСОБА_1 , яку вона оглянула та надала їй відповідні поради. Офіційних документів, які б посвідчували особистість особи, яка звернулася до неї на прийом, вона не перевіряла, бо це не передбачено порядком роботи їх закладу. Чоловік, якого вона оглядала тоді, не схожий на обвинуваченого ОСОБА_1 . Згідно амбулаторної картки, яку мав з собою чоловік, який звернувся тоді на прийом до неї, це було його перше звернення до їх закладу, відомостей про звернення цього чоловіка на прийом у будь-які попередні періоди у картці були відсутні. Вона також не пам`ятає, щоб після 10.01.2018 року цей чоловік повторно звертався на прийом до їх закладу. Згодом про обставини звернення до неї 10.01.2018 року на прийом чоловіка з амбулаторною карткою на ім`я ОСОБА_1 її допитували в якості свідка в кримінальному провадженні. Свідок також зазначила в судовому засіданні, що вона не пам`ятає, щоб до неї на прийом коли-небудь, в тому числі 14.01.2003 року, звертався б чоловік з очевидними вадами здоров`я, в тому числі - зі зламаною рукою чи ногою;

-даними, які містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, зокрема, з якого вбачається, що 05 серпня 2016 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення № 42016000000002037, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, з посиланням на те, що 14 січня 2003 року об 22годині 15хвилин у будинку АДРЕСА_5 з ножовими пораненнями знайдено труп ОСОБА_2 (том №7 а.с. 1);

-даними, постанови прокурора Ворошиловського району м. Донецька від 15 січня 2003 року згідно якої було порушено кримінальну справу за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а 16 січня 2010 року постановою слідчого склад злочину було перекваліфіковано на п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 (том № 7, а.с.2, а.с. 11-12);

-даними постанови слідчого від 13 листопада 2012 року, згідно якої було порушено кримінальну справу стосовно невстановленої особи, що замовила та організувала умисне вбивство ОСОБА_2 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (том №7 а.с. 101-104);

-даними, які містяться в постановах про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, постановах про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, постановах про зупинення досудового розслідування, постановах про відновлення досудового розслідування кримінальних проваджень № 12012000000000029 та №12013000000000147 (Т.7 а.с. 111-204);

-згідно даних протоколу огляду місця події та план-схемою від 14 січня 2003 року у присутності понятих, було оглянуто перший під`їзд будинку АДРЕСА_5 . Під час огляду вилучено: змиви речовини бурого кольору, схожої на кров; дві монети; три недопалки; «садовий» ніж та предмет, зовні схожий на чохол для ножа (том №8 а.с. 2-9);

-даними, які містяться в протоколах виїмки від 15 січня 2003 року, згідно яких в присутності понятих було вилучено одяг та речі, які належали ОСОБА_2 , а саме: піджак, брюки, пасок, кофта, спідня білизна та взуття, а також чохол для мобільного телефону, зв`язку ключів, зимову куртку, наручний годинник, блістер пігулок, запальнички, візитні картки та документи з особистими записами (том №8 а.с. 17-18, 20-21);

-даними, які містяться у протоколі виїмки від 16 січня 2003 року, згідно якого у присутності понятих було вилучено нігтьові пластини з трупу ОСОБА_2 , а також шматок нитки з порожнини рота останнього (том №8 а.с. 23-24);

-згідно даних з картки виїзду бригади швидкої медичної допомоги, зокрема вбачається, що 14 січня 2003 року було здійснено виїзд до першого під`їзду будинку АДРЕСА_5 , де у присутності бригади констатовано смерть ОСОБА_2 від множинних ножових поранень грудної клітки, живота, поясничної ділянки, обличчя (том № 8 а.с. 30-31);

-згідно даних, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 204 від 18.02.2003 року, смерть ОСОБА_2 , 1966 року народження настала у результаті множинних колото-різаних проникаючих поранень грудної клітини та живота, з пошкодженням серця, аорти лівої легені, печінки, кишковика, та гострої крововтрати (том №8 а.с. 35-50);

-відповідно до даних висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 6 від 16.01.2003 року, на поверхні чохлу для ножа виявлено численні сліди рук. Дані сліди не придатні для ідентифікації особи (том №8 а.с. 53-55);

-відповідно до даних висновку судово-цитологічної експертизи № 102 від 29.01.2003 року, кров трупа ОСОБА_2 належить до групи О анти-А анти-В. У змивах речовини бурого кольору та піднігтьовому вмісті, які було вилучено під час огляду місця події, знайдено кров людини, що належить до групи О анти-А анти-В, що не виключає її належність потерпілому, та антиген Н, який властивий самому ОСОБА_2 . На монеті номіналом 25 копійок знайдено сліди поту та виявлено антигени В та Н, що свідчить про його походження від особи, або осіб, в організмі яких присутні виявлені групові властивості, домішки поту особи групою крові О анти-А анти-В, ким міг бути ОСОБА_2 . На недопалку від цигарок марки «PARLAMENT» виявлено антигени Н, що свідчить про його походження від особи, або осіб, в організмі яких присутні виявлені групові властивості, домішки слини особи групою крові О анти-А анти-В, ким міг бути і ОСОБА_2 . На монеті номіналом 50 копійок, недопалку від цигарок піт та слина не знайдені (том №8 а.с. 59-64);

-згідно даних, які містяться у висновку додаткової судово-цитологічної експертизи № 282 від 21.04.2010 року, узагальнюючи висновки цитологічних досліджень та результати досліджень крові ОСОБА_94 можна дійти висновку, що кров, яка була віднайдена на змивах з місця події належала особі з групою крові О анти-А анти-В, ким міг бути як потерпілий ОСОБА_2 так і громадянин ОСОБА_94 . Сліди поту ОСОБА_94 на монеті номіналом 25 копійок могли бути присутніми у вигляді домішок. У зв`язку з тим, що ОСОБА_94 має однакову групу крові з ОСОБА_2 , сліди слини на недопалку від цигарок марки «PARLAMENT» міг залишити і ОСОБА_94 (том №8 а.с. 97-101);

-відповідно до даних , які містяться у висновку судово-спектрографічної експертизи № 12 від 23.02.2003 року, на краях ушкоджень на наданих клаптиках шкіри трупа ОСОБА_2 встановлено наявність металізації - сліду контакту з предметом, виробленим на основі легірованих сплавів сталі.

На внутрішній поверхні ножен (чохла для ножа) встановлено наявність слідів контакту матеріалів основи та внутрішнього периметра шкіряної накладки торцевої частини ножен з предметом, виготовленим на основі легірованих сплавів сталі.

Якісний склад металізації країв пошкоджень на клаптиках шкіри трупа ОСОБА_2 та якісний склад нашарувань у верхній третині основи і внутрішньому периметру шкіряної накладки торцевої частини ножен подібні між собою (том №8 а.с. 66-69);

-згідно даних, які містяться у постановах слідчого від 03 вересня 2007 року та 23 листопада 2010 року пасок шкіряний, годинник наручний, блістер пігулок, пачку з-під цигарок, запальнички, чохол для мобільного телефону, зв`язку ключів, візитівки, гребінець, CD-диски, чорнові записи, садові ножиці, жорсткий диск, дискети, відеокасети, папку та файл з документами, пакет-моніторинг, блокноти, а також змиви речовини бурого кольору, дві моменти номіналом 25 та 50 копійок, два недопалки від цигарок, чохол для ножа, садовий ніж та одяг ОСОБА_2 визнано по справі речовими доказами (том №8 а.с. 102-103, 129-130, 131);

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 14 січня 2010 року, за участю ОСОБА_94 , який у присутності понятих, та адвоката впевнено вказав на фотокартку №2 із зображенням ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_94 зазначив, що саме ОСОБА_3 причетний до вбивства банкіра ОСОБА_2 , яке мало місце у січні 2003 року у м. Донецьку. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло (том №8 а.с. 136-139);

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 14 січня 2010 року, за участю ОСОБА_4 , який у присутності понятих, та адвоката впевнено вказав на фотокартку №3 із зображенням ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_3 є його кумом, і саме щодо останнього він давав показання в ході слідства за фактом вбивства банкіра ОСОБА_2 , яке мало місце у січні 2003 року у м. Донецьку. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло (том №8 а.с. 140-143);

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 25 липня 2012 року, за участю ОСОБА_3 , який у присутності понятих, впевнено вказав на фотокартку №3 із зображенням ОСОБА_22 , як особу, яка обіймала посаду начальника економічної безпеки «Донкредитінвестбанку», коли і він працював у даному банку. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло. Впізнання проводилось за відсутності захисника ОСОБА_3 на підставі письмової заяви останнього. (том №8 а.с. 176-178) ;

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 26 липня 2012 року, за участю ОСОБА_3 , який у присутності захисника та понятих, впевнено вказав на фотокартку №2 із зображенням ОСОБА_95 , як особу, яка працювала в банку «Донкредитінвест» в м. Донецьку, і який за його дорученням передавав родині грошові кошти в сумах від 200 доларів США до 1500 доларів США, в той час коли сам ОСОБА_3 вже переїхав до м. Києва. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло (том №8 а.с. 179-182) ;

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 26 липня 2012 року, за участю ОСОБА_3 , який у присутності захисника та понятих, впевнено вказав на фотокартку №4 із зображенням ОСОБА_96 , як особу, яка спільно з чоловіком на ім`я ОСОБА_97 на автомобілі джип чорного кольору здійснювала його перевезення з приміщення офісу ОСОБА_1 , розташованого по вул. Панфіловців в м. Києві до міста Славське Львівської обл.. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло (том №8 а.с. 183-186) ;

-згідно даних, які містяться в протоколі пред`явлення фотознімків для впізнання від 26 липня 2012 року, за участю ОСОБА_3 , який у присутності захисника та понятих, впевнено вказав на фотокартку №2 із зображенням ОСОБА_98 , як особу, яка в період 2010 року на автомобілі джип здійснив його перевезення до міста Славське Львівської обл., і який через деякий час привіз йому грошові кошти в сумі 5 000 доларів США для існування. Крім того, підчас даної слідчої дії ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_98 через деякий час на автомобілі джип сірого кольору перевіз його з міста Славська до міста Стрій. Підчас вказаної слідчої дії зауважень від її учасників не надійшло (том №8 а.с. 187-190) ;

-відповідно до даних, які містяться у висновку судово-психологічної експертизи № 4058/28 від 12 жовтня 2012 року, під час проведення слідчих дій, зафіксованих відеозаписом, а саме: відеозаписом протоколу допиту ОСОБА_3 від 17-18.07.2012, відеозаписом протоколу відтворення обстановки та обставин події від 19.07.2012 психічний тиск на ОСОБА_3 не здійснювався, й останній давав показання самостійно. Під час проведення слідчих дій, зафіксованих відеозаписом, а саме відеозаписом протоколу допиту ОСОБА_3 від 17-18.07.2012, має місце психологічна достовірність наданої ОСОБА_3 інформації (том №8 а.с. 208-225);

-відповідно до даних, які містяться у висновку судово-психологічної експертизи № 4059/28 від 30 жовтня 2012 року, під час проведення слідчих дій, зафіксованих відеозаписом, а саме: відеозаписом протоколу допиту ОСОБА_4 від 21.07.2012, психічний тиск на ОСОБА_4 не здійснювався, однак є фрагментарна психологічна достовірність наданої інформації, що обумовлено бажанням останнього значно зменшити свою роль. Під час проведення слідчих дій, зафіксованих відеозаписом, а саме: відеозаписом протоколу допиту ОСОБА_4 від 21.07.2012, протоколів очних ставок ОСОБА_4 з ОСОБА_3 від 21.07.2012 та ОСОБА_4 з ОСОБА_94 від 23.07.2012, ОСОБА_4 дає показання самостійно, однак неповно, що зумовлено жорсткою самозахисною позицією останнього (том №8 а.с. 227-233);

-згідно даних, які містяться у вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 червня 2012 року, ОСОБА_94 визнано винуватим та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 6 ст. 19, ст. 94 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Як установив суд, ОСОБА_94 , виконуючи роль пособника, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , особою на ім`я ОСОБА_68 та невстановленою особою, за грошову винагороду вчинили умисне вбивство ОСОБА_2 (том №10 а.с. 1-11);

-відповідно до даних, які містяться у вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна та 12 років з конфіскацією майна відповідно. Як установив суд, ОСОБА_3 , виконуючи замовлення невстановленої особи на вбивство голови наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразбанк», за допомогою ОСОБА_4 , а також ОСОБА_94 та особи на ім`я ОСОБА_68 , за грошову винагороду вчинили умисне вбивство ОСОБА_2 (том №10 а.с. 15-25);

-згідно даних, які містяться в ухвалі колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року апеляційні скарги захисника Козія С.М. та обвинуваченоо ОСОБА_4 залишені без задоволення. Вирок Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без змін (том №10 а.с. 26-40);

-відповідно до даних постанови прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 05.08.2016 року за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12012000000000029 від 21.11.2012 р. виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 щодо організації вчинення вбивства ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (том №12 а.с. 2-3) та 05 серпня 2016 року внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення № 42016000000002037, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (том №12 а.с. 1);

-згідно даних, які містяться у висновку комісійної судової психологічної експертизи №20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року, у ході психологічного дослідження із використанням комп`ютерного поліграфу у підекспертного ОСОБА_3 виявляються психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що він погодився на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_1 підшукати виконавців, які за допомогою ножа вчинять вбивство визначеної обвинуваченим ОСОБА_1 особи - ОСОБА_2 , підшукав таких виконавців, та передав їм за виконання цього вбивства готівкові кошти у загальній сумі 40 000 тис. дол. США, отримані ним з цією метою за вказівкою ОСОБА_1 у касі ЗАТ КБ «Донкредитінвестор».

У ході психологічного дослідження із використанням комп`ютерного поліграфу у підекспертного ОСОБА_3 виявляються психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що він протягом 2002-2003 років повідомляв безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 про хід підготовки до вбивства визначеної останнім особи - ОСОБА_2 , та про факт його смерті.

У ході психологічного дослідження із використанням комп`ютерного поліграфу у підекспертного ОСОБА_3 виявляються психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що він надавав у суді показання щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення вбивства ОСОБА_2 з метою отримання грошових коштів чи інших матеріальних чи нематеріальних благ, або надавав такі показання в інтересах чи під впливом інших осіб, не виявляються (том №24 а.с. 70-78);

-даними, які містяться в протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 23.02.2021, згідно яких тимчасовий доступ був здійснений до матеріалів кримінального провадження №42019000000002030, в якому містилися постави про зупинення та відновлення досудового розслідування матеріалів кримінальних проваджень № 12012000000000029 та №12013000000000147 (том №34 а.с. 189-197).

Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_99 , в порядку ст. 356 КПК України, щодо висновку комісійної судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфу №20583/20584/19-61 від 05.08.2019 року в кримінальному провадженні №756/847/17 дав наступні роз`яснення. Зокрема, роз`яснив суду, та сторонам кримінального провадження, що працює експертом у КНДІСЕ у відділі психологічних експертиз. У серпні 2019 року він, як судовий експерт, приймав участь у проведенні комісією з чотирьох експертів КНДІСЕ комісійної судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфу стосовно свідка ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні. Участь в проведенні експертизи приймали досвідчені атестовані експерти, які мають відповідну фахову підготовку. Експертизу було проведено на підставі відповідної ухвали Оболонського районного суду м. Києва, яка містила запитання перед експертами, які за властивостями, чіткістю та зрозумілістю відповідали вимогам чинного законодавства з питань проведення судових експертиз. Під час експертного дослідження комісією експертів були вивчені матеріали кримінального провадження в об`ємі, достатньому для надання відповідей на поставлені перед експертами запитання. Далі експерт роз`яснив суду, та сторонам кримінального провадження, що перед початком роботи з ОСОБА_3 з використанням безпосередньо комп`ютерного поліграфу експертами були виконані необхідні дії, спрямовані на виявлення та вивчення індивідуально-психологічних особливостей поведінки підекспертного ОСОБА_3 . Також експертами були прийняті необхідні заходи щодо вивчення відомостей про загальний стан його здоров`я та самопочуття, які не викликали перешкод для подальшого проведення психологічного дослідження із застосуванням поліграфу. Нормативно визначених методик проведення подібних досліджень в Україні не має, на практиці судовими експертами на власний розсуд використовуються кілька методик проведення відповідних досліджень. В цьому випадку під час проведення комісійної судово-психологічної експертизи з застосуванням поліграфу експертною комісією були використані кращі і надійніші з існуючих методик, які застосовуються під час проведення саме судових експертиз і які фактично виключають можливість припущення помилок експертами. Обладнання, з використанням якого було проведене експертне дослідження, було технічно справним; умови використання цього обладнання можливості технічних помилок виключають. Під час дослідження ОСОБА_3 не демонстрував ознак знаходження в стані алкогольного, наркотичного, психотропного або іншого сп`яніння, а також не демонстрував ознак перебування в стані дії препаратів, які впливають на стан здоров`я.

Під час розгляду кримінального провадження сторона захисту категорично заперечувала щодо причетності ОСОБА_1 до замовного вбивства ОСОБА_2 , вказуючи, що вина ОСОБА_1 недоведена посилаючись на наступні обставини:

-повідомлення про підозру, затверджене 27.12.2012, не здійснено в порядку КПК України, оскільки матеріали справи не містять будь яких доказів, що вказане повідомлення було вручено ОСОБА_1 належним чином. Разом з цим, матеріали справи (Т.10 а.с.48) містять розписку ОСОБА_1 про повідомлення про підозру та права підозрюваного містить позначення дати і часу - 16:30 год. 27.03.2014, зазначене свідчить, що було порушено права на захист ОСОБА_1 протягом 1 року та 4 місяців. Також вказали, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось не компетентними органами, а також з порушенням процесуальних строків досудового розслідування;

-обвинувальний акт, дане кримінальне провадження перебуває на розгляді Оболонського районного суду міста Києва з порушенням правил підсудності, визначених нормами кримінально-процесуального законодавства України;

-обвинувальний акт істотно не відповідає повідомленню про підозру, зміст обвинувального акту та повідомлення про підозру не співпадають в частині фактичних обставин;

-матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 є неналежними та недопустимими, оскільки долучені не в оригіналах, а в копіях, які належним чином не завірені та є частково нечитабельними і тому не можуть підтвердити зміст документу. Крім того, вказали, що вироки Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_94 , та від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути доказами, не мають преюдиціального значення, оскільки були постановлені з порушенням вимог закону, засуджені особи оговорювали себе внаслідок застосування недозволених методів дізнання, а саме з застосуванням насилля, психологічного тиску, і т.ін.;

-показання свідків сторони обвинувачення не можливо брати до уваги, оскільки останні зацікавлені в засудженні ОСОБА_1 тому навмисно надавали неправдиві показання проти останнього. Також вказали, що свідки сторони обвинувачення перебувають під психологічним тиском з боку сторони обвинувачення;

-судова психологічна експертиза ОСОБА_3 із використанням комп`ютерного поліграфу №20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року є неспроможною, оскільки ОСОБА_3 перед використанням поліграфу свідомо та навмисно не зазначив в заяві підстав для протипоказань до проведення дослідження за допомогою комп`ютерного поліграфа.

Так, підчас судового розгляду, за клопотанням сторони захисту були допитані в якості свідки та досліджені письмові докази, зокрема:

-допитана в якості свідка ОСОБА_100 суду пояснила, що потерпілого ОСОБА_57 вона не знала. Обвинувачений ОСОБА_1 їй добре знайомий як чоловік ОСОБА_17 , близькою подруги її доньки ОСОБА_101 . Далі свідок пояснила, що в ніч з 13 на 14 січня 2003 року вона приймала участь у святкуванні Старого Нового року в компанії своєї доньки ОСОБА_101 , онучки ОСОБА_102 , а також ОСОБА_17 з її донькою. Святкування вони проводили у м. Донецьку за місцем мешкання ОСОБА_17 з її родиною. Сам ОСОБА_1 участі у святкуванні не приймав, зі слів своєї донки ОСОБА_101 їй відомо про те, що тоді ОСОБА_1 ніби перебував у м. Києві. Крім того, свідок пояснила в судовому засіданні, що зі слів її доньки ОСОБА_101 їй відомо про те, що у той час у ОСОБА_1 була або зламана, або розтягнута нога, у зв`язку з чим той потребував особливого взуття. Проте, самого ОСОБА_1 у січні 2003 року вона не бачила. Про обставини вбивства ОСОБА_57 їй нічого не відомо;

-допитана в якості свідка ОСОБА_101 пояснила в судовому засіданні, що потерпілого ОСОБА_57 вона не знає. Обвинувачений ОСОБА_1 їй добре знайомий, як чоловік її близької подруги ОСОБА_17 . Наприкінці грудня 2002 року ОСОБА_17 запросила її з донькою святкувати прихід Нового 2003 року разом з її чоловіком ОСОБА_1 та дітьми у них за місцем проживання у м. Донецьку. Тоді ж в ході розмови ОСОБА_17 висловила на її адресу прохання допомогти знайти кросівки для її чоловіка ОСОБА_1 , який зламав ногу та потребує у зв`язку з цим використання особливого великого за розміром взуття. Крім того свідок пояснила, що після святкування Нового року, ОСОБА_17 запросила її до себе святкувати також й Старий Новий рік, при цьому пояснивши, що її чоловік ОСОБА_1 саме у цей час буде відсутній у зв`язку з тим, що буде перебувати у справах у м. Києві. В ніч з 13 на 14 січня 2003 року вона разом зі своєю донькою ОСОБА_102 , мамою ОСОБА_100 приймала участь в святкуванні Старого Нового року у ОСОБА_17 вдома. Сам ОСОБА_1 участі у святкуванні не приймав, зі слів ОСОБА_17 їй стало відомо про те, що тоді ОСОБА_1 ніби дійсно поїхав до м. Києва. Всю ніч вони перебували разом, до ОСОБА_103 в ту ніч ніхто не приходив, в тому числі й ОСОБА_3 . Самого ОСОБА_3 вона бачила за місцем мешкання ОСОБА_103 кілька разів, зі слів ОСОБА_17 їй було відомо, що він працює на ОСОБА_1 та є хрещеним батьком доньки останнього ОСОБА_42 . Крім того, свідок ОСОБА_101 будучи повторно допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, зокрема, пояснила, що перебуваючи у сильному душевному хвилюванні підчас попереднього засідання за її участю пояснювала, що не була знайома з загиблим ОСОБА_2 в чому була впевнена на сто відсотків. Разом з тим зазначила, що в подальшому після засідання на її прохання адвокат ОСОБА_104 надав їй для огляду витяг з друкованого видання засобів масової інформації - газети з статтею про поховання ОСОБА_2 та фотозображенням останнього, і тоді вона зрозуміла, що знала загиблого, проте, не знала його приз віща. Далі свідок пояснила, що ОСОБА_2 був постійним клієнтом кафе «ІНФОРМАЦІЯ_8», яке належало їй. В закладі знаходилось п`ять столів для відвідувачів, і ОСОБА_2 часто заходив обідати з хлопцями, які були членами угрупування ОСОБА_44 , а саме в компанії ОСОБА_105 , ОСОБА_44 , ОСОБА_106 . Декілька разів в обідні часи ОСОБА_2 відвідував заклад в компанії з родичем ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про що вона повідомила свою подругу ОСОБА_107 . Далі свідок повідомила суду, що бачила загиблого і в компанії ОСОБА_3 з ОСОБА_44 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , пам`ятає про це, оскільки коли вони збирались в кількості п`яти осіб, то їм додатковий стілець давали. При цьому, у неї склалось враження, що вказані особи перебувають в достатньо дружних стосунках. Рахунки вказаних осіб оплачували зазвичай охоронці, які їх супроводжували. Такі зустрічі відбувались в період часу з 1999 року до закриття закладу до кінця 2003 року. Далі свідок пояснила, що ОСОБА_3 відвідував кафе з касиром банку «Донкредитінвест» Новіковою. Свідок також пояснила суду, що ОСОБА_3 відвідував кафе в компанії з ОСОБА_1 , проте, суті розмов між ними вона не чула, разом з тим, може охарактеризувати поведінку останніх, як дружню, оплачував рахунки ОСОБА_1 . Крім того, свідок повідомила суду, що ОСОБА_3 не менше разу на місяць відвідував і належній їй магазин брендового одягу, його покупки могли сягати 3 000 доларів США за один візит. Також свідок пояснила суду, що відвідував кафе «ІНФОРМАЦІЯ_8» і ОСОБА_22 в компанії з ОСОБА_110 . Свідок звернула увагу суду, що належний їй заклад «ІНФОРМАЦІЯ_8» був розрахований на заможних, платоспроможних людей, оскільки цінова політика винної карти в асортименті була коштовна. В судовому засіданні свідок описала зовнішність ОСОБА_2 , та зазначила, що у нього була коротка зачіска русявого волосся, великі очі кольору яких не пам`ятає, рівний ніс, якихось вад на обличчі його не було, він був привабливим за типажем, зростом 175 -177 см., за статурою і 50 розміром. Фотокартка за якою вона впізнала ОСОБА_77 була чорно-білого кольору;

-допитана в якості свідка ОСОБА_111 суду пояснила, що народилася вона 14 квітня 2000 року, ОСОБА_1 є її батьком. З потерпілим ОСОБА_57 вона знайома не була. По суті кримінального провадження їй нічого не відомо. Свідок вказала, що станом на 2002 рік їй було 2,5 роки, станом на 2003 рік їй було 3 роки. Крім того, свідок пояснила в судовому засіданні, що в період з літа по осінь 2002 року вона перебувала разом зі своїми батьками у Криму у санаторії. Разом з ними там також мешкали її няня, а також водій і охоронець. Восени 2002 року вони всі разом повернулися до місця мешкання у місті Донецьку. Новорічні свята вони святкували сім`єю у м. Донецьку. На свята батько купив батут. Після дня народження її мами ОСОБА_17 07.01.2003 року її батько ОСОБА_1 поїхав у справах. У відсутності її батька у них вдома проводили час подруга її мами разом зі своєю донькою. Також свідок вказала, щоїї хрещеними батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_112 . Вона пам`ятає, що до 2004 року ОСОБА_3 її відвідував, як хрещену доньку, дарував їй подарунки та спілкувався з її батьками. Які стосунки були між ОСОБА_3 і її батьками - їй не відомо;

-допитаний в якості свідка ОСОБА_60 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 він знайомий тривалий час, а саме з 1993 року, з того часу він був постійним водієм ОСОБА_1 і членів його родини. По відношенню до ОСОБА_1 він був підлеглим, був від нього матеріально залежний протягом всього часу знайомства. Потерпілого ОСОБА_2 він особисто не знав. Далі свідок пояснив суду, що у 2003 році він їхав в автомобілі разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_113 містом Києвом, в дорозі ОСОБА_123 прийняв телефонний дзвінок, переговорив з кимось, після чого звернувся до ОСОБА_1 з запитанням про те, чи знає останній щось про замах на вбивство ОСОБА_2 . На це запитання ОСОБА_1 відповів ОСОБА_114 про те, що нічого про цей факт не знає. Крім того, свідок суду пояснив, що в періоду часу з вересня 2002 по 15 січня 2003 року він перебував у пансіонаті «Нижня Ореанда» у Криму разом із ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_115 , їх сином ОСОБА_18 і донькою ОСОБА_42 , сестрою ОСОБА_1 - ОСОБА_116 , охоронцем ОСОБА_117 , а також нянею доньки ОСОБА_103 . В серпні 2002 року ОСОБА_17 , син ОСОБА_118 і ОСОБА_119 уїхали з Криму у зв`язку з початком навчання ОСОБА_18 у школі, а всі інші залишалися у Криму до кінця жовтня 2002 року, після чого вже повернулися до місця мешкання ОСОБА_103 у м. Донецьку. Наприкінці грудня 2002 року він відвозив ОСОБА_1 до м.Єнакієво у лікарню у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зламав собі ногу і йому був накладений гіпс. Новорічні свята ОСОБА_1 проводили вдома. 07.01.2003 року родина ОСОБА_103 святкували день народження ОСОБА_17 08 січня 2003 року був звичайний робочий день. 10 січня 2003 року відвозив ОСОБА_1 до лікаря-стоматолога. Потім в ніч з 10 на 11.01.2003 року він на автомобілі відвіз ОСОБА_1 з м. Донецька до м. Києва. По приїзду до м. Києва він разом з ОСОБА_1 заселилися до готелю «Національна», після чого ОСОБА_1 проводив час у м. Києві, постійно зустрічаючись з різними бізнесменами і будівельниками, які займалися будівництвом будинку ОСОБА_103 у АДРЕСА_8 . Свідок зазначив, що по приїзду до Києва ОСОБА_1 збирав осіб, які займались будівництвом будинку, останні доповідали ОСОБА_1 про обстановку на будівництві, серед зазначених осіб були присутні ОСОБА_120 , який відповідав за будівництво взагалі, особа на ім`я ОСОБА_121 , та водій ОСОБА_122 . Будівництво вказаного будинку завершилось у 2004 році, коли родина переїхала на постійне проживання а Києв не пам`ятає. Він особисто ніколи не був присутнім при ділових зустрічах ОСОБА_1 . Крім того, свідок пояснив, що пам`ятає про те, що 14.01.2003 року він відвозив ОСОБА_1 до двох лікарень одна з яких булі розташована в центрі міста Києва, а інша неподалік заводу ім.Антонова у м. Києві, а потім ОСОБА_1 проводив ділові зустрічі. Свідок зазначив, що не може вказати, чи відвідував ОСОБА_1 14 січня 2003 року психоневрологічний диспансер в місті Києві. Він пам`ятає, що 15.01.2003 року він відвозив ОСОБА_1 на зустріч з ОСОБА_113 в районі «Золотих воріт» в м. Києві, після якої ОСОБА_123 сів до салону їх автомобіля і він відвіз ОСОБА_1 з ОСОБА_123 до ресторану «Фортеця» в районі стадіону «Олімпійський», де в той вечір проходило святкування дня народження ОСОБА_124 . Саме дорогою до ресторану ОСОБА_123 і запитував у ОСОБА_1 про те, чи відомо щось останньому про замах на вбивство ОСОБА_57 . В ресторані ОСОБА_1 пробув весь вечір майже до 24 год. ночі. Після дня народження йому ОСОБА_1 розповідав про те, що під час святкування дня народження ОСОБА_123 , незважаючи на травму ноги, артистка ОСОБА_125 тягнула його на сцену. Після 15.01.2003 року ОСОБА_1 продовжував перебувати у м. Києві ще приблизно два тижні протягом яких у ОСОБА_1 були постійні ділові зустрічі, після чого він відвіз ОСОБА_1 з м. Києва до м.Донецька. Свідок також зазначив в судовому засіданні, що працював у ОСОБА_1 постійно на посаді водія, він був єдиним водієм останнього. Зазвичай в салоні автомобіля вони перебували вдвох, іноді, вкрай рідко підвозили когось з членів родини. Також свідок пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 ніколи не обговорював з ним результати, чи теми проведених ділових зустрічей. Крім того, свідок суду пояснив, що він знайомий з ОСОБА_3 , стосунки з останнім не підтримував, може охарактеризувати останнього з негативного боку, як жадібну особу, якій притаманна заздрість. Ким працював ОСОБА_3 він сказати не може, але бачив його декілька разів у приміщенні банку «Донкредітінвест». Хто був хрещеним батьком доньки ОСОБА_126 - він не знає. Йому нічого не відомо про те, щоб у ОСОБА_1 були б якісь конфлікти з працівниками банку або з представниками бізнесу у м. Донецьку. Прізвище ОСОБА_2 він вперше почув під час розмови ОСОБА_123 і ОСОБА_1 в салоні автомобіля 15.01.2003 року. Також свідок зазначив, що ОСОБА_22 йому знайомий, останній після проходження служби в органах МВС був начальником служби охорони в банку «Донкредітінвест», охарактеризувати він його може як ледащу людину, яка майже нічим не займалась в банку, іноді проходив територією банку. Крім того, сідок суду пояснив, що був працевлаштований у ОСОБА_1 офіційно, але вказати з якого по який час і у якій установі вказати не може. Також свідок пояснив суду, що отримував заробітну плату в касі банку «Донкредитінвест» де розписувався у відповідних відомостях, його заробітна плата становила від 1 000 доларів США до 1 500 доларів США. Також свідок пояснив, що ОСОБА_127 чи ОСОБА_128 заробітну плату йому не видавали. Також свідок повідомив суду, що 15 січня 2004 року ОСОБА_1 також вітав ОСОБА_129 з днем народження, приїздили до місця проживання останнього в районі Осокорків в місті Києві, але в якому ресторані святкували не пам`ятає. Далі свідок зазначив, що не може пригадати місце свого перебування, чи будь-які події 15 січня 2005 року, 15 січня 2006 року. У 2005 та 2006 році він працював на посаді помічника народного депутата України ОСОБА_1 та також отримував заробітну плату. Свідок в судовому засіданні пояснив, що отримував на роботі в офісі в якості привітання з днем народження грошові кошти, але вказати хто саме його вітав не пам`ятає, це могли бути ОСОБА_130 , ОСОБА_131 . Крім того, свідок пояснив, що він займався технічним обслуговуванням автомобілів родини ОСОБА_1 , зокрема заправляв автомобілі пальним. Грошові кошти на пальне отримував або в касі банку «Донкредитінвест», або готівку видавав хтось з працівників банку, за отримання цих коштів він не розписувався. Також свідок пояснив, що відпочиваючи разом з родиною ОСОБА_1 в Криму в готелі « Нижня Ореанда » він жив окремо від родини ОСОБА_103 . Працюючи з ОСОБА_1 отримував від останнього повідомлення про заплановані виїзди особисто підчас спілкування з останнім, або в телефонному режимі. Свідок зазначив в судовому засіданні, що ніколи не був присутнім при ділових зустрічах ОСОБА_1 , тому не знає суті розмов останнього з третіми особами, також ніколи не знав суті телефонних розмов ОСОБА_1 . Далі свідок суду пояснив, що окрім ОСОБА_129 , пам`ятає, що ОСОБА_1 вітав з днем народження ОСОБА_49 , оскільки він купував квіти за дорученням останнього, проте, пригадати дату дня народження ОСОБА_132 не може. Свідок також суду пояснив, що влітку 2002 року в Криму ОСОБА_3 не бачив. Крім того, пояснив, що ОСОБА_3 в банку «Донкредитінвест» не працював, іноді бував в приміщені банку. Особисто він перебуваючи на роботі в банку зазвичай знаходився в приймальній ОСОБА_1 , або в кабінеті ОСОБА_22 . Свідок також пояснив, що ніколи не був учасником, або свідком розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_60 характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_133 в судовому засіданні пояснив, що останній дуже працьовита та вимоглива людина, аналогічні вимоги він висував і до своїх підлеглих, та осіб, що його оточували. Далі свідок пояснив, що на його думку ОСОБА_3 та ОСОБА_22 випадкові люди в оточенні ОСОБА_1 , серед колективу банку «Донкредитінвест» лише вони виділялись своєю поведінкою;

-допитаний в якості свідка ОСОБА_134 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 знайомий особисто, оскільки працював на останнього. З ОСОБА_2 знайомим не був. Познайомився з ОСОБА_1 на початку 2003 року за наступних обставин. Наприкінці 2002 року залишився без роботи, зустрівся зі своїм знайомим, який повідомив, що найближчим часом можливо з`явиться робота, і повідомить про це після Новорічних свят. Так, десь на початку 2003 року знайомий зателефонував йому, та повідомив, що є необхідність зустрітись та познайомитись з можливим роботодавцем, і чи влаштує мене робота водія. Далі свідок пояснив, що перебуваючи у скрутному становищі, без роботи, погодився на пропозицію знайомого. Так, десь 09 січня 2003 року знайомий привіз його на будівництво будинку ОСОБА_1 , де також була і будівля офісу останнього. Свідок зазначив, що з моменту знайомства з ОСОБА_1 він пропрацював на останнього до 2005 року, але був працевлаштований не офіційно. Потім по причині власних сімейних проблем, був вимушений покинути роботу. При цьому свідок зазначив, що працевлаштовуючись до ОСОБА_1 , останній повідомив, що по приїзду його родини на постійне місце проживання до міста Києва буде вирішено питання щодо офіційного працевлаштування. Далі свідок пояснив суду, що рекомендував його на роботу до ОСОБА_1 . ОСОБА_135 , з яким раніше він працював на одній фірмі, де він займав посаду директора безпеки, а ОСОБА_136 керуючим. Крім того, свідок пояснив, що перша зустріч з ОСОБА_1 відбувалась по АДРЕСА_9 , та вказав, що вони їхали повз музею «Великої Вітчизняної війни», по вулиці Панфіловців, а з правого боку - навпроти ОСОБА_137 посольства був заїзд. Будівництво будинку ОСОБА_1 тривало, його особисто працевлаштували на посаду водія, і до його обов`язків входила організація зустрічі, та відправки будівельників на залізничному вокзалі, чи в іншому місті міжміського сполучення, спостерігати за останніми на будівництві. Свідок пояснив, що робітники приїжджали з різних міст, зокрема, з Донецьку, Дніпропетровська, Маріуполя, а займались вони встановленням вентиляційної системи в будинку, електропроводкою, будівництвом самого будинку - встановленням перекриттів, будівництвом поверхів. Далі свідок зазначив, що по приїзду на об`єкт товариш провів його до будівлі офісу, де він пройшов на другий поверх, та зайшов до кабінету ОСОБА_1 , де і перебував останній, посідав у креслі, вдягнений у спортивний костюм, на нозі його був бандаж. Тоді між ними відбулась співбесіда, в ході якої він розповів ОСОБА_1 про свій робочий шлях та досвід, вказав, що вміє керувати автомобілем зокрема і джипами, на що ОСОБА_1 повідомив йому, що бере його на роботу, але поки він буде залишатись працювати на будівництві, а по приїзду родини буде виконувати обов`язки водія сім`ї ОСОБА_1 , на що він дав свою згоду останньому, оскільки був без роботи. Тоді ОСОБА_1 запропонував йому проїхати на автомобілі, який був припаркований біля будівлі, це був автомобіль марки «Мерседес». Далі свідок пояснив, що спочатку працював на власному автомобілі, а потім ОСОБА_1 надав йому автомобіль «ДЕУ-ланос». Підчас співпраці були випадки, коли він в якості водія підвозив ОСОБА_1 на автомобілі «Тойота Камрі» чорного кольору. Разом з цим свідок зазначив, що водієм ОСОБА_1 був чоловік на ім`я ОСОБА_121 , прізвища останнього він не знає, але може впізнати вказану особу. В судовому засіданні свідок також уточнив, що знайомий йому зателефонував 07 січня 2003 року та повідомив, про необхідність зустрічі з роботодавцем, а вже 09 січня 2003 року останній привіз його на співбесіду з ОСОБА_1 , а приступив він до виконання своїх обов`язків вже наступного дня. Свідок повідомив, що працював він кожного дня, іноді йому надавався вихідний день у неділю. Далі свідок пояснив, що ОСОБА_1 майже постійно був з ними на будівництві, оскільки особисто контролював хід виконання робіт. Свідок вказав, що на його думку будинок, на якому проводились роботи спочатку був житловим, а потім права сторона стала приміщенням офісу, а ліва сторона добудовувалась як житловий будинок, внизу будівлі був гараж. З правого боку також тривали будівельні роботи, це будувався будинок саме для родини ОСОБА_103 , які приїхали до будинку напередодні 2003 навчального року. Свідок пояснив, що він особисто родину ОСОБА_103 не зустрічав, а приїхав на роботу, та бачив, як вони вже приїхали та речі родини розвантажуються з джипа. ОСОБА_138 повідомив йому, що приїхала родина ОСОБА_1 , останній сам познайомить його з членами сім`ї. Потім ОСОБА_1 запросив його та познайомив з дітьми та дружиною. Свідок далі пояснив, що будівництво на території помешкань родини ОСОБА_1 продовжувалось, і тривало постійно. В цей час він продовжував виконувати водія, а саме у 2003 році, та деякий час у 2004 році возив робітників, а в подальшому став працювати з членами сім`ї ОСОБА_1 , зокрема, возив дітей до школи, зі школи, до дитячих гуртків. Були випадки, коли возив у справах ОСОБА_1 , а іноді і ОСОБА_17 . Крім того, свідок суду пояснив, що до приїзду родини ОСОБА_1 проживав десь в районі Печерська в готелі, де саме йому не відомо. Також зазначив, що весь час на будівництві ОСОБА_1 був і виконроб, гарний хлопчина, який виконував свої обов`язки, проте, господар постійно також перебував на будівництві, та контролював виконання робіт. При цьому свідок зазначив, що з розумінням ставиться до того, що ОСОБА_1 контролював роботу, оскільки будувався саме його будинок, для його родини. Далі свідок пояснив, що приблизно в жовтні 2005 року, коли у нього почались особисті проблеми, він пішов з роботи в родині ОСОБА_1 . З січня 2006 року почав працювати начальником служби безпеки «Приватбанку». Через деякий час пару разів бачив ОСОБА_1 та його водія ОСОБА_121 , вони приїздили до відділення «Приватбанку» по вулиці Грушевського, де він працював на той час. Підчас зустрічі ОСОБА_1 запропонував йому повернутись на роботу до нього, для виконання тих же обов`язків - працювати з членами його сім`ї, він погодився на пропозицію, та пропрацював з родиною ОСОБА_1 десь до 2009 року, а потім знов повернувся до банку. Крім того, свідок в судовому засіданні пояснив, що знає особу ОСОБА_139 , та зазначив, що на будівництві було дві людини на ім`я ОСОБА_140 обидва прохвости, у ОСОБА_141 було прізвисько « ОСОБА_142 », а у іншого « ОСОБА_143 ». Далі свідок пояснив, що обидва чоловіки займались перегоном автомобілів з-закордону, займались різними шахрайськими схемами, зокрема, від сторонніх осіб у телефонній розмові йому стало відомо, що на його ім`я зареєстрована земельна ділянка в м. Українка, але документів у нього ніколи не було. З метою з`ясування вказаних обставин щодо земельної ділянки він телефонував ОСОБА_1 , з яким вже давно не спілкувався. В подальшому якісь особи йому повідомили, що саме ОСОБА_144 та інший ОСОБА_140 займалися оформленням земельної ділянки. Свідок зазначив, що копії документів працівників, в тому числі і його на крайній випадок зберігались в приміщені охорони домоволодіння ОСОБА_1 . Далі свідок суду пояснив, що ОСОБА_144 не працював у ОСОБА_1 водієм. Разом з тим, свідок в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 завжди ходив поруч з ОСОБА_1 , тому у нього склалось враження, що ОСОБА_144 працює керуючим, як товариш останнього, але через деякий час між ОСОБА_144 та робітниками трапилось декілька неприємних ситуацій, тоді він звернувся особисто до ОСОБА_1 і повідомив останнього, що на його думку ОСОБА_144 ненадійна людина, аферист. Свідок в судовому засіданні довів до відома сторін кримінального провадження, що на його повідомлення про особу ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відповів, що розбереться самостійно. Свідок ОСОБА_134 в судовому засіданні, посилаючись на свій життєвий досвід, а також досвід роботи з людьми, зокрема, досвід роботи в органах внутрішніх справ охарактеризував ОСОБА_3 , як особу ненадійну, схильну до вчинення шахрайських дій, про що в свою чергу, що тоді він доводив до відома ОСОБА_1 , та наполегливо рекомендував останньому тримати ОСОБА_3 на відстані від себе, проте, ОСОБА_1 на його зауваження не відреагував, оскільки ОСОБА_144 продовжував залишатись поруч з останнім. Крім того, сідок в судовому засіданні пояснив, що вперше побачив ОСОБА_3 через декілька днів після працевлаштування до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ходив по території домоволодіння ОСОБА_1 в місті Києві та давав вказівки. Тоді він звернувся до свого знайомого Сашка поцікавитись, що це за людина, а останній повідомив йому, що ОСОБА_144 помічник, довірена особа ОСОБА_1 . Також свідок пояснив, що з моменту його працевлаштування до ОСОБА_1 в січні 2003 року, останній з міста Києва нікуди не виїжджав десь до 10 лютого 2003 року, в свою чергу ОСОБА_144 то приїздив на об`єкт, а то виїжджав, міг виїжджати і за місто. Далі в судовому засіданні свідок ОСОБА_134 пояснив суду, що будучи людиною з життєвим досвідом, учасником бойових дій в АТО, має життєву принципову позицію, тому і прийшов до суду, і сумнівів у порядності ОСОБА_1 у нього не має. Свідок також зазначив, що кожен з працюючих в сім`ї ОСОБА_1 розуміли свої обов`язки, своє місце, а також підстави для отримання заробітної плати. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 є справедливою людиною, що підтверджується тим, що він погодився на пропозицію останнього працювати на нього. При цьому, свідок звернув увагу суду, що погодився працювати у ОСОБА_1 водієм, покинувши посаду керівника служби безпеки банку. Крім того, в судовому засіданні свідок уточнив, що працюючи у ОСОБА_1 до складу його обов`язків, крім транспортування робітників будівництва, також входили і поїздки по господарчім питанням, а саме їздив на склади, та до магазинів. Також свідок в судовому засіданні характеризуючи поведінку, та функції ОСОБА_3 на території домоволодіння ОСОБА_1 пояснив, що останній ходив по території, робив вигляд своєї значимості, намагався давати вказівки, та керувати робітниками, прислуховувався до розмов, а потім доводив до відома ОСОБА_1 неправдиві відомості про хлопців. В свою чергу, він намагався доводити до відома ОСОБА_1 , що обставини, чи інформація про робітників, яка доводилась до останнього є неправдивою. В судовому засіданні свідок уточнив, що почав робити у ОСОБА_1 з 11 січня 2003 року, і працював кожного дня, іноді в неділю у нього були вихідні, разом з тим 12 січня 2003 року він працював, і впевнений, що ОСОБА_1 постійно перебував на території будівництва. Далі в судовому засіданні свідок ОСОБА_134 уточнив, що ОСОБА_144 не мав відношення до оформлення на його ім`я земельної ділянки, та вказав, що доказів таких у нього не має. Також свідок повідомив суду, що з громадянином ОСОБА_22 не знайомий. Крім того, свідок повідомив в судовому засіданні, що працевлаштувавшись до ОСОБА_1 отримував заробітну плату в розмірі 700 доларів США у конверті, який передавав йому ОСОБА_138 . Також зазначив, що виконуючи господарчі доручення, пов`язані з придбанням будівельних матеріалів і т.і. отримував готівкові грошові кошти в національній валюті України в гривнях від ОСОБА_145 , всі документи на підтвердження придбання товарів, а саме фіскальні чеки, платіжні доручення він передавав останньому. Свідок зазначив, що працюючи на сім`ю ОСОБА_1 він розумів, що до складу сім`ї входять ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 - сестра ОСОБА_1 , дочки ОСОБА_42 та ОСОБА_149 . Виконуючи обов`язки водія, він керував автомобілями «ДЕУ ланос», «Тойота Камрі», кому вони належали йому не відомо, зазначив, що припускає, що вказані автомобілі рахувались на банку. У який спосіб заправлялись транспортні засоби пальним йому не відомо, оскільки питаннями технічного обслуговування автомобілів займався водій ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_121 . Свідок повідомив суду, що на території будівництва домоволодінь ОСОБА_1 для водіїв було облаштоване спеціальне приміщення, де знаходився диван, крісла, мікрохвильова піч, чайник і т.ін. Зазвичай вказаним приміщенням користувались особи на ім`я ОСОБА_121 , ОСОБА_140 , ОСОБА_150 , охоронці ОСОБА_151 та ОСОБА_152 . Коли на об`єкті з`являвся власник ОСОБА_1 , то його супроводжував виконроб, та постійно поруч перебував ОСОБА_144 . При цьому свідок повідомив, що ОСОБА_144 перебуваючи на будівництві не користувався, обладнаним для них приміщенням, заходив до них рідко, на декілька хвилин, зазвичай він був у гаражі, або в офісі ОСОБА_1 . Також свідок повідомив, що ніколи не був свідком розмов ОСОБА_1 з ОСОБА_144 , вказав, що ОСОБА_1 зазвичай розмовляв з співрозмовником на одинці, а підчас телефонних розмов відходив в бік, тому зрозуміти суті спілкування останнього з іншими особами було неможливо.

-допитана в якості свідка ОСОБА_61 суду пояснила, що ОСОБА_5 не знала, а з ОСОБА_1 знайома, між ними робочі стосунки. Далі пояснила, що в 1999 році заступник ОСОБА_1 , який керував банком «Донкредитінвест» ОСОБА_21 підшукував секретаря, і через рекомендації знайомих вона працевлаштувалась на посаду секретаря до вказаного банку. Через якийсь час, десь через рік її повноваження дещо поширились і вона почала виконувати обов`язки секретаря ОСОБА_1 , зокрема, до її обов`язків входило прийом телефонних дзвінків, ведення контактів ОСОБА_153 та його заступників, зустріч та прийом гостей-відвідувачів, подача останнім чаю/кави, іноді організація зустрічей, нарад, оскільки на той час банк співпрацював з Американськими банками, то також робила деякі переклади, крім того, займалась вирішенням господарських питань, а саме закупівлями для офісу. Згадуючи події періоду 2002-2003 років, свідок пояснила суду, що на той час родина ОСОБА_1 , а саме дружина ОСОБА_17 з сином проживали в Канаді, а він разом з донькою ОСОБА_42 в Україні. В той період часу на весь літній сезон ОСОБА_1 відїзжав на відпочинок до Криму, до її обов`язків входила організація відпочинку, зокрема, вона займалась путівками, замовляла поде кілька номерів в готелі «Нижня Ореанда», оскільки ОСОБА_1 супроводжував водій ОСОБА_60 , охоронець ОСОБА_151 , няня ОСОБА_154 Далі свідок зазначила, що вона також займалась замовленням та придбанням авіаквитків для родини ОСОБА_110 , які також прилітали в Крим на відпочинок. Зазвичай відпочинок був тривалим весь літній період, повертався ОСОБА_1 ближче до середини осені, десь у вересні-жовтні. В той же період часу ОСОБА_1 зламав ногу, потім була зима, день народження дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_17 , після чого ОСОБА_1 поїхав до Києва, де був десь до лютого 2003 року, в зв`язку з чим у неї з`явився вільний час, та вона мала можливість поїхати до батьків. Свідок в судовому засіданні уточнила, що і в літній сезон 2002 року ОСОБА_1 в оточенні родини відпочивав в Криму в готелі «Нижня Ореанда» десь до кінця вересня. Після відпочинку ОСОБА_17 поверталась до Канади, коли саме у 2002 році це мало місце вона не пам`ятає, а взимку прилітала до м. Донецька. Свідок також зазначила, що за наявною у неї інформацією в день народження дружини ОСОБА_17 . 07.01.2003 року ОСОБА_1 приймав участь у святкуванні дня народження в м. Донецьку, приблизно наступного дня він поїхав до м. Києва, ця обставина їй відома зі слів водія ОСОБА_1 - ОСОБА_60 , оскільки вона спілкувалась телефоном саме з останнім. Свідок в судовому засіданні пояснила, що в період літнього відпочинку в Криму зазвичай ОСОБА_1 з півострова не виїжджав, всі робочі питання вирішував за допомогою телефонних дзвінків, також проводив робочі зустрічі в Криму, до нього приїжджали-їхали, за його дорученням вона при необхідності бронювала додаткові номера в готелі. Далі свідок пояснила в судовому засіданні, що кабінет ОСОБА_1 в приміщені «Донкредитінвест» виявляв собою закриту зону, відокремлене «крило», взагалі ніхто не відвідував кабінет останнього, при необхідності для проведення зустрічі, спілкування ОСОБА_1 проходив до приміщення ресторану. До кабінету могли зайти лише керуючий банком ОСОБА_155 , ОСОБА_59 , ОСОБА_156 . Свідок пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_144 працював в банку «Донкредитінвест», на рівні чуток всім було відомо, що останній є кумом ОСОБА_1 , проте, яку посаду обіймав ОСОБА_144 в банку, чим конкретно займався, і що входило до його обов`язків їй не відомо. Особисто вона не організовувала наради чи зустрічі між ОСОБА_1 та ОСОБА_144 , останній не приймав участі в зустрічах та нарадах, які організовувала вона за дорученням ОСОБА_1 . Особисто вона з ОСОБА_144 ніколи не перетиналась в питаннях пов`язаних з роботою банку. Свідок зазначила, що у власному кабінеті зустрічей з працівниками банку рівня ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не проводив, з працівниками міг проводити зустріч в їдальні, на території банку, в актовому залі, доступ до кабінету мала лише вона, оскільки саме вона вранці прибирала кабінет. Далі в судовому засіданні, описуючи власне робоче місце, свідок пояснила, що піднявшись на другий поверх будівлі банку приміщення було відокремлене, одразу була розташована перша приймальня, яка і була її робочим місцем звідки можна було потрапити до кабінетів керуючого банком, ОСОБА_59 , ОСОБА_156 , далі був розташований хол, обідня зала, кухня, санвузли, потім проходячи ще повз приміщення достатньо великі за площею, і був розташований кабінет ОСОБА_1 . Свідок зазначила, що їй було відомо про розклад дня ОСОБА_1 суто, що пов`язано з робочими питаннями, а саме в разі необхідності когось розшукати, комусь зателефонувати, щось придбати. ОСОБА_1 майже не знаходився в приміщені банку, всі питання врегульовувались завдяки телефонному зв`язку. Далі свідок пояснила суду, що з ОСОБА_3 частіше за все спілкувалась на корпоративних, розважальних заходах, останній поводив себе привітно, взагалі нічого паганого, але в особистих розмовах, їй, як секретарю ОСОБА_1 були не до вподоби висловлювання ОСОБА_3 щодо низького розміру заробітної плати, постійно порівнював спосіб життя ОСОБА_1 , на її думку такі висловлювання були притаманні ОСОБА_3 по причині заздрощі, разом з тим, останній захоплювався автомобілями, часто їх змінював, багато розповідав про автомобілі. В судовому засіданні свідок також пояснила, що ОСОБА_22 обіймав посаду керівника служби безпеки банку «Донкредитінвест», коли вона влаштувалась на роботу, то останній вже працював в установі, майже постійно перебував в приміщені банку. Далі свідок пояснила, що її особисте ставлення до ОСОБА_22 не дуже гарне, нічого доброго про останнього вона повідомити не може. ЇЇ погане ставлення до ОСОБА_22 пов`язане з тем, що останній майже всім в своєму житті має бути вдячним саме ОСОБА_1 , який дуже багато доброго зробив для нього особисто, та для його родини, але незважаючи на все добре ОСОБА_22 фактично зрадив ОСОБА_1 . Далі свідок пояснила, що ОСОБА_1 приблизно у 2012 році поїхав з родиною у справах за межі України, і десь через пів року після його від`їзду до неї приїхали ОСОБА_22 та ОСОБА_59 та розпочали їй казати незрозумілі речі на адресу ОСОБА_1 , суті яких вона не зрозуміла, разом з тим все зводилось до того, що у випадку проведення з нею допитів, то вона мала б висловити на адресу ОСОБА_1 невдоволення, та надати йому негативну характеристику. Далі свідок пояснила, що згодом проводились обшуки, викликали її на допити в прокуратуру в місті Києві, але загалом запитання торкались особи ОСОБА_146 , і декілька незначних запитань пролунало про особу ОСОБА_1 . В судовому засіданні свідок уточнила, що працювала в банку «Донкредитінвест» з 1999 року по 2005 рік, потім оскільки дитина її хворіла вона не працювала, тому продовжила працювати секретарем з ОСОБА_1 вже в місті Києві в 2010 році. В 2010 році вона особисто з ОСОБА_144 не бачилась. Свідок також пояснила суду, що розпочавши свою роботу секретарем в банку «Донкредитінвест» у 1999 році отримувала заробітну плату в бухгалтерії, ніяких грошових коштів в конвертах вона не отримувала, про існування «чорної каси» їй нічого не відомо. Грошові кошти на побутові витрати в банку вона отримувала готівкою від водія ОСОБА_1 - ОСОБА_60 , або від самого ОСОБА_1 це були грошові кошти в гривні, або в іноземній валюті. Свідок ОСОБА_157 суду пояснила, що в період з 1999 року по 2005 рік у ОСОБА_1 був один водій, ОСОБА_144 ніколи не був водієм останнього. За дорученням ОСОБА_1 вона купувала духи, або інші дарунки, гроші на які давав готівкою сам ОСОБА_1 , або за його дорученням привозив і передавав водій останнього. Дарунки могли бути коштовними, тому грошові кошти їй давали в гривневому еквіваленті від 8 000 грн., тобто від 1000 доларів США до 10 000 доларів США. Свідок пояснила суду, що їй було відомо про те, що у 2003 році ОСОБА_1 поїхав до м. Києва, не офіційно їй також було відомо, що останній займається будівництвом будинку для родини, і мав намір переїхати з сім`єю до Києва. У 2004 році ОСОБА_1 з родиною переїхали до Києва, вона продовжувала працювати в банку «Донкредитінвест» в м. Донецьку на посаді секретаря, продовжувала виконувати покладені на неї обов`язки, в тому числі виконувала доручення ОСОБА_1 . Десь вже в 2005 році по запрошенню ОСОБА_1 вона переїхала до міста Києва, де продовжила працювати на посаді секретаря, та стала проживати у Києві. Крім того, свідок в судовому засіданні повідомила, що наприкінці 2002 року ОСОБА_1 зламав ногу, тому виїхав у січні 2003 року зі зламаною ногою, нога була зафіксована, проте, милицями, або тростиною, тобто будь-якими допоміжними засобами він не користувався, деякий час плигав на одній нозі. Далі свідок пояснила суду, що в її присутності ОСОБА_1 не проводив жодних ділових зустрічей, нарад, спілкувань, в тому числі і телефонних розмов, тому вона не чула будь-яких ділових розмов, в тому числі і на тему «Автокразбанку», а також не чула від ОСОБА_1 будь-яких вказівок висловлених на адресу третіх осіб, щодо вчинення заволодіння транспортним засобом, чи вчинення інших протиправних дій. Свідок пояснила в судовому засіданні, що їй не відомо про випадки, коли ОСОБА_144 , або інша людина за вказівкою ОСОБА_1 в касі банку «Донкредитінвест» отримували готівкові грошові кошти. Свідок суду пояснила, що до працевлаштування в «Донкредитінвест» вона вже проживала в м. Донецьку, оскільки навчалась в Донецькому університеті. Про особу ОСОБА_2 не чула. В судовому засіданні свідок охарактеризувала ОСОБА_1 як емоційну, живу людину, який захоплювався будівництвом та ремонтом, тому постійно займався облаштуванням житла для родини. Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 відрізнявся своєю чуйністю, та безвідмовністю, допомагав всім хто звертався до нього за допомогою. Вона не була свідком висловлення невдоволення ОСОБА_1 роботою будь-кого з працівників банку, він уникав конфліктних ситуацій, останній ставився до людей з повагою, вона не відчувала, щоб ОСОБА_1 ставився до людей зарозуміло. Свідок пояснила також, що ОСОБА_1 особисто не займався кадровими питаннями в банку, він не займався звільненнями, наведені питання вирішував керуючий банком. Далі свідок суду пояснила, що вона особисто займалась організацією святкування дня народження ОСОБА_1 , який зазвичай проходив у Криму 04 липня, зокрема в м. Ялта, коли відпочивав в санаторії «Нижня Ореанда». Серед осіб, що святкували були всі члени родини, та особи, що супроводжували ОСОБА_1 водій, охоронець, приїздив ОСОБА_37 , зазначила, що всіх пригадати не може. Крім того, вказала, що приїздив ОСОБА_22 , він хворів - каміння виходили. Свідок в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_144 привітно і активно спілкувався з працівниками, приділяв увагу жінкам, на рівні пліток їй відомо, що у останнього були особисті відносини з касиром на ім`я ОСОБА_87 , інших пригадати чи назвати не може. Далі свідок пояснила, що ОСОБА_144 дійсно був присутнім на корпоративних заходах, всім було відомо, що він є кумом ОСОБА_1 , який був володільцем банку, тому ОСОБА_3 і сприймався як людина, яка в обов`язково мала бути присутньою. Свідок також зазначила, що у ОСОБА_3 не було в приміщені банку «Донкредитінвест» конкретно визначеного робочого місця, він приїздив до банку, спілкувався зі своїми друзями та приятелями з числа працівників банку, міг спілкуватися в їдальні. Крім того, свідок в судовому засіданні пояснила, що з іншими кумами ОСОБА_1 , окрім ОСОБА_144 , вона не знайома, їй не відомо чи відвідували інші куми ОСОБА_1 банк, або урочисті заходи в колективі банку. Свідок також пояснила суду, що ОСОБА_22 зранку приходив до приймальної ОСОБА_1 , де дочікувався останнього, зазвичай до кабінету не проходив, можливо до банкетного залу. Свідок пояснила, що коли приїздили члени родини, наприклад, ОСОБА_158 то проводили до кабінету. Також свідок в судовому засіданні повідомила, що до приміщення банку «Донкредитінвест» можливо було потрапити через парадній вхід - прохідну, де був пропускний режим, або можливо було зателефонувати, чи була перепустка у ОСОБА_3 і у який спосіб він потрапляв до приміщення банку їй не відомо. Свідок пояснила в судовому засіданні, що підчас перебування ОСОБА_1 у відпустці їй не повідомляли про його наміри, плани пересування, зауважила, що лише у разі необхідності приїзду когось в Крим на зустріч до ОСОБА_1 , то вона займалась організацією, та координувала таку зустріч. Свідок також пояснила суду, що в період часу з 2000 року по 2003 рік її заробітна плата спочатку становила 1 000 грн., потім сягнула 4 000 грн., отримувала в якості подарунка на день народження 1 000 грн. Крім того, свідок пояснила суду, що до кабінету ОСОБА_1 в приміщені банку був лише один вхід, також зазначила, що за кабінетом були підсобні приміщення, зокрема, сауна, басейн доступ до яких мала прибиральниця, яку вона контролювала, та сам ОСОБА_1 . Свідок суду пояснила, що її робоче місце, приймальня була облаштована міським телефоном, де вона приймала дзвінки, та відповідно з`єднувала керівництво з особами, які телефонували, при цьому свідок вказала, що ОСОБА_1 у такий спосіб з ОСОБА_144 вона не з`єднувала. Далі свідок пояснила, що перепустки для працівників, чи відвідувачів банку «Донкредитінвест» видавались по розпорядженню керівника служби безпеки ОСОБА_22 , в свою чергу останній узгоджував видачу такої перепустки з керуючим банком ОСОБА_159 . У керуючого банком з ОСОБА_144 склались робочі стосунки. Свідок пояснила суду, що у разі заборони ОСОБА_1 відвідувати приміщення банку, вільно пересуватись банком ОСОБА_3 , останнього до приміщення не допускали. Подібне розпорядженні мав право дати також і керуючий ОСОБА_160 , але вона про такі розпорядження не чула. Свідок пояснила суду, що ОСОБА_144 зник з поля її зору з моменту її переїзду на роботу до м. Києва, тобто з 2005 року. З 2005 року вона працювала в офісі ОСОБА_1 на посаді секретаря, далі вже після обрання це був офіс Народного депутата України ОСОБА_1 , даний офіс був облаштований додатковими приміщеннями, а саме на третьому поверсі декілька кімнат, та ванна кімната, крім неї станом на 2005 рік, доступу до вказаних приміщень ніхто не мав. У 2005 році водієм ОСОБА_1 залишався ОСОБА_60 , того часу останній нікуди не від`їжджав без ОСОБА_1 . Свідок пояснила, що в приймальній вона формувала, та вела записник контактних номерів телефонів зі слав ОСОБА_1 , та решти керівництва банку, записник був спільним, серед контактів був відсутній номер телефону ОСОБА_3 разом з тим свідок зазначила, що контактний телефон ОСОБА_3 був у неї особисто, з останнім вона спілкувалась у власних справах, також з приводу корпоративів і т.і. Свідок в судовому засіданні також пояснила, що колишня дружина ОСОБА_22 проживала в АДРЕСА_10 , а сам ОСОБА_22 з іншою жінкою проживав в приватному будинку ОСОБА_1 ;

-допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_111 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його батьком. ОСОБА_2 він не знав. В 2002-2003 році йому виповнилось 10 років. Далі свідок пояснив, що з 1993 року їх родина кожне літо відпочивала в Криму в санаторії «Нижня Ореанда». Коли він закінчив 4-й клас в Канаді, того року він все літо знаходився в Криму зі своєю родиною та нянькою. День народження ОСОБА_18 , коли йому виповнялось 10 років, святкували в готелі Ореанда , були його друзі, вони купались в басейні. Коли вся родина відпочивала в Криму ОСОБА_18 міг не бачити всіх, хто приїжджав до його батька. Їх родина проживала зазвичай в 2-му корпусі, а ОСОБА_22 зупинявся в 1-му, де розташований ресепшн, або в 3-му, який біля моря. Коли закінчилось літо, мати відвезла його з ОСОБА_162 до Канади , а батько залишився з його сестрою ОСОБА_164 в Криму. В Канаді навчання починалось в вересні, тому з Криму зазвичай від`їжджали в кінці серпня або на початку вересня. Протягом учбового семестру в ОСОБА_165 приживав сам, але до нього приїжджали бабуся, дідусь, мати та батько. В кінці 2002 року після закінчення учбового семестру, наприкінці грудня, вони прилетіли в Донецьк. ОСОБА_18 зустрів водій батька ОСОБА_166 , а його мати з ОСОБА_162 поїхали до бабусі в гості, ОСОБА_167 привіз ОСОБА_18 до батька на роботу в офіс і після цього вони всі разом зустрілись вже вдома. В них наверху на мансарді був великий батут, який батько подарував його сестрі ОСОБА_72 до новорічних свят, який був вже зібраний до їх приїзду та на якому ОСОБА_1 зламав ногу. Новий рік вони святкували дома в сімейному колі з маминою подругою та її донькою. Потім, 7-го січня, був день народження його мами ОСОБА_17 , який також святкували в сімейному колі, після цього ОСОБА_18 поїхав з батьком до стоматолога, а потім батько поїхав у відрядження. Першим з Донецька поїхав ОСОБА_1 , потім ОСОБА_18 з ОСОБА_168 та матір`ю - до Канади, куди вони відлітали з Києва. Далі свідок пояснив суду, що був знайомий з ОСОБА_144 , оскільки останній вивчав разом з його донькою ОСОБА_169 англійську мову в приватній школі та вони разом гуляли в парку в супроводі його няні. ОСОБА_141 мешкав в сусідньому дворі з його родиною в м.Донецьку. Також свідок повідомив суду,, що йому як хлопцю подобались дорогі автомобілі, які він бачив у ОСОБА_3 .. В його батька були більш класичні авто, а в ОСОБА_3 - завжди ексклюзивні, спортивні, яскравого кольору, тому він неодноразово просив посидіти в машинах ОСОБА_3 . Разом з тим свідок зазначив суду, що технічного паспорта на автомобілі ніколи не бачив, отже, кому вони належали чи коли були придбані, та з якою метою він не знав. Зокрема свідок вказав, що пам`ятає, що у ОСОБА_141 були такі машини, як Subaru WRX XTI, BMW 525 в 34-м кузові, BMW М3 в 36-м кузові, Porshe 923, М5 в 39-м кузові темно-синього кольору, гелентваген 55 компресор, який вийшов в 2003 році, 540-й бумер. ОСОБА_141 сам їздив на своїх авто. Крім того, свідок ОСОБА_111 пояснив, що бачив, як ОСОБА_144 приїжджав до його батька - ОСОБА_1 на роботу в Донецьку. Після того, як родина ОСОБА_103 переїхали в Київ, тоді йому було 12 років, зазначив, що він міг бачити ОСОБА_3 в ресторані, на Софіївській площі, в готелі Хайят на 8-му поверсі. Щодо особистості ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_111 повідомив, що останній не вживав спиртних напоїв, не палив, стильно вдягався. Свідок також пояснив, що бачив ОСОБА_3 , зокрема, з донькою. Була ситуація, коли він бачив в ОСОБА_141 зброю. Це сталось в Криму, в готелі «Нижня Ореанда». Далі свідок пояснив, що він з батьком - ОСОБА_1 , з ОСОБА_170 , охоронцем ОСОБА_171 та ОСОБА_144 разом однією компанією в післяобідній час йшли з 2-го корпусу готелю до церкви повз бібліотеки та 3-го посту охорони, на якому був якийсь чоловік. ОСОБА_144 будучі у тверезому стані, оскільки ніколи не вживав алкоголю, дістав пістолет на вистрелив. Далі свідок пояснив, що йому не відоми причини такої поведінки ОСОБА_3 . За даним фактом поліцію вони не викликали. Свідок пояснив, що почувши постріл злякався та втік, він не пам`ятає чи бачив того вечора та наступного ранку ОСОБА_3 . Чим саме займався ОСОБА_144 йому було невідомо, разом з тим, він знав, що ОСОБА_1 - його батько - працював банкіром. Донька ОСОБА_172 , коли вони гуляли разом, не розповідала про своїх батьків, ким вони працюють. Свідок також пояснив суду, що зі своїм батьком особисто про роботуостаннього не розмовляв. Він навчався в Канаді з 1997 року по 2004 рік, а з 7-го класу продовжив навчання в Києві, з 2010 року - в Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Коли ОСОБА_144 переїхав в Київ, до нього його жінка та донька не переїхали, оскільки з дружиною він розлучився. Свідок пояснив суду, що не був присутнім при конфліктних ситуаціях між його батьком та ОСОБА_144 . Свідок також зазначив, що ОСОБА_144 не був ОСОБА_1 близьким другом, не працював в нього, а хотів ніби то бути поруч з ОСОБА_1 . Його хрещеним батьком був ОСОБА_173 , прізвище якого не пам`ятає, хрещеною матір`ю була тітка. Хрещений батько кожного року приїжджав на його день народження та день народження його батька до готелю « Ореанда », вітав їх та святкував з ними дні народження. ОСОБА_1 спілкувався з його хрещеним. Також свідок пояснив суду, що бачив свого хрещеного, коли приїжджав до ОСОБА_1 на роботу. Свідок також пояснив, щр хрещеним батьком його сестри ОСОБА_72 був ОСОБА_144 , а хрещеною матір`ю - тітка. Далі свідок пояснив, що після переїзду до Києва, на території, яка належить їх родині, де розташовані їх домоволодіння, ОСОБА_3 він не бачив. На цій території стоять 3 будинки, один з яких офіс його батька ОСОБА_1 , номер будинку 25., а два інші будинки під номером 27 . Судок в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_144 не проживав на території їх домоволодінь, та в офісі батька. Крім того, зазначив, що ОСОБА_22 не проживав в їх будинках. Разом з тим, в судовому засіданні свідок ОСОБА_111 вказав, що на території, яка належить родині ОСОБА_103 , а саме в будинку № 39 проживала ОСОБА_174 , ОСОБА_22 теж проживав на території, яка належить родині ОСОБА_103 ;

-допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_175 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його сином. Далі свідок пояснив, що стосовно кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_176 відомі обставини за період, коли приймав учать у справі в якості адвоката, спілкувався з ОСОБА_1 в умовах СІЗО. Далі свідок пояснив, що для організації судового розгляду деякі питання з`ясовував шляхом направлення відповідних запитів для отримання інформації. Крім того, свідок пояснив в судовому засіданні, що тривалий час працював на керівних посадах органів внутрішніх справ, потім перейшов до адвокатури, тому мав зв`язки із прокурором міста та мером міста Донецька. Спілкуючись з останніми, в неофіційній обстановці, вони в свою чергу довели до його відома, що дане кримінальне провадження, порушене за обвинуваченням ОСОБА_1 «замовна» справа з боку ОСОБА_23 , з метою позбавити його сина та його родину статків, тоді він мав змогу знайомитись з матеріалами справи. Далі свідок пояснив суду, що по суті справи йому відомо наступне, що ОСОБА_1 10 січня 2003 року приїхав до м. Києва, де поселився у готелі на проти Верховної Ради України, та постійно залишався у цьому готелі,де вони мали с ОСОБА_1 зустріч. Крім того, свідок в судовому засіданні налав характеристику ОСОБА_1 , вказавши, що останній є працьовитою людиною, пройшов трудовий шлях від менеджера, до керівника банку;

-допитаний в судовому засідані в якості свідка ОСОБА_177 суду пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 тривалий час, останній закінчував навчання в Донецькому медичному інституті, а він працював лікарем-стоматологом, тому майже всі студенти проходили у нього практику з того часу вони і знайомі. Свідок зазначив, що між ним та ОСОБА_1 склались нормальні відносини, були просто знайомі не більше. Він та його родина спостерігались у нього як у лікаря-стоматолога. Свідок також пояснив, що більш дружні стосунки у нього були з батьком ОСОБА_1 . Далі свідок пояснив, що в період часу 2002-2003 роках він працював в місті Донецьку в стоматологічній лікарні. ОСОБА_1 звертався до нього на огляд з донькою, пам`ятає про це, оскільки на той час дитина б не витримала лікування бормашиною, це було у 2002-2003 роках, тому була знайдена машина з лазерною програмою лікування, яку ОСОБА_1 придбав для лікарні в листопаді 2002 року, зокрема, вказану машину за розпорядженням останнього придбали та привезли до лікарні його довірені особи, два чоловіка. Крім того, свідок пояснив, що у січні 2003 ОСОБА_1 був у нього на прийомі разом з сином ОСОБА_178 , після цього вони вже не бачились;

- допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_179 суду пояснив, що на початку чи в середині осені у 2019 роцу, до міста Київа прибув син ОСОБА_1 - ОСОБА_111 , який довгий час був за межами країни, який звернувся до нього як до адвоката за допомогою, пояснивши, що в квартирах, які належать йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_12 не законно проживають якісь люди. Далі свідок пояснив, що 01.11.2019 року між ними було укладено договір про надання юридичної допомоги, потім через два тижні ОСОБА_111 надав йому нотаріальну довіреність на представлення його інтересів. 07.12.2019 року він прибув до будинку по АДРЕСА_10 , з метою встановити осіб людей які перебувають у його квартирах, та з`ясувати підстави їх проживання, ці квартири з 2012 року належить ОСОБА_111 . Далі свідок пояснив, що коли він подзвонив у двері одної з квартир, то спілкувався с жінкою яка там проживає, представитись йому відмовилась та двері не відчинила, розмовляла через зачинені двері, сказала що має права тут проживати що її чоловік за все домовився, що йому цю квартиру надав ОСОБА_1 , під час їх спілкування жінка зателефонувала своєму чоловіку. Через гучний зв`язок чоловік пояснив йому, у довільно грубій формі, що вони мають право проживати у цій квартирі, а він не має право задавати будь які питання. Оскільки двері квартири йому не відчинили, та документів на підтвердження законного проживання в ній не надали, він викликав слідчо-оперативну групу, та на місці подав заяву від 07.12.2019 року. Крім того, свідок пояснив, що жодних слідчо-оперативних заходів за фактом незаконного проживання в квартирі працівники внутрішніх справ не вчинили, тому 24.12.2019 року він звернувся до Шевченківсько районного суду м. Києва з відповідною скаргою щодо не внесення відомостей до ЄРДР, 17.01.2020 року на підстві ухвали суду такі відомості були внесені до ЄРДР, проте, слідчий не виконував жодної слідчої дії. Тому він знов поїхав до вказаної квартири, на цей раз йому вже відкрили двері, ця жінка зв`язалась з чоловіком по телефону на що він йому повідомив, що вони звернутся до військової прокуратури та у нього будуть великі проблеми. Тому він ще раз викликав слідчу оперативну групу, знов написав заяву, але цього разу одразу були внесені відомості до ЄРДР, почалося розслідування, вже під час розслідування коли ознайомився з матеріалами справи, в результаті чого йому стало відомо, що в квартирі проживали ОСОБА_180 , а чоловік який йому погрожував ОСОБА_22 , мною було відправлено поштою лист про виселення з квартири по АДРЕСА_10 через декілька місяців дізнавач повідомила, що ОСОБА_180 покинула квартиру і передала від неї ключі. Після цього він з вказаними особами більше не зустрічався;

- допитана в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що з 1991 року по теперішній час перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , вони мають кілька спільних дітей. Після вступу в шлюб та народження у них у 1992 році сина ОСОБА_111 , ОСОБА_1 почав займатися бізнесом за місцем їх мешкання у м. Донецьку, вона ж була домогосподаркою, займаючись вихованням дитини. У 1996 році їх родина зазнала нападу у м. Донецьку, у зв`язку з чим протягом кількох років вона з сином мешкала переважно за кордоном, а саме у її батьків у Канаді, повертаючись до м. Донецька епізодично, в той час як її чоловік ОСОБА_1 навпаки більшість часу проводив у м. Донецьку, продовжуючи займатися бізнесом. У 2000 році у них народилася перша донька ОСОБА_42 . Згодом хрещеним батьком ОСОБА_42 став ОСОБА_144 . Самого ОСОБА_3 вона знає з початку 90-х років, коли познайомилася з ним через свого чоловіка. ОСОБА_144 на той час працював слюсарем в авто-майстерні, після їх знайомства у ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_1 виникли спільні інтереси, пов`язані із автомобілями. Згодом вона з чоловіком познайомилися з дружиною та донькою ОСОБА_3 та в подальшому протягом багатьох років вони вже родинами підтримували тісні дружні стосунки. Приблизно з 1999 року за її протекції ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 якусь роботу у власному банку «Донкредітінвест». Далі свідок суду пояснила, що з початку 2000-х років характер ОСОБА_3 зазнав вражаючих змін, а саме останній став заздрісним, та у нього зіпсувалися відносини з дружиною. З цих причин її стосунки з ОСОБА_3 стали менш теплими і дружніми. Як і завжди, Новий - 2003 рік вони святкували новорічну ніч родиною у м. Донецьку. Після 07.01.2003 року її чоловік ОСОБА_1 виїхав у відрядження до м. Києва, а вона з дітьми залишилась вдома у м. Донецьку. Також свідок повідомила суду, що у грудні 2002 року ОСОБА_1 випадково зламав ногу, граючись з дітьми на батуті, тому виїхав до м. Києва у січні 2003 року з травмованою ногою у взутті великого розміру. Виїхав він до Києва тоді десь 09 або 10 січня 2003 року, точно вона пригадати не може, та перебував там певний час. При цьому свідок звернула увагу суду, що 15.01.2003 року її чоловік ОСОБА_1 перебуваючи у місті Києві приймав участь у святкуванні дня народження ОСОБА_43 , про що їй відомо зі слів їх водія та самого чоловіка. За відсутності її чоловіка ОСОБА_1 у м. Донецьку, в ніч з 13 на 14.01.2003 року у них вдома вона разом зі своїми дітьми святкувала Старий Новий рік в компанії зі своєю подругою ОСОБА_101 , а також донькою та матір`ю останньої - ОСОБА_100 . У 2012 році на її чоловіка ОСОБА_1 став здійснюватися тиск, зі слів чоловіка їй відомо про те, що причиною такого тиску була його політична діяльність, а саме приналежність до партії ОСОБА_49 . Такий тиск мав в тому числі й той вираз, що її чоловіка ОСОБА_1 , її саму, а також її батька стали звинувачувати у кількох кримінальних справах, а саме у причетності до вчинення тих злочинів, які вони насправді не вчинювали. Крім того, свідок суду пояснила, що після знайомства з ОСОБА_144 на початку 90-х років минулого сторіччя той часто відвідував місце мешкання її родини за адресою: АДРЕСА_13 . Їх квартиру ОСОБА_144 тоді часто відвідував разом зі своїм товаришем ОСОБА_181 . Як правило в таких випадках, ОСОБА_141 з ОСОБА_209 очікували у її компанії приходу додому її чоловіка ОСОБА_1 , після чого вона залишала чоловіків наодинці, далі вони спілкувалися між собою, характер їх розмов їй не відомий, оскільки безпосередньо під час їх спілкування вона присутня не була. Характер відносин між її чоловіком ОСОБА_1 і ОСОБА_3 був дружньо-діловий. Також свідок пояснила суду, що з дружиною ОСОБА_144 . ОСОБА_182 та їх донькою ОСОБА_183 вона познайомилася у 1993 році. Після знайомства вони дружили вже родинами, часто бували друг у друга в гостях. У 1994 року вони двома родинами спільно відпочивали у Криму, мешкали при цьому у санаторії « Нижня Ореанда ». У лютому 1996 року їх родина зазнала нападу невідомих. Зі злів свого чоловіка ОСОБА_1 , в подальшому їй стало відомо про те, що після замаху він звернувся до ОСОБА_3 з проханням відвезти на автомобілі їх родину до Києва, але ОСОБА_144 відмовився, пославшись на хвору спину, що згодом виявилося неправдою. Після замаху на вбивство їх родини, протягом 1996 року вона з сином мешкала у м Києві, а у 1997 році разом з чоловіком ОСОБА_1 виїхала мешкати до батьків у Канаду. В подальшому ОСОБА_1 повернувся до м. Донецька, а вона з сином протягом кількох років до 2004 року відвідувала м. Донецьк епізодично, по кілька місяців на рік. При цьому під час перебування у м. Донецьку вона продовжувала підтримувати дружні стосунки та зустрічатися з ОСОБА_3 та членами його родини. Далі свідок пояснила, що згодом її родина стала мешкати у переобладнаному під потреби однієї їхньої родини колись багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В цьому будинку за рідкісними виключеннями вони з чоловіком ніяких гостей не приймали. Також свідок пояснила суду, що за її протекцією ОСОБА_1 працевлаштував ОСОБА_3 до банку «Донкредитінвест». Посаду ОСОБА_144 в банку вона не знає, але він не виконував там функції водія ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_1 з середини 90-х років минулого сторіччя постійно був ОСОБА_184 . У 2000 році за їх проханням ОСОБА_144 став хрещеним батьком їх з ОСОБА_1 доньки ОСОБА_42 . Крім того, свідок пояснила в судовому засіданні, що 04.07.2002 року як й завжди останніми роками ОСОБА_1 святкував власний день народження у Криму. На той момент вона з дітьми теж туди приїхала з м. Донецька на автомобілі, при цьому водієм був не ОСОБА_144 . Проте, самого ОСОБА_3 вона бачила в той час у Криму, він теж приїжджав привітати її чоловіка. В той рік з Криму вона разом з сином повернулася до Канади у серпні, а її чоловік ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_42 , нянею та охоронцем повинен був продовжувати мешкати у Криму до середини жовтня 2002 року, тільки після чого повернувся до Донецька. Свідок також вказала, що їй не відомо, щоб до середини жовтня 2002 року її чоловік ОСОБА_1 міг би покинути няню з їх донькою у Криму, а сам міг би виїхати до м. Донецька. В середині грудня 2002 року вона разом з сином приїхала з Канади до м. Донецька, щоб як завжди на той час відсвяткувати Новий рік разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 і донькою, яка постійно на той час мешкала разом з батьком. Новий рік вони родиною святкували у себе в будинку. Потім також родиною вони відсвяткували її день народження ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після цього через кілька днів, 09 або 10 січня 2003 року, її чоловік ОСОБА_1 виїхав з м. Донецька до м. Києва, а вона разом з дітьми залишилася у м.Донецьку. Повернувся з Києва додому ОСОБА_1 тільки наприкінці січня 2003 року. 14 і 15.01.2003 року ОСОБА_1 у м. Донецьку не перебував. В той приїзд до України вона пробула у м. Донецьку приблизно до березня 2003 року, після чого з дітьми повернулася до Канади. В той період часу вона не бачилася ні з ОСОБА_144 , ні з його дружиною, вони до їх дому у гості не приходили. У вересні 2004 року її родина переїхала на постійне місце проживання до м. Києва та стали мешкати у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 . Домоволодіння мало кілька будинків, у трьох з яких мешкала її родина, в інших будинках розташовувались офіс її чоловіка ОСОБА_1 та будинок для гостей. На той час ОСОБА_144 теж мешкав у м. Києві, а його родина залишилася мешкати у м. Донецьку. Крім того свідок пояснила суду, що на той період часу у 2004 році ОСОБА_144 постійно був поряд з її чоловіком ОСОБА_1 . У 2008-2012 р.р. вона спілкувалася з ОСОБА_3 епізодично, кількість її зустрічей з ним не збільшувалася в порівнянні з попередніми періодами, у будинку її родини у м. Києві і інших приміщеннях на території їх домоволодіння протягом того періоду часу ОСОБА_144 не мешкав. Про обставини спілкування її чоловіка ОСОБА_1 з ОСОБА_3 протягом того періоду часу їй нічого не відомо. В листопаді 2012 року вона разом з чоловіком і кількома дітьми виїхала з України за кордон в родинних справах. Вже перебуваючи за кордоном, їм стало відомо про те, що в їх будинку у м. Києві був проведений обшук. Також свідок пояснила в судовому засіданні, що вона відвідувала кабінет свого чоловіка ОСОБА_1 у приміщенні банку «Донкредітінвест» у будинку за адресою: АДРЕСА_14 . Наскільки їй відомо, до кабінету ОСОБА_1 був лише один вхід. Для того, щоб потрапити до кабінету безпосередньо ОСОБА_1 , потрібно було спочатку пройти через кабінет, в якому розташовувалося робоче місце секретарки ОСОБА_1 - ОСОБА_210. Хто саме мав доступ та міг зайти у справах до кабінету ОСОБА_1 - вона не знає. Задля потрапляння у таких випадках до приміщення банку вона не отримувала ніяких перепусток, її завжди проводив до приміщення банку або ОСОБА_184 , або ОСОБА_144 . Вона неодноразово бачила ОСОБА_3 або у приміщенні банку, або на прилеглій до будинку банку території. Далі свідок пояснила суду, що в їх будинку за адресою: АДРЕСА_2 , було 5 поверхів, на цокольному поверху був басейн, на третьому поверху - кухні, на четвертому - спальні. Також в будинку було приміщення для охорони і гаражі. Чи був прямий вхід з приміщень гаражів до внутрішніх приміщень будинку - вона не знає. Де у будинку ОСОБА_1 зберігав зброю - їй невідомо, але в будинку були обладнані місця для зберігання коштовностей та грошей. Переобладнанням будинку займався її чоловік ОСОБА_1 . Також свідок зазначила в судовому засіданні, що наскільки їй відомо, то її чоловік ОСОБА_1 не був знайомий з ОСОБА_57 . В той ж час зі слів власної подруги ОСОБА_101 їй відомо про те, що хтось з її знайомих колись бачив ОСОБА_57 у компанії з ОСОБА_144 . Крім того, свідок пояснила суду, що їй невідомо, чи працював ОСОБА_144 у банку «Донкредітінвест» у м. Києві. Їй невідомі випадки, коли б між її чоловіком ОСОБА_1 і ОСОБА_144 виникали б свари. Також свідок зазначила в судовому засіданні, що вважає, що ОСОБА_144 обмовляє її чоловіка ОСОБА_1 , але причини цього їй невідомі. Приміщення будинку для гостей на території їх домоволодіння у м. Києва вона у 2010-2011 р.р. відвідувала не часто, раз на тиждень, або раз на місяць. Їй було відомо, що ОСОБА_144 належав певний пакет акцій банку «Донкредітінвест», яка доля цього пакету акцій - їй невідома. Далі свідок в судовому засіданні пояснила, що ніколи не була свідком ділових розмов свого чоловіка ОСОБА_1 з будь-якими іншими особами. Про власні ділові плани ОСОБА_1 їй ніколи не розповідав. Зазначила, що її чоловік ОСОБА_1 керує транспортними засобами. Про вбивство ОСОБА_57 їй стало відомо у 2013 році, коли вона з матеріалів ЗМІ дізналася про те, що її чоловіка ОСОБА_1 підозрюють в організації цього вбивства. Тоді ж їй стало відомо й про те, що Ворошиловським районним судом м. Донецька ОСОБА_3 засуджено за участь в цьому ж злочині. Вона особисто знайома з ОСОБА_22 , він тривалий час працював начальником відділу безпеки в банку у її чоловіка - ОСОБА_1 . У м. Києві у будинку на вул. Володимирська після їх переїзду з м. Донецька до м. Києва з дозволу ОСОБА_1 певний час у різних квартирах мешкали з родинами співробітники банку ОСОБА_30 , ОСОБА_185 , ОСОБА_84 . Сторонні особи доступу до приміщень будинків їх родини у м. Донецьку і м. Києві у відсутність членів родини не мали. Хто мав доступ до сейфу у кабінеті ОСОБА_1 в банку в місті Донецьку, крім самого ОСОБА_1 , їй не відомо. Коли ОСОБА_1 припинив спілкування з ОСОБА_144 - їй невідомо. У 2014 році після того, як їй стало відомо про те, що ОСОБА_3 обмовляє її чоловіка у причетності до вчинення злочину, вона перехрестила доньку ОСОБА_42 ;

-допитаний в якості свідка ОСОБА_158 суду пояснив, що ОСОБА_1 його зять, з ОСОБА_5 знайомим не був. Далі пояснив суду присяжних, що у 2002 році влітку був в Криму з родиною ОСОБА_103 та дружиною ОСОБА_186 . Поїхав у вересні спільно з дружиною, дочкою ОСОБА_187 та її старшини дітьми, у зв`язку з початком шкільного навчального року у Канаді. ОСОБА_103 залишився з дочкою ОСОБА_42 , допомогала йому з донькою няня. На святкування нового року у 2002 році він приїхав до Донецька. Святкував разом із ОСОБА_103 , також святкував день народження доньки ОСОБА_17 , яке припадає на 7 січня, через декілька днів після святкування, його дружина разом із ОСОБА_17 та його онуками повернулися до Канади, у зв`язку з завершенням новорічних канікул. Весь зазначений період перебування його та його дружини у м. Донецьку останні проживали у своїй власній квартирі. До ОСОБА_1 приходили лише у гості та на святкування відповідно Нового Року та Дня народження ОСОБА_17 . Після від`їзду з м. Донецька його дружини, а також ОСОБА_17 з дітьми, він деякий час перебував у Донецьку, займався особистими справами. Йому відомо, що усередині січня 2003 року ОСОБА_1 їздив до м. Києва у відрядження, подробиці йому невідомі. Не пам`ятає, щоб у 2003 році він разом із дружиною та родинною ОСОБА_103 святкував Старий новий рік. Що відбувалось з 2003 на 2004 рік не пам`ятає. Запам`ятав події з 2002 на 2003 тому, що у ОСОБА_1 була травма. Особа на прізвище ОСОБА_2 , як і особа на прізвище ОСОБА_144 , йому не знайомі. Хто є хресними батьками онуки ОСОБА_42 він не знає. Зазначив, що обвинувачення його зятя ОСОБА_1 є надуманий, сфабрикований, у тому числі, тому, що і відносно нього « військовою прокуратурою » здійснюється, на його думку, безпідставно кримінальне провадження, де він є підозрюваним;

-допитана в якості свідка ОСОБА_189 суду пояснила, що ОСОБА_1 її зять, з ОСОБА_5 знайома не була. Влітку 2002 року перебувала у Криму у складі родини ОСОБА_103 . Після чого у вересні 2002 року разом із ОСОБА_17 та її старшими дітьми повернулася до Канади, у зв`язку з початком навчального року у школі, де навчалися її онуки. Наскільки вона пам`ятає, ОСОБА_1 залишився зі своєю молодшою донькою ОСОБА_42 та нянею останньої у Криму в готелі «Ореанда». Після чого, у грудні 2002 року спільно з чоловіком ОСОБА_190 , а також ОСОБА_17 та онуками, приїхали з Канади до м. Донецьк на новорічні канікули. Святкувала Новий рік та День народження ОСОБА_17 разом із ОСОБА_1 , а після цього приблизно через декілька днів ОСОБА_1 потрібно було уїхати до Київа , але ці подробиці вона не знає. Пам`ятає, що на святкуванні у ОСОБА_1 була травмована нога. Поїхала з Донецька до Канади приблизно через 2-4 дня після дня народження ОСОБА_17 з внуком, дочкою ОСОБА_187 . Старий Новий рік у 2003 році не святкувала, оскільки в їх родині не вважають це великим святом. Особа на прізвище ОСОБА_2 , як і особа на прізвище ОСОБА_144 , їй не знайомі. Хто є хресними батьками онуки ОСОБА_42 вона не знає.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною захисту, зокрема:

- висновок експерта №0208/19 від 02 серпня 2019 року, складений кандидатом психологічних наук ФОП ОСОБА_192 на виконання умов договору, укладеного між ФОП ОСОБА_192 та адвокатом Циганковим А.І. №09/07-19 від 09.07.2019 р. Відповідно до висновку якого поставлені перед судовою експертизою у клопотанні прокурора про призначення судової психологічної експертизи із використанням поліграфу питання, зокрема, щодо надання ОСОБА_144 згоди на пропозицію ОСОБА_1 підшукати виконавців вбивства ОСОБА_2 , повідомлення ОСОБА_144 ОСОБА_1 щодо підготовки до вбивства ОСОБА_2 , та щодо надання ОСОБА_144 таких викривальних показань стосовно ОСОБА_1 під впливом різних обставин, не є коректними, можуть вплинути на виникнення помилкових висновків, а також можуть залежати від дослідницької помилки експерта-поліграфолога під час експертизи, яка має назву «капкан Брокау» (том №26 а.с. 79-90);

допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_192 , суду пояснив, що в грудні 2019 році ним було проведено психологічне дослідження науково-теоретичного характеру, за результатами якого ним був складений «висновок № 1512/19 за результатами проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру від 15.12.2019 року». В судовому засіданні експерт ОСОБА_192 суду пояснив, що на той час він не був атестованим судовим експертом і дослідження було проведено ним в якості ФОП і фахівця в галузі психологічних досліджень на підставі договору, укладеному ним з адвокатом ОСОБА_193 . Форма проведеного ним дослідження не передбачала необхідності попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. Проведене ним дослідження стосувалося висновку експертів № 20583/20584/19-61 від 05.08.2019 року комісійної судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфу в кримінальному провадженні № 756/847/17. На дослідження йому була надана сканкопія вказаного висновку, а на експертне-психологічне дослідження його замовником були постановлені певні науково-теоретичні питання, які в цілому торкалися необхідності надання ним фахової оцінки процесу проведення і обґрунтованості висновків комісійної судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфу від 05.08.2019 року в кримінальному провадженні №756/847/17 стосовно підекспертного ОСОБА_3 . За результатами проведеного дослідження він, зокрема, прийшов до висновку, що експертами під час проведення відповідної комісійної судово-психологічної експертизи не були використані в необхідному об`ємі науково-теоретичні методи, які визнані науковою спільнотою саме надійними і загальновизнаними для такого виду судової експертизи, припущена неповнота дослідження у вигляді недостатнього вивчення експертами особистості підекспертного ОСОБА_3 і всіх матеріалів кримінального провадження, а також надана невірна, на його погляд, оцінка реакціям, які були зафіксовані у підекспертного ОСОБА_3 . Результати проведеного дослідження відповідно до постановлених замовником питань ним були викладені у «висновку № 1512/19 за результатами проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру від 15.12.2019 року». Крім того, будучи повторно допитаним за клопотанням сторони захисту 09.08.2021 року додатково пояснив суду про наявність у нього, на час проведення експертного дослідження, спеціальних знань та високої кваліфікації з питань поліграфології, членства у наукових товариствах, що безпосередньо розробляють стандарти, які застосовують поліграфологи. На підтвердження кваліфікації зазначив, що був членом Координаційної ради Колегії поліграфологів України, на теперішній час є членом Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції, член Президії керівного органу Науково-консультативної та методологічної ради з проблем судових експертиз при Міністерстві юстиції. Вперше в 2011 році отримав свідоцтво судового експерта, з 2015 року працював, як фахівець у відповідній галузі знань, в науково-дослідному інституті МВС України, де продовжив більш наукову роботу, спрямовану на проведення академічних досліджень. З липня 2020 року і по теперішній час працює, як судовий експерт, є викладачем школи суддів. Далі ОСОБА_192 пояснив, що існують розроблені методики проведення експертиз затверджені Наказом Міністерства юстиції, які застосовуються в Україні під час проведення експертиз з використанням поліграфу. Ці методики мають відповідати двом критеріям: загальна відомість наукового методу та його державна реєстрація. Державна реєстрація - це включення до реєстру судових методик проведення експертиз. Пояснив, що загальновідомості відповідають публікації, які наведені в різних наукових джерелах, поширеність та використання в фундаментальних дослідженнях, які проведені щодо певної галузі знань. ОСОБА_192 в судовому засіданні також зазначив, що використана під час проведення експертизи експертами КНДІСЕ наукова література не в повному обсязі відповідає цим критеріям та не є загальновідомою. У той час, як література, використана ним, має спрямованість щодо фактичного науково-психологічного дослідження та стосується предмета кримінального провадження, відноситься до дослідження кримінальних проваджень. Крім того, ОСОБА_192 вказав в засіданні, що після того як його викликали до суду, на сайті Всеукраїнської асоціації поліграфологів з`явилась публікація щодо наданого ним експертного висновку в даному кримінальному провадженні, у якій поширюється недостовірна інформація стосовно нього. Пов`язує такі публікації із перебуванням у певних дружніх відносинах судових експертів, які надавали висновок № 20583/20584/19-61 від 05.08.2019, з представником названої асоціації - судовим експертом ОСОБА_194 , щодо наукових публікацій якої ОСОБА_192 критично висловлювався. Далі ОСОБА_192 пояснив, що на його думку у судово-психологічному висновку не наведено, який безпосередньо аналіз чи результатом якого аналізу вони зроблені, вказуючи на не проведення експертно-ретроспективного дослідження у ході проведення експертизи;

- лист Національного банку України від 02.06.2017 №20-0009/39627 згідно даних якого станом на 14.01.2003 р. розмір статутного капіталу ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» становив 155 000 000 грн. Власниками істотної участі були: ОСОБА_81 (24,99%), ОСОБА_195 (24,99%), ОСОБА_196 (24,99%). Таким чином, ОСОБА_197 не був власником істотної участі банку (том №35 а.с.131);

- лист Національного банку України від 08.06.2017 р. №20-0009/40592 згідно даних якого прибуток ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» за 2002 рік склав 2 348 тис.грн., балансовий капітал 30 691 тис.грн. А за 2003 рік прибуток банка склав 2 804 тис.грн., балансовий капітал 45 791 тис.грн. Таким чином, фінансові показники цього банку після смерті ОСОБА_198 суттєво покращилися, що спростовує зазначений в обвинувальному акті мотив (том №35 а.с.135);

- лист Національного банку України датований травнем 2019 №41- 103/1943/5778, з додатком 2, відповідно до яких інформація про кількість акцій ПАТ СБРФ, якими володіли ОСОБА_1 та ОСОБА_199 за даними форми 670 ПАТ «СБРФ» станом на кінець 2002 - початок 2003 року ОСОБА_1 володів 115 021 881 акціями ЗАТ КБ «Донкредитінвест», що складало 13,6339% статутного капіталу банку (том №10 а.с.280-278);

- лист Національного банку України від 23.06.2017 р. №20-0009/44215 згідно якого надано інформацію про динаміку основних показників ЗАТ КБ «Донкредитінвест», відповідно до якого у 2002 році балансовий капітал становив 102 328 тис.грн., загальні активи - 182 105 тис.грн., чистий прибуток 3 458 тис.грн. (том №35 а.с.139);

- висновок експерта ОСОБА_200 №80 від 14 грудня 2021 року, складений на підставі заяви адвоката Кузіної І.В. від 13.12.2021 року. Згідно зазначеного висновку відповіді на питання, як порушені у висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи № 20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_3 не обґрунтовані фактичними даними та базуються на результатах недостовірного дослідження. Також зазначено, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи № 20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_3 не відповідає принципам проведення судових експертиз (в т.ч. і психологічних): повноти дослідження, обґрунтованості об`єктивними даними, узгодженості та доказовості даних (том №49 а.с. 192-203);

-повідомлення № 79 від 14 грудня 2021 року, надане експертом ОСОБА_200 щодо неможливості проведення судово-психологічної експертизи за участю спеціаліста-поліграфолога (том №49 а.с. 204-212).

Крім того, під час судового розгляду стороною захисту було долучено до матеріалів провадження, та досліджено в судовому засіданні аудіо диск з записом розмови ОСОБА_3 з невідомими. Так, згідно даних, які містяться в дослідженому аудіо файлі невідомі з`ясовують у ОСОБА_3 чи дійсно ОСОБА_1 був замовником вбивства ОСОБА_2 , а ОСОБА_144 у відповідь розповідає за яких обставин ОСОБА_1 замовив вбивство ОСОБА_2 , у який спосіб, і кого ОСОБА_144 залучив до реалізації вбивства, у який спосіб ОСОБА_1 надавав грошові кошти на оплату вчиненого вбивства, як переховував його у себе вдома, а потім у своїх знайомих на Західній України і як просив змінити ОСОБА_144 покази під час розгляду справи в суді і не вказувати про нього, як про замовника (том 36, а.с. 180 зворот- 181).

Крім того, під час судового розгляду стороною захисту було долучено до матеріалів провадження, та досліджено в судовому засіданні аудіо диск з записом телефонної розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_22 . Так, згідно даних, які містяться в дослідженому аудіо файлі співрозмовники фактично з`ясовують підстави проживання в квартирі, розташованої в АДРЕСА_6 , ті обіцянку одного із співрозмовників вирішити питання, щодо подальшого проживання у вказаному житлі. (том 36, а.с. 180 зворот- 182).

Європейський Суд з прав людини вказує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, але вона не встановлює будь-яких правил допустимості доказів як таких, це завдання внутрішнього права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 26.09.2002 у справі «Перрі проти Сполученого Королівства» (Perry v United Kingdom), зазначив, що важливо, щоб була справедлива процедура розгляду питання про прийнятність та перевірку надійності спірних доказів.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні злочинів за викладених вище обставин повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Суд присяжних критично ставиться та не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_1 з підстав порушення правил підслідності у даному кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування проводилось не компетентними органами, а також з порушенням процесуальних строків досудового розслідування, та не набуття останнім статусу підозрюваного, в зв`язку з неврученням підозри.

Отже, судом присяжних встановлено, що згідно з постановою прокурора Ворошиловського району м. Донецька від 15 січня 2003 року було порушено кримінальну справу за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а 16 січня 2010 року постановою слідчого склад злочину було перекваліфіковано на п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказані процесуальні рішення були прийняті відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 . Слід зауважити, що відповідно до ст. 112 КПК України в редакції 1960 року, який діяв на той час особливого порядку підслідності за суб`єктом злочину не передбачалось.

Судом присяжних встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є народним депутатом Верховної Ради України V та VI скликань, що підтверджується наданими стороною захисту письмовими документами. Разом з тим, загальновідомо, а також відповідно до джерел публічної інформації в мережі Інтернет, що Верховна Рада України 5-го скликання - обрана на парламентських виборах 26 березня 2006 року. Розпущена 5 червня 2007 року за указом Президента України ОСОБА_201 через порушення конституційних норм щодо формування коаліції депутатських фракцій. Верховна Рада України 6-го скликання - обрана на позачергових виборах 30 вересня 2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

При цьому слід зауважити, що особливого порядку про внесення відомостей до ЄРДР відносно окремої категорії осіб за суб`єктом кримінально-процесуальне законодавство не визначає.

Так, відповідно до даних, які містяться у витягу з ЄРДР №12012000000000029 від 21.11.2012 року було внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 ряду кримінальних правопорушень в тому числі і за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 27, п.11 ч.2 ст. 115 КК України за фактом вбивства ОСОБА_2 , яке мало місце 14.01.2003р. (том №7 а.с. 136-141).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України (в редакції станом на 15.08.2012) слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 480 КПК України серед осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження відносяться і народні депутати України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Отже, Верховна Рада України VII скликання обрана на чергових виборах 28 жовтня 2012 року, народні депутати набули повноважень 12 грудня 2012 року, а строк каденції народних депутатів Верховної Ради України VI скликання сплив відповідно 12 грудня 2012 року.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до розділу IV Закону України «Про статус народного депутата України» до основних гарантій діяльності народних депутатів статтею 27 гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.

Тобто дія гарантії депутатської недоторканості розповсюджується на весь строк здійснення депутатських повноважень.

Підчас розгляду кримінального провадження судом присяжних встановлено, що 27.12.2012 року старшим слідчим з ОВС ГСУ МВС України Легецьким В.Ю. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12012000000000460 (том №10 а.с. 42-48).

Отже, повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні наведених кримінальних правопорушень була складено після закінчення депутатських повноважень останнього, як народного депутата Верховної Ради України VI скликання.

Судом встановлено, що не вручення ОСОБА_1 підозри у визначений законом строк обумовлено тим, що останній уникав одержання повідомлення про підозру, в зв`язку з чим відповідно до постанови слідчого ГСУ МВС України від 27.12.2012 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного за ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України в рамках кримінального провадження № 12012000000000029 було оголошено міжнародний розшук. Відповідно до постанови слідчого ГСУ МВС України від 15.05.2013 р. оголошено міжнародний розшук відносно ОСОБА_1 , підозрюваного за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12012000000000062 (т. 2 а.с. 18-21, том №10 а.с. 98-99).

Крім того, відповідно до ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22.01.2013 року постановленої в рамках кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12013000000000147 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою доставки останнього до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (том № 2 а.с. 25-28).

04.07.2013 правоохоронними органами м. Будапешту в Угорщині ОСОБА_1 затримано в та згідно процедури екстрадиції 26.03.2014 доставлено в Україну (том №2 а.с. 29-42, том №10 а.с. 106-141).

27.03.2014 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12012000000000460, що підтверджується відповідним повідомленням слідчого слідчої групи ГПУ ОСОБА_211, яка містить розписку ОСОБА_1 про отримання повідомлення пор підозру о 16 год. 30 хв. 27.03.2014р. (том №10 а.с. 42-48), а також підтверджується розпискою ОСОБА_1 про отримання пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного від 27.03.2014 р. (том №10 а.с. 54-59).

Також, судом присяжних, встановлено, що обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 були предметом досудового розслідування кримінального провадження №12012000000000460, яке було об`єднано з кримінальним провадженням №12012000000000029, з якого через певний час було виділено провадження №12013000000000147, яке згодом знову об`єднано з провадженням №12012000000000029. Як встановлено судом присяжних постановою прокурора від 05.08.2016 матеріали за підозрою ОСОБА_1 в організації вчинення вбивства ОСОБА_2 виділені в окреме провадження за № 42016000000002037, яке і є предметом розгляду Оболонським районним судом м. Києва. Крім того, суд присяжних звертає увагу, що численні процесуальні рішення про виділення матеріалів кримінального провадження в окремі провадження, про зупинення проваджень, відновлення проваджень, об`єднання проваджень зумовлено також і тим, що відповідно до витягу з ЄРДР (том №7 а.с. 136-141) щодо ОСОБА_1 було внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27 п.п.6,11,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, п.п.1,5,9,11,12,13 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2014 року до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12012000000000029 ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (том №10 а.с. 90-97)

Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19.05.2014 р. підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12012000000000029 до 22.07.2014 р. включно (том №10 а.с. 186-187).

Судові рішення ухвалюються іменем України і обов`язковість їх виконання гарантована ч.5 ст. 124, п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Також, статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Таким чином, ухвала слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, що набрала законної сили, є обов`язковою для виконання.

Проте, 06.07.2014 року відповідно до постанови старшого слідчого Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні № 12012000000000029, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України оголошено в розшук в зв`язку з втечею з-під варти (том №2 а.с. 173).

Згідно матеріалів кримінального провадження 19.03.2015 у Російській Федерації на території АДРЕСА_15 працівниками ГУКР МВС Росії затримано ОСОБА_1 (том №2 а.с. 207)

Проте, 07.07.2016 компетентними органами Російської Федерації, на підставі ст. 19 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним та кримінальним справам від 22.01.1993, у задоволенні клопотання про видачу ОСОБА_1 до України, поданого у кримінальних провадженнях №12012000000000029 та № 42014100000000771 відмовлено (т.2 а.с. 209-238, том №11 а.с. 203-264)

08.07.2016 ОСОБА_1 звільнено з-під варти постановою Одинцовського міського прокурора Російської Федерації про звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з відмовою Генеральної прокуратури Російської Федерації в задоволенні запиту Генеральної прокуратури України на екстрадицію (том №36 а.с. 144-145).

На підставі ст. 314, ст. 323, ст. 392 КПК України Оболонським районним судом м. Києва 10.08.2017 року за участю захисника Сеперовича В.О. була постановлена ухвала про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до ухвали колегії суддів Оболонського районного суду м. Києва від 14.02.2018 року постановленої на підставі ст.12 КК України, ст.ст.31, 35, 323, 372 КПК України розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України за клопотанням останнього здійснюється судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

З огляду на наведене суд присяжних не вбачає порушень правил підслідності у даному кримінальному провадженні, одночасно приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні, було здійснено відповідно до норм КПК України. При цьому суд враховує, що обвинувачений переховувався від досудового розслідування, відносно нього було оголошено розшук, в зв`язку з чим на підставі ухвали слідчого судді відносно ОСОБА_1 здійснювалось спеціальне досудове розслідування у зв`язку із оголошенням обвинуваченого у розшук, а після направлення обвинувального акту до суду, судом було прийнято рішення про спеціальний судовий розгляд, який здійснювався до фактичного затримання ОСОБА_1 на території України 08.02.2018 року. Не знайшли свого підтвердження і посилання сторони захисту на порушення процесуальних строків у даному кримінальному провадженні.

Суд вважає неспроможними посилання сторони захисту на ту обставину, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000002037 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України перебуває на розгляді Оболонського районного суду міста Києва з порушенням правил підсудності, визначених нормами кримінально-процесуального законодавства України з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Зазначений принцип має важливе значення для належного відправлення правосуддя й прямо випливає з основних засад судочинства, передбачених ст.. 125 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, передбачених ст.. 412 КПК України, що тягне за собою безумовне скасування ухвалених у подальшому рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України ( визначено вичерпаний перелік підстав для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого. Так, абз. 6 ч. 1 наведеної норми передбачає, до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції (Абзац шостий частини першої статті 34 в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014)).

Судом присяжних встановлено, що згідно ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.01.2017 року кримінальне провадження № 42016000000002037 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України направлено із Селидівського міського суду Донецької області до Оболонського районного суду м. Києва. (том №3 а.с. 2-3)

Відповідно до ч. 5 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.

Суд критично ставиться, та не приймає до уваги посилання сторони захисту на ту обставину, що сторона обвинувачення у даному кримінальному провадженні на підтвердження доведеності причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому діяння надала суду письмові докази в копіях. Наведена позиція сторони захисту спрямована на уникнення ОСОБА_202 відповідальності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 цього Кодексу встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною першою статті 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 26.09.2002 у справі «Перрі проти Сполученого Королівства» (Perry v United Kingdomвказав, що використання в ході судового розгляду матеріалів, здобутих без належної правової підстави або за допомогою незаконних засобів, загалом не порушує критерію справедливості, встановленого пунктом 1 статті 6, якщо при цьому забезпечено належні процесуальні гарантії, а характер і джерело походження матеріалу не мають дефектів, спричинених, наприклад, якимись утисками, примусом чи провокацією з боку правозастосовних органів, внаслідок чого його використання для встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення було б несправедливим.

Суд відповідно до статті 23 КПК України досліджує докази безпосередньо, при цьому не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У суда не має підстав піддавати сумніву справжність та відповідність наданих стороною обвинувачення письмових доказів, в тому числі прийнятих процесуальних рішення у кримінальному провадженні. Отже, судом неодноразово зазначалось, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі відповідних процесуальних рішень неодноразово об`єднувались, виділялись в окреме провадження, що обумовлює наявність в матеріалах справи письмових доказів в копіях.

