Ухвала суду № 105591735, 12.07.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3594/22

провадження № 4-с/753/87/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

з секретарем Осадчуком С.В.,

за участю боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Державної іпотечної установи Меркушева Олексія Анатолійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання дій приватного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

п о с т а н о в и в:

у березні 2022 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга представника Державної іпотечної установи Меркушева Олексія Анатолійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання дій приватного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

У скарзі зазначено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2006 року позовні вимоги ПАТ «Фінанси та кредит» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 1 166 061 грн 78 коп. В подальшому між ПАТ «Фінанси та кредит» та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, відповідно до умов якого Державна іпотечна установа набула право грошової вимоги вiдносно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року № 2-2065/12 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 47821005 та № 52044102 з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на Державну іпотечну установу по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

1 серпня 2019 року Державною іпотечною установою було направлено заяву до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2065/12 виданого 29 серпня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит в розмірі 1 166 061 грн 78 коп.

1 серпня 2019 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 59691689. В ході вчинення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено наступне: боржнику на праві власності належить наступне нерухоме майно (іпотека): 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . 1 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № 59691689, якою описано та арештовано вищезазначену квартиру. 8 листопада 2021 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 59691689, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», в особі директора Кирилюка Павла Вікторовича.

14 лютого 2022 року, у зв`язку з тим, що солідарному боржнику, а саме ОСОБА_2 за виконавчим листом належить інша частина вищезазначеної квартири та останнім зареєстровано малолітню особу, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 , приватним виконавцем було винесено постанову про зняття майна з реалізації якою зупинено примусову реалізацію майна боржника до моменту отримання відповідних дозвільних документів. Крім того, 15 лютого 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття майна з реалізації, якою знято з реалізації майно боржника, а саме: іпотека: 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1 до моменту отримання дозвільних документів.

Заявник просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, щодо зупинення примусової реалізації майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 згідно постанови про зняття майна з реалізації у межах виконавчого провадження ВП № 59691689 від 14 лютого 2022 року, визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця, щодо зняття з реалізації зазначеного майна боржника та зобов`язати приватного виконавця передати його на примусову реалізацію.

Ухвалою від 14 квітня 2022 року відкрито провадження за вказаною скаргою та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні о 10 год. 30 хв. 16 травня 2022 року.

16 травня 2022 року сторони до суду не з`явились. Від приватного виконавця надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 15 червня 2022 року.

15 червня 2022 року до суду з`явилась представник заявника. Від приватного виконавця надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Розгляд справи відкладено на 12 липня 2022 року.

У судове засідання з`явилась ОСОБА_1 , проти задоволення скарги заперечувала, зазначила, що ОСОБА_2 є її внуком, був зареєстрований в квартирі у 2017 році. Також вказала, що договір іпотеки було укладено в 2006 році. Від приватного виконавця та представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши доводи скарги, заслухавши представника заявника, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. на виконанні знаходиться виконавчий лист виданий Дарницьким районним судом м. Києва від 29 серпня 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фінанси та кредит» суму заборгованості в розмірі 1 166 061 грн 78 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року № 2-2065/12 змінено стягувача у виконавчому провадженні № 47821005 та № 52044102 з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на Державну іпотечну установу по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Боржнику на праві власності належить наступне нерухоме майно (іпотека): 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

14 лютого 2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про зняття майна з реалізації якою зупинено примусову реалізацію майна боржника ОСОБА_1 до моменту отримання відповідних дозвільних документів.

Крім того, 15 лютого 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття майна з реалізації, якою знято з реалізації майно боржника ОСОБА_1 , а саме: іпотека: 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 до моменту отримання дозвільних документів.

З змісту потанов приватного виконавця від 14 та 15 лютого 2022 року вбачається, що боржником у вказаних постановах зазначено ОСОБА_1

ОСОБА_3 , 10 березня 2017 року є внуком ОСОБА_1 , що було підтверджено нею в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейний кодекс України (далі - СК України) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень СК України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).

Системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.

Близькі за змістом висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18 (провадження № 61-12954св19).

Верховний Суд підсумовуючи наведене вказує, що при застосуванні положень пункту 28 Розділу VIII Інструкції потрібно враховувати наступне, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке мають діти, виконавець зобов`язаний попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, виконавець повинен встановити, чи є боржник - власник майна, яке передається на реалізацію, одним з батьків дитини чи особою, які їх замінюють, тобто, чи є боржник тією особою, до обов`язків якої належить дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

У разі передачі в порядку виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, власником якого є боржник, який не є одним з батьків чи особою, яка їх замінює по відношенню до дітей, які мають право користування таки майном, відсутні підстави для отримання виконавцем згоди органу опіки та піклування, оскільки така згода потрібна на відчуження будинку, квартири, якщо відчужується майно, належне батьками або особами, які їх замінюють.

За встановленими у справі обставинами боржник ОСОБА_1 не є матір`ю малолітнього або особою, яка її замінює, для малолітньої дитини, яка має право користування спірним майном, про передачу на реалізацію якого заявлено стягувачем.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Чинне законодавство України вимагає отримання згоди органу опіки та піклування на відчуження майна, право власності або право користування на яке мають діти, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють, та не передбачає отримання такої згоди у разі вчинення правочину (примусового відчуження) майна, власниками якого не є батьками або особи, які їх замінюють.

Отже суд приходить до висновку про те, що вимоги заявника про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва щодо зупинення примусової реалізації майна боржника, а саме: ОСОБА_1 , та зняття зреалізації майна боржника ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Одночасно, вимога щодо зобов`язання приватного виконавця передати вказану квартиру на примусову реалізацію не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Однак, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14, від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 766/1637/21.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

скаргу представника Державної іпотечної установи Меркушева Олексія Анатолійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, про визнання дій приватного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни,щодо зупинення примусової реалізації майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 згідно постанови про зняття майна з реалізації у межах виконавчого провадження ВП № 59691689 від 14 лютого 2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни,щодо зняття з реалізації майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 згідно постанови про зняття майна з реалізації у межах виконавчого провадження ВП № 59691689 від 15 лютого 2022 року.

В задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Гусак