Рішення № 105561941, 03.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2022Справа № 910/2430/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»

до Моторно (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 27 324,93 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 27 324,93 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.02.2022 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

27.05.2022 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2430/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.07.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що вимоги позивача є погашені відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду м. Києва.

Також, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача:

а) постанова про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за страховим випадком, що стався 08.08.2015 року

б) платіжне доручення про сплату страхового відшкодування СК ІНГОССТРАХ на рахунки страхувальника за страховим випадком що стався 08.08.2015 року

в) звіт експерта або інший документ що складався для визначення розміру шкоду за страховим випадком що стався 08.08.2015 року.

Клопотання відповідача про витребування доказів суд залишає без задоволення, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду. Однак, відповідачем вказаних обставин не доведено.

Водночас, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у витребування відповідних доказів відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування, з урахуванням встановлених обставин в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/9445/16 та на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №910/9445/16 порушено провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська страхова група "Гарант-Авто".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/9445/16 визнано кредитором у справі № 910/9445/16 по відношенню до боржника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на суму 393 498,05 грн., з яких (2756,00 грн. - судовий збір, 349 320,09 грн. - страхове відшкодування) - вимоги першої черги, 41 421,96 грн. - вимоги четвертої черги.

19.04.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив ліквідувати Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/9445/16 судом встановлено, вимоги заявника на суму 390 742,05 грн. підтверджуються рішеннями Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» до ПрАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», а також встановлено наступне.

29.09.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (страхувальник) було укладено договір №HAFOAX0000284215 від 29.09.2011 року страхування наземного транспорту, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: ВАЗ 211540-110-30

реєстраційний номер: НОМЕР_1 ,

рік випуску: 2011.

Згідно цього ж договору вигодонабувачем за договором є ПАТ КБ «Приватбанк».

Вказаним договором визначено, що страховим ризиком (випадком), зокрема, є пошкодження транспортного засобу.

08.08.2015 о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 210243 р.н. НОМЕР_2 в м.Мерефа на перехресті вул. Дніпропетровської на пров. Яковівського допустив зіткнення з автомобілем Страхувальника.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 29.09.2015 у справі № 635/6646/15-п визнано винним ОСОБА_1 у скоєні ДТП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю страхувальника заподіяно матеріальну шкоду. Сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі страхового акту від 27.08.2015 № И-938 складає 27 324,93 грн., яке виплачено в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №2877 від 28.08.2015.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_2 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулося до боржника із вимогою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 27 324,93 грн.

Отже, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/9445/16 судом зроблено висновок про доведеність та обґрунтованість вимог ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» до боржника у розмірі 390 742,05 грн. по документально підтвердженим вимогам та рішенням суду, а тому суд задовольнив вимоги кредитора на суму 390 742,05 грн. Загальна сума, яка включена до реєстру вимог кредиторів боржника становить 393 498,05 грн.

21.07.2021 у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» позивач звернувся до відповідача із заявою №21-07/02-01 про виплату 393 498,05 грн.

Відповідачем було частково виконано зобов`язання та здійснено виплату страхового відшкодування: у справі № 910/12208/15 на суму 4254,17 грн; у справі №910/25603/15 на суму 29412,91 грн, у справі № 910/12678/15 на суму 17501,00 грн, у справі №910/13520/15 на суму 19371,01 грн., у справі №910/12209/15 на суму 15677,44 грн, у справі №910/2939/16 на суму 16562,89 грн, у справі №910/6531/16 на суму 19938,79 грн., у справі №910/12682/15 на суму 7215,59 грн, у справі №910/12676/15 на суму 16 574,18 грн., у справі №910/12206/15 на суму 12 066,07 грн, у справі №910/25602/15 на суму 8 263,91 грн, у справі №910/11284/15 на суму 16542,48 грн, у справі №910/11283/15 на суму 3308,32 грн, у справі №910/11285/15 на суму 8619,53 грн, у справі №910/20101/14 на суму 4257,57 грн, у справі №910/2238/15-г на суму 3760,00 грн, у справі №910/12212/15 на суму 6323,80 грн, у справі №910/12207/15 на суму 20596,88 грн, у справі №910/12680/15 на суму 19820,47 грн, у справі №910/8900/15 на суму 3994,09 грн., у справі №910/5826/15-г на суму 48774,39 грн, у справі №910/12684/15 на суму 3149,71 грн, у справі №910/13518/15 на суму 14405,21 грн., у справі №910/11286/15 на суму 3590,12 грн.

У зв`язку із не виконанням відповідачем зобов`язання за договором страхування №2011609 у повному розмірі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 27 324,93 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/9445/16 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» визнано кредитором ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», в тому числі за зобов`язаннями з відшкодування шкоди у сумі 27 324,93 грн, що є предметом спору у даній справі.

У силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, розмір грошової вимоги 27 324,93 грн - розмір страхового відшкодування та обґрунтованість такої вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» встановлені у справі №910/9445/16, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом про банкрутство.

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/9445/16 про банкрутство ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту п. ґ п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула статті 41 Закону - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування".

Отже, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.

Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» на суму страхового відшкодування.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити відшкодування суми страхового відшкодування 27 324,93 грн.

Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми страхового відшкодування 27 324,93 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» до Моторно (транспортного) страхового бюро України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, УЗВІЗ КОДАЦЬКИЙ, будинок 2; ідентифікаційний код 33248430) страхове відшкодування у розмірі 27 324,93 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.08.2022.

Суддя О.В. Гулевець