Рішення № 105586117, 06.07.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18725/20

провадження № 2/753/2761/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача

ТДВ «СК «АЛЬФА ГАРАНТ» Сороки М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач1), ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач2) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач1), Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» (далі по тексту - відповідач2, ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 06 вересня 2019 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 в м. Києві по пр-ту Повітрофлотський, 10, керуючи автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, який у свою чергу продовжуючи рух, здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_3 . Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 13.1, 2.3б) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Власником транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем зазначеного автомобіля є позивач2 ОСОБА_3 Автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у користуванні у позивача1. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована в ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8545304 від 17.12.2018 року. З метою визначення розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , позивач1 звернувся до судового експерту Мазурек А.А. За результатами проведеної оцінки було складено Звіт № ZU171219 від 23.12.2019, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 складає 65 883,98 грн. 16 квітня 2020 року, позивач2 ОСОБА_3 звернулася до ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» з заявою про страхове відшкодування. Відповідач2 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 064,84 грн. та 22 жовтня 2020 року ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» було складено страховий акт разом із розрахунком страхового відшкодування до нього. На підставі вказаних документів страховик здійснив доплату страхового відшкодування у розмірі 11 977,15 грн. на рахунок позивача2.

Позивачі вважають, що страхової суми 33 041,99 грн. недостатньо для повного відшкодування матеріальної шкоди, яка була спричинена, вказують, що розмір збитків відповідно до Звіту № ZU171219 від 23.12.2019, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 складає 65 883,98 грн. Також, позивачу1 завдано моральну шкоду, оскільки він не міг використовувати тривалий час транспортний засіб за призначенням, вимушений змінити звичайний спосіб життя, оскільки постійно використовував свій транспортний засіб для праці та для відпочинку. Повинен був вживати додаткових заходів на відновлення своїх майнових прав, порушених протиправною бездіяльністю відповідача1. Моральну шкоду оцінює у розмірі 20 000,00 грн.

В позовних вимогах позивачі вважають, що відповідач 2, зобов`язаний відшкодовувати на користь позивача2 завдану матеріальну шкоду у сумі 31 841,99 грн., відповідач1 повинен відшкодувати позивачу2 франшизу у сумі 1 000,00 грн. та судові витрати пов`язані з проведенням товарознавчого дослідження у сумі 2 750,00 грн. Також, просить стягнути з відповідача1 на користь позивача1 моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача1 судовий збір у сумі 840,00 грн. за матеріальну шкоду та 840,00 грн. за моральну шкоду.

Ухвалою суду від 16.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

12 травня 2021 року представник відповідача1 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року, яку внесено до протоколу судового засідання, відзив відповідача1 долучено до матеріалів справи.

14 травня 2021 року представник відповідача2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року, яку внесено до протоколу судового засідання, відзив представника відповідача2 долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року, яку внесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволені клопотання позивачів про витребування доказів.

У судове засідання позивачі не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представника позивачів про розгляд справи без участі позивачів та їх представника цивільний позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити.

У судовому засіданні відповідача1 проти позову заперечував, просив у задоволених вимог до нього відмовити, оскільки відсутні правові підстави.

У судовому засіданні представник відповідача2 проти позову заперечував та просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши промову відповідача1, представника відповідача2, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 вересня 2019 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 в м. Києві по пр-ту Повітрофлотський, 10, керуючи автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, який у свою чергу продовжуючи рух, здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_3 . Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 13.1, 2.3б) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем зазначеного автомобіля є позивач2 ОСОБА_3

Автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у користуванні у позивача1.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована в ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8545304 від 17.12.2018 року. Максимальна сума страхової виплати за шкоду заподіяну майну потерпілого, складає 100 000грн, франшиза - 1000 грн.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів регулюються спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Приписами статті 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою визначення розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , позивач1 звернувся до судового експерту Мазурек А.А.

За результатами проведеної оцінки було складено Звіт № ZU171219 від 23.12.2019, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 складає 65 883,98 грн.

Позивачі вважають, що відповідач2 ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» повинен відшкодувати позивачу2 суму матеріального збитку за пошкоджений автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , яка за винятком франшизи, складає 64 883,98 грн. (65 883,98-1000,00=64 883,98).

16 квітня 2020 року, позивач2 ОСОБА_3 звернулася до ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» з заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 34.4 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, аварійний комісар - особа, яка з`ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфнпослуг.

На виконання вимог ст. 34.2 Закону, ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» було направлено свого представника для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу«Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складено відповідний протокол огляду з вичерпним переліком пошкоджених деталей та необхідних ремонтних операцій для відновлення даного КТЗ, а також переліком пошкоджень, що не пов`язані з вищевказаною ДТП. Вказаний протокол огляду підписаний позивачем1 ОСОБА_2 без жодних поправок та зауважень, що свідчить про те, що між ним та представником ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» було узгоджено перелік та характер утворення пошкоджень транспортного засобу та перелік пошкоджень не пов`язаних з аварією. Після чого аварійним комісаром було виконано аварійний сертифікат № 52-D/61/4 від 25.11.2019, відповідно до результатів якого було встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу«Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 22 064,84 грн.

02 квітня 2020 позивач2 звернулася до відповіадча2 ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» із заявою про здійснення страхового відшкодування та надала відомості про особисті банківські реквізити для здійснення виплати страхового відшкодування.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8545304, передбачає франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач2 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 21 064,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10493 від 31.07.2020. Даний факт сторонами не заперечувався.

У зв`язку з вираженням позивача своєї незгоди із розміром відшкодування, ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» звернулося до судового експерта Урусова С.В. для проведення експертного авто товарознавчого дослідження.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 99-D/76/4 від 12.10.2020 вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, складає 40 020,39 грн., в тому числі 5 978,40 грн. ПДВ на вартість матеріалів та складових.

22 жовтня 2020 року ТзДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» було складено страховий акт разом із розрахунком страхового відшкодування до нього. На підставі вказаних документів страховик здійснив доплату страхового відшкодування у розмірі 11 977,15 грн. на рахунок позивача2. Даний факт також не заперечується учасниками по справі.

Отже, розмір страхового відшкодування становить 33 041,99 грн. (40 020,39-5 978,40-1000,00=33 041,99; де 40 020,39 - розмір збитку з урахуванням суми ПДВ; 5 978,40 - сума ПДВ; 1 000,00 - франшиза згідно умов полісу).

Таким чином, відповідачем2 були виконані всі обов`язки страховика визначені Законом, а розмір матеріального збитку та відповідно страхового відшкодування було визначено з додержанням положень вказаного закону та законодавства у сфері страхування і оцінки майна загалом.

Позивачі вважають, що страхової суми 33 041,99 грн. недостатньо для повного відшкодування матеріальної шкоди, яка була спричинена, вказують, що розмір збитків відповідно до Звіту № ZU171219 від 23.12.2019, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 складає 65 883,98 грн.

Під час розгляду справи, судом не береться до уваги Звіт № ZU171219 від 23.12.2019, виконаний з порушенням вимог чинного законодавства та не відображає реального розміру збитку завданого позивачу без урахування суму податку на додану вартість, а отже відсутні правові підстави доплати відповідачем2 відшкодування на користь позивача2.

В позовних вимогах ставиться питання, що відповідач1 ОСОБА_1 повинен відшкодувати позивачу2 ОСОБА_3 франшизу у сумі 1 000,00 грн.

Проте, суд не може погодится з доводами позивача2 з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбчається, що на момент ДТП позивач2 ОСОБА_3 не була власником автомобіля, відсутні докази, що свідчить про спадкування нею права на стягнення франшизи, а тому підстав для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача1 на користь позивача1 моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн., суд вважає, що у їх задоволені слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В позовній заяві позивач1 в обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на неможливістю використовувати тривалий час транспортний засіб за призначенням, що він був вимушений змінити звичайний спосіб життя, оскільки постійно використовував свій транспортний засіб для праці та для відпочинку. Повинен був вживати додаткових заходів на відновлення своїх майнових прав, порушених протиправною бездіяльністю відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль на момент ДТП не був власністю позивача1 ОСОБА_2 , а 05.12.2019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом власником стала ОСОБА_3 , а відтак майнових прав позивача1 відповідач1 не порушував. Матеріали справи не містять доказів завдання шкоди здоров`ю позивача1 внаслідок ДТП, а заподіяння моральної шкоди позивач1 обґрунтовує фактом пошкодження автомобіля.

Крім того, позивачем1 не зазначено, з яких міркувань він виходив, оцінюючи моральну шкоду саме в такому розмірі, та яким доказами це підтверджується в розумінні ст.ст. 77-81 ЦПК України. Отже, факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним та суд не вбачає підстав для її задоволення.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача.

Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Інші доводи позовної заяви не потребують додаткового дослідження з боку суду, оскільки є не предметом доказування заявлених позовних вимог, та не впливають на результат вирішення справи.

Оцінивши усі представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не має, оскільки вимоги не відповідають вимогам закону та не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА ГАРАНТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: