Рішення № 105560796, 21.07.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7956/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань -Трубінській І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача, зазначав, що 21 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), укладено депозитні договори: № SАMDN25000700737209534, на виконання умов яких позивач на рахунок № НОМЕР_1 внесла 15 000 доларів США, та № НОМЕР_2 , за яким на рахунок № НОМЕР_3 позивач внесла 1 000 грн.

У 2014 році у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та міста Севастополя рахунки позивачки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків.

З метою отримання належних коштів та нарахованих по ним відсотків, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із вимогами про розблокування рахунків.

16 листопада 2017 року позивач звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, проте станом на момент звернення до суду цю заяву банком не задоволено.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживачів, стягнення депозитів, відсотків та штрафних санкцій.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у національній валюті:- за договором № SАMDN25000700737209534 - 694 084,24 грн, із яких: сума вкладу - 15 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04 квітня 2018 року складає 394 800,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 4 500,82 доларів США, що становить 118 461,58 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 32,05 доларів США, що становить 843,55 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2 601,12 грн; та 177 377,99 грн пені;- за договором № SАMDN25000737209692 -1 690,08 грн, із яких: сума вкладу - 1 000 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 683,53 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2,14 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 6,41 грн; та 1 499,92 грн пені. Також з відповідача стягнуто 697,27 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції змінено в частині валюти стягнення коштів з відповідача. В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

Однак банк відмовляється від добровільного виконання зобов`язань перед позивачем.

Ураховуючи те, що вкладник банку є споживачем фінансових послуг, а банк є їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому має сплатити пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому сум за договором банківського вкладу свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №14-64цс19.

На підставі викладеного, представник позивача просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 21 серпня 2013 року № SАMDN25000700737209534 146 700 доларів США пені за період 11 березня 2020 року до 10 лютого 2021 року; - за договором від 21 серпня 2013 року № SАMDN25000737209692 - 9780 грн пені за період з 22 березня 2020 року до 10 лютого 2021 року.

Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 19 лютого 2021 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.

17 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказує на те, що 23 січня 2019 року за касаційною скаргою Банку в справі №757/72588/17-ц було відкрито провадження у справі Верховним Судом та зупинене виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та Постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Позивач не врахував, що пеня повинна нараховуватись в національній валюті.

Крім того, заявлений позивачем розмір пені є явно завищеним, що перетворюється на несправедливе джерело додаткового збагачення.

Також, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих відсотків та депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними податковим законодавством України. Тому під час ухвалення рішення, відповідач просить зазначити в резолютивній частині рішення, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть утриманню в установленому законом порядку.

25 березня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача про завищений розмір пені є безпідставними, оскільки обчислення пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» здійснюється на суму утримуваних Банком коштів (вклад).

18 січня 2022 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано про те, що постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/72588/17-ц позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21 листопада 2017 року до 06 лютого 2018 року з підстав того, що після розірвання договорів банківського вкладу положення ч. 5 ст. 10 закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню. За таких обставин відповідно до вказаного судового рішення не вбачається підстав для стягнення пені за період з 11 березня 2020 року до 10 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року підготовче провадження у справі закінчено та призначено справу до розгляду по суті.

13 липня 2022 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких наведені витяги, що містяться в постановах Верховного Суду.

21 липня 2022 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні позову просила відмовити.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини й дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 серпня 2013 року у місті Сімферополь, АР Крим, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитні договори:- № SАMDN25000700737209534, за умовами якого позивачкою внесені на рахунок № НОМЕР_1 15 000 доларів США, а банк сплачує позивачці 8 % річних процентів по вкладу;- № SАMDN25000737209692, за умовами якого позивачкою внесені на рахунок № НОМЕР_3 1 000 грн, а банк сплачує позивачці 18 % річних процентів по вкладу.

У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та міста Севастополя у 2014 році рахунки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків.

17 жовтня 2017 року позивачка уперше звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, однак зазначену заяву банком не задоволено.

Згідно довідки, наданої банком, на рахунку № НОМЕР_1 міститься сума у розмірі 15 710,88 доларів США, а на рахунку № НОМЕР_3 - 1 109,30 грн.

У зв`язку з неповернення Банком коштів за укладеними сторонами договорами, позивач звернулась до Печерського районного суду з позовом про захист прав споживачів, стягнення депозитів, відсотків та штрафних санкцій.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у національній валюті:- за договором № SАMDN25000700737209534 - 694 084,24 грн, із яких: сума вкладу - 15 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04 квітня 2018 року складає 394 800,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 4 500,82 доларів США, що становить 118 461,58 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 32,05 доларів США, що становить 843,55 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2 601,12 грн; та 177 377,99 грн пені;- за договором № SАMDN25000737209692 -1 690,08 грн, із яких: сума вкладу - 1 000 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 683,53 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2,14 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 6,41 грн; та 1 499,92 грн пені.Також з відповідача стягнуто 697,27 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року - змінено. Резолютивну частину рішення викладено у редакції постанови апеляційного суду. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», на користь ОСОБА_1 : - за договором № SАMDN25000700737209534 - вклад у сумі 15 000 доларів США, проценти за користування вкладом у розмірі 4 532,87 доларів США, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та 177 377,99 грн пені;- за договором № SАMDN25000737209692 - вклад у розмірі 1 000 грн, проценти за користування вкладом у розмірі 686,67 грн, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн та 1 499,92 грн пені.

Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року скасовано. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону «Про захист прав споживачів» скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року вкладу у сумі 15 000 доларів США та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року вкладу у розмірі 1 000 грн, а також в частині стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн залишено без змін.ПостановуКиївського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 4 501,51 доларів США, та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 681,57 грн змінити, викладено редакцію постанови в цій частині наступним чином: Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : - за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року проценти за користування вкладом у розмірі 4 501,51 доларів США;- за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року проценти за користування вкладом у розмірі 681,57 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «про банки і банківську діяльність»вклад (депозит) - це коти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, фінансова послуга - цеоперації з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 та в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №757/72588/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені міститься висновок про те, що норма частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не поширюється на правовідносини із договорів банківського вкладу із моменту припинення таких правовідносин.

З огляду на те, що між позивачем та банком припинено правовідносини із договорів банківських вкладів 21 листопада 2017 року, то частина п`ята статті 10 Закону № 1023-ХІІ не розповсюджується на спірні правовідносини, тому й за період з 11 березня 2020 року по 10 лютого 2021 року не підлягає застосуванню.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

У задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 липня 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик