Рішення № 105557098, 29.03.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18451/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу №757/18451/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення пені,-,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся до Печерського районного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,в якій просив суд:

- стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 426 721, 50 грн. (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.08.2011р. між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір № SAMDN10000718545727. Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

18.04.2012 р. на рахунок № НОМЕР_1 позивачем було внесено 60 дол. CША.

12.11.2012 р. на рахунок № НОМЕР_1 позивачем було внесено 335 дол. США.

Також на рахунок № НОМЕР_1 , шляхом перерахування з карткового рахунку позивача № НОМЕР_2 («Картка моряка») було внесено ще 1 005, 00 дол. США.

Загальна сума вкладу за договором № SAMDN10000718545727 складала 1 500, 00 дол. США.

Навесні 2014 р., у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, рахунок позивача було безпідставно заблоковано відповідачем.

З метою отримання належних позивачу коштів 03.02.2015 р. у відділенні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. 0. Гончара, 11, зареєстровано заяву позивача (№ 1 від 03.02.2015 р.) про розірвання договору № SAMDN10000718545727 від 04.08.2011 р. та видачу депозиту та нарахованих відсотків в повному обсязі.

Дана заява була отримана відповідачем (заява зареєстрована 03.02.2015 р. за вх. № 38710), однак не була задоволена. З врахуванням даної ситуації, неможливість отримання позивачем належних йому коштів вимусили позивача звернутися до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р. зазначену вище суму депозиту було вирішено стягнути з банка на користь ОСОБА_1 ..

Банк не погодився із даним рішенням та оскаржував його в апеляційному та касаційному порядку, що призвело до часткового зміни рішення лише в частині нарахованих 3% річних за період 04.08.2014 р. по 05.02.2015 р. .

28 квітня 2016 р., у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 50956693 та винесено відповідну постанову про це.

Позивач вказує, що Банк відмовився у добровільному порядку виконати рішення суду, що набрало законної сили. Більш того банк неодноразово звертався до суду та в судовому порядку забороняв органам державної виконавчої служби здійснювати будь-які дії спрямовані на стягнення коштів за судовими рішеннями боржником, в яких був банк. Таким чином, робота Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, у напрямку стягнення коштів присуджених позивачу, була фактично паралізована.

Зазначена вище сума вкладу була повернута ПАТ «КБ « Приватбанк» лише 09 лютого 2018 р.

Таким чином, відповідач безпідставно не виконував рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р., не повертаючи кошти, які належать на праві власності позивачу, не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, що привело до того, що відповідач порушив ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

20.04.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва провадження по даній позовній заяві було відкрито в порядку загального провадження.

18.05.2018 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Банк категорично не погоджується з позицією позивача, вважає її необґрунтованою. Окрім цього, вважає, що позивач робить не вірний розрахунок, а саме це стосується періоду нарахування та те, що 3% річних та 3% пені, здійснюються у валюті, а не у гривні.

26.07.2018 представником відповідача було подано орієнтовний розрахунок щодо нарахування пені.

10.01.2019 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що між позивачем та відповідачем, окрім депозитного договору № SAMDN10000718545727, було укладено ще два депозитних договори, а саме: № SAMDN10000748545587 від 04.08.2011 та № SAMDN27000713846570 від 27.01.2011. Таким чином, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 були спрямовані заява про розірвання договорів та видачу грошових коштів, які Банк не виконав, а тому останній був змушений звернутись до суду. Так, в подальшому рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р. було стягнуто з відповідача суму заборгованості за даними вкладами з Банку.

Відтак, представник позивача, просить суд:

- стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти врозмірі 426 721, 50 грн. (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»), за договором № SAMDN10000718545727 від 04.08.2011;

- стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти врозмірі 426 721, 50 грн. (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»), за договором № SAMDN10000748545587 від 04.08.2011;

- стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти врозмірі 426 721, 50 грн. (штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»), за договором № SAMDN27000713846570 від 27.01.2011.

08.02.2019 представником відповідача було подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому остання зазначила, що позивач рахує пеню за період з 12.04.2017 по 12.04.2018 (з застосуванням строку спеціальної позовної давності - 1 рік), але не враховує ту обставину, що кошти позивачу були сплачені Банком (у рамках виконавчого провадження) у повному обсязі 09.02.2018, отже нарахування пені за період з 12.04.2017 по 12.04.2018р - є абсолютно безпідставним та незаконим. Таким чином, пеня може бути нарахована лише, за період складає 302 дні.

Так, посилаючись на ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст. 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року № 759/13827/15. В цій же постанові Судом касаційної інстанції наведено формулу розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 759/13827/15 було частково задоволено заяву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про виправлення описки та арифметичних помилок, підтверджено правильність формули розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та уточнено її застосування.

З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду від 21.02.2018р. та наведеної формули, визначаючи пеню в розмірі 3 % вартості фінансової послуги, представник відповідача виходив з наступного розрахунку:

Договір від 04 серпня 2011 року № SAMDN10000718545727: відсоткова ставка за договором - 7,5%; період з 12.04.2017 по 08.02.2018. Курс НБУ гривні до дол. США - 26,8937 станом на 12.04.2017, сума: 1500 доларів США.

З наданого позивачем копії догвору банківського вкладу вбачається процентна ставка у розмірі 7,5% річних. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить 0,020547945% від суми вкладу (7,5/365).

3 % вартості послуги за 302 дні у іноземній валюті становить 2,79 дол. США (0,020547945% х 3 % х 1500,00 дол. США х 302 дні).

2,79 дол. США х 26,8937 грн. (курс НБУ гривні за 1 дол. США на 12.04.2017) = 75,03 грн.

Договір від 04 серпня 2011 року № SAMDN 10000718545587: відсоткова ставка за договором - 7,5%, період з 12.04.2017 по 08.02.2018. Курс НБУ гривні до дол. США - 26,8937 станом на 12.04.2017, сума: 1500 доларів США.

З наданого позивачем копії договору банківського вкладу вбачається процентна ставка у розмірі 7,5% річних. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить 0,020547945% від суми вкладу (7,5/365).

3 % вартості послуги за 302 дні у іноземній валюті становить 2,79 дол. США (0,020547945% х 3 % х 1500,00 дол. США х 302 дні).

2,79 дол. США х 26,8937 грн. (курс НБУ гривні за дол. США на 12.04.2017) = 75,03 грн.

Договір від 27 січня 2011 року №SAMDN27000713846570: відсоткова ставка за договором - 8,5%; період з 12.04.2017 по 08.02.2018. Курс НБУ гривні до дол. США - 26,8937 станом на 12.04.2017, сума: 1500 дол.США.

З наданого позивачем копії договору банківського вкладу вбачається процентна ставка у розмірі 8,5% річних. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить 0,023287671% від суми вкладу (8,5 / 365).

3 % вартості послуги за 302 дні у іноземній валюті становить 3,16 дол. США (0,023287671% х 3 % х 1500,00 дол. США х 302 дні).

3,16 дол. США х 26,8937 грн. (курс НБУ гривні за 1 дол. США на 12.04.2017) = 84,98 грн.

Отже, сума пені за тьома договорами, відповідно до ч.5 ст. 10 "ЗУ Про захист прав споживачів" за 302 дні складає суму - 75,03+75,03+84,98=235,04грн.

Також, представник вважає, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, та не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливе джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

24.07.2019 відповідно до розпорядження № 676 від 24.07.2019 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з відпусткою судді Бортницької В.В.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.

Ухвалою судді від 24.07.2019 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, на підставі статті 274 ЦПК України.

17.10.2019 представником позивача були подані додаткові пояснення, в яких останній не погоджується з розрахунками відповідача.

17.10.2019 ухвалою суду справу призначено до рогляду в порядку загального позовного провадження.

17.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

20.01.2020 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що нарахування пені на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», з дня витребування вкладу до дня ухвалення судового рішення, повинно нараховуватися не на нераховані або не виплачені відсотки, а на суму коштів (вклад).

В судове засідання представник позивача не з`явися про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, через канцелярію суду було подано заяву від представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явися про час та місце розгляду справи повідомлявся. Разом з цим, представником відповідача були подано відзиви на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику крім суми вкладу також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

Отже, зміст поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

Тобто обов`язок банку за договором банківського вкладу (депозиту) повернути суму вкладу безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми вкладу не зумовлює відплатність договору банківського вкладу (депозиту), через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом із тим, дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі№ 761/16124/15 сформулювала висновки про те, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, та погодилася з аналогічними за змістом правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16) та від 13 березня 2017 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), та не вбачала підстав для відступу від них.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що наявний факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позивачу банківського вкладу та відповідних відсотків, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим, кошти внесені за договором банківського вкладу не можна вважати вартістю послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачу, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги та відповідно, не можуть бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Пеня підлягає обрахуванню від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто від суми процентів на суму вкладу або від доходу в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача.

Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2015 р., було встановлено та стягнуто з відповідача:

За договором № SAMDN10000718545727 від 04.08.2011 р. у розмірі : суми вкладу - 1735 ,30 доларів США ; не нараховані відсотки з 04.08.2013 р по 04.08.2014 р.- 130, 15 доларів США; не нараховані відсотки з 04.08.2013 р по 04.08.2014 р.- 44, 44 доларів США;не нараховані відсотки з 06.02.2015 р по 15.10.2015 р.- 8, 00 доларів США; 3 % річних за період з 06.02.2015 р. по 15.10.2015 р. - 35,80 доларів США, що разом становить 1 980,22 доларів США.

За договором № SAMDN10000718545587 від 04.08.2011 р. у розмірі : суми вкладу - 1735 ,30 доларів США;не нараховані відсотки з 04.08.2013 р по 04.08.2014 р.- 130, 15 доларів США; не нараховані відсотки з 04.08.2013 р по 04.08.2014 р.- 44, 44 доларів США; не нараховані відсотки з 06.02.2015 р по 15.10.2015 р.- 8, 00 доларів США; 3 % річних за період з 06.02.2015 р. по 15.10.2015 р. - 35,80 доларів США, що разом становить 1 980,22 доларів США.

За договором № SAMDN27000713846570 від 27.01.2011 р . у розмірі : суми вкладу - 2 104 , 58 доларів США ; не нараховані відсотки з 27.01.2014 р. по 27.01.2015 р. - 178, 89 доларів США;не нараховані відсотки з 27.01.2014 р. по 02.02.2015 р. - 1, 62 доларів США; не нараховані відсотки з 06.02.2015 р. по 15.10.2015 р. - 4, 78 доларів США; 3 % річних за період з 06.02.2015 р. по 15.10.2015 р. - 43,42 дол. США, що разом становить 2 398,16 доларів США.

Таким чином, базою для нарахування пені є:

- за договором № SAMDN 10000718545727 - 182, 59 дол. США;

- за договором № SAMDN10000718545587 - 182,59 дол. США;

- за договором № SAMDN27000713846570 - 185,29 дол. США.

Відтак, враховуючи, що позов подано 16 квітня 2018 р. терміном нарахування пені є: з 16 квітня 2017 р. по 16 квітня 2018 р., однак враховуючи, що стягнуті кошти були зараховані на рахунок позивача 09 лютого 2018 р., то вірним періодом нарахування є: з 16 квітня 2017 р. по 08 лютого 2018 р. (299 днів).

Таким чином, у цій справі розмір пені, який підлягає нарахуванню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить:

- за договором № SAMDN 10000718545727 (182,59 дол. США/100 х 3 х 299 днів= 1 637,84 дол. США);

- за договором № SAMDN10000718545587 (182,59 дол. США/100 х 3 х 299 днів= 1 637,84 дол. США);

- - за договором № SAMDN27000713846570 (185,29 дол. США/100 х 3 х 299 днів= 1 662,05 дол. США).

Разом з цим, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищував розмір збитків, є наявність підстав для зменшення її розміру на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Таким чином, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що підлягає зменшенню пеня до розміру не нарахованих відсотків за банківськими вкладами (постанова Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 757/63364/19).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача на виконання вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" лише розмір не нарахованих відсотків, а саме:

- за договором № SAMDN10000718545727 сума в розмірі 182,59 доларів США, що еквівалентно 5 340,76 грн. (курс НБУ станом на 29.03.2022 становить 1 долар США - 29,25 грн.);

- за договором № SAMDN10000718545587 сума в розмірі 182,59 доларів США, що еквівалентно 5 340,76 грн. (курс НБУ станом на 29.03.2022 становить 1 долар США - 29,25 грн.);

- за договором № SAMDN27000713846570 сума в розмірі 185,29 доларів США, що еквівалентно 5 419,73 грн. (курс НБУ станом на 29.03.2022 становить 1 долар США - 29,25 грн.);

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд звертає увагу, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що наявність договірних зобов`язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме: договорами, банківськими квитанціями та рішенням суду яке набрало законної сили. Стороною відповідача не було надано належних доказів на спростування заявлених позовних вимог, розрахунок який був наданий представником відповідача є необґрунтованим належним чином.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами вкладу грошових коштів, тому має сплатити пеню за невиконання своїх обов`язків, в розмірі ненархованих відстків, оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,40 грн., оскільки позивач звільнений від оплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення пені - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за договорами банківських вкладів,а саме:

- за договором № SAMDN10000718545727 сума в розмірі 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) грн. 76 коп.;

- за договором № SAMDN10000718545587 сума в розмірі 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) грн. 76 коп.;

- за договором № SAMDN27000713846570 сума в розмірі 5 419 (п`ять тисяч чотириста девятнадцять) грн. 73 коп.

Стягнути на користь держави з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», КОД ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, веб сторінка: www.privatbank.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.03.2022.

Суддя Т.Г. Ільєва