Рішення № 105583663, 31.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Справа № 160/4105/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

при секретарі Камінській С.В.

за участю:

учасників справи не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 01.02.2022 про закінчення виконавчого провадження №67448243 з примусового виконання виконавчого листа № 160/2171/21 виданого 28.07.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазанчено, що незважаючи на висновок суду у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №160/2171/21 про необхідність призначити пенсію за віком за Списком №1 у віці 45 років, повторно розглянувши заяву про призначення пенсії за віком за Списком №1 №1041 від 08 грудня 2020 року відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, третя особа повторно відмовила у призначенні пенсії за віком за Списком №1 з аналогічних підстав через відсутність 49-річного віку з посиланням на ті ж самі норми п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що і при первісній відмові. Таким чином третьою особою протиправно було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046050008229 від 02.07.2021 відповідно до пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому Рішення про відмову у призначенні пенсії не містить жодних посилань на норми п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Натомість третя особа зобов`язана повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 саме відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020року, а не відповідно до п.2ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач наголошує, що відповідач на зазначене не звернув уваги та, замість винесення постанови про накладення штрафу на третю особу, протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням боржником рішення згідно з виконавчим документом у повному обсязі. Хоча рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №160/2171/21 фактично залишилося не виконаним.

На думку позивача, враховуючи те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №160/2171/21 третя особа повторно розглянула заяву ОСОБА_1 № 1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, тому постанова від 01.02.2022 про закінчення виконавчого провадження №67448243 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4105/22; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи суддею Юхно І.В. одноособово з урахуванням положеньстатті 287КАС України; справу призначено до розгляду у судовому засіданні 09.03.2022 року о 10:00 год.; витребувано від відповідача додаткові докази у справі та встановлено відповідачеві строк на подання відзиву на позов та витребуваних судом доказів до 09.03.2022; залучено Головне управілння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до участі у справі в якості третьої особи та встановлено третій особі строк до 09.03.2022 для подання до суду пояснень щодо позову або відзиву.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з повістками про виклик, відповідачу та третій особі з копією адміністративного позову, 04.03.2022 направлено на електронні адреси, що підтверджується матеріалами справи.

09.03.2022 від предстаника позивача адвоката Кадук В.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд спарви без участі позивача, в якій зазначено, що ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Судові засідання, призначені на 09.03.2022 та 21.03.2022, відкладались судом у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на підставі указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», який було продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з метою збереження життя та здоров`я учасників судового процесу та забезпечення процесуальних прав сторін.

27.04.2022 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у період з 25.04.2022 по 27.05.2022 адміністративну справу знято з розгляду та призначено підготовче судове засідання у справі на 31.05.2022 об 13:40 год.

06.05.2022 від представника позивача адвоката Кадук В.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

31.05.2022 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження №67448243, в якому також зазначено, що відповідач просить суд провести судове засідання без участі представників відповідача та залишити позовні вимоги без задоволення.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

31.05.2022 учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2статті 268 КАС Українивстановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд зазначає, що станом на 31.05.2022 від відповідача відзиву на позов не надходило. Третя особа правом на подання пояснень в ході судового розгляду також не скористалась.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981, від 15.12.2021 р. № 1336) з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 31.05.2022 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву на позов, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановлений судом для подання відзиву на позов.

Таким чином, з огляду на належне повідомлення представників учасників про дату і місце проведення судового засідання, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за відсутності учасників справи та за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №160/2171/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2005 по 24.02.2005 продавцем у ПП ОСОБА_2 ;

-визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 за Списком №1 згідно п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, періоду роботи з 20.07.2020 по 31.10.2020 машиністом конвеєра виробничої дільниці збагачення руди рудозбагачувальної фабрики №1 в ПрАТ Північний ГЗК;

-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, на підставі заяви про призначення пенсії № 1041 від 08 грудня 2020 року;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2005 по 24.02.2005 продавцем у ПП ОСОБА_2 ;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 згідно п. а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, період роботи з 20.07.2020 по 31.10.2020 машиністом конвеєра виробничої дільниці збагачення руди рудозбагачувальної фабрики №1 в ПрАТ Північний ГЗК;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

-в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в справі №160/2171/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії повернуто скаржнику.

В силу вимог ч.2 ст.255 КАС України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №160/2171/21 набрало законної сили 17.06.2021.

Супровідним листом від 28.07.2021 вих. №43397/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом направлено виконавчі листи у справі №160/2171/21 на адресу позивача.

