Рішення № 105602758, 05.08.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4130/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) про визнання протиправними та скасування рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо не проведення 21.05.2019 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби в сумі 33916 грн.86 коп.;

визнати протиправними дії 25 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2) щодо утримання з індексації грошового забезпечення податку на доходи фiзичних осіб у сумі 6105 грн 03 коп.;

зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2019 року по 27 січня 2022 року;

зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити компенсацією сум податку з доходiв фiзичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року у розмірі 6105 грн.03 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки вчасно не виплачено позивачу при звільненні всіх належних йому сум. 27 січня 2022 року на виконання рішення суду відповідачем виплачено компенсацію за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні. При цьому, з грошової компенсації відповідачем утримно податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6105,03 грн. та військовий збір у розмірі 508,75 грн.

Ухвалою від 13.06.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №420/9293/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022, позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) про визнання протиправними дій, визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково

Визнано протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення ОСОБА_1 21.05.2019 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2012 - 2014 роки.

Зобов`язано Білгород-Дністровський прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2012-2014 роки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Визнано протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , як розрахункової величини у травні 2019 року при нарахуванні та при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування та премії за результати несення служби;

Визнано протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо прийняття рішення Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2), яке викладене у формі наказу начальника 25 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України вiд 21.05.2019 року № 223-ос в частині виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 17 повних календарних років служби відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558.

Зобов`язано Білгород-Дністровський прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 19 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування та премії за результати несення служби;

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 27.01.2022 року нарахував та виплатив позивачу компенсацію за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 27303,08 грн.

З довідки від 08.02.2022 року № 43 слідує, що військова частина НОМЕР_2 при виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, яка становила 33916,86 грн., утримав податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6105,03 грн. та військовий збір у розмірі 508,75 грн. та перерахував на рахунок позивачу грошову компенсацію у розмірі 27303,08 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Як встановив суд, позивача виключено зі списків особового складу 25 прикордонного загону 21.05.2019 року.

В свою чергу, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №420/9293/21 відповідач 27.01.2022 року провів з позивачем повний розрахунок.

Враховуючи те, що позивача звільнено з 21.05.2019 року, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 22.05.2019 року, а не як зазначає позивач з 21.05.2019 року.

Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.

Відтак період з 22.05.2019 року по 27.01.2022 року є періодом, за який відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За таких обставин суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо не проведення остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби; зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2019 року по 27 січня 2022 року.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 276) (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу' Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Отже, на суб`єкта владних повноважень - 25 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2), у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення було покладено обов`язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак, відповідні заходи відповідачем щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби вжито не було.

Відповідно до п. 168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту7, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Із огляду на зазначене, відповідачу належало при виплаті позивачу заборгованості з грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні компенсувати йому у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що право на грошову компенсацію за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні позивач набув під час проходження військової служби та повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2).

Вказані обставини підтвердженні у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №420/9293/21.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що дії 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) по утриманню з суми грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів є протиправними.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту в даному випадку буде визнання протиправними дій 25 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 6105 грн.03 коп.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) (вул. Військової слави, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 14321831) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 25 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2) щодо не проведення ОСОБА_1 остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.05.2019 року по 27 січня 2022 року.

Визнати протиправними дії 25 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати 25 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошової компенсації за невикористані днi додаткової відпустки за 2012-2014 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 6105 грн.03 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.