Рішення № 105602609, 25.07.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року справа №380/19003/21

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника відповідача Павлій І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Ген.Григоренка, 3 (далі відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області №3715 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 30.09.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області №466 о/с Про особовий склад від 28.10.2021, яким на підставі наказу ГУНП №3715 від 30.09.2021 позивача звільнено з 28.10.2021;

- поновити позивача на посаді старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно звільнив позивача з посади старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади стали висновки відповідача про порушення позивачем п.2.1.б Правил дорожнього руху, згідно з яким водій транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб; керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; неправдивого повідомлення на лінію оператора "102" про те, що у його транспортний засіб незаконно проникли та встановили незаконну апаратури. Позивач вважає такі висновки безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Також позивач наголошує на порушенні відповідачем порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

29.03.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що матеріалами службового розслідування встановлено факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, яке полягає в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Для підтвердження факту сп`яніння позивача направлено у медичний заклад, де його оглянув лікар-нарколог та за допомогою приладу «Драгер» провів йому тест, результат якого показав 0,45 проміле. З метою затягнути час поїздки до закладу охорони здоров`я, позивач здійснив неправдиве повідомлення на лінію оператора "102" про те, що у його транспортний засіб незаконно проникли та встановили незаконну апаратуру.

При обранні дисциплінарного стягнення для позивача відповідач враховував тяжкість вчиненого проступку та неодноразове притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності (наказами ГУНП від 31.12.2020 №4032 та від 09.09.2021 №3455 до позивача застосовано попередження про неповну службову відповідність). Також відповідач врахував, що вказана подія набула широкого розголосу, висвітлювалася у засобах масової інформації, що свідчить про вчинення позивачем дій, що дискредитують та підривають авторитет поліції. З урахуванням викладеного, відповідач вважає обране стягнення відповідає тяжкості вчиненого позивачем проступку.

13.07.2022 від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідач обґрунтовує протиправність дій позивача, в тому числі з посиланням на поведінку позивача, що передувала спірним подіям. Крім того, зазначає, що здійснення позивачем неправдивого виклику поліції на лінії « 102» спростовується рішенням Франківського районного суду м.Львова від 23.12.2021 у справі №465/7364/21. Вважає, що встановлення факту сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер 6820» можливе лише у випадку використання вказаного пристрою у суворій відповідності до вимог інструкції. Представник позивача висловлює сумніви з приводу дотримання вимог інструкції при застосування пристрою «Драгер 6820» для визначення стану сп`яніння позивача, а відтак, вважає результати проведеного тесту недостовірними.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, проте, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 09.11.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 04.01.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження справі.

Ухвалою від 13.07.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову або доказів не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач перебував на службі в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області (далі ГУ НП у Львівській області) на посаді старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1.

30.09.2021 ГУ НП у Львівській області прийняло наказ «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області» №3715, яким до старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 капітана поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення звільнення з поліції.

28.10.2021 ГУ НП у Львівській області прийняло наказ №466 о/с, яким позивача звільнено з посади старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 з 28.10.2021.

Підставою для прийняття оскаржених наказів стали адміністративні матеріали, складені працівниками УПП у Львівській області ДПП НП України за частиною 1 статті 126, частиною 1 статті 130, статею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 капітана поліції ОСОБА_1 , який керуючи приватним автомобілем марки «Scoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул.Липова Алея у м.Львові не був пристебнутий ремнем безпеки та зупинившись на вимогу працівників поліції по вул.Студенській, не пред`явив свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу.

У подальшому під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів) та запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001901 від 04.09.2021, виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту за допомогою газоаналізатора «Драгер» - 0,45 проміле). Крім цього, ОСОБА_2 здійснив неправдиве повідомлення на лінію оператора « 102» про те, що у його транспортний засіб незаконно проникли та встановили незаконну апаратуру.