10.11.2021 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатова І.М. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №67448243 на підставі виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2171/21 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427). У пункті 2 резолютивної частини постанови зазначено, що Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Доказів направлення постанови про відкриття боржнику та стягувачу відповідачем в порушення обов`язку доказування до суду надано не було.

Одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було прийнято постанови про стягнення з мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 169,00 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.

01.02.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №67448243, яку мотивовано тим, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих. № 0400-010904-6/2604 від 08.07.2021, боржником рішення згідно з виконавчим документом виконано у повному обсязі. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З наданої до матеріалів справи копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Світлані ГУЛЕНКО «Про виконання рішення суду» від 10.01.2022 №0400-010904-6/2604 вбачається, що боржником на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67448243 від 10.11.2021 повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі №160/2171/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1041 від 08.12.2020 про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Після набрання законної сили, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі №160/2171/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконано, а саме: повторно розглянуто заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 №1041 від 08.12.2020 та прийнято рішення від 02.07.2021 №046050008229 про відмову у призначенні пенсії. В листі також зазначено, що зважаючи на викладене, покладені судом зобов`язання вчинити дії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

До вказаного листа додано копію рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії №046050008229 від 02.07.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1, оскільки на момент звернення остання не досягла віку, необхідного для призначення пенсії 50 років).

Зазначений лист надійшов до відповідача 11.01.2022 та зареєстрований за вх.№318.

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від02.06.2016№1404-VIII (далі Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).

За приписами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Поряд із цим, частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, суд також звертає увагу, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Суд зазначає, що виконавче провадження №67448243 відкрито державним виконавцем 10.11.2021, при цьому відповідачем в порушення обов`язку доказування не було надано до суду доказів перевірки державним виконавцем виконання рішення боржником, наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII.

Більш того, у матеріалах справи та АСВП відсутні докази, що з 10.11.2021 (моменту відкриття виконавчого провадження) та до 01.02.2022 (закінчення виконавчого провадження), державним виконавцем вчинено будь-які дії з примусового виконання виконавчого листа №160/2171/21. Тобто, протягом більше ніж два місяці державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій.

Таким чином, матеріали справи також не містять доказів виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, як того вимагають приписи Закону України «Про виконавче провадження», а також доказів прийняття державним виконавцем достатніх заходів виконання рішення суду (накладання штрафів, звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, тощо).

Поряд із цим, суд звертає увагу, що до матеріалів виконавчого провадження боржником надано рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.07.2022 №046050008229, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, через недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як в судовому рішення судом було зазначено, що застосування відповідачем до спірних правовідносин нормистатті 114 Закону №1058-IV (щодо вікового цензу у 50 років) не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст.19, ч. 3 ст.22 Конституції України.

Отже, наведене свідчить, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, як встановлено в резолютивній частині судового рішення по справі №160/2171/21.

Тобто, боржником фактично не було виконано судове рішення в адміністративній справі №160/2171/21.

Окрім того, згідно з частини 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, в тому числі й у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, на підставі наведеної норми державний виконавець, вважаючи, що лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.01.2022 №0400-010904-6/2604 свідчить про фактичне виконання боржником в повному обсязі судового рішення у справі №160/2171/21, то постанова про закінчення виконавчого провадження мала б бути прийнята державним виконавцем у день отримання вказаного листа 11.01.2022, тоді як прийнята майже через місяць після отримання зазначеного листа боржника.

Суд наголошує, що прийняття Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення від 02.07.2022 №046050008229 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 через недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не може вважатись «розглядом заяви ОСОБА_1 № 1041 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року», тобто виконанням судового рішення у справі №160/2171/21.

Вищенаведені обставини дають підстави суду дійти висновку про те, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Таким чином, відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України під час розгляду справи не було доведено, що державним виконавцем здійснено належні заходи, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення. Водночас, на думку суду, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального та повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Оскільки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2171/21 у повному обсязі, доказів чого матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про незаконність оскаржуваної постанови та необхідність захисту прав позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. про закінчення виконавчого провадження №67448243 від 01.02.2022.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Сумлінне проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 992,40грн., сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 15.02.2022 №2981-1735-5790-8775, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 268, 287, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (місцезнаходження: 49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.56; код ЄДРПОУ 43314918), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим І.М. про закінчення виконавчого провадження №67448243 від 01.02.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь суму судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно