Рішення № 105602925, 04.08.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2966/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Надежда Ритейл 2017") до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 11.08.2021 №00055630705.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував на безпідставності висновків контролюючого органу в частині порушення пп. 230.1.2, пп. 230.1.3, п. 230.1, ст. 230 Податкового кодексу України, а саме здійснення відпуску пального через три місця відпуску пального, що не обладнані витратомірами-лічильниками. Дві паливо-роздавальні колонки зав. № 1012, 1013 та газороздавальна колонка зав. № 0350 мають позитивний результат повірки, а відтак висновки перевіряючих не відповідають дійсності та нормам законодавства, оскільки не враховують даних паспортів на ПРК, які містять діючу повірку паливно-роздавальних колонок, а саме - 30.03.2021. При цьому перевіряючими не запитувалась інформація щодо попередніх повірок цих колонок і в який спосіб вона проведена.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 квітня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість висновків акту перевірки про порушення позивачем пп. 230.1.2, пп. 230.1.3, п. 230.1, ст. 230 Податкового кодексу України щодо здійснення відпуску пального через три місця відпуску пального, що не обладнані витратомірами-лічильниками /а.с. 45-47/.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року вирішено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" про продовження строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі задовольнити. Продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі №440/2966/22 на двадцять днів з дати постановлення судом даної ухвали. Продовжено відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив у справі №440/2966/22 на десять днів з дати отримання відповіді на відзив /а.с. 90/.

26 липня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат (в порядку ч.7 ст.139 КАС України) /а.с. 93-94/.

Також, 26 липня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, наполягаючи на раніше зазначених аргументах, просив задовольнити позов у повному обсязі /а.с. 100-101/.

28 липня 2022 року до суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, відповідно до якої представник відповідача просив відмовити у її задоволенні /а.с. 105-106/.

Відповідач своїм правом надання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Працівниками Головного управління ДПС у Миколаївській області на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.05.2021 №1024-п, направлень на проведення фактичної перевірки від 27.05.2021 № 1205/14-29-07-10, 1204/14-29-07-10 проведено фактичну перевірку господарських одиниць: АГЗП №8П з магазином та пункту послуг газонаповнювальний (ГНП Підгородня (паливний склад)) за адресою: Миколаївська обл., с. Синюхин брід, вул. Газова, буд.1, що належить платнику податків ТОВ «Надежда Ритейл 2017», за результатами якої складено акт перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи від 07 червня 2021 року № 3982/14/29/07/41022256 (надалі по тексту - акт перевірки), яким, крім іншого, встановлено, що ТОВ "Надежда Ритейл 2017" здійснювало відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через дві паливороздавальні колонки та одну газороздавальну колонку, на які відсутній позитивний результат повірки або оцінка відповідності та відповідно до висновків якого зафіксовано порушення платником, крім іншого, пп. 230.1.2, пп. 230.1.3, п. 230.1, ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Надежда Ритейл 2017" здійснено відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які були необладнані витратомірами-лічильниками /а.с. 51-57/.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем під сумнів не ставились та не були предметом спору у цій справі.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2021 року № 00055630705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 60000,00 грн /а.с. 7-9/.

В розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до вказаного акту перевірки, в графі: "суть порушення", зазначено: "Здійснення відпуску пального за період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717, розташованого за адресою: вул. Газова, буд. 1, с. Синюхін брід, Первомайський район, Миколаївська область, через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які були необладнані витратомірами-лічильниками" /а.с. 9/.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого останнє залишено без змін /а.с. 18-25/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави та порядок призначення та проведення перевірки позивачем під сумнів не ставиться.

Відповідно до пп. 1.6.3.4 пп. 1.6.3 п.1.6 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 року №470 (в редакції наказу ДПС України від 30.09.2021 року №729), у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, територіальний орган ДПС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє засобами електронного зв`язку його скановану копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) і відповідні матеріали в паперовому вигляді.

Згідно п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так під час перевірки, крім іншого, встановлено, що ТОВ "Надежда Ритейл 2017" здійснювало відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через дві паливороздавальні колонки та одну газороздавальну колонку, на які відсутній позитивний результат повірки або оцінка відповідності та відповідно до висновків акту за результатами такої перевірки зафіксовано порушення платником, крім іншого, пп. 230.1.2, пп. 230.1.3, п. 230.1, ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ "Надежда Ритейл 2017" здійснено відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які були необладнані витратомірами-лічильниками

Відповідно до п. 230.1.2 ст. 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Відповідно до міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року N 1747 паливороздавальні колонки для заправки автомобілів: світлими нафтопродуктами, мастилами, скрапленим газом, стисненим газом підлягають періодичній повірці, міжповірочний інтервал - 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у позивача наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним № 14270314201900044 від 01.07.2019 року. ТОВ «Надежда Ритейл 2017» належить господарська одиниця: АЗС №8П, за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, с. Синюхин Брід, вул. Газова, буд. 1.

ТОВ «Надежда Ритейл 2017» за вказаною адресою зареєстровано акцизний склад №1004717, за яким до Реєстру акцизних складів внесено витратоміри-лічильники, а саме дві паливо-роздавальні колонки зав. № 1012, 1013 та газороздавальну колонку зав. № 0350.

