Рішення № 105601429, 05.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року Справа № 160/7409/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2022р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві встановити щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році";

- зобов`язати відповідача встановити і виплачувати щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" позивачеві з 01.04.2020р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є непрацездатною особою за віком, оскільки їй виповнилось 87 років та з 26.04.2006р. позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Як зазначає позивач, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №251 від 01.04.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», у зв`язку з тим, що позивач отримує пенсію, яка не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, 22.04.2020р. вона звернулась до пенсійного органу із заявою стосовно того, що їй не установлено щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію та якій виповнилось 80 і більше років. На звернення позивача від 22.04.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що загальний розмір її пенсійної виплати станом на 01.04.2020р. становить 8024,12 грн., при цьому, пенсію по втраті годувальника, за померлого годувальника ОСОБА_2 , отримує ще один непрацездатний член сім`ї та розмір пенсії, яка враховується для розрахунку пенсії утриманцям складає 15915,38 грн., що більше розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, а саме: 9205,19 грн., тому позивачеві не встановлено щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують конституційні права позивача на гарантований державою соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ухвалою суду від 01.07.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.23).

27.07.2022р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачеві в повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23.12.1984р. та отримувала пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 26.04.2006 року ОСОБА_1 отримує пенсію в разу втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, тобто, заявниці виплачується пенсія, яка розрахована з розміру пенсії померлого годувальника, яку він повинен був отримувати на теперішній час; загальний розмір пенсійної виплати померлого годувальника на 01.04.2020 складав 15915,38 грн, у тому числі: 14883,44 грн - основний розмір пенсії (17509,93 грн х 0,50583); 1031,94 грн - доплата за 63 роки понаднормового стажу (1638,00 грн х 63 %), при цьому, розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника на кожного утриманця складав 7957,69 грн (15915,38 грн/2), а також заявниці встановлено підвищення дітям війни в розмірі 66,43 грн., тому оскільки розмір пенсійної виплати на двох утриманців (15915,38 грн.) більше ніж 9205,19 грн. щомісячна компенсаційна виплата заявниці не встановлювалась; період з 01.05.2020р. по 01.03.2022р. позивачеві проводились перерахунки пенсії та розмір частини пенсійної виплати заявниці у зв`язку з втратою годувальника, з 01.05.2020 складав 8190,00 грн (16380,00 грн/2); з 01.07.2020 складав 8560,00 грн (17120,00 грн/2); з 01.12.2020 складав 8845,00 грн (17690,00 грн/2); з 01.03.2021 складав 8845,00 грн (17690,00 грн/2); з 01.07.2021 складав 9270,00 грн (18540,00 грн/2), з 01.12.2021 складав 9670,00 грн (19340,00 грн/2) та з 01.03.2022 складає 9670,00 грн (19340,00 грн/2). Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500 гривень відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" (а.с.26-29).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 05.08.2022р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 з 23.12.1984р. отримувала пенсію за віком та перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 03.12.2001р. (а.с.10) та не заперечується учасниками справи.

З 26.04.2006 року ОСОБА_1 отримує пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що не заперечується учасниками справи.

Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №251 від 01.04.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», якою, зокрема, установлено з 1 квітня 2020 р. по 28 лютого 2021 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.

На звернення позивача від 22.04.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що загальний розмір її пенсійної виплати станом на 01.04.2020р. становить 8024,12 грн., при цьому, пенсію по втраті годувальника, за померлого годувальника ОСОБА_2 , отримує ще один непрацездатний член сім`ї та розмір пенсії, яка враховується для розрахунку пенсії утриманцям складає 15915,38 грн., що більше розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, а саме: 9205,19 грн., тому позивачеві не встановлено щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі (а.с.6-8).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови позивачеві встановити щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", у зв`язку з чим позивач просить захистити її порушені права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача встановити і виплачувати щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" позивачеві з 01.04.2020р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058 встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до положень ч.1 ст.36 Закону №1058 передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (ч.1 ст.37 Закону №1058).

Постановою №251 від 01.04.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» Кабінет Міністрів України постановив: «Установити з 1 квітня 2020 р. особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру».

