Ухвала суду № 105595251, 05.08.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/5410/21

Провадження № 1-і/545/87/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2022 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Богомолової Л.В.,

за участю секретаря Безгубенко Є.В.,

за участі прокурора Мельничука О.О.,

за участі захисника-адвоката Горєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12021221170000436 від 18.04.2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України,-

УСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 посилаючись на те, що у провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувало кримінальне провадження №12021221170000436 від 18.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Зазначив, що наявні у даному випадку ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати. Зокрема існують ризики передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з тим, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення покарання або вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор Мельничук О.О. заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник Горєлов А.В. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки не наведено доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України для продовження запобіжного заход.у

Обвинувачений ОСОБА_1 в задоволенні клопотання просить відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан».

Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосудця під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, територіальна підсудність справ Харківського районного суду Харківської області визначена за Полтавським районним судом Полтавської області.

Під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження ухвалою

Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2021 року ОСОБА_1 обрано

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський

слідчий ізолятор», який в подальшому продовжувався на підставі ухвали Полтавського

районного суду Полтавської області від 08.06.2022 року до 06.08.2022 року включно.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08 червня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено строк тримання під вартоюна 60 днів по 06 серпня 2022 року включно.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

Однак, цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Вирішуючи попередні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд встановив, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. При вирішенні клопотань прокурора судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд погоджується з думкою прокурора, що у разі не продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу останній може переховуватись від суду.

Відомості, що характеризують вказаного обвинуваченого, враховувались судом раніше під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинуваченого чи виникли інші обставини, ніж ті, що були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу та при їх продовженні, які б доводили те, що заявлені раніше ризики на даний час зменшилися, обвинуваченим та його захисником надано не було.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221170000436 від 18.04.2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.15,п.12ч.2ст.115КК Україниу вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів з 05 серпня 2022 року по 03 жовтня 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити учасникам судового засідання.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення,

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 05.08.2022 року.

Суддя: Л. В. Богомолова