На підтвердження повірки вказаних витратомірів-лічильників суб`єктом господарювання до матеріалів справи додано копії паспортів з позитивними результатами повірки /а.с. 30-39/, відповідно до яких встановлено, що повірку паливно-роздавальних колонок проведено 30.03.2021, що скріплено відповідним тавром уповноваженої на таку повірку особи.

Отже, вказані вище місця відпуску станом на дату проведення фактичної перевірки позивача обладнані витратомірами-лічильниками, повірка яких проведено у відповідності до вище наведених вимог законодавства.

Також, суд звертає увагу, що в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки в рафі: "Суть порушення" містяться висновки, які відсутні в самому акті перевірки. Зокрема, в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до вказаного акту перевірки, в графі: "суть порушення", зазначено: "Здійснення відпуску пального за період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717, розташованого за адресою: вул. Газова, буд. 1, с. Синюхін брід, Первомайський район, Миколаївська область, через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які були необладнані витратомірами-лічильниками" /а.с. 9/. В той час, як акт перевірки не містить аналізу перевірки, зокрема опису документів, якими підтверджується здійснення реалізації позивачем пального в період за період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 та відповідно акт перевірки не містить самого висновку в частині здійснення реалізації пального позивачем саме за період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року.

Суд звертає увагу, що на підставі підп. 230.1.3. п. 230.1 ст. 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В той же час, акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодного опису щодо інформації, якою повинен володіти контролюючий орган, щодо здійснення (або не здіснення) позивачем реалізації пального за період, який безпідставно визначений в розрахунку штрафних санкцій (без зазначення такого періоду в самому акті перевірки). Відповідачем не здійснено жодного аналізу інформації в частині обсягів отриманого та реалізованого позивачем пального за період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року та не зазначено в акті перевірки відповідного опису документів, якими повинна бути підтверджена інформація про відповідні факти. Тобто, відповідач у висновку акту перевірки зазначив обставини, які не містяться в розділі інформація про факти, встановлені в ході перевірки в такому акту перевірки. Сама по собі наявність у господарюючого суб`єкта ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зареєстрований акцизний склад не є тотожним здійсненню таким господарюючим суб`єктом отримання, зберігання та реалізації пального за конкретно визначений період з акцизного складу, який необладнаний витратомірами-лічильниками, без відповідного належного опису вказаних фактів в акті перевірки на підставі аналізу та опису належних та допустимих документів в підтвердження вказаних обставин. Саме на відповідача, як на контролюючий орган, який проводив відповідну перевірку покладено обов`язок в частині перевірки вказаних обставин та зазначення про них, із посиланням на відповідні документи, які їх підтверджують, у акті перевірки за наслідками такого контрольного заходу відносно господарюючого суб`єкта.

Однак, в супереч наведеному, акт перевірки за наслідками якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить ні опису вказаного порушення в частині періоду часу з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року, ні опису обставин та документів, які б підтверджували здійснення позивачем відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через дві паливороздавальні колонки та одну газороздавальну колонку, на які відсутній позитивний результат повірки або оцінка відповідності.

Таким чином, відповідач не надав доказів щодо спірних обставин, які би відповідали ознакам достовірності, достатності, належності та допустимості, а отже не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.

Таким чином, порушення щодо здійснення позивачем в період з 01.04.2020 року по 29.03.2021 року відпуску пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004717 через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, що були необладнані витратомірами-лічильниками, не знайшло свого підтвердження в ході здійсненої фактичної перевірки позивача Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення саме на підставі такого акту перевірки, складеного за результатами такої перевірки.

Суд звертає увагу, що сторонами не заперечується, щодо фактичного встановлення двох паливороздавальних та однієї газороздавальної колонки по акцизному складу №1004717.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що застосування штрафних санкцій за порушення наведених вище нормативних вимог визначене п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, яким, зокрема, передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Викладене свідчить, що складом правопорушення, за яке передбачена фінансова санкція, є необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі. Водночас указана норма та інші положення ст. 128-1 ПК України не передбачають відповідальності за порушення строку реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів, оскільки підставою для відповідальності є саме відсутність реєстрації такого обладнання.

Як було встановлено раніше, у ході перевірки контролюючим органом встановлено наявність на акцизному складі витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, а наявність відміток про їх повірку 30.03.2021 року зазначено в паспортах паливних колонок.

Відтак суд прийшов до висновку, що позивач не допустив порушення вимог п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, за яке п. 128-1.1 ст. 128-1 цього Кодексу передбачена відповідальність, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було повірене, а, як було зазначено вище, відповідальності за несвоєчасну реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі положеннями п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України не передбачено.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн /а.с. 4/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Скабуком Ю.М. надані копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 14 лютого 2022 року, додатку до такого договору, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 22 липня 2022 року /а.с.95-98/.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Позовна заява не містить аналізу судової практики зі спірного питання, а тому включення адвокатом до розрахунку суми гонорару витрат в цій частині є безпідставним.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.

Також суд зауважує, що ні в угоді про надання адвокатських послуг, ані в будь-якому іншому документі не зазначено кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у цій справі, а також ставку за годину роботи адвоката.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, задовольняючи позов, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" (вул. Зіньківська, буд. 19-б, м. Полтава, Полтавська область, 36009, ідентифікаційний код 41022256) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "С" від 11.08.2021 року №00055630705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл 2017" (вул. Зіньківська, буд. 19-б, м. Полтава, Полтавська область, 36009, ідентифікаційний код 41022256) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн /дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г.Ясиновський