Крім того, суд присяжних не бере до уваги та критично ставиться до позиції сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту нормам КПК України, оскільки істотно відрізняється повідомленню про підозру в частині фактичних обставин.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме в організації з метою усунення конкурента умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_2 , яке 14 січня 2003 року приблизно о 22 год. 15 хв. у першому під`їзді будинку АДРЕСА_5 діючи у співучасті вчинили підшукані ОСОБА_144 , ОСОБА_203 та ОСОБА_94 на замовлення ОСОБА_1 двоє невстановлених досудовим розслідуванням осіб, отримавши за це грошову винагороду.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК), - це умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов`язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчинювати їх. Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії - до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов`язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи не вчинення яких безпосередньо не пов`язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.

Отже, якщо людина бажає вбити іншу людину, то через посередника, якому довіряє найманий убивця, вона робить йому замовлення, вказуючи час виконання вбивства і надаючи інформацію про потерпілого. Сам же в цей час намагається забезпечити собі алібі, наприклад, виїхати подалі з населеного пункту де має бути скоєний злочин, щоб таким чином показати свою неучасть, непричетність до скоєного вбивства. Через уявну безкарність за вчинення вбивства і можливості знайти виконавця, будь-яка людина не може бути повністю захищеною від замовлення на вбивство. Рівень ієрархії та відповідно організації замовного вбивства достатньо складний та включає в себе значне коло осіб, які відповідно до поставлених задач виконують покладені на них функції. При цьому слід зазначити, що дії всіх осіб взаємопов`язані, виконуються в заздалегідь визначеній послідовності та підкоряються розпорядженням організатора, який в свою чергу може бути і замовником. Виконавці замовного вбивства та співучасники зазвичай не знайомі один з одним, а тим більше з особою замовника, який переслідуючи мету не бути викритим, користується допомогою довіреної особи, координуючи послідовність виконання вбивства. При цьому слід зауважити, що враховуючи специфіку злочину, а саме замовного вбивства, мотив, який переслідує замовник такого правопорушення може бути відомий лише останньому.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватись або підбурювачем, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п. 6 - якщо виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, за п. 12 - коли вбивство було замовлено групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті. Якщо замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець - іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.

При цьому на думку суду інформація, яка міститься в досліджених в судовому засіданні листах Національного банку України від 02.06.2017 №20-0009/39627, №20-0009/40592 від 08.06.2017 р., №41- 103/1943/5778 датований травнем 2019, №20-0009/44215 від 23.06.2017 р. щодо діяльності ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» та ЗАТ КБ «Донкредитінвест» (в подальшому ПАТ «СБРФ» ), а також участі в статутному капіталі установ ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не спростовують наявність у ОСОБА_1 корисливого мотиву в організації з метою усунення конкурента умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_2 , яке мало місце ІНФОРМАЦІЯ_9.

Крім того, вказані обставини спростовуються показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_81 , який зазначив, що серед конкурентів ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» на той момент були банки «Донкредитінвест», що було обумовлено діяльністю ОСОБА_2 , який організовував роботу по схемі так званої «білої» оптимізації оподаткування, зокрема, законним шляхом допомогти клієнту відтермінувати сплату певного виду податку на віддалений період. Що обумовлювало відток клієнтів до «АвтоКразБанку», які намагаючись відійти від «брудних» схем, починали працювати за «чистими» схемами діяльності.

У суду не має підстав піддавати сумніву наведені показання свідка ОСОБА_81 , які є чіткими, логічними, послідовними, правдивими та такими, що узгоджуються з комплексом зібраних у справі доказів. Крім того, суд звертає увагу, що у ОСОБА_81 відсутні підстави оговорювати ОСОБА_1 .

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.42 КПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п.4 ст.110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Зокрема, п.5 ч.2 ст.291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта і проводиться судовий розгляд, як зазначено в ст.337 КПК України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" (рішення від 09.10.2008), у тексті підпункту "а" п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії", № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", № 25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 у справі "І.Н. та інші проти Австрії", № 42780/98, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 у справі "Даллос проти Угорщини", № 29082/95, п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п.54, а також "Даллос проти Угорщини", п.47).

Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на наведене, дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, а також заслухавши показання свідків, суд присяжних критично ставиться до показань ОСОБА_1 щодо непричетності останнього до вчинення інкримінованого йому злочину.

На думку суду присяжних є неспроможною позиція захисту і в частині допитаних під час розгляду кримінального провадження свідків сторони обвинувачення, показання яких на думку останніх не можливо брати до уваги, оскільки свідки зацікавлені в засудженні ОСОБА_1 , тому навмисно надавали неправдиві показання проти останнього. А також є неспроможними твердження сторони захисту, що свідки сторони обвинувачення перебувають під психологічним тиском з боку останніх.

На думку суду присяжних показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 в частині того, що будучи довіреною особою ОСОБА_1 саме на замовлення останнього в період часу з вересня 2002 року по січень 2003 року вчиняв дії щодо підшукання осіб спроможних вчинити за винагороду вбивство ОСОБА_2 , знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є послідовними, та такими, що узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

А саме узгоджується з дослідженим в судовому засіданні вироком Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 червня 2012 року, згідно якого ОСОБА_94 визнано винуватим та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 6 ст. 19, ст. 94 КК України 1960 року, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Як установив суд, ОСОБА_94 , виконуючи роль пособника, за попередньою змовою з ОСОБА_144 , ОСОБА_4 , невстановленою особою на ім`я ОСОБА_68 та невстановленою особою, за грошову винагороду вчинили умисне вбивство ОСОБА_2 .

Дослідженим вироком Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна та 12 років з конфіскацією майна відповідно. Як установив суд, ОСОБА_144 , виконуючи замовлення невстановленої особи на вбивство голови наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразбанк», за допомогою ОСОБА_4 , а також ОСОБА_94 та невстановленої особи на ім`я ОСОБА_68 , за грошову винагороду вчинили умисне вбивство ОСОБА_2 .

А також ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року апеляційні скарги захисника Козія С.М. та обвинуваченого ОСОБА_4 залишені без задоволення. Вирок Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без змін.

Суд присяжних не погоджується з позицією сторони захисту, що наведені вище процесуальні рішення були постановлені з порушенням вимог закону, засуджені особи оговорювали себе внаслідок застосування недозволених методів дізнання, а саме з застосуванням насилля, психологічного тиску. З огляду на те, що наведені рішення суда першої інстанції були предметом оскарження в апеляційній інстанції, набрали законної сили. Обставин, які б доводили, що засуджені особи оговорювали себе внаслідок застосування недозволених методів дізнання, а саме з застосуванням насилля, психологічного тиску підчас розгляду кримінального провадження суду не надано. При цьому суд присяжних звертає увагу, що розгляд кримінальних проваджень щодо вказаних осіб, процесуальні дії підчас проведення досудового розслідування проводились за участю захисників, понятих, зауважень та скарг від учасників не надходило, в тому числі і від, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_94 під час проведення впізнання за фотознімками. А отже, наведена позиція сторони захисту є надуманою, та спрямованою на уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

При цьому, суд присяжних погоджується, що виходячи з положень ст. 21, 90 КПК України, зазначені рішення судів, ухвалені іменем України, є кримінальною процесуальною преюдицією, тобто презумпцією істинності вироку що означає обов`язковість рішення одного суду для іншого, але лише в частині, що стосується прав та обов`язків засуджених осіб.

Разом з тим, в сукупності досліджених доказів у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що зазначені рішення судів стосуються фактичних обставин кримінального провадження, встановлених при розгляді справи, в даному випадку обставин організації замовного вбивства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_94 , а також безпосереднього вбивства невстановленими особами ОСОБА_2 , мають доказове значення у справі, щодо особи ОСОБА_1 , як організатора та замовника злочину.

Показання свідка ОСОБА_3 в частині отримання ним в період часу з вересня 2002 року по січень 2003 року готівкою грошових коштів в загальній сумі 40 000,000 доларів США за розпорядженням ОСОБА_1 в касі банку «Донкредитінвест» також, на переконання суду присяжних, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Так, зокрема, підчас розгляду даного кримінального провадження свідки як сторони обвинувачення, а саме ОСОБА_144 , ОСОБА_22 , так і свідки сторони захисту ОСОБА_60 , ОСОБА_134 , ОСОБА_61 підтвердили в судовому засіданні, що підчас співпраці з ОСОБА_1 зазвичай розрахунки з останніми, видача коштів на придбання товарів, дарунків оплату послуг проводились в готівковій формі за розпорядженням, дорученням ОСОБА_1 третіми особами, або самим ОСОБА_1 . При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що свідок ОСОБА_61 в судовому засіданні пояснила, що мала доступ до сейфу ОСОБА_1 , і за його вказівкою брала з нього грошові кошти, в цій частині показання свідка підтвердив і обвинувачений.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що всі свідки, допитані в судовому засіданні, які свого часу працювали під керівництвом ОСОБА_1 будучи і офіційно працевлаштованими, і не офіційно, проте, наголошували про отримання ними грошової винагороди, заробітної плати, або коштів на придбання товарів, дарунків, оплату послуг називаючи суми саме в іноземній валюті, а саме в доларах США, що в свою чергу не спростовував обвинувачений ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться та не приймає до уваги показання ОСОБА_1 в частині відсутності у нього вирішального права надавати вказівки та розпорядження працівникам банку, щодо матеріально-грошових цінностей. В цій частині показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідків як сторони обвинувачення, а саме ОСОБА_144 , ОСОБА_22 , так і свідків сторони захисту ОСОБА_60 , ОСОБА_134 , ОСОБА_61 , а також і самим ОСОБА_1 , який в судовому засіданні пояснював, що і в день і в ночі, будучи і в м. Донецьку, і поза його межами, а також за межами держави Україна він перебував на зв`язку з працівниками банку, у такий спосіб вирішуючи нагальні питання, які виникали підчас роботи банку «Донкредитінвест».

Більше того, суд присяжних звертає увагу на показання ОСОБА_1 в частині його пояснення про обставини придбання ним в Німеччині для власного користування транспортного засобу автомобіля марки «Мерседес», який зі слів останнього перебував на балансі банку «Донкредитінвест», але незважаючи на це ОСОБА_1 подарував вказаний автомобіль ОСОБА_21 , у такий спосіб одноособово розпорядившись власністю установи.

Суд присяжних вважає такими, що не знайшли свого підтвердження показання ОСОБА_1 в частині того, що ОСОБА_144 не входив до кола його довірених осіб, та він майже не спілкувався з останнім. Вказані показання обвинуваченого є суперечливими, оскільки підчас судового розгляду сам ОСОБА_1 вказуючи, на відсутність довіри до ОСОБА_3 підтвердив, що останній є хрещеним батьком його дочки ОСОБА_42 , влітку 2002 року ОСОБА_144 серед іншого оточення супроводжував ОСОБА_1 підчас відпочинку в Криму, де ОСОБА_144 вчинив безпідставну стрілянину. Дані обставини в судовому засіданні підтвердили і допитані в якості свідків захисту ОСОБА_17 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_101 , ОСОБА_61 .

Крім того, підчас розгляду даного кримінального провадження допитаний в якості свідка ОСОБА_81 зазначив, що знав ОСОБА_3 саме як працівника банку «Донкредитінвест», як особу наближену до кола ОСОБА_1 .

Аналогічні показання в судовому засіданні дали і свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_134 . Так, допитаний в якості свідка сторони захисту ОСОБА_134 в судовому засіданні зокрема вказував, що ОСОБА_144 прибував на об`єкт будівництва домоволодіння родини ОСОБА_103 в місті Києві разом з ОСОБА_1 , постійно супроводжував останнього, давав вказівки робітникам, тримався осторонь решти осіб, що працювали на ОСОБА_1 , будучи завжди поруч з господарем.

Також суд присяжних звертає увагу на той факт, що підчас розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_1 декілька разів змінював свої показання в частині його участі в організації зустрічі між ОСОБА_144 та ОСОБА_22 , після затримання ОСОБА_4 в м. Донецьк за підозрою у причетності до вбивства ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 вказував, що ініціатором, учасником, свідком такої зустрічі не був, а в подальшому пояснював суду, що саме він, особисто кермуючи своїм транспортним засобом, після розмови з ОСОБА_144 , був ініціатором зустрічі останнього з ОСОБА_22 з метою отримання від останнього порад, щодо корегування подальших дій, в зв`язку з затриманням ОСОБА_4 .

При цьому суд зауважує, що в судовому засіданні встановлено, та підтверджено показаннями самого ОСОБА_1 , що він сприяв переховуванню ОСОБА_3 , надавши йому прихисток у своєму будинку в м. Києві, а в подальшому організувавши його від`їзд на Західну Україну. Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив і ОСОБА_144 , і свідок ОСОБА_22 , який в судовому засіданні пояснив, що виконуючи доручення ОСОБА_1 відвідував ОСОБА_3 на Західній України, фотографував його, та передавав грошові кошти в іноземній валюті, а також надавав інструкції зі слів ОСОБА_1 щодо подальшого перебування ОСОБА_3 в укритті.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КПК України докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 88 КПК України докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.

Отже, оцінюючи показання ОСОБА_1 , в сукупності з іншими дослідженими доказами у справі, як письмовими, так і показаннями свідків сторони обвинувачення, та сторони захисту, суд зауважує на той факт, що ОСОБА_1 будучи людиною цілеспрямованою, обіймаючи посаду президента та голови наглядової ради банку «Донкредитінвест», будучи народним депутатом Верховної Ради України V та VI скликань, протягом ділової практики та свого життя, оточував себе колом одних і тих самих осіб, зокрема, серед яких були і допитані в судовому засіданні ОСОБА_144 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 .

При цьому, суд присяжних звертає увагу, що ОСОБА_1 проводив ділові зустрічі, телефонні розмови на одинці з співрозмовником, що підтвердив в судовому засіданні і свідки захисту ОСОБА_134 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , що узгоджується з показаннями свідків сторони обвинувачення ОСОБА_144 та ОСОБА_22 . Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до кабінету, до свого помешкання, до апартаментів, де проводились ділові зустрічі підчас відпочинку в Криму ОСОБА_1 допускав обраних осіб із членів родини, та наближеного кола, ділових партнерів за умови заздалегідь узгодженого часу такої зустрічі, при цьому один одного відвідувачі могли не бачити, та не знати. Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_144 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_17 , ОСОБА_111 . Суд звертає увагу, що допитана в якості свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні, описуючи планування п`ятиповерхового будинку, а саме місця проживання їх родини в АДРЕСА_2 , останній не відомо про облаштування додаткових виходів, входів до будівлі, не відомо де саме було облаштоване приміщення для зберігання коштовних речей, грошових коштів та зброї.

Крім того, суд присяжних бере до уваги позицію ОСОБА_1 та захисників, щодо ніби-то наявності у останнього алібі на період часу з початку літа 2002 року до 14.01.2003 року, а саме, суд присяжних не піддає сумніву факт перебування ОСОБА_1 з родиною на відпочинку в готелі «Ореанда» в Криму, щодо проходження ОСОБА_1 медичних оглядів, в тому числі і у лікаря-стоматолога, щодо обставин травмування ноги останнього наприкінці 2002 року, та виїзду у справах до міста Києва в січні 2003 року.

Проте, на переконання суду, саме намагання обвинуваченого ОСОБА_1 забезпечити собі алібі на час організації, замовлення та виконання вбивства ОСОБА_2 , його виїзд подалі з населеного пункту де має бути скоєний злочин, щоб таким чином показати свою неучасть, непричетність до скоєного вбивства, вказують на те, що ОСОБА_1 , будучи впевненим в своїй безкарності, мав можливість, дотримуючись умов конспірації вчинити всі необхідні дії спрямовані на реалізацію свого корисливого умислу.

А тому, з огляду на наведене відповідно до ч. 3 ст. 88 КПК України суд вважає, що встановлені судом звички та притаманна ділова практика обвинуваченого ОСОБА_1 , які характеризуються скритністю, недовірливістю, відокремленістю, самостійністю у прийнятті рішень та веденні бізнесу є допустимими доказами для доведення того, що обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, а саме організація умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб узгоджується із наведеними звичками обвинуваченого, і було вчинено останнім за умов повної конфіденційності.

На переконання суду присяжних в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту в частині того, що показання свідків сторони обвинувачення не можливо брати до уваги, оскільки останні зацікавлені в засудженні ОСОБА_1 тому навмисно надавали неправдиві показання проти останнього. Також вказали, що свідки сторони обвинувачення перебувають під психологічним тиском з боку сторони обвинувачення. Належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 в частині його недовірливого ставлення до ОСОБА_22 та ОСОБА_3 , оскільки такі показання прямо суперечать дослідженим доказам у справі, встановленим судом звичкам та притаманній діловій поведінці обвинуваченого. Судом встановлено, що з ОСОБА_144 та ОСОБА_22 обвинувачений ОСОБА_1 знайомий на протязі багатьох років. ОСОБА_22 обіймав посаду начальника служби економічної безпеки банку «Донкредитінвест» на протязі багатьох років, що підтвердив сам ОСОБА_1 , який в свою чергу рекомендував ОСОБА_22 на аналогічну посаду до «Родовідбанку» в місті Києві. На думку суду, ОСОБА_1 навмисно оговорює вказаних свідків, з метою їх дискредитації перед судом, та уникнення від кримінальної відповідальності.

На думку суду є неспроможною позиція сторони захисту в частині визнання недопустимим доказом висновку комісійної судово-психологічної експертизи ОСОБА_3 із використанням комп`ютерного поліграфу №20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року, з підстав того, що ОСОБА_144 перед використанням поліграфу свідомо та навмисно не зазначив в заяві протипоказання до проведення дослідження за допомогою комп`ютерного поліграфа.

Оцінюючи висновок експертизи з точки зору допустимості, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Так, згідно ухвали суду присяжних Оболонського районного суду м. Києва від 09.07.2019 року було призначено судову психологічну експертизу із використанням комп`ютерного поліграфу у даному кримінальному провадженні щодо допитаного в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК України висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до п. 1.4 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція), під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи.

Відповідно до п. 4.15 Інструкції, дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на додатки та необхідні роз`яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

Відповідно до п.6.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» під час проведення психологічної експертизи з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_99 в порядку ст. 356 КПК України щодо висновку комісійної судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфу №20583/20584/19-61 від 05.08.2019 року в кримінальному провадженні №756/847/17 дав роз`яснення щодо відповідності висновку вимогам законодавства. Та окремо зауважив, що під час дослідження ОСОБА_144 не демонстрував ознак знаходження в стані алкогольного, наркотичного, психотропного або іншого сп`яніння, а також не демонстрував ознак перебування в стані дії препаратів, які впливали би на стан здоров`я під експертного та на результат проведеного дослідження.

Отже на думку суду, висновок комісійної судово-психологічної експертизи ОСОБА_3 із використанням комп`ютерного поліграфу №20583/20584/19-61 від 05 серпня 2019 року є належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні, експертиза проведена відповідно до вимог чинного законодавства, висновок не суперечать обставинам, встановленим під час судового засідання і узгоджуються з показами допитаних свідків.

При цьому суд звертає увагу, що фактично показання допитаного в якості свідка ОСОБА_3 перевірені комісією експертів під час проведення комісійної судової психологічної експертизи.

Показання свідка ОСОБА_3 щодо фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення є логічними, послідовними та незмінними починаючи з моменту його затримання в 2012 році до допиту у даному кримінальному проваджені, вони повністю узгоджуються як з показами свідків, так і з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Також у суд присяжних не піддає сумніву показання, допитаного в якості свідка ОСОБА_22 , які на думку суду є правдивими, послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з показаннями свідків сторони захисту, та іншими доказами у даному кримінальному провадженні.

Суд не приймає до уваги, та критично ставиться до наданого стороною захисту «Висновок експерта №1512/19 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру» від 15.12.2019 року складений ОСОБА_206 . З огляду на те, що на момент складання висновку ОСОБА_206 не був атестованим судовим експертом, що в судовому засіданні підтвердив останній.

З даних висновку вбачається, що ОСОБА_206 не проводив безпосередньо будь-яке дослідження, його висновок має ознаки рецензією, тобто думкою особи з певного питання, а відповідно не може розцінюватись, як документ що містить відомості які можуть підтверджувати або спростовувати обставини кримінального провадження, які підлягають доведенню.

Крім того, суд критично ставиться до наданих стороною захисту «Висновку експерта за результатами експертного судово-психологічного дослідження теоретичного характеру №80 від 14.12.2021 та повідомлення про неможливість проведення судово-психологічної експертизи за участю спеціаліста - поліграфолога від 14.12.2021» з наступних підстав. Зокрема, стороною захисту не отримано та не підтверджено дозволу на використання та розголошення медичних даних щодо стану здоров`я ОСОБА_144 , порушено порядок призначення вказаної експертизи. По суті висновків Кречек провела правову експертизу на предмет відповідності дій експертів Міністерства Юстиції вимогам нормативно-правових актів, надавши при цьому правову оцінку Висновку експертів №20583/20584/19-61 від 05.08.2019 року та визнавши його «недостовірним», що взагалі не стосується предмету дослідження, та її повноважень.

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обов`язку суду перевірити можливі версії причетності кола інших осіб до обставин вчинення вбивства ОСОБА_2 , а також наявності у інших осіб мотивів скоєння зазначеного злочину. Так, зокрема, ОСОБА_1 вказував, що до Оболонського районного суду м. Києва 18.01.2022 року надійшла заява (явка з повинной) від імені громадянина Россійської Федерації ОСОБА_207 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за змістом якої останній повідомляє про свою причетність до вчинення ряду кримінальних правопорушень, в тому числі до вбивства ОСОБА_2 , разом з тим, враховуючи, що суд не є органом уповноваженим проводити перевірку та вживати слідчо-оперативні заходи для встановлення достовірності викладених обставин, судом було направлено зазначену заяву до уповноважених органів досудового розслідування, разом з тим, копія заяви долучена до матеріалів справи (том №. 55 а.с. 141-163).

Крім того, підчас розгляду даного кримінального провадження сторона захисту, та обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово звертались з клопотаннями та наполягали на застосуванні строку давності відповідно до ст. 49 КК України.

Посилаючись на ту обставину, що з моменту вбивства ОСОБА_2 , яке сталося ІНФОРМАЦІЯ_9 до повідомлення про підозру ОСОБА_1 27.12.2012 року минуло 8 років 11 місяців 14 днів, а з урахуванням зупинень строку давності, недиференційований 15-річний строк давності відповідно до частини 2 статті 49 КК України минув 30 вересня 2021 року.

Згідно п.5 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Згідно ч.4 ст.49 КК України, питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Суд присяжних дослідивши в комплексі докази у даному кримінальному провадженні, не знаходить підстав для можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 49 КК України.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, знайшло своє підтвердження.

На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною суду не надано.

Таким чином, оцінюючи в комплексі зібрані по справі докази, суд присяжних приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в організації умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 27, п.п.6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд присяжних, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, згідно ч. 2 ст. 66 КК України, судом присяжних не встановлено.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом присяжних не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, вік та стан здоров`я обвинуваченого.

ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (том №10 а.с. 254, 255).

ОСОБА_1 має дві вищи освіти (закінчив Донецький Державний медичний інститут ім.. М.Горького здобув спеціальність лікаря-стоматолога, закінчив Донецький національний Університет здобув освіту магістра з управління персоналом та економіки праці), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обіймав посади заступника генерального директора з економічних зв`язків Українсько-німецького СП «Універсал Імпекс» в період часу з 1993 по 1996 роки; президент та голова спостережної ради АКБ «Донкредитінвест» (з 2001 року ЗАТ КБ «Донкредитінвест», з 2005 року ЗАТ «ЄБРФ») в період часу з 1997 по 2005 роки; президент благодійної організації «Ластівка» в м. Києві період часу 3 2005-2006 роки; народний депутат України - 2006 рік; член Комітету Верховної Ради України V скликання з питань фінансів і банківської діяльності в період 2006-2007 роки; член Комітету Верховної Ради України VI скликання з питань фінансів і банківської діяльності в період 2007-2011 роки; член Комітету Верховної Ради України VI скликання питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики в період 2011-2012 роки (том №10 а.с. 50, том №46 а.с. 180-241).

Також суд враховує, що за час трудової діяльності, а також виконання повноважень народного депутата Верховної Ради України V - VI скликань ОСОБА_1 займався благочинною та законотворчою діяльністю.

Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує що останній вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суд звертає увагу на ставлення обвинуваченого до вчиненого правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також і те, що обвинувачений неодноразово оголошувався в міжнародний розшук в даному кримінальному провадженні, всебічно дослідивши відомості про особу винного не лише під час вчинення злочину, але й інші дані, які характеризують особу останнього, дотримуючись загальних засад призначення покарання, з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає правильним, з урахуванням положень ч.4 ст.49 КК України, обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також, враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд призначає останньому додаткове покарання, передбачене санкцією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді конфіскації майна.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.ст. 69, 75 КК України.

Суд не зараховує в строк відбуття покарання ОСОБА_1 термін його перебування під вартою на території Російської Федерації з 19.03.2015 р. по 08.07.2006 р. виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 577 КПК України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Згідно матеріалів кримінального провадження судом присяжних встановлено, що 19.03.2015 у Російській Федерації на території АДРЕСА_15 працівниками ГУКР МВС Росії затримано ОСОБА_1 (том №2 а.с. 207)

Проте, 07.07.2016 компетентними органами Російської Федерації, на підставі ст. 19 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним та кримінальним справам від 22.01.1993, у задоволенні клопотання про видачу ОСОБА_1 до України, поданого у кримінальних провадженнях №12012000000000029 та № 42014100000000771 відмовлено (т.2 а.с. 209-238, том №11 а.с. 203-264)

08.07.2016 ОСОБА_1 звільнено з-під варти постановою Одинцовського міського прокурора Російської Федерації про звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з відмовою Генеральної прокуратури Російської Федерації в задоволенні запиту Генеральної прокуратури України на екстрадицію (том №36 а.с. 144-145).

Таким чином, ОСОБА_1 не є виданою запитуваною державою особою в розумінні ст. 577 КПК України, а тому норми вказаного закону до обвинуваченого не можуть бути застосовані.

Разом з тим, 04.07.2013 правоохоронними органами м. Будапешту в Угорщині ОСОБА_1 затримано та згідно процедури екстрадиції 26.03.2014 доставлено в Україну (том №2 а.с. 29-42, том №10 а.с. 106-141).

Тому, вдповідно до вимог ст. 577 КПК України час тримання ОСОБА_1 під екстрадиційним арештом в Угорщині, а також час його етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Судом також встановлено, що 08.02.2018 року ОСОБА_1 було затримано в Київській області компетентними органами.

Згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2018 йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діяв до 22.06.2018.

В подальшому згідно ухвали суду від 13.02.2019 у даному кримінальному проваджені ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого триває.

Відповідно до пункту 106 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17 якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Тому при призначенні покарання ОСОБА_1 слід застосувати ч.5 ст.72 КК України зарахувавши в строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення в період з 04.07.2013 по 26.03.2014, з 08.02.2018 по 22.06.2018, з 13.02.2019, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі

Крім того, представником потерпілої - адвокатом Ровенським О.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_71 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_71 моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 (п`яти мільйонів) гривень.

Цивільний позов обґрунтований тим, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , які полягали в замовленні, організації та фінансуванні вбивства гр. ОСОБА_2 , який є рідним батьком потерпілої ОСОБА_71 , останній було нанесено моральну шкоду, яку потерпіла оцінює в 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень.

Розмір моральної шкоди представник потерпілої - адвокат Ровенський О.В. обґрунтовує душевними стражданнями та переживаннями пережитими потерпілою ОСОБА_71 у зв`язку із самим фактом вбивства її рідного батька.

На момент вбивства ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_71 було лише 14 років, для неї це була не просто людина, яка її повністю утримувала, від якої вона була залежна і залежало її майбутнє, а це була людина яку вона любила, у якої вона виросла на руках, який був із нею поруч завжди, підтримував і допомагав в складні для неї часи і радів за її успіхи, людина яка дала їй життя. Більшу роль у вихованні по вихованні потерпілої ОСОБА_71 відігравав саме її батько ОСОБА_2

14 січня 2003 року життя потерпілої ОСОБА_71 суттєво змінилося, воно почало розділятися на «до вбивства батька» та «після вбивства батька». У неї на той час чотирнадцяти річної дівчини був стрес, який завдав великі психологічні проблеми, вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я, страху за своє життя. Потерпіла не могла вести активний спосіб життя, вона не могла вільно пересуватися по вулицям, так як був страх того, що можуть вбити і її, бо на той час ніхто не розумів хто і за що це зробив, чи не стосується це сім`ї, тощо.

Думки про те, що любимого батька вбито, що його більше ніколи не буде поруч завдали не аби якого болю і про це не можливо було думати, бо засоби масової інформації тоді і зараз про це постійно нагадували і нагадують, органи досудового слідства про це також постійно нагадували, через це протягом 15 років потерпіла вимушена собі нагадувати про цю подію у зв`язку із розслідуванням даного кримінального провадження, у зв`язку із тим, що досі тривають судові процеси. Такий душевний стан не міг не сказатися негативно на здоровї потерпілої, вона вимушена періодично приймати антидепресанти, звертатися до лікарів, психологів, що також завдає болю та страждань.

Вбивство її батька повністю змінило життя потерпілої, виникли негативні наслідки, які необхідно було подолати. Під загрозою стало і майбутнє потерпілої, що психологічно тиснуло на неї, оскільки вона повністю була залежна від батька.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні, зокрема, може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Статтею 56 КПК України закріплено вичерпаний перелік процесуальних прав потерпілого, а саме п.8 ч. 1 передбачає право потерпілого мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитись від його послуг; п. 10 ч. 1 передбачає право потерпілого на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України потерпілий зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.

Згідно матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_71 , скориставшись наведеними вище правами, звернулась до суду з заявою про визнання її потерпілою та цивільним позивачем у даному кримінальному проваджені, та в порядку ст.ст. 128, 129 КПК України з цивільним позовом про відшкодування завданої їй моральної шкоди (том №19 а.с. 145-147), а також скористалась своїм безумовним правом на представництво своїх процесуальних прав через представника, який відповідно до ч. 4 ст. 58 КПК України користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого представляє.

Крім того, суд звертає увагу, що потерпіла ОСОБА_71 сумлінно виконувала покладені на неї процесуальні обов`язки, про що свідчать відповідні заяви останньої з проханням розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю (том №19 а.с. 148, том №42 а.с. 248-249, том №44 а.с. 104-107), де чітко вказує, що її представник Ровенський О.В. діє виключно за узгодженою з нею позицією, зазначає, що постійно мешкає за межами України, а тому прибути в судове засідання не має можливості, крім того, вказувала, що на момент загибелі батька - ОСОБА_2 їй було 14 років, безпосереднім свідком події вона не була, цивільний позов підтримала у повному обсязі.

Представник потерпілої - адвокат Ровенський О.В. поданий цивільний позов в інтересах потерпілої ОСОБА_71 підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд присяжних визнає, що перераховані в позові потерпілої обставини, які заподіяли їй моральні страждання та змінили уклад життя, викликають душевні переживання та страждання.

Судом присяжних, встановлено, що потерпілій ОСОБА_71 завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у емоційних і душевних стражданнях та хвилюваннях. Потерпіла постійно відчуває душевний біль, нервові переживання, пов`язані із втратою батька, який був їй основною підтримкою та опорою.

Отже, за наслідками розгляду справи, суд присяжних, дійшов висновку, що протиправні дії ОСОБА_1 , які виразились в замовленні, організації та фінансуванні вбивства ОСОБА_2 , знаходяться в причинному зв`язку з негативними наслідками, які настали для потерпілої ОСОБА_71 , тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, суд присяжних не вбачає.

Тому, враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд присяжних, вважає, що діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_71 заподіяно моральну шкоду на суму 2 500 000,00 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень, яка підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого.

Крім того, беручи до уваги наведені вище мотиви та оцінку аргументів сторони захисту, суд не вбачає підстав для задоволення скарги, викладеної у запереченнях ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2016 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002037 від 05.08.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України від 28.09.2021 р., які надійшли до суду 21.10.2021р. (том №46 а.с. 70-74); скарга ОСОБА_1 на рішення слідчого про оголошення розшуку підозрюваного від 06.07.2014 року від 28.09.2021 р., яка надійшла до суду 21.10.2021р., скарги ОСОБА_1 на повідомлення слідчого про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 28.09.2021 р., яка надійшла до суду 21.10.2021р.(том №46 а.с. 89-94).

Крім того, 07.12.2021 року до суду надійшла скарга захисника Левковця А.Ю. на постанову про застосування заходів безпеки щодо ОСОБА_1 , з доповненнями до скарги від 10.12.2021 року (том №48 а.с. 192-206, том №50 а.с.6-8).

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі - Закону) забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров`я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Згідно статті 2 Закону, право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав має, зокрема, підозрюваний, обвинувачений.

Згідно ч.2 ст.3 цього Закону рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.

Згідно ст. 20 даного Закону, підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров`ю, житлу і майну.

Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім`ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров`ю, житлу і майну зазначених осіб.

У статті 21 Закону наведено перелік підстав та приводів для скасування заходів безпеки, зокрема, підставою для скасування заходів безпеки, може бути усунення загрози життю, здоров`ю, житлу і майну осіб, взятих під захист. Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути, зокрема отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров`ю, житлу і майну зазначених осіб.

Постановою начальника відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 09.02.2018 року щодо ОСОБА_1 застосовані заходи безпеки (том №48 а.с. 200).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який на даний час продовжено до 24.08.2022.

Підчас розгляду даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 переховувався на території Російської Федерації, і в екстрадиції останнього Державі Україна було відмовлено. Обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що на території Російської Федерації у декількох кримінальних провадженнях отримав процесуальний статус потерпілого.

Отже, з огляду на наведене вище, суд присяжних вважає передчасним вирішення питання щодо скасування постанови начальника відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 09.02.2018 року про застосування до ОСОБА_1 заходів безпеки, а тому скарга адвоката Левкавця А.Ю. не підлягає задоволенню.

Крім того, сторона захисту просила суд скасувати арешт з майна ОСОБА_1 , накладений в рамках даного кримінального провадження.

Судом встановлено, що згідно ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом тимчасового позбавлення права останнього можливості відчужувати це майно до скасування арешту майна у встановленому законом порядку (том 10 а.с. 269-271).

Крім того, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року накладено арешт на акції Публічного акціонерного товариства «Європейський банк раціонального фінансування» (код ЄДРПОУ 19364584) які належать ОСОБА_1 в кількості 250 784 913 штук, що становить 16, 3912 відсотків в статутному фонді вказаного банку шляхом тимчасового позбавлення останнього можливості відчужувати ці акції до скасування арешту майна у встановленому законом порядку (том 10 а.с. 282-284).

Крім того, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року накладено арешт на приміщення загальною площеню 1 777, 3 м.кв. під банк у підвалі на 1-му та 2-му поверхах будівлі літера А-9 з прибудовою адміністративно-допоміжних приміщень банку літера А-4, розташованих за адресою: АДРЕСА_14 , що належать ПАТ «Європейський банк раціонального фінансування» (код ЄДРПОУ 19364584) , власником істотної кількості акцій якого є ОСОБА_1 шляхом тимчасового позбавлення права останнього можливості відчужувати це майно до скасування арешту майна у встановленому законом порядку (том 10 а.с. 287-290).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У зв`язку з тим, що за вироком обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, та цивільний позов потерпілої задоволений частково, суд присяжних не вбачає підстав для задоволення клопотань сторони захисту про скасування арешту з майна ОСОБА_1 .

Крім того, вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд враховує необхідність відшкодування процесуальних витрат у справі.

Доля речових доказів у даному кримінальному проваджені вирішена згідно вироків Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 червня 2012 року та від 18 липня 2013 року.

Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 391 КПК України, суд присяжних,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у виді тримання під вартою, з урахування застосування заходів безпеки, відповідно до постанови від 09.02.2018 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , рахувати з моменту затримання, а саме з 08.02.2018 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення в період з 04.07.2013 по 26.03.2014, з 08.02.2018 по 22.06.2018, з 13.02.2019 до набрання вироком законної сили, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_71 до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_71 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000,00 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 3990 грн. 82 коп.

Скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2016 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002037 від 05.08.2016 року, ОСОБА_1 від 28.09.2021 р. на рішення слідчого про оголошення розшуку підозрюваного від 06.07.2014 року, ОСОБА_1 від 28.09.2021 р. на повідомлення слідчого про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - залишити без задоволення.

В задоволенні скарг адвоката Левковця А.Ю. від 07.12.2021, від 10.12.2021 на постанову начальника відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 09.02.2018 року про застосування до ОСОБА_1 заходів безпеки - відмовити.

В задоволенні клопотань сторони захисту про скасування арешту з майна, накладеного згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ; згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року на акції Публічного акціонерного товариства «Європейський банк раціонального фінансування» (код ЄДРПОУ 19364584) які належать ОСОБА_1 ; згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року на приміщення загальною площеню 1 777, 3 м.кв. під банк у підвалі на 1-му та 2-му поверхах будівлі літера А-9 з прибудовою адміністративно-допоміжних приміщень банку літера А-4, розташованих за адресою: АДРЕСА_14 , що належать ПАТ «Європейський банк раціонального фінансування» (код ЄДРПОУ 19364584), власником істотної кількості акцій якого є ОСОБА_1 - відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Головуючий суддя О.В.Жежера

Суддя О.М.Луценко

Присяжні Т.Г.Поступаленко

І.В.Федоренко

Н.В.Базильчук