Проведеним службовим розслідуванням (висновок від 28.09.2021) встановлено, що старший дізнавач ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , перебуваючи у цивільному одязі без вогнепальної зброї, однак, як працівник поліції, будучи зобов`язаним відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також Присяги поліцейського, 04.09.2021 керував автомобілем марки «Scoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим проявив своє зверхнє ставлення до встановлених норм поведінки та грубо порушив дисципліну, зокрема вимоги пункту 2.1.б, 2.9а Правил дорожнього руху України, а також вимоги пункту 5 розділу І та пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179.

Такими діями позивач допустив грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов`язків поліцейського, передбачених частиною 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, частини 1 пункту 1, 2, 3, 6 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, та скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції.

За вчинення грубого порушення службової дисципліни, зокрема вимог щодо основних обов`язків поліцейського, передбачених частинами 1, 2 статті 18, пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.9а ПДР України, частини 5 розділу І та частини 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, частини 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, частини 1, пункту 1, 2, 3, 6 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, до старшого дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №1 капітана поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення звільнення з поліції.

Не погоджуючись з застосованим дисциплінарним стягненням та звільненням зі служби з поліції, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржені рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закон № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.

Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із згаданим Статутом.

Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Враховуючи зазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.

При цьому, до відповідальності можливо притягнути лише у випадку доведення вчинення дисциплінарного проступку, що повинно бути доведено належними та допустимими доказами.

У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 Дисциплінарного статуту).

Із матеріалів службового розслідування встановлено, що 04.09.2021 до ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками поліції УПП у Львівській області ДПП НП України складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.126, ч. 1 ст. 130, ст. 183 КУпАП відносно водія автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , старшого дізнавача СД ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітана поліції Кобилецького Ю.М.

Зазначена інформація стала підставою для призначення службового розслідування. Суд констатує, що наведена підстава призначення службового розслідування відповідає вимогам ч.4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, якими передбачено підстави для призначення службового розслідування, попри твердження позивача про протилежне.

Відтак, наказом ГУ НП у Львівській області від 06.09.2021 №3406 Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії, керуючись ст.ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч.ч. 1, 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та ч. 3 розділу 2 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, призначено за наведеним вище фактом службове розслідування.

Так, пунктом 2 та пунктом 3 вказаного наказу визначено, що проведення службового розслідування доручене дисциплінарній комісії.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Суд констатує, що в ході розгляду справи не встановлено порушення відповідачем порядку та строків проведення службового розслідування.

Даючи правову оцінку доводам позивача стосовно протиправності прийнятих спірних наказів в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд враховує наступне.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни старшим дізнавачем СД ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 , затвердженого начальником ГУ НП у Львівській області полковником поліції Олександром Шляховським (надалі висновок службового розслідування, висновок), установлено, що 04.09.2021 о 10:50 ОСОБА_1 , керуючи приватним автомобілем марки «Scoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул.Липова Алея у м.Львові не був пристебнутий ремнем безпеки та зупинившись на вимогу працівників поліції по вул.Студенській, не пред`явив свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу.

Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів), однак від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» останній відмовився та здійснив неправдиве повідомлення на лінію оператора « 102» про те, що у його транспортний засіб незаконно проникли та встановили незаконну апаратуру.

У подальшому ОСОБА_1 запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що останній погодився. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001901 від 04.09.2021, виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», ОСОБА_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту за допомогою газоаналізатора «Драгер» - 0,45 проміле).

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів), постанову про накладення адміністративного стягнення за статею 183 КУпАП (завідомо неправдиве повідомлення спеціальних служб).

Суд встановив, що згідно з рішенням Франківського районного суду м.Львова від 23.12.2021 у справі №465/7364/21 постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №408208 від 04.09.2021 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої статею 183 КУпАП (завідомо неправдиве повідомлення спеціальних служб) скасована, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито. Згадане рішення суду набрало законної сили 07.01.2022.

Тому суд вважає, що посилання відповідача на те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке, передбачене статею 183 КУпАП, є безпідставними.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач не оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №4725650 від 04.09.2021 про притягнення його за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів).

У той же час, позиція позивача у цій справі полягає у тому, що він не згідний з висновками службового розслідування, зокрема, заперечує факт перебування за кермом автомобіля у стані алкогольного сп`яніння. З цього приводу суд зазначає наступне.

Опитані в межах службового розслідування командир роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 , інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , заступник начальника відділу ВРЗПО УКР ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_6 підтвердили зазначені факти.

Висновки службового розслідування підтверджено також дослідженими в ході судового розгляду відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які складали відповідні протокол та постанови.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач 04.09.2021 керував автомобілем марки «Scoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул.Липова Алея у м.Львові не був пристебнутий ременем безпеки, не пред`явив свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001901 від 04.09.2021, виданого КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту за допомогою газоаналізатора «Драгер» - 0,45 проміле).

Факти, які стали підставою для службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача підтверджуються постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03.06.2022 у справі №463/10475/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Суд відхиляє доводи позивача, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, щодо порушень, на його думку, положень "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських прпаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, допущених при проходженні огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу "Alcotest 6820 Drager", оскільки такі стосуються обставин щодо визначення перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння і відповідно виходять за межі предмету доказування у цій справі.

Згідно з розпискою - попередженням позивач 18.03.2021 попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни як у робочий, так і в позаробочий час, зокрема, керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого).

Відповідно до розписки-попередження-зобов`язання щодо неухильного дотримання автотранспортної дисципліни позивач 18.03.2021 попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни, в тому числі автотранспортної дисципліни, будь-яких порушень Правил дорожнього руху як у робочий, так і в позаробочий час, зокрема, керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); без необхідних водійських документів (зокрема реєстраційного документа на транспортний засіб).

Як передбачено пунктом 2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 полійцеському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з пунктом 3 Розділу IV згаданих Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку та, відповідно, оцінка обґрунтованості та законності висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що має наслідком застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування таких стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського.

Суд також звертає увагу на те, що прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України Про Національну поліцію передбачає взяття на себе обов`язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов`язків.

Варто також зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як вчинення поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносинах.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.

Наведені фактичні обставини справи, які встановив суд під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, свідчать про те, що позивачем у справі допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України Про Національну поліцію та Правил етичної поведінки поліцейських.

Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі Горовенки та Бугара проти України (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п.38).

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частинами 1 та 9 статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а зазначив ... п.60. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Отже, обрання виду стягнення є дискреційним повноваженням роботодавця, однак така дискреція має бути обґрунтованою.

Відповідач, обираючи вид дисциплінарного стягнення, правильно врахував наявність у позивача діючого дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність, застосованого наказом ГУНП у Львівській області від 09.09.2021 №3455.

Також суд враховує службову характеристику на позивача від 27.10.2021, складену начальником відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області Лихачем П., згідно з якою позивач за період перебування на займаній посаді зарекомендував себе з задовільної сторони; з негативної сторони проявив себе в плані службової підготовки та дисципліни; за час несення служби в Національній поліції притягався до дисциплінарної відповідальності 10 разів; на відповідні зауваження реагує, проте не завжди робить належні висновки.

Згідно з Розділом 14 Послужного списку позивач за час проходження служби в Національній поліції жодних нагород чи заохочень немав.

На переконання суду, відповідач правомірно обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Наведене свідчить про те, що приймаючи спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач врахував характер та обставини вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, особу порушника, ступінь вини, попередню поведінку поліцейського, а також тривалість служби та рівень знань про порядок служби.

Отже, матеріалами справи встановлено вчинення позивачем діяння, які полягають у порушенні Дисциплінарного статуту, Закону України Про Національну поліцію та Правил етичної поведінки поліцейських є несумісними з займаною посадою, тому суд вважає, що приймаючи рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, у порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.

З урахуванням викладеного суд висновує, що підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП у Львівській області №3715 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників відділу поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 30.09.2021 та наказ ГУ НП у Львівській області №466 о/с Про особовий склад від 28.10.2021 відсутні.

У зв`язку з тим, що оскаржені накази відповідача є правомірними, правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу також відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 04 серпня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик