Рішення № 10559473, 29.07.2010, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 2-5424/10.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Брехунець Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Банк «Фінанси та Кредит” від імені якого діє філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки , -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору поруки, мотивуючи свій позов тим, що 11.04.2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого з всіма правами та обов»язками є Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» від імені якого діє філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений кредитний договір № МКЕН-10/16-08, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 25000 гривень на строк до 10.10.2009 року зі сплатою процентів з розрахунку 29% річних.

В якості належного виконання зобов»язань за кредитним договором між банком та ним було укладено договір поруки № МКЕН-10/16-08-П, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов»язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором.

Посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, норми чинного законодавства, «Правила про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 року, просив визнати договір поруки недійсним, так як договір не містить істотних умов, які є обов»язковими для кредитних договорів. Відсутність даної інформації стала б підставою для відмови виступати поручителем за договором поруки та ввела його в оману щодо істотних умов договору поруки і реальної фінансової спроможності виконання даного договору з його боку.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що «Правила про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», на які посилається позивач, стосуються безпосередньо договору кредиту. Договір кредиту та договір поруки оформлені належним чином, містять необхідну інформацію та умови, позивач ознайомлений з ним, мав і має можливість отримувати будь-яку інформацію щодо договорів, знав про обсяг зобов»язань, які бере на себе, підписуючи договір, підписав договір поруки, що свідчить про те, що він з ними погодився, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, про час та місце слухання справи повідомлена, надала суду заперечення, в яких з позовом не згодна та зазначає, що відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого з всіма правами та обов»язками є Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» від імені якого діє філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений кредитний договір № МКЕН-10/16-08, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 25000 гривень на строк до 10.10.2009 року зі сплатою процентів з розрахунку 29% річних.

В якості належного виконання зобов»язань за кредитним договором 11.04.2008 року між ним та банком був укладений договір поруки № МКЕН-10/16-08-П, відповідно до п.п. 1.1, якого Поручитель, тобто ОСОБА_1, зобов»язується відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 її боргових зобов»язань за кредитним договором № МКЕН-10/16-08 від 11.04.2008 року в повному обсязі таких зобов»язань.

Відповідно до п.1.3 даного договору поруки поручитель ознайомлений із кредитним договором та погоджується з його умовами.

Згідно п.2.1 договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_3 боргових зобов»язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до умов договору поруки він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання боргових зобов»язань за кредитним договором, відповідальність припиняється лише після виконання зобов»язань в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України та згідно роз"яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа. Яка вчиняє правочин, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що договір укладається в письмовій формі, а ст. 627 цього Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд дійшов висновку, що вказаний правочин вчинено у письмовій формі, з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. Погодження умов договору відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так в судовому засіданні встановлено, що сторони узгодили всі умови кредитного договору, що підтверджується підписанням даного договору сторонами та виконанням його умов на протязі року, а тому суд не вбачає підстав для визнання його недійсним.

За статтями 526, 612 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.05.2010 року заборгованість відповідача перед банком складає 18147,61 долари США із них: сума заборгованості по кредиту 17253,11 долари США, що в перерахунку на національну валюту становить 136746,43 грн.; сума заборгованості по відсоткам 716,54 доларів США, що становить 5679,23 грн.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що в разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені Договором або Законом.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг, а також відсотки.

Згідно п.п. 7.2, 10.2 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, сплати процентів по ньому, стягувати неустойку, пеню та інші штрафна санкції від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У зв»язку з порушенням строків платежів за кредитним договором відповідачеві нарахована пеня в сумі 177,96 доларів США, що в еквіваленті становить 1410,51 грн.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, а тому позивач має право вимагати від боржника дострокового погашення боргу.

26.01.2010 року на адресу ОСОБА_4 була направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги, але він борг не погасив.

За ст. ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та ц порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.

У відповідності до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд встановив, що позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» доведений в судовому засіданні, вимоги базуються на нормах чинного законодавства і він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стягненню з відповідачів підлягають і судові витрати, понесені позивачем при розгляді даної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 554, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд ,-

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” ( рахунок № 361969 в Кіровоградській ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 323538, код 13762450) заборгованість за кредитним договором № 014-05/320 від 22.05.2007 року в сумі 143836,15 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” судові витрати по справі в сумі 1558,36 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського

районного суду м. Кіровограда: І.М. Шевченко