Постановою Кабінету Міністрів України №849 від 16.09.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» було внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» та абзац перший пункту 1 наведеної постанови після слів і цифр з 1 квітня 2020 р. доповнено словами і цифрами по 28 лютого 2021 р..

З аналізу наведених правових норм вбачається, що особи, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, з 1 квітня 2020р. по 28 лютого 2021р. мали право на щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020р.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, станом на 01.04.2020р. ОСОБА_1 досягла 85-річного віку та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що підтверджується копією паспорта позивача та роздруківками з електронної пенсійної справи позивача, наявними у справі (а.с.9,31,35,37,39).

При цьому, розмір пенсії (щомісячної пенсійної виплати) позивача у період дії постанови Кабінету міністрів України №251 від 01.04.2020р. становив: у квітні 2020 року 8024,12 грн., у травні червні 2020 року 8190,00 грн., у липні листопаді 2020 року 8560,00 грн., у грудні 2020 року лютому 2021 року 8845,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи №1442 6340 6044 4416 від 20.04.2022р., наявною у справі (а.с.11).

Разом з тим, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії за 2019 рік становить 9205,19 грн.

З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів, можна дійти висновку, що за умови досягнення позивачем станом на 01.04.2020р. 80-річного віку та з урахуванням того, що розмір пенсії (щомісячної пенсійної виплати) позивача у період дії постанови Кабінету міністрів України №251 від 01.04.2020р. становив менше 9205,19 грн. (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії за 2019 рік), відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у встановлені з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500 гривень у межах зазначеного розміру.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у встановлені з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", з урахуванням обставин встановлених судом та норм пенсійного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що оскільки розмір пенсії, яка враховується для розрахунку пенсії утриманцям станом на 01.04.2020р. складає 15915,38 грн. (з 01.05.2020 складав 16380,00 грн.; з 01.07.2020 складав 17120,00 грн.; з 01.12.2020 складав 17690,00 грн.), що більше розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, а саме: 9205,19 грн., тому позивачеві не встановлено щомісячну компенсаційну виплату в розмірі 500 гривень, оскільки положення п.1 постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020р. таких застережень не містить, а вказує лише на те, що щомісячна компенсаційна виплата в розмірі до 500 гривень у межах розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, установлюється особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає такого розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, при цьому, за матеріалами справи судом було встановлено, що розмір пенсії (щомісячної пенсійної виплати) позивача у період дії постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020р. становив менше 9205,19 грн. (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії за 2019 рік), а відповідно вищенаведені посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у встановленні з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у виплаті позивачеві спірної щомісячної компенсаційної виплати, діяв не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеними діями щодо відмови позивачеві у встановленні з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", відповідачем були порушені права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, виходячи із повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача встановити і виплатити позивачеві щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 01.04.2020р. по 28.02.2021р., оскільки судом встановлено протиправність відмови відповідача у встановленні позивачеві такої компенсаційної виплати, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача встановити і виплатити позивачеві щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 01.04.2020р. по 28.02.2021р., є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача встановити і виплачувати щомісячну компенсаційну виплату саме в розмірі 500 гривень та з 01.04.2020р. без зазначення кінцевої дати, оскільки за приписами п.1 постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020р. встановлено розмір щомісячної компенсаційної виплати саме у період з 1 квітня 2020 р. по 28 лютого 2021 р. та у розмірі до 500 гривень в межах розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, який складає 9205,19 грн., тобто, розмір такої спірної компенсаційної виплати вираховується як різниця між розміром пенсійної виплати особи та 9205,19 грн. та не у всіх випадках може становити 500 грн. (наприклад, оскільки розмір пенсії (щомісячної пенсійної виплати) позивача у грудні 2020 року лютому 2021 року становив 8845,00 грн., то щомісячна компенсаційна виплата позивачеві у цей період повинна бути встановлена у розмірі: 9205,19 грн. - 8845,00 грн. = 360,19 грн.).

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2550336253.1 від 19.05.2022р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 661 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: (992,40 грн./3)*2 (а.с.5,14).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. щомісячної компенсаційної виплати в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) встановити і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 гривень, як особі, яка отримує пенсію і якій виповнилося 80 і більше років відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" за період з 01.04.2020р. по 28.02.2021р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 661 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят одна грн